Лорд-Гав

Острови Лорд-Гав
Lord Howe Island Group
Світова спадщина
31°33′00″ пд. ш. 159°05′00″ сх. д.
Країна	Австралія
Тип	Природний
Критерії	vii, x
Об'єкт №	186
Регіон	Азія і Океанія
Зареєстровано:	1982 (6 сесія)
Розташування на карті Океанії
Лорд-Гав у Вікісховищі

Лорд-Гав (англ. Lord Howe Island) — невеликий вулканічний острів, що має форму бумерангу, витягнутого з півночі на південь на 10 км і має ширину близько 2 км. Належить Австралії (входить до складу штату Новий Південний Уельс). Має внутрішнє самоврядування. Група островів Лорд-Гав була внесена до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО за унікальні форми рельєфу та біоти, різноманітні та значною мірою незаймані екосистеми, природну красу та місця проживання видів, які є під загрозою.

Географія

Неофіційний прапор острова Лорд-Гав

Розташований у Тасмановому морі за 770 км на північний схід від міста Сідней (Австралія) та приблизно за 1200 км на південний захід від острова Нова Каледонія (заморське володіння Франції). Острів розташований приблизно посередині між континентальним узбережжям Австралії та належним їй островом Норфолк. Уздовж західного узбережжя острова розташована піщана напівзакрита захищена лагуна коралового рифу. Більшість населення мешкає на півночі, тоді як на півдні переважають лісисті пагорби, що піднімаються до найвищої точки острова, гори Ґовер (875 м). Група островів Лорд-Гав включає 28 островів, острівців та скель. Площа острова Лорд-Гав — 14,6 км².

Клімат

Острів розташований у зоні, що характеризується вологим субтропічним кліматом. Найтепліший місяць — лютий із середньою температурою 23.3 °C (74 °F). Найхолодніший місяць — липень, із середньою температурою 16.1 °С (61 °F).

Клімат о. Лорд-Гав
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Абсолютний максимум, °C	29	29	29	27	25	23	22	22	24	25	27	28	29
Середній максимум, °C	25	25	25	23	21	19	18	18	19	20	22	23	21
Середня температура, °C	22	23	22	20	18	17	16	16	16	18	19	21	19
Середній мінімум, °C	20	20	20	18	16	14	13	13	14	15	17	18	16
Абсолютний мінімум, °C	12	15	14	12	10	9	8	8	7	9	11	12	7
Норма опадів, мм	90	110	110	120	160	160	150	140	120	120	120	100	1560
Джерело: Weatherbase

Історія

Острів Болс-Пірамід

Вік острову Лорд-Гаву— близько 20 млн років, що робить його одним з найдавніших вулканічних островів у Тихому океані. Північна і південна частини острова мають вулканічне походження, а центральна частина складається з злежалого коралового піску. Таким чином, Лорд-Гав виник в результаті злиття двох вулканічних островів. Територія північної частини переважно зайнята пагорбами і низькогір'ям (до 300 м над рівнем океану). У південній частині Лорд-Гав знаходяться два базальтових гірських масиви — Лідгберд (650 м або 777 м) і Гувер (757 м або 875 м). Коралова перемичка покрита дюнами заввишки до 45 м. Істотна частина затоки, що омиває острів із заходу, зайнята кораловим рифом. Між ним і узбережжям Лорд-Гав знаходиться невеликий острівець Реббіт коралового походження. Прибережні води Лорд-Гаву — найпівденніша точка на Землі, де є колонії коралових поліпів.

Острів Лорд-Гав було відкрито 17 лютого 1788 британським кораблем під командуванням лейтенанта Г. Лідґберда, що плив з ув'язненими на борту з Австралії на острів Норфолк. Перші поселенці прибули на острів з Нової Зеландії в 1834 р.

У 16-25 км на південний схід від Лорд-Гаву розташований крихітний острівець Болс-Пірамід. Його довжина — 200 м, а найвища точка — 562 м (або 650 м). Острів Болс-Пірамід було відкрито разом з Лорд-Гав в 1788 р. і адміністративно він належить до нього.

Ендемік і символ острова — пальма Howea forsteriana

Howea forsteriana

Населення

Постійне населення, згідно з переписом 2016 року, налічує 382 особи, одночасно на острові дозволяється перебувати ще 400 туристам у день. Першими поселенцями на острові були європейські та американські китобої. Нині мешканці острова зайняті у туризмі, роздрібній торгівлі, риболовлі та землеробстві. 92 % мешканців острова мають австралійське громадянство.

Флора та фауна

Лорд-Гав знаходиться на кордоні тропічного та субтропічного кліматичних поясів. Температурні умови та освітлення на острові є критичними для розвитку деревної рослинності в Південній півкулі. Спостерігається різко виражена диференціація рослинності між опуклими та увігнутими схилами. Істотна частина острова покрита тропічними лісами, які бувають як одноярусними, так і двоярусними. Описано 209 видів вищих рослин, з яких 70 є ендеміками Лорд-Гав. На острові росте Говея Форстера (Пальма Кентія), яка є найпопулярнішою декоративною пальмою у світі. Насіння Говеї Форстера експортується, та є важливим чинником в економіці острова.

Загалом на острові зафіксовано 202 різних птахів. На островах залишається лише один корінний ссавець — великий лісовий кажан, з родини лиликових.

Туризм

Розвиватися туризм на острові почав у першу половину XX століття, коли почали організовувати екскурсійні тури з материка. На острові розвинений дайвінг та сноркелінг.

Панорама острова Лорд-Гав

Література

• Hunt, E., Carillet, J.-B., Galbraith, K., Jones, R., Keller, N., Lyon, J., McKinnon, R., O′Byrne, D., Pinheiro, L., Wheeler, T. South Pacific: Polynesia, Melanesia & Micronesia. Lonely Planet Publications Pty Ltd. Melbourne. Oakland. London. Paris. 1st edition. 2000 (p.124-125).
• Allen, Gerald R. та ін. (1976). Annotated checklist of the fishes of Lord Howe Island. Records of the Australian Museum. 30 (15): 365—454. doi:10.3853/j.0067-1975.30.1976.287. {{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у: |author2= (довідка)
• Coleman, Neville (2001). 1001 Nudibranchs – Catalogue of Indo-Pacific Sea Slugs. Springwood. ISBN 0-947325-25-5.
• Coleman, Neville (2002). Lord Howe Island Marine Park: Sea Shore to Sea Floor: World Heritage Wildlife Guide. Rochedale: Neville Coleman's Underwater Geographic. ISBN 0-947325-27-1.
• Daniel, M.J.; Williams, G.R. (1984). A survey of the distribution, seasonal activity and roost sites of New Zealand bats (PDF). New Zealand Journal of Ecology. 7: 9—25. Архів оригіналу (PDF) за 4 жовтня 2013. Процитовано 10 травня 2015.
• Etheridge, Robert (1889). Lord Howe Island its zoology, geology, and physical characters. No. 5. The physical and geological structure of Lord Howe Island (PDF). Australian Museum Memoir. Australian Museum, Sydney. 2 (5): 99—126. doi:10.3853/j.0067-1967.2.1889.483. ISSN 0067-1967. Архів оригіналу (PDF) за 20 травня 2018. Процитовано 10 травня 2015.
• Flannery, Tim (2006). The Weather Makers – The History and Future Impact of Climate Change. Allen Lane. ISBN 978-0-7139-9921-1.
• Gaffney, Eugene S. (1975). A phylogeny and classification of the higher categories of turtles. (article 4). Bulletin of the American Museum of Natural History. 155 (5): 389—436. Архів оригіналу за 8 травня 2015. Процитовано 10 травня 2015.
• Gavrilets, Sergei; Vose, Arron (2007). Case studies and mathematical models of ecological speciation. 2. Palms on an oceanic island. Molecular Ecology. 16 (14): 2910—2921. doi:10.1111/j.1365-294x.2007.03304.x. PMID 17614906.
• Green, Peter S. (1994). Lord Howe Island. У Orchard, Anthony E (ред.). Flora of Australia. Volume 49, Oceanic Islands 1. Canberra: Australian Government Publishing Service. ISBN 0-644-29385-3.
• Harriott, V.J.; Harrison, P.L.; Banks, S.A. (1995). The coral communities of Lord Howe Island. Marine and Freshwater Research. 46 (2): 457—465. doi:10.1071/mf9950457.
• Hill, E S (1870). Lord Howe Island – Official visit by the Water Police Magistrate and the Director of the Botanic Gardens, Sydney; together with a description of the island. Votes & Proc. Legislative Assembly New South Wales 1870: 635—654.
• Hutton, Ian (1986). Lord Howe Island. Australian Capital Territory: Conservation Press. ISBN 978-0-908198-40-5.
• Hutton, Ian (1990). Birds of Lord Howe Island – Past and Present. Ian Hutton. ISBN 0-646-02638-0.
• Hutton, Ian (1998). The Australian Geographic Book of Lord Howe Island. Australian Geographic. ISBN 1-876276-27-4.
• Hutton, Ian; Parkes, John P. & Sinclair, Anthony R. E. (2007), Reassembling island ecosystems: the case of Lord Howe Island (PDF), Animal Conservation, 10 (22): 22—29, doi:10.1111/j.1469-1795.2006.00077.x, архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2011, процитовано 25 червня 2011
• Hutton, Ian (2009). A Guide to World Heritage Lord Howe Island. Lord Howe Island Museum.
• Hutton, Ian (2010a). A field guide to the ferns of Lord Howe Island. Lord Howe Island: Ian Hutton. ISBN 0-9581286-7-7.
• Hutton, Ian (2010b). A field guide to the birds of Lord Howe Island. Lord Howe Island: Ian Hutton. ISBN 0-9581286-2-6.
• Hutton, Ian (2010c). A field guide to the plants of Lord Howe Island. Lord Howe Island: Ian Hutton. ISBN 0-9581286-1-8.
• Hutton, Ian; Harrison, Peter (2004). A field guide to the marine life of Lord Howe Island. Lord Howe Island: Ian Hutton. ISBN 0-9581286-3-4.
• Jones, R N (2004). Managing Climate Change Risks. У Agrawala, S. & Corfee-Morlot, J. (ред.). The Benefits of Climate Change Policies: Analytical and Framework Issues, OECD cited in the CSIRO's Climate Change Impacts on Australia and the Benefits of Early Action to Reduce Global Greenhouse Gas Emissions". Paris. с. 249—298.
• McDougall, I; Embleton, B J; Stone, D B (1981). Origin and evolution of Lord Howe Island, Southwest Pacific Ocean. Journal of the Geological Association of Australia. 28: 155—176. doi:10.1080/00167618108729154.
• Mueller, Ferdinand J.H. von (1875). Fragmenta Phytographiae Australiae 9. Melbourne: Government Printer. с. 76—79.
• National Library of Australia. Lord Howe Island: 1788–1988. From Antipodean Isolation to World Heritage. A Bicentennial Publication (PDF). National Library of Australia. ISBN 0-7316-3090-4. Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2010. Процитовано 24 січня 2014.
• Nichols, Daphne (2006). Lord Howe Island Rising. Frenchs Forest, NSW: Tower Books. ISBN 0-646-45419-6.
• Pickard, John (1983a). Rare or threatened vascular plants of Lord Howe Island. Biological Conservation. 27 (2): 125—139. doi:10.1016/0006-3207(83)90084-8.
• Pickard, John (1983b). Vegetation of Lord Howe Island. Cunninghamia. 17: 133—266.
• Pickard, John (1984). Exotic plants of Lord Howe Island: distribution in space and time, 1853–1981. Journal of Biogeography. 11 (3): 181—208. doi:10.2307/2844639. JSTOR 2844639.
• Rabone, Harold R (1972). Lord Howe Island: Its discovery and early associations 1788 to 1888. Sydney: Australis.
• Recher, Harry F; Clark, Stephen S (1974). Environmental survey of Lord Howe Island : a report to the Lord Howe Island Board / edited by Harry F. Recher and Stephen S. Clark Lord Howe Island Board (N.S.W.). Australian Museum: Dept. of Environmental Studies.Recher H. F., Clark S. S. A biological survey of Lord Howe Island with recommendations for the conservation of the island's wildlife // Biological Conservation — Elsevier BV, 1974. — Vol. 6, Iss. 4. — P. 263–273. — ISSN 0006-3207; 1873-2917 — doi:10.1016/0006-3207(74)90005-6
  d:Track:Q56336087d:Track:Q746413d:Track:Q2904149
• Starbuck, Alexander (1878). History of the American Whaling Fishery from its Earliest Inception to the Year 1876. Waltham, Massachusetts: author.
• Veron, John E; Done, T J (1979). Corals and coral communities of Lord Howe Island. Australian Journal of Marine and Freshwater Research. 30 (2): 203—236. doi:10.1071/mf9790203.
• Wallis, G.P.; Trewick, Steve A. (2009). New Zealand phylogeography: evolution on a small continent. Molecular Ecology. 18 (17): 3548—80. doi:10.1111/j.1365-294X.2009.04294.x. PMID 19674312.