Мобільний зв'язок
Покоління технологій мобільного зв'язку |
---|
|
Мобі́льний зв'язо́к (рухо́мий зв'язо́к) — зв'язок із застосуванням радіотехнологій, під час якого кінцеве обладнання хоча б одного із споживачів може вільно переміщуватися в межах телекомунікаційної мережі, зберігаючи єдиний унікальний ідентифікаційний номер мобільної станції.[1]
Мобільний (рухомий, бездротовий) зв'язок (мобільні телекомунікації) — технології, що дозволяють абонентам залишатись на зв'язку під час руху, вдома, на роботі, в транспорті, в роумінгу і на морі.
Уперше мобільний телефонний зв'язок використала в 1921 році Detroit Police Department (США). Спочатку це був односторонній зв'язок (У діапазоні 2 МГц), а через 20 років поліцейські Нью-Йорка почали застосовувати і двосторонній. Перший споживчий мобільний радіотелефон (Частота — 150 МГц) розроблений у Bell Labs в 1946-му. А через рік працівник цієї ж лабораторії Дуглас Ринг запропонував «стільниковий» принцип для мереж мобільного зв'язку. У 1949-му першу спробу використовувати «стільниковий» принцип здійснила служба таксі Детройта, в 1955 році розпочала роботу 11-канальна система (150 МГц), а через рік — 12-канальна (450 МГц).
- Наземні
- системи персонального радіовиклику (СПРВ)
- стільникові СМРЗ (надають доступ до територіального ресурсу)
- найпростіші системи мобільного радіозв'язку, транкінгова система мобільного радіозв'язку (використовують ретранслятори, система автоматично вибирає найкращий)
- зонові СМРС (фіксований канал через ретранслятор)
- Супутникові
- геостаціонарні (супутник перебуває на геостаціонарній орбіті, висота близько 34 тисяч км)
- середньорбітальні
- низькоорбітальні
- високоеліптичні (робота супутника здійснюється при його знаходженні в апогеї.)
В грудні 2008 року кількість абонентів мобільного зв'язку на Землі стала більше за 4 мільярди користувачів[2].
На кінець вересня 2010 року кількість абонентів мобільного зв'язку на планеті досягла відмітку 5 мільярдів користувачів[3]. Тобто, мобільними телефонами користуються три з чотирьох мешканців Землі (або близько 73,4 %[4]). Природно, що проникнення мобільного зв'язку дуже залежить від регіону. Наприклад, у Африці цей показник становить всього 50 %, а в Європі він вже перейшов за 157,6 %.
Станом на середину травня 2011 року абонентами мобільного зв'язку є понад 5,3 млрд осіб у всьому світі[5]. Ці дані надав генеральний секретар Міжнародного телекомунікаційного союзу (англ. ITU) Хамадун Туре під час підготовки до святкування Всесвітнього дня телекомунікацій та інформаційного суспільства.
За даними iKS-Consulting, в Україні на грудень 2011 налічувалося 53,67 млн абонентів (SIM-карт) стільникового зв'язку. Це — проникнення мобільного зв'язку на рівні 117 %. У грудні 2010 цей показник дорівнював 111 %[6].
- Стільниковий зв'язок
- Пейджинговий зв'язок
- Законодавча термінологія
- Станція активних перешкод
- ARPU
- Мобільний інтернет
- ↑ Закон України «Про телекомунікації»
- ↑ Worldwide mobile cellular subscribers to reach 4 billion mark late 2008. Архів оригіналу за 20 вересня 2010. Процитовано 22 вересня 2010.
- ↑ К концу месяца на Земле будет 5 миллиардов абонентов. Архів оригіналу за 16 грудня 2010. Процитовано 22 вересня 2010.
- ↑ В Индии телефон доступней туалета. Архів оригіналу за 15 жовтня 2013. Процитовано 22 вересня 2010.
- ↑ Корреспондент.net: Кількість абонентів мобільного зв'язку в усьому світі досягла 5,3 млрд осіб [Архівовано 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ ЛігаБізнесІнформ [Архівовано 23 липня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- zakon.rada.gov.ua Закон України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 № 1280-IV [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- Збірник наукових праць ВІТІ НТУУ «КПІ» № 1 — 2011 УДК 621.395.721 [Архівовано 13 січня 2014 у Wayback Machine.]
- Книга «Незалежність очима ТСН»[1]
Це незавершена стаття про телекомунікації. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ ТСН, ТСН (2017). Незалежність очима ТСН (Українською) . Київ: ТСН. с. 293. ISBN 978-966-500-798-2.