Лейцин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лейцин
Інші назви C6H13NO2
Ідентифікатори
Номер CAS 61-90-5
PubChem 6106
Номер EINECS 200-522-0
DrugBank DB00149
KEGG D00030 і C00123
Назва MeSH D12.125.070.637 і D12.125.142.441
ChEBI 15603 і 57427
SMILES CC(C)C[C@@H](C(=O)O)N
InChI InChI=1S/C6H13NO2/c1-4(2)3-5(7)6(8)9/h4-5H,3,7H2,1-2H3,(H,8,9)/t5-/m0/s1
Номер Бельштейна 1721722
Номер Гмеліна 50204
Властивості
Молярна маса 131,18
Кислотність (pKa) 2,36 (карбоксил); 9,60 (аміно)
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Лейци́н (L, Leu) — одна з двадцяти канонічних протеїногенних α-амінокислот, що входять до складу білків в живих організмах. Під час трансляції матричної РНК, лейцин кодується триплетними кодонами UUA, UUG, CUU, CUC, CUA, а також CUG. Як і інші α-амінокислоти за фізіологічних умов, лейцин існує у вигляді цвіттер-іону. Лейцин є незамінною амінокислотою. Відносно великий вміст лейцину є характерним для гідрофобних мембранних білків.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]