Кумкват
| Кумкват | |
|---|---|
| |
| Молода рослина | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Сапіндоцвіті (Sapindales) |
| Родина: | Рутові (Rutaceae) |
| Рід: | Цитрус (Citrus) |
| Вид: | Кумкват (C. japonica)
|
| Біноміальна назва | |
| Citrus japonica | |
Кумкват (інші назви: «фортунелла», «кінкан», лат. Fortunella) — рід цитрусових рослин родини рутових. Також невеликий екзотичний фрукт помаранчевого або помаранчево-жовтого кольору, на вигляд нагадує невеликий апельсин. Росте на півдні Китаю.
Назва кумкват походить від «гам гват» — вимови на кантонському діалекті китайської мови слова 金橘 (піньїнь jīnjú, укр. — золотий апельсин).[1]
На вигляд плоди кумквата нагадують мініатюрні овальні апельсини розміром від 3 до 5 сантиметрів у довжину і від 2 до 4 сантиметрів завширшки.
Вони родять на вічнозелених чагарниках або деревах, висота яких сягає 2,5-4,5 метри.[2] Листя темно-зелене глянцеве, а квітки білі. Залежно від розміру, дерево кумквата може давати сотні або навіть тисячі плодів щороку.
Рослина родом з Південної Азії та Азійсько-Тихоокеанського регіону.[3][4] Найраніші посилання на історичні кумквати з'являється в літературі Китаю в 12 столітті.[2] Рослина давно культивується в Японії, Тайвані, на Філіппінах і в Південно-Східній Азії. Кумквати були завезені в Європу в 1846 році Робертом Форчуном, колекціонером Лондонського садівничого товариства, і незабаром після цього в Північну Америку.
Плід кумквата за смаком нагадує мандарин з легкою кислинкою, їстівний повністю, з солодкою шкіркою (щоправда, шкірка може викликати подразнення нирок). У природі трапляються кілька видів кумквата, що розрізняються формою плоду. Кумкват вживають як у сирому, так і у переробленому вигляді (цукати, варення, мармелад).
Кумкват рідко вирощується з насіння, оскільки у нього слабка коренева система. У Китаї та Японії для розмноження рослини роблять щеплення до понцируса трилистого (Poncirus trifoliata). Часто вирощується як кімнатна рослина.
Кумкват культивують у Китаї, Південно-Східній Азії, Японії, на Близькому Сході, у Південній Європі (особливо на грецькому острові Корфу) і на півдні США (особливо на Флориді).
Нині виділяється шість видів кумквата:
- Гонконзький кумкват (Fortunella hindsii)
- Малайський кумкват (Fortunella polyandra)
- Марум кумкват (Fortunella japonica)
- Мейв кумкват (Fortunella crassifolia)
- Нагамі кумкват (Fortunella margarita)
- Нордман нагамі — різновид нагамі кумкват
- Ряболистий кумкват — різновид нагамі кумкват
- Фукушімі кумкват (Fortunella obovata)
Також відомі гібриди:
- Ічангкват (Citrus ichangensis x Fortunella sp.) — лимон Ічанський та кумкват
- Каламондин (Citrus reticulata x Fortunella margarita) — мандарин та нагамі кумкват
- Кумандарін (Citrus reticulata x Fortunella sp.) — мандарин та кумкват
- Лаймкват (Citrus aurantiifolia x Fortunella sp.) — лайм і кумкват
- Лемонкват (Citrus limon x Fortunella sp.) — лимон та кумкват
- Оранжекват (Citrus unshiu x (F. japonica x F. margarita)) — мандарин уншиу та кумкват
- Цітранжкват ((C. sinensis x P. trifoliata) x Fortunella sp.) — цітранж та кумкват
- Цітрумкват (Poncirus trifoliata x Fortunella sp.) — тріфоліата та кумкват
- Kucle ((C. deliciosa x C. salicifolia) x Fortunella margarita) — клементин та нагамі кумкват
- Procimequat ((C. aurantiifolia x Fortunella sp.) x Fortunella hindsii) — лаймкват та гонконзький кумкват
Кумквати діляться на кілька видів.
Круглий кумкват також називається кумкват марумі. Це вічнозелене дерево, що дає їстівні золотисто-жовті плоди. Фруктів мало і зазвичай вони круглі, але можуть бути овальної форми. Шкірка має солодкий смак, але плід кислуватий. Плоди можна вживати в їжу, але в основному вони використовуються для виготовлення мармеладу і желе. Круглий кумкват вирощується як декоративна рослина. Рослина символізує удачу в Китаї та інших азійських країнах, де вона зберігається як кімнатна рослина і дарується під час Місячного Нового Року. Круглий кумкват частіше культивується, ніж інші види через його стійкість до холоду.
Кумкват овальний також називають нагамі кумкват. Отримав назву завдяки своїй формі.
Цзянсу кумкват дає їстівні плоди, які можна їсти в сирому вигляді. Плоди можуть бути використані для приготування желе та мармеладу. Плоди мають грушоподібну форму. При дозріванні має яскраво-помаранчеве забарвлення. Від інших видів його також відрізняє округле листя. Його вирощують заради їстівних плодів і як декоративну рослину.[5]
Кумкват вирощується в Китаї, Південній Кореї, Північній Кореї, Тайвані, Південно-Східній Азії, Японії, на Близькому Сході, в Європі (зокрема, на Корфу, Греція), на півдні Пакистану і на півдні Сполучених Штатів (зокрема, Флорида, Луїзіана, Алабама) і в Каліфорнії. Вони набагато витриваліші, ніж інші цитрусові, як, наприклад апельсини. Кумкват «нагамі» вимагає спекотного літа, починаючи від 25 °C до 38 °C, але може витримувати морози до близько −10 °C. Вони ростуть на чайних пагорбах провінції Хунань, Китай, де клімат надто холодний для інших цитрусових. Дерева також відрізняються від інших видів цитрусових тим, що вони вступають у настільки глибокий період зимового спокою, що залишаться в ньому ще протягом кількох тижнів після настання теплої погоди без утворення нових пагонів або квітів. Попри їх здатність до виживання при низьких температурах, дерева ростуть краще і дають солодші плоди в більш теплих регіонах. Кумквати погано розмножуються насінням і тому їх розмножують вегетативним способом, використовуючи як підщепи інші цитрусові.
Кумквати часто їдять сирими. Їхні шкірки солодкі й соковиті, середина трохи кислить. Сирі фрукти, як правило, або споживають повністю, щоб насолодитися контрастом, або їдять тільки шкірку. Плід вважається стиглим, коли він набуває жовтувато-оранжевого кольору. Кулінарне використання включає цукрування, консервування, приготування мармеладу та желе. Вони також додаються у салати. В останні роки кумквати завоювали популярність як гарнір для коктейльних напоїв, включаючи мартіні, як заміна більш знайомих оливок. Кумквати також використовуються кухарями для створення десертів, поширених в європейських країнах та Африці.
На Філіппінах і Тайвані кумкват є популярним додатком до зеленого чаю, з ним п'ють чорний чай, гарячий або навпаки — з льодом.
Ефірна олія зі шкірки кумквату містить велику частину аромату фруктів, і в основному складається з лімонену, що становить близько 93% від загальної кількості. Крім того, лімонен і альфа-пінен сприяють пряному аромату плодів. Карбонільні з'єднання складають більшу частину залишку, і вони відповідальні за більшу частину особливого аромату. Ці сполуки включають складні ефіри, такі як ізопропіловий пропаноат (1,8%) і ацетат терпінілу (1,26%); кетони, такі як карвон (0,175%), а також ряд альдегідів. Інші кисневмісні сполуки включають нерол (0,22%) і транс-ліналол оксид (0,15%). Сировина кумквату також є відмінним джерелом вітаміну С.[6]
|
Сирий кумкват | |||
| вода: 80,85 г | сухі залишки: 0,52 г | харчові волокна: 6,5 г | енергетична цінність: 71 Ккал |
| білки: 1,88 г | жири: 0,86 г | вуглеводи: 15,90 г | моносахариди: 9,36 г |
| мікроелементи | |||
| кальцій: 62 мг | залізо: 0,86 мг | магній: 20 мг | фосфор: 19 мг |
| калій: 186 мг | мідь: 0,095 мг | натрій: 10 мг | цинк: 0,17 мг |
| вітаміни | |||
| вітамін C: 43,9 мг | вітамін B1: 0,037 мг | вітамін B2: 0,090 мг | вітамін B3: 0,429 мг |
| вітамін B5: 0,208 мг | вітамін B6: 0,036 мг | вітамін B9: 0 мг | вітамін B12: 0,00 мг |
| вітамін A: 290 ME | ретинол: 0 мкг | вітамін E: 0,15 мкг | вітамін K: 0,0 мкг |
| жирні кислоти | |||
| насичені: 0,103 г | ненасичені: 0,154 г | поліненасичені: 0,171 г | холестерол: 0 мг |
- ↑ kumquat | Etymology, origin and meaning of kumquat by etymonline. www.etymonline.com (англ.). Процитовано 18 травня 2023.
- ↑ а б Kumquat (Citrus japonica) (PDF). Florida Gulf Coast University (англ.). Florida. 2015.
- ↑ Kumquat. hort.purdue.edu. Процитовано 18 травня 2023.
- ↑ Citrus japonica Thunb. GRIN-Global. npgsweb.ars-grin.gov (англ.). Процитовано 18 травня 2023.
- ↑ Yasuda, Kiichi; Yahata, Masaki; Kunitake, Hisato (2016). Phylogeny and Classification of Kumquats (Fortunella spp.) Inferred from CMA Karyotype Composition. The Horticulture Journal. Т. 85, № 2. с. 115—121. doi:10.2503/hortj.MI-078. Процитовано 18 травня 2023.
- ↑ Koyasako, A.; Bernhard, R. A. (1983-11). Volatile Constituents of the Essential Oil of Kumquat. Journal of Food Science (англ.). Т. 48, № 6. с. 1807—1812. doi:10.1111/j.1365-2621.1983.tb05090.x. ISSN 0022-1147. Процитовано 18 травня 2023.
- кумкват — кімнатний апельсин [Архівовано 29 липня 2013 у Wayback Machine.] — Як виростити кумкват (кінкан) у домашніх або тепличних умовах.
- Різновиди кумквата [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Гібриди кумкватов [Архівовано 28 липня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- Кумквати солоні (квашені) [Архівовано 3 січня 2014 у Wayback Machine.] — Як готувати квашені кумквати.
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |