Молдовани в Україні
Молдовани в Україні — молдовська етнічна меншина в Україні, згідно з даними перепису населення 2001 налічує 258 619 осіб [1].
Молдовани компактно проживають в районах українсько-молдовського етнічного прикордоння на Буковині і в Бессарабії, як в північній її частині (Хотинщина), так і в південній (Буджак), і в етнічних анклавах на схід від Дністра, в Південній і, меншою мірою, Правобережній Україні [2]. Молдовани складають найбільшу етнічну групу Ренійського району Одеської області і Новоселицького району Чернівецької області.
Початок поселення молдован на українських землях, зокрема на Лівобережній Наддністрянщині та північній Буковину, викликаний репресіями турецьких завойовників і посиленням експлуатації з боку власних господарів, припадав на 16 ст. У 17-18 ст. молдовські поселення почали виникати на Правобережжі, у межиріччі Дністра і Південного Бугу.
Після указу 1751 р. про прийняття до російського підданства сербів на військову службу у на південних кордонах Російської імперії, почалося переселення православних вихідців з Османської імперії, зокрема молдован з турецької Молдови, на малозаселене степове Причорномор'ю, майбутню територію Херсонської та Катеринославської губерній. У 1754 р. на території так званої Нової Сербії (північ майбутньої Херсонщини) поселилося 2997 молдован, які становили 78% від загальної кількості переселенців. За переписом населення 1764 р. на території майбутньої Херсонської губернії налічувалося 5,4 тис. молдован чоловічої статі (14,3% населення), вони були другою за чисельністю етнічною групою після українців (67,9%). На території майбутньої Катеринославської губернії у 1763 р. налічувалося 825 молдован (2,74%).
З 1763 р. по 1784 р. молдовське населення Причорномор'я збільшилося на 192%, з 6227 до 18196 осіб чоловічої статі. Молдовани проживали у великих поселеннях створеного у 1769 р. Молдавського полку, які залишалися переважно молдовськими і у другій половині 19 ст.
- 1-а рота — Павлівський шанець (згодом — посад Павлівськ, Ново-Павлівськ; сучасна Новоукраїнка)
- 2-а рота — Виська (Велика Виска)
- 3-а рота — Піщаний Брід (Добровеличківський район)
- 4-а рота — Чорний Ташлик
- 5-а рота — Тернівка (Новоархангельський район)
- 6-а рота — Інгульський шанець (Лемківська, містечко Інгульськ; сучасне)
- 7-а рота — Добрянка (Вільшанський район)
- 8-а рота — Синюхин Брід
- 9-а рота — Липняжка (Красна Слобідка)
- 10-а рота — Плетений Ташлик
- 11-а рота — Лиса Гора
- 12-а рота — Сухий Ташлик (також — Глодоси)
- 13-а рота — Тишківка (Добровеличківський район)
- 14-а рота — Грузьке (Кіровоградський район)
- 15-а рота — Вільшанка, або Маслов
- 16-а рота — Катерининський шанець, або Мігійськ (сучасний Ольвіополь)
На сході, на землях майбутніх Бахмутського і Слов'яносербського повітів (т.зв. Слов'яносербія) молдовське населення зросло з 825 до 6032 осіб чоловічої статі, а їх питома вага у населенні - з 2,7% до 5,4%. Вони мешкали у 16 населених пунктах (шанцях) Слов'яносербії, але становили більшість лише у 9:[3]
- 2-а рота — Вергунське (Вергунка, зараз - частина Луганська),
- 3-а рота — Верхнє Біленьке (Верхнє, зараз у складі Лисичанська),
- 5-а рота — Асесорське (Привільне) (зараз у складі Лисичанської міськради)
- 6-а рота — Кримська Яма (Кримське),
- 8-а рота — Підгірне (згодом тут побудували місто, яке в 1784-1817 рр. носило назву Донецьк, а потім було перейменоване в Слов'яносербськ),
- 9-а рота — Жовтий Яр (Жовте),
- 10-а рота — Кам'яний Брід (зараз у складі Луганська)
- 12-а рота — Хороший Яр (Хороше),
- 14-а рота — Троїцьке.
- 1926 — 257 794
- 1939 — 230 698
- 1959 — 241 650
- 1970 — 265 902
- 1979 — 293 576
- 1989 — 324 525
- 2001 — 258 619
Станом на 2001 р., в Україні проживає 258.6 тис. молдован. Концентруються вони здебільшого в районах традиційного розселення: Чернівецькій області — 9 % населення регіону, Одеській області — 5,5 %, Миколаївській області — 1,3 %. Понад 70 % загальної чисельності молдован України проживало на території Одеської та Чернівецької областей, значно менше — в Донецькій, Кіровоградській, Дніпропетровській, Луганській областях та в АР Крим. Понад 6 % молдован проживало в Херсонській, Харківській, Запорізькій та Вінницькій областях та в м. Києві. Особливістю сучасного розселення молдован в Україні є те, що в переважній більшості представники названої національної меншини проживають у сільській місцевості, найбільше в Одеській та Чернівецькій, значна кількість — у селах Кіровоградської, Харківської, Миколаївської, Полтавської, Херсонської, Черкаської областей. Тільки в таких індустріальних областях, як Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Запорізька та АР Крим, більшість молдован проживає в міських поселеннях.
Розселення молдован за регіонами за даними переписів населення:
| 1989 | 2001 | динаміка | |
|---|---|---|---|
| АР Крим і Севастополь | 6 609 | 4 562 | -31,0% |
| Вінницька область | 3 377 | 2 944 | -12,8% |
| Волинська область | 369 | 303 | -17,9% |
| Дніпропетровська область | 6 636 | 4 398 | -33,7% |
| Донецька область | 13 332 | 7 171 | -46,2% |
| Житомирська область | 1 434 | 1 425 | -0,6% |
| Закарпатська область | 963 | 516 | -46,4% |
| Запорізька область | 3 428 | 2 476 | -27,8% |
| Івано-Франківська область | 780 | 557 | -28,6% |
| Київська область | 1 799 | 1 515 | -15,8% |
| Кіровоградська область | 10 694 | 8 274 | -22,6% |
| Луганська область | 5 785 | 3 252 | -43,8% |
| Львівська область | 2 471 | 781 | -68,4% |
| Миколаївська область | 16 673 | 13 171 | -21,0% |
| Одеська область | 144 534 | 123 751 | -14,4% |
| Полтавська область | 2 737 | 2 562 | -6,4% |
| Рівненська область | 424 | 364 | -14,2% |
| Сумська область | 752 | 778 | 3,5% |
| Тернопільська область | 373 | 356 | -4,6% |
| Харківська область | 3 746 | 2 462 | -34,3% |
| Херсонська область | 5 618 | 4 179 | -25,6% |
| Хмельницька область | 1 667 | 1 353 | -18,8% |
| Черкаська область | 1 813 | 1 617 | -10,8% |
| Чернівецька область | 84 519 | 67 225 | -20,5% |
| Чернігівська область | 806 | 700 | -13,2% |
| Київ (міськрада) | 3 186 | 1 927 | -39,5% |
| Україна | 324 525 | 258 619 | -20,3% |
Динаміка чисельності молдован у деяких регіонах за переписами, тис.[4]:
| 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Одеська область | 125,0 | 6,2% | 136,0 | 5,7% | 143,1 | 5,7% | 144,5 | 5,5% | 123,7 | 5,0% |
| Чернівецька область | 71,6 | 9,2% | 78,4 | 9,3% | 85,0 | 9,5% | 84,5 | 9,0% | 67,2 | 7,3% |
| Миколаївська область | … | … | 5,3 | 0,5% | 8,9 | 0,7% | 16,7 | 1,2% | 13,1 | 1,0% |
| Кіровоградська область | 7,2 | 0,6% | 6,6 | 0,5% | 7,1 | 0,6% | 10,7 | 0,9% | 8,2 | 0,7% |
Місце проживання молдовського населення за переписом 2001 р.
| Населення | Кількість | |
|---|---|---|
| міського | 73 593 | 28,5% |
| сільського | 185 026 | 71,5% |
| всього | 258 619 | 100.0% |
Вікова структура молдован України за переписом 2001 року
| Вік | Чисельність,тис. | |
|---|---|---|
| 0-14 | 41 059 | 15,9% |
| 15-64 | 184 055 | 71,2% |
| >65 | 33 505 | 12,9% |
Рідна мова молдован України за переписами:[5][6][7][8]
| 1970 | 1979 | 1989 | 2001 | |
|---|---|---|---|---|
| молдовська | 83,3% | 79,9% | 78,0% | 70,0% |
| російська | 11,3% | 14,1% | 15,5% | 17,6% |
| українська | 5,2% | 5,7% | 6,1% | 10,7% |
| інша | 0,2% | 0,3% | 0,4% | 1,7% |
За переписом 2001 року, серед молдован України вказали на вільне володіння мовами:[9]
- молдовською - 78,9%
- російською - 71,1%
- українською - 50,7%
- Петро Болбочан
- Софія Ротару
- Василь Цушко
- Іво Бобул
- Лілія Сандулесу
- Аліна Гросу
- Генадій Орбу
- Георгій Бущан
- Микола Стражеско
- П. Д. Овчаренко. Молдовани в Україні [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 33. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії // Відп. ред. Ю. І. Римаренко, І. Ф. Курас. — Київ, 1993. — 800 с.
- Заставецька О. В., Заставецький Б. І., Ткач Д. В. Географія населення України. — Тернопіль, 2007.
- ↑ Національний склад населення України. Архів оригіналу за 4 травня 2011. Процитовано 29 липня 2015.
- ↑ Енциклопедія українознавства
- ↑ Кабузан В.М - Народонаселение Бессарабской области и левобережных районов Приднестровья, конец XVIII-первая половина XIX в
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 лютого 2005. Процитовано 12 травня 2013.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Перепис населення 2001 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 9 липня 2013.
- ↑ Численность и состав населения СССР (По данным Всесоюзной переписи населения 1979 года) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2013. Процитовано 30 серпня 2013.
- ↑ Перепис населення 1989 року. Розподіл населення за національністю та рідною мовою. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 28 червня 2022.
- ↑ Итоги Всесоюзной переписи населения 1970 года. Том IV — М., Статистика, 1973
- ↑ Перепис 2001 року. Розподіл населення окремих національностей за іншими мовами, крім рідної, якими володіють. Архів оригіналу за 1 травня 2013. Процитовано 9 липня 2013.
- Конгрес національних громад України
- Всеукраїнський перепис населення 2001 року
- Сергій Чорний НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ В XX СТОРІЧЧІ
- Етнічні громади в Чернівецькій області [Архівовано 22 квітня 2012 у Wayback Machine.]
| Населення та кордон |    | |
|---|---|---|
в Україні | Іон Боршевич (1993—1994) • Іон Руссу (1994—1998) • Олексій Андрієвські (1998—2003) • Ніколає Черномаз (2003—2005) • Михаїл Лаур (2006) • Сержіу Статі (2006—2009) • Ніколає Гуменний (2009—2010) • Іон Стевіле (2010—2015) • Руслан Болбочан (2015—2021) • Валеріу Ківерь (2021—) | |
в Молдові | Силуян Мужиловський1 (1649) • Филон Джалалій1 (1650) • Віталій Бойко (1993—1994) • Євген Левицький2 (1994—1996) • Іван Гнатишин (1996—2000) • Теофіл Рендюк2 (2000) • Петро Чалий (2000—2007) • Сергій Пирожков (2007—2014) • Геннадій Алтухов2 (2014—2015) • Іван Гнатишин (2015—2019) • Марко Шевченко (2019—2024) | |
(1) посол Гетьманщини в Молдавському князівстві; (2) тимчасово повірений | ||
