Очікує на перевірку

Маруся Богуславка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маруся Богуславка
Інформація
СтатьЖінка
ЧоловікТурецький паша або султан
РодичіБатько - православний священник із Богуслава, згідно з легендою мала 2 сестер
РелігіяПравослав'я, мусульманство
ПоходженняБогуслав, Україна
НаціональністьУкраїнка
CMNS: Маруся Богуславка у Вікісховищі

Маруся Богуславка — легендарна героїня українського фольклору XVI та XVII ст., яка, за переказами, народилась у Богуславі. Подібно до Насті Лісовської (Роксолани), Богуславку взяли у полон турки і віддали до гарему турецького султана. Відома козацька дума цього періоду оповідає історію, як Маруся піднімається до такого рівня, що її турецький власник залишає з ключами від його замку і темниці. Вона використовує можливість звільнити 700 українських козаків-невільників, які перебували в полоні протягом 30 невільних (за іншими варіантами думи 33) років. Та вона не повертається з ними додому, а залишається у гаремі, оскільки це стало єдиним способом життя, до якого вона звикла. Маруся символізує тих, хто залишає Україну, але все ще має сильне єднання з землею свого походження.

Походження та примітки

[ред. | ред. код]

Записано в першій половині 50-х років XIX ст. від кобзаря Ригоренка з села Краснокутськ, надруковано в «Записках о Южной Руси» (т. І, стор. 210—214).

Відомо більше двадцяти п'яти варіантів думи, записаних з 1850 по 1932 роки. Дума багато разів досліджувалася та широко використовувалася в літературі. Тарас Шевченко передрукував її в своєму букварі; Михайло Старицький на основі цього народного твору написав драму «Маруся Богуславка»; український радянський композитор Анатолій Свєчніков написав балет «Маруся Богуславка».

У думі знайшли відображення високі патріотичні почуття, глибока віра народу в своє визволення від турецького ярма. Відзначається дума довершеністю художньої форми. В змалюванні картин турецької неволі і визволення невільників вона має багато спільного з думою «Іван Богуславець» і невільницькими плачами.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Марусі Богуславці встановлено пам'ятник у Богуславі на місці, де за переказами, стояла хата її батька-священика, у 1981 році, автор В. Богдановський.

На честь Марусі Богуславки названо пластовий курінь УПЮ число 46 імені Марусі Богуславки[1].

У літературі

[ред. | ред. код]

У музиці

[ред. | ред. код]

У драматургії

[ред. | ред. код]

У мистецтві

[ред. | ред. код]

Серед художників до цього образу зверталися: Дерегус М. Г., Скирда Ю. А. та ін.

У кінематографі

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Українські народні думи. У 5 т. Т. 1 : Думи раннього козацького періоду / упор. М. К. Дмитренко, Г. В. Довженок (тексти), С. Й. Грица (мелодії) та ін. Передмови: М. К. Дмитренко, С. Й. Грица, статті, коментарі, примітки Г. В. Довженок, А. Ю. Ясенчук, Т. М. Шевчук, О. І. Шалак, Н. М. Пазяк, І. І. Кімакович. — К., 2009;
  • Шевчук Тетяна. Темниця і храм: концепт світла в українських народних думах (міфологічні структури в думі про Марусю Богуславку) // Мова та історія : зб. наукових праць. — К., 2012/2013. — Вип. 228. — С. 3—17.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Курінь ч. 46 ім. Марусі Богуславки. Архів оригіналу за 1 грудня 2018. Процитовано 1 грудня 2018.
  2. Захарчук, Н. В. (2013). Творча концепція балетмейстера Миколи Трегубова. Мистецтвознавчі записки. № 24. с. 218—226. ISSN 2226-2180. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 18 травня 2021.