Лазаренко Євген Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лазаренко Євген Костянтинович
Народився13 (26) грудня 1912(1912-12-26)
Харків
Помер1 січня 1979(1979-01-01) (66 років)
Київ
ПохованняБайкове кладовище
Країна Російська імперія
 Російська республіка
 УНР
 Українська РСР
 СРСР
Діяльністьгеолог
Alma materХарківський університет
Галузьмінералогія
ЗакладЛьвівський державний університет імені Івана Франка
Посадаректор Львівського університету
Науковий ступіньдоктор геолого-мінералогічних наук[d] (1947)
Аспіранти, докторантиВинар Оксана Миколаївна
ЧленствоНАНУ
ПартіяКПРС
Нагороди
Орден «Знак Пошани» Орден «Знак Пошани»

Євге́н Костянти́нович Лазаре́нко (13 (26) грудня 1912(19121226), Харків — 1 січня 1979, Київ) — український геолог-мінералог, доктор геолого-мінералогічних наук (з 1947 року), професор, член-кореспондент1951 року), академік1969 року) Академії наук УРСР, Заслужений діяч науки УРСР1961 року), Почесний член Болгарського геологічного товариства, Почесний доктор природничих наук Люблінського університету, дійсний член Мінералогічного товариства Великої Британії та Ірландії, товариства Мінералогії і геології Чехословацької Академії наук.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 13 (26 грудня) 1912 року в Харкові в родині робітника. Вищу освіту здобув на геолого-географічному факультеті Харківського університету, який закінчив у 1934 році. Навчаючись в аспірантурі досліджував мінералогічний склад свинцево-цинкових покладів Нагольного кряжу в Донбасі. У 1937 році успішно захищає кандидатську дисертацію.

Доцент (від 1938 року) Воронезького університету, в 19421944 роках — науковий співробітник Уральського філіалу АН СРСР. Доцент (від 1944), професор (від 1948), засновник кафедри мінералогії і перший декан геологічного факультету (1944—1969), ректор (1951—1963) Львівського державного університету імені Івана Франка. Директор (1969—1971) Інституту геологічних наук АН УРСР, від 1972 — завідувач відділу Інституту геохімії і фізики мінералів АН УРСР. Від 1970 року президент Українського мінералогічного товариства.

Першим знайшов органічний мінерал, що повністю складається з коронену[en], який був пізніше описаний і названий на честь Карпат — карпатит.[1][2]

1977 у доповіді на розширеному засіданні Вченої ради Кам'янець-Подільського обласного відділу Географічного товариства України теоретично обґрунтував створення Подільського Придністровського національного парку-заповідника (створено 1996 як Національний природний парк «Подільські Товтри»).

Помер на 67-му році життя 1 січня 1979 року. Похований разом із родиною у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 9, 50°25′5.3″ пн. ш. 30°30′31.54″ сх. д. / 50.41814° пн. ш. 30.50876° сх. д. / 50.41814; 30.50876).

Родина

[ред. | ред. код]
  • Дружина — мінералог, кандидат геолого-мінералогічних наук Катерина Сидоренко (1912—1997).
    • Донька — геолог, мінералог, кандидат геолого-мінералогічних наук Олена Лазаренко (1938—2021).
    • Донька — педагог та перекладач англійської мови Оксана Лазаренко (нар. 1942).
    • Донька — геолог Наталія Лазаренко (нар. 1952).
    • Донька — геолог, мінералог, кандидат геолого-мінералогічних наук Євгенія Лазаренко (нар. 1952).
  • Племінник — мінералог, петрограф, доктор геолого-мінералогічних наук Ерік Лазаренко (1904—1985)[3].

Нагороди, пам'ять

[ред. | ред. код]

Лауреат Державної премії УРСР (1983). Нагороджений двома орденами «Знак Пошани».

В 1993 році в Києві на будівлі Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення встановлено меморіальну таблицю (бронза, граніт; горельєф; скульптор А. Л. Ковальов)[4]. Також меморіальна таблиця встановлена на будівлі Львівського національного університету імені Івана Франка.

На пошану академіка Євгена Лазаренка названа вулиця у Львові.

Спілка геологів України та Українське мінералогічне товариство встановили, як свої нагороди, Медаль імені академіка Є. К. Лазаренка і Премію імені академіка Є. К. Лазаренка для молодих учених і студентів.[5]

Світлини

[ред. | ред. код]

Твори

[ред. | ред. код]
  • «Надрові багатства західних областей України» (1946).
  • «Курс мінералогії» (частини 1-2, 1958—1959).
  • Один з авторів «Мінералогічного словника»: Лазаренко Є. К., Винар О. М. // Мінералогічний словник. — Київ: Наукова думка, 1975. — 776 с.
  • Лазаренко Є. К., Сребродольський Б. І. Мінералогія Поділля. — Львів: Видавництво Львівського державного університету, 1969. — 550 с.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Мінерали Українських Карпат / Матковський О. І., Білоніжка П. М., Бойко Г. Ю., Возняк Д. К., Галабурда Ю. А. та ін.; Гол. ред. О. І. Матковський; Редкол.: В. М. Квасниця, М. П. Щербак, В. І. Павлишин та ін. — Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003. — 344 с. — ISBN 978-966-613-141-9.
  2. Пиотровский Г. Л. Карпатит — новый органический минерал из Закарпатья // Минерал. сб. Львов. геол. об-ва. — 1955. — Вип. 9. — С. 120-127. (рос.)
  3. Мінералогічна родина Лазаренків та її внесок у розвиток мінералогії
  4. www.interesniy.kiev.ua[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
  5. Українське мінералогічне товариство: Нагороди УМТ. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 5 листопада 2017.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Євген Лазаренко — видатна постать XX століття: до 100-річчя від дня народж. / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка; упоряд.: О. Матковський, П. Білоніжка, В. Павлишин; відп. ред. І. Вакарчук]. — Л.: Вид-во ЛНУ, 2012. — 242 с.: іл., фотоальбом. — Бібліогр.: с. 159—180. — ISBN 978-966-613-965-1.
  • Павлишин В. І. Лазаренко Євген Костянтинович // Українська Радянська Енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 6. — С. 49; портрет.
  • Український Радянський Енциклопедичний Словник. — Т. 2. — С. 288.
  • Український Радянський Енциклопедичний Словник. — 2-е видання. — Т. 2. — С. 232.
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1962. — Кн. 2, [т. 4] : Крушельницький — Місто (початок). — С. 1255. — ISBN 5-7707-4049-3..
  • Баженов Л. В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців XIX—XX ст. Історіографія. Біобібліографія. Матеріали. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 264.
  • Шмигований В. А. Подільський національний природний парк: історія і перспективи створення // Подільський національний природний парк: доцільність і проблеми створення. — Кам'янець-Подільський, 1993. — С. 14.
  • Козловський Борис 12 років партія його цькувала, та «з'їсти» не могла…: Добра пам'ять про Євгена Лазаренка // Високий замок. — 2003. — 13 січня. — С. 5.

Посилання

[ред. | ред. код]