Очікує на перевірку

Латиніна Юлія Леонідівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Латиніна Юлія Леонідівна
рос. Юлия Леонидовна Латынина
Ім'я при народженнірос. Юлия Леонидовна Латынина
ПсевдоЕвгений Климович
Народилася16 червня 1966(1966-06-16)[1] (58 років)
Москва, СРСР
Країна СРСР
 Росія
Місце проживанняОдинцово
Діяльністьписьменниця, журналістка, колумніст, письменниця-романістка, радіоведуча, письменниця наукової фантастики, телеведуча
Галузьполітичний аналізd, журналістика[2], літературна діяльністьd[2], радіопрограмаd[2] і телепередача[2]
Alma materЛітературний інститут імені Горького (1988) і Інститут світової літератури ім. О. М. Горького[3]
Науковий ступінькандидат філологічних наук (1993)
ВчителіІванов В'ячеслав Всеволодович
Знання мованглійська і російська[4]
ЗакладНовая газета
ЧленствоCommittee 2008d
Роки активності1989[5] — тепер. час
Жанрполітична журналістика, кримінальний роман[d], фентезі, фантастика, детектив, поточні події[d] і бойовик
Magnum opusThe Insider[d]
БатькоЛатинін Леонід Олександрович
МатиЛатиніна Алла Миколаївна
Нагороди
IMDbID 2465118
Сайтlatynina.tv
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Латиніна.

Ю́лія Леоні́дівна Лати́ніна (рос. Юлия Леонидовна Латынина; нар. 16 червня 1966(19660616), Москва, Російська РФСР) — російська журналістка та письменниця. Як журналіст відома гострими, деінде скандальними, політичними коментарями. Автор романів у жанрах політичної фантастики та політико-економічного детектива на основі російської дійсності. У російській журналістиці відома як політичний оглядач і економічний аналітик. Кандидат філологічних наук з літературознавства.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася в сім'ї поета Леоніда Латиніна. У 1988 році закінчила Літературний інститут ім. Горького Союзу письменників СРСР з червоним дипломом та вступила до аспірантури цього ж інституту на романо-германське відділення. У тому ж 1988 році стажувалася в Лувенському католицькому університеті (Бельгія) за програмою міжнародного студентського обміну.

У січні 1993 року захистила в Інституті світової літератури кандидатську дисертацію, присвячену типам антиутопічному дискурсу. Тема дисертації: «Літературні витоки антиутопічного жанру»[6]. У 1993 році пройшла стажування в Кінгс-коледжі в Лондоні[джерело?], займаючись економікою європейського середньовіччя.

У 1994 році Юлія Латиніна пише роман в новому для себе жанрі сучасного детективу «Бомба для банкіра», який публікує під псевдонімом Євген Климович (1995р). Пізніше детективи, видані під псевдонімом, були перевидані під власним ім'ям.

Займатися журналістикою почала з 1995 року, прийшовши працювати в газету «Сьогодні» економічним оглядачем. Працювала в газетах «Сьогодні» (1996), «Ізвєстія» (1996—1997), в журналі «Експерт» (1997—1998), в щомісячнику «Цілком таємно» (1999—2000), «Щотижневому журналі» (2003—2004).

Була авторкою і ведучою програми «Рубльова зона» на каналі НТВ (2000—2001), співведучою програми «Інший час» на каналі ОРТ (2001—2002), авторкою програми «Є думка» на каналі ТВС (2002—2003), авторкою рубрики «Своїми словами» в передачі «Тиждень» на каналі Ren-TV (2003—2004).

З 2001 року є оглядачкою «Нової газети», з 2003 — авторка програми «Код доступу» на радіостанції «Ехо Москви» і телеканалі RTVi, колумніст електронних видань «Щоденний журнал» (з 2005 р) і «Газета.Ru».

2017 року після підпалу свого автомобіля невідомими покинула Росію разом із батьками. Журналістка повідомила про те, що не шкодує про зіпсоване майно, але налякана готовністю паліїв до людських жертв.[7]

9 вересня 2022 року мін'юст РФ вніс Латиніну до реєстру фізичних осіб-іноземних агентів[8].

Оцінки

[ред. | ред. код]

Андрій Піонтковський вважає, що Латиніна, орієнтуючись на більш освічену аудіторію, ніж пересічний російський обиватель, навмисне підтасовує визначення та пересмикує висновки:

Дівчина виконує відповідальну патріотичну місію, рятуючи залишки репутації режиму і особисто Путіна. Працює з інтелігенцією, з інформованою частиною суспільства. Вона не заперечує всім відомі обставини ганебного провалу ФСБ в Рязані[9], більше того вона обурюється ними, вимагає звільнень, гласного суду. Але в кінцівці (а запам'ятовується завжди саме кінцівка), завоювавши довіру читача, майже непомітно пересмикує карту. Перекваліфікує злочин ФСБ з тероризму в невиразне окозамилювання, що переходить у тероризм. Віртуозна робота. [10]

Звинувачення у порушенні етики

[ред. | ред. код]

Американський історик і публіцист Юрій Фельштинський звинувачує Латиніну у «відвертому цинічному хамстві по формі та змісту». За Фельштинським, Латиніна влаштувала на «Ехі Москви» «дискусію» з приводу змісту книги Фельштинського і Олександра Литвиненка «ФСБ підриває Росію». В той же час Фельштинському не було надано слово або можливість відповісти на критику. Його листи до редакції радіостанції не були оприлюднені, сама Латиніна звернення Фельштинського ігнорувала, а його книгу, що перекладена 20-ма мовами світу та видана в багатьох країнах, але заборонена в Росії, вона назвала такою, що «валяється у мережі»[11].

Висловлювання

[ред. | ред. код]

Глобальне потепління

[ред. | ред. код]

Латиніна заперечувала глобальне потепління[12][13][14][15]. Пізніше визнала, що воно все ж існує[16].

Про Україну й українську мову

[ред. | ред. код]

У програмі «Код доступа» на радіо «Ехо Москви» від 1 серпня 2015 Латиніна висловила таку характеристику Україні та української мови:

Проблема, існуюча зараз ситуація в історії України та Росії, була закладена більшовиками, які в пошуках підтримки віддали Україні частину Російської імперії, які штучно підтримували українську мову …

… Якби не більшовики, то до кінця XX століття Україна, ну, мала б приблизно те ж саме, що Шотландія. Тобто навіть Шотландія може відокремитися від Англії, але вона як і раніше говорить англійською. Навіть Ірландія говорить англійською. На початку XX століття українська мова була б в Україні, ну, приблизно така же, як зараз бретонська у Франції. Це мова частини неосвіченого населення. Тому коли в 1991 році розвалився Радянський Союз, то утворилася штучна держава не в поганому сенсі цього слова, а в тому, що якби ця держава була при більшовиках нарізана іншим чином, то ми розуміємо, що вона розпалася б іншим способом.

І почалася проблема у цієї держави українізації, коли підлегла і, загалом-то, нехай пробачать мене мої українські друзі, не так культурно розвинена мова, як мова російська.[17]

Це висловлювання викликало жваві відгуки та дискусію у інтернет-мережі, наприклад в «Живому Журналі» відомого російського економіста, державного та суспільного діяча Андрія Ілларіонова[18]. Фраза про те, що російська влада начебто «віддала Україні частину російської території» — майже дослівно відтворює відому тезу Путіна, повторювану ним на різні лади, починаючи з 2008 року, що «Україна — це штучне державне утворення» і «Росія подарувала Україні Крим та Східну Україну»[19].

Під час скандальної дискусії з Віталієм Портниковим заявила, що припинити війну можна, якщо вкладати до військових квитків росіян фото яхти заарештованого міністра оборони РФ Іванова та роз'яснення, що росіяни і українці — «братські народи». Портников розбив це припущення, пояснюючи, що росіяни і українці в Російській імперії не були рівноправними партнерами, і що навіть в СРСР українці могли досягати успіху лише відмовившись від своєї ідентичності. Розгром Латиніної був особливо знаковим тим, що більшість аудиторії Фейгіна це росіяни, але навіть вони віддали їй 5 % у голосуванні.

Після цієї нищівної поразки почала викручуватися тим, що для неї головним було те, що Портников «визнав» Наполеона «зрадником Корсики», а «шотландці розмовляють на шотландській мові». Більшість російських опозиціонерів або визнали її поразку або, як Бєлковський, уникнули відповіді.

В одній зі своїх програм визнала Крим територією України[20][уточнити]. Є учасником Антивоєнного комітету Росії[21].

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Лауреатка премії імені Олександра ІІ «За великий особистий внесок у відстоювання економічної свободи в Росії» (1998),
  • Російський біографічний інститут удостоїв Юлію Латиніну звання «Людина року» «за успіхи в економічній журналістиці» (1999),
  • Лауреатка Премії імені Герда Буцеріуса «Вільна преса Східної Європи[ru]» (2004),
  • Лауреатка міжнародної журналістської премії ім. Марії Грації Кутулі (2007),
  • Лауреатка премії «Захисник свободи» (2008).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ http://latynina.net/bio.html
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Лабораторія фантастики — 2004.
  6. ↑ Видано як окремий твір малим тиражем під назвою «Антиутопія: від Арістофана до Гофмана». М.: GLAS, 1993)
  7. ↑ Российская журналистка Латынина покинула РФ: "Я вот все время была хиханьки-хаханьки, а мне страшно". censor.net.ua. 10.09.2017.
  8. ↑ В реестр иноагентов внесли политолога Соловья и журналистку Латынину. Interfax.ru (рос.). Процитовано 10 вересня 2022.
  9. ↑ Мається на увазі невдала спроба теракту ФСБ 22 вересня 1999 в Рязані, коли офіцери центральної контори ФСБ були спіймані місцевими правоохоронцями після закладення мішків з гексогеном та підривачем у підвал багатоповерхового житлового будинку.
  10. ↑ А.Піонтковський: Жанна д'Арк плаща и кинжала [Архівовано 20 січня 2016 у Wayback Machine.]. — «Ехо Москви», 20 січня 2014
  11. ↑ Юрий Фельштинский против Юлии Латыниной. Архів оригіналу за 6 квітня 2017. Процитовано 11 вересня 2015.
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 липня 2019. Процитовано 1 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 березня 2019. Процитовано 1 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 квітня 2019. Процитовано 1 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  15. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 листопада 2019. Процитовано 1 липня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  16. ↑ Юлия Латынина. Единобездушие. Зеленский в Вашингтоне, Беларусь, Бахмут, расследование NYT о Буче (рос.), процитовано 15 серпня 2023
  17. ↑ Ехо Москви: передача Латиніної"Код доступа" від 1.08.2015 [Архівовано 9 серпня 2015 у Wayback Machine.]
  18. ↑ В чем разница между О. Табаковым и Ю. Латыниной?. Архів оригіналу за 9 серпня 2015. Процитовано 11 серпня 2015.
  19. ↑ Див. наприклад: В. Путін Дж. Бушу на саміті Росія-НАТО в Бухаресті 2008 — Коммерсант.ру: Путин пригрозил аннексировать Крым и Восточную Украину в случае принятия Украины в НАТО [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] — News.ru, 7.04.2008
  20. ↑ Алексей Арестович. День 287. /07.12.22/, процитовано 9 грудня 2022
  21. ↑ Антивоенный комитет России. Антивоенный комитет России (ru-RU) . Процитовано 15 серпня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Латиніна Юлія Леонідівна
у сестринських Вікіпроєктах
q: Цитати у Вікіцитатах?
n: Новини у Вікіновинах?
CMNS: Файли у Вікісховищі?
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Латиніна_Юлія_Леонідівна&oldid=42744067