Лі Міллер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лі Міллер
Lee Miller
Народилася23 квітня 1907(1907-04-23)[4][1][…]
Пукіпсі, Дачесс, Нью-Йорк, США[5][6]
Померла21 липня 1977(1977-07-21)[1][2][…] (70 років)
Чидінгліd, Велден, Східний Сассекс[d], Східний Сассекс, Велика Британія[6]
·злоякісна пухлина[7]
Країна США
Діяльністьвійськова кореспондентка, військовий фотограф, фотокореспондентка, модель, журналістка, мисткиня, фешн-фотограф, фотограф
Галузьфотографія
Alma materНаціональна вища школа красних мистецтв, Ліга студентів-художників Нью-Йорка і Oakwood Friends Schoold
Знання мованглійська[8]
Напрямоксюрреалізм
Брати, сестриДжонні Міллер
У шлюбі зРоланд Пенроуз[9] і Азіз Елуї Бейd[9]
ДітиЕнтоні Пенроузd
Автограф
IMDbID 0998525
Сайтleemiller.co.uk
Американські військові кореспондентки; Лі Міллер — друга праворуч, крайня зліва — Мері Велш. 1943

Лі Міллер (англ. Lee Miller, повне англ. Elizabeth Miller, 1907–1977) — американська модна фотографка, фотомодель, військова кореспондентка. Знімала звільнення Дахау і Освенціма, перше застосування напалму при облозі Сен-Мало.[10]

Біографія і творчість

[ред. | ред. код]

Дочка інженера, винахідника, фотографа-любителя. Батько знімав Лі, коли їй не було й 10 років, так сформувався її інтерес до фотографії.

У 1920-х Лі Міллер стала модною фотомоделлю у Нью-Йорку. Знімалася в Едварда Стайхена. Один із знімків був використаний в рекламі менструальних тампонів Kotex, що викликало скандал.

У 1929 році Міллер переїхала в Париж, стала асистенткою і моделлю Мана Рея.[11] Почала фотографувати сама, деякі фотографії Рея цього періоду насправді виконала Лі Міллер. Разом з Реєм застосовувала техніку соляризації. Стала активною учасницею сюрреалістичного руху, зблизилася з Пікассо (він написав її портрет, 1937), Елюаром, Кокто, знялася у вигляді статуї у фільмі Кокто «Кров поета» (1930).

У 1932 році повернулася у Нью-Йорк, продовжила заняття фотографією, відкрила власну студію. Серед її робіт цього часу — портрети Джозефа Корнелла.[12]

В 1934 році одружилася з єгипетським підприємцем Азіз Беєм, переїхала в Єгипет.[13] У 1937 кинула чоловіка і повернулася в Париж, де зустріла англійського художника Роланда Пенроуза.

Під час Другої світової війни була фотожурналісткою, працювала для журналу Vogue. Була акредитована як військова кореспондентка, знімала висадку союзників, перше застосування напалму при облозі Сен-Мало, звільнення Парижа, таборів Бухенвальд і Дахау.[14]

Після війни стала переживати жорстокі напади посттравматичного синдрому, почала пити. У 1947 році розлучилася з Азіз Беєм, одружилася з Н. Пенроузом, народила сина Ентоні. У 1949 подружжя купило ферму у Сассексі. Тут гостювали Пабло Пікассо (з яким Лі Міллер дружила), Ман Рей, Генрі Мур, Жан Дюбюффе, Дороті Таннінг, Макс Ернст та інші.

Після створення у 1947 році агентства Магнум Лі Міллер стала однією з його перших членів. Але картини війни, про які вона майже ніколи не говорила, не полишали її.

Лі Міллер померла від раку у віці 70 років.[15]

Література

[ред. | ред. код]
  • Penrose A. The lives of Lee Miller. New York: Holt, Rinehart, and Winston, 1985
  • Penrose A. Lee miller's war: photographer and correspondent with the Allies in Europe, 1944-45. Boston: Little, Brown, 1992
  • Lambron M. l'oeil du silence. Paris: Flammarion, 1993 (романизированная біографія, Премія Феміна)
  • Calvocoressi R. Lee Miller: portraits from a life. New York: Thames & Hudson, 2002
  • Burke C. Lee Miller: a life. New York: Knopf, 2005
  • Menzel-Ahr K. Lee Miller: Kriegskorrespondentin für Vogue: Fotografien aus Deutschland 1945. Marburg: Jonas, 2005
  • Haworth-Booth M. The art of Lee Miller. New Haven: Yale UP, 2007.
  • Slusher K. Lee Miller, Roland Penrose: the green memories of desire. Munich; New York: Prestel, 2007

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Lee Miller
  2. ↑ а б в Lee Miller — 2008.
  3. ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ CLARA — 2008.
  6. ↑ а б Blumberg N. Encyclopædia Britannica
  7. ↑ https://www.nationalgalleries.org/art-and-artists/features/lee-miller
  8. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  9. ↑ а б Kindred Britain
  10. ↑ It ended when you said goodbye — Ли Миллер 23.04.1907-21.07.1977. Архів оригіналу за 26 листопада 2016. Процитовано 26 жовтня 2018.
  11. ↑ Shinkle, Eugénie; ProQuest (2008). Fashion as photograph: Viewing and Reviewing Images of Fashion. I. B. Tauris. с. 71—72. ISBN 978-0-85771-255-4.
  12. ↑ Ли Миллер. Портреты. Фото&Техника. Потребитель. Экспертиза и тесты. Архів оригіналу за 30 травня 2017. Процитовано 26 жовтня 2018.
  13. ↑ Allmer, Patricia (2016). Lee Miller: Photography, Surrealism, and Beyond. Manchester University Press.
  14. ↑ Её фотографировали. Она фотографировала. Ли Миллер. — Дорогая редакция. Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 26 жовтня 2018.
  15. ↑ Byrne, Laura-Jean (17 травня 2014). Lee Miller in James Joyce's Dublin | PhotoIreland Festival 2014. 2014.photoireland.org (амер.). Процитовано 8 лютого 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
США Це незавершена стаття про особу США.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лі_Міллер&oldid=43456033