Перейти до вмісту

Марцун Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ф
Олександр Марцун
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Миколайович Марцун
Народження 15 серпня 1972(1972-08-15) (52 роки)
  Бровари, Київська область, УРСР
Зріст 181 см
Вага 78 кг
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
197?—198?
1982—1990
СРСР ДЮСШ (Бородянка)
СРСР «Динамо» (К)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1990 СРСР «Динамо» (БЦ) 8 (0)
1993—1994 Україна «Темп» (Ш) 32 (0)
1995—1996 Росія «Балтика» 30 (1)
1996—1997 Росія «Кубань» 48 (6)
1996  Росія «Кубань-2» 6 (0)
1998 Росія «Балтика» 16 (0)
1999 Росія «Факел» (В) 10 (0)
2000 Росія «Газовик-Газпром» 24 (4)
2001 Росія «Металург» (К) 2 (0)
2002 Росія «Газовик-Газпром» 3 (0)
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб І (г)
1993 Україна «СКІФ-Сілекс» 0 (0)
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту України
Майстер спорту України

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Олександр Миколайович Марцун (нар. 15 серпня 1972, Бровари, Київська область, УРСР) — український футболіст і футзаліст, захисник. Майстер спорту.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вихованець ДЮСШ Бородянка (перший тренер — А.П. Демченко) та СДЮСШОР київського «Динамо»[1], де навчався з 1982 року під керівництвом Олександра Олександровича Лисенка[2]. У 1990 році провів 8 матчів за білоцерківське «Динамо» в першості СРСР. З 1991 по 1992 рік грав за аматорську команду СКІФ з Києва.

1992 року виступав за «Гарт» з Бородянки в аматорських турнірах, а також зіграв 2 зустрічі в Кубку України.

1993 року виступав за футзальний клуб «СКІФ-Сілекс» (Київ), з яким виграв Кубок України з футзалу, забивши гол у фіналі[3].

З 1993 по 1994 рік захищав кольори шепетівського «Темпу», в складі якого дебютував у Вищій лізі України, де за цей час взяв участь у 32 матчах, і ще зіграв 6 зустрічей у Кубку. Володар Кубка України з міні-футболу 1993 року складі команди «СКІФ-Сілекс».

1995 року перейшов у «Балтику», за яку провів 30 матчів і забив 1 м'яч у першості, також взяв участь у 2 зустрічах Кубка Росії. З літа 1996 по 1997 рік виступав за «Кубань», в 48 іграх за основний склад забив 6 м'ячів[4][5], і ще взяв участь у 6 зустрічах за «Кубань-д» у Третій лізі. У 1998 році повернувся в «Балтику», в складі якої дебютував у Вищій лізі Росії, де зіграв 16 матчів, також взяв участь у 4 зустрічах Кубка Інтертото. Окрім того, в 1998 році виступав за команду «Будкомплект» в аматорському чемпіонаті міста Калінінграда, в 4 іграх забив 3 голи.

Сезон 1999 року провів в воронезькому «Факелі», взяв участь у 10 поєдинках першості і 1 матчі Кубка, став срібним призером Першого дивізіону Росії. У 2000 році перейшов в іжевський «Газовик-Газпром», в 24 матчах за який відзначився 4-а голами. Потім провів сезон 2001 року в красноярському «Металурзі», де провів лише 2 зустрічі.

На початку 2002 року був на перегляді в запорізькому «Металурзі»[6], проте в підсумку повернувся в «Газовик-Газпром», де зіграв 3 матчі в тому сезоні. Потім виступав за аматорські команди в турнірах ААФУ: «Буча-КЛО» (2003, 13 матчів, 3 голи) і «Єдність» (2004, 12 матчів).

Досягнення

[ред. | ред. код]
«СКІФ-Сілекс»
«Факел»

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Профіль на сайті baltika.kaliningrad.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 лютого 2018.
  2. Профіль на сайті fakel.vrn.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 лютого 2018.
  3. Легенди бородянського футболу: Олександр Марцун. Архів оригіналу за 12 вересня 2016. Процитовано 27 липня 2018.
  4. СПАДЩИНА-1996. Архів оригіналу за 11 грудня 2012. Процитовано 15 лютого 2018.
  5. СПАДЩИНА-1997. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 15 лютого 2018.
  6. У запорізькому «Металурзі» на перегляді 17 футболістів. Архів оригіналу за 11 січня 2018. Процитовано 15 лютого 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]