Користувач:Zvr/Міська залізниця Рейн — Неккар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Відсутній елемент Вікіданих

Міська електричка регіону Рейн-Неккар (нім. S-Bahn RheinNeckar) утворює основу мережі міського залізничного транспорту регіону Рейн-Неккар[en], включно з містами Мангайм, Гейдельберг і Людвігсгафен, Німеччина.

S -Bahn має понад 437 км маршрутів в землях Рейнланд-Пфальц і Баден-Вюртемберг, а також у Саарланді та Гессені. Поїзди міської залізниці проходять близько 7,5 мільйонів кілометрів на рік, при цьому 113 станцій обслуговуються потягами DBAG Class 425●.

Мережа

[ред. | ред. код]

Довжина маршрутів S-Bahn приблизно 437 км і є однією з найбільших мереж S-Bahn у Німеччині. Обслуговує головним чином землі Рейнланд-Пфальц і Баден-Вюртемберг, частково обслуговує землю Саар (Гомбург) і має три станції в Гессені між Неккарштайнахом і Гіршгорном. Чотири із семи ліній проходять разом на основній дистанції Шифферштадт – Людвігсгафен – Мангайм – Гейдельберг. Окрім цієї магістралі, S-Bahn працює на шести лініях із кінцевими зупинками в Гомбурзі, Остербуркені, Карлсруе, Гермерсгаймі, Брухзалі, Еппінгені, Агластергаузені, Майнці та Бенсгаймі .

Потяги курсують у робочі дні з інтервалом 30 або 60 хвилин, за винятком S7 та S8, які наразі мають лише кілька рейсів. Лінії спільні з іншими пасажирськими та вантажними перевезеннями.

Лінія
№		 Маршрут Довжина Станцій Залізниця
S1 Гомбург – Остербуркен
ч/з Кайзерслаутерн – Нойштадт (Вайнштрасе)– Шифферштадт – Лудвігсгафен – Мангайм – Гайдельберг – Неккаргемюнд – Ебербах – Мосбах - Зекках 		202 км 54 Мангайм — Саарбрюккен[en], Райнтальбан●, Неккартальбан[en], Неккарельц — Остербуркен[en]
S2 Кайзерслаутерн — Мосбах
ч/з Нойштадт – Шифферштадт – Лудвігсгафен-Гол. – Мангайм-Гол. – Гайдельберг-Гол. – Неккаргемюнд – Ебербах 		133 км 39
S3 Карлсруе-Гол.<> Карлсруе-Гол.
ч/з Верт-ам-Райн – Райнцаберн – Белльгайм – Гермерсгайм – Шпеєр-Гол. – Шифферштадт – Лудвігсгафен-Гол. – Мангайм-Гол. – Гайдельберг-Гол. – Віслох-Валльдорф – Брухзаль 		104 км 29 Залізниця Шифферштадт–Верт, Мангайм–Саарбрюккен, залізниця долини Рейну
S33 Брухзаль – Гермерсгайм
ч/з Грабен-Нойдорф – Філіппсбург 		32 км 11 Брухрейнська залізниця[en]
S39 Мангайм-Вальдгоф – Мангайм-Гол. (– Карлсруе-Гол.)
ч/з Мангайм-Луценберг — Мангайм-Гол. (- Гайдельберг-Гол. - Віслох-Валльдорф - Бруксаль - Карлсруе-Дурлах) 		7 км
(79 км) 		3 (20) Ріденбан, Райнтальбан
S4 Гермерсгайм – Брухзаль
ч/з Шпаєр-Гол. – Шифферштадт – Людвігсгафен-Гол. – Людвігсгафен-Мітте – Мангайм-Гол. – Гейдельберг-Гол. – Віслох-Вальдорф 		83 км 27 залізниця Верт — Шіфферштадт, залізниця Мангайм — Саарбрюккен, Райнтальбан
Людвігсгафен-BASF-Північний – Гермерсгайм
ч/з Шпаєр-Гол. – Шифферштадт – Людвігсгафен-Гол. – Людвігсгафен-Мітте – Мангайм-Гол. – Гейдельберг-Гол. – Віслох-Вальдорф – Брухзаль 		38 km 15 промислова залізниця BASF, залізниця Верт — Шіфферштадт, залізниця Мангайм — Саарбрюккен
S44 Людвігсгафен-BASF-Північний – Людвігсгафен-Головний 5 км 4 промислова залізниця BASF
S5 Гейдельберг-Гол. – Еппінген
ч/з Некаргемюнд – Меккесгайм – Зінсгайм (Ельзенц) 		43 км 19 Ельзенцтальбан, залізниця Штайнсфурт — Еппінген
S51 (Гайдельберг-Гол –) Меккесгайм – Агластергаузен
ч/з Неккаргемюнд – Меккесгайм – Вайбштадт – Неккарбішофсгайм-Північний 		39 км 14/16 Неккартальбан, Ельзенцтальбан, залізниця Мекесгайм — Неккарельц
S6 Бенсгайм – Майнц-Гол.
ч/з Геппенгайм – Вайнгайм-Гол. – Ной-Едінген/Фрідріксфельд – Мангайм-Гол. – Людвиігсгафен-Гол. – Франкенталь-Гол.– Вормс-Гол. – Майнц-Гол. 		108 км 31 Залізниця Майн — Неккар, Рейнська залізниця, Залізниця Майнц — Людвігсгафен
S7 Мангайм-Гол. – Бенсгайм
ч/з Ной-Едінген/Фрідріксфельд – Вайнгайм (Бергстр)-Гол. – Геппенгайм (Бергстр) 		6 Залізниця Майн — Неккар, Рейнська залізниця, Залізниця Ной-Едінген/Мангайм–Фрідріхсфельд–Шветцінген, Залізниця Майн-Неккар
S8 Мангайм-Гол. <> Бібліс
ч/з Мангайм-Кеферталь – Лампертгайм 		28 км 7 Залізниця Мангайм — Франкфурт
S9 Карлсруе-Гол. – Грос-Роргайм
ч/з Грабен-Нойдорф – Вагойзель – Гоккенгайм – Шветцинген – Мангайм-Гол. – Лампертгайм – Бібліс

89 км 23 Рейнська залізниця, залізниця Мангайм — Франкфурт

Операційні закономірності

[ред. | ред. код]

Усі лінії мають базовий інтервал 60 хвилин. Через те, що маршрути в основному збігаються, інтервал зазвичай кожні півгодини. На основній лінії між Шифферштадтом і Гейдельбергом курсують чотири лінії, кожна з погодинним інтервалом, але через проблеми з координацією може не бути чистий 15-хвилинний інтервал. Людвігсгафен-Рейнгенгайм і Людвігсгафен-Мунденгайм зазвичай не обслуговуються лініями S1 і S3. Лінія S1 зазвичай обслуговує станцію Мангайм-Сортувальний і Мангайм-Зекенгайм. У суботу вдень і в неділю S2 з Кайзерслаутерна закінчується в Гейдельберзі, а S4 курсує лише між Гермерсгаймом і Мангаймом.

Попри те, що лінії працюють з 05:00 до 01:30, регулярний трафік зазвичай лише приблизно з 08:00 до 21:00.

Історія

[ред. | ред. код]
Потяг лінії S1 S-Bahn на колишній сортувальній станції Мангайма
Станція Людвігсгафен-Мітте
Будівництво між Кайзерслаутерном і Гомбургом

14 грудня 2003 року регіон Рейн-Неккар став останнім великим густонаселеним районом у Німеччині із запровадження системи S-Bahn — планування тривало десятиліттями та передбачало співпрацю земель Баден-Вюртемберг, Гессен і Рейнланд-Пфальц. Після загальноєвропейського оголошення про тендери, управління на 12 років у 2002 [1] — 2015 рр. надано DB Regio.

Перший етап розвитку

[ред. | ред. код]

Починаючи з 2001 року, лінії та станції були підготовлені до роботи S-Bahn. 260 мільйонів євро було інвестовано в будівництво і 190 мільйонів євро в транспортні засоби. Було побудовано додатковий міст через Рейн між Мангаймом і Людвігсгафеном, терміново необхідний для збільшення пропускної спроможності, об’їзну залізницю Шифферштадт для міжміського сполучення та станцію S-Bahn Людвігсгафен-Мітте на Берлінер-плац. Нове депо S-Bahn було споруджено біля станції Людвігсгафен-Головний.

Уніфіковані станції. Платформи підняті до 760 мм і зроблені доступними для людей з обмеженими можливостями, частково через ліфти. Запроваджено нове обладнання платформи - зали очікування та сидіння.

Платформи Мангайм-Зекенгайм, Мангайм-Сортувальний, Людвігсгафен-Мунденгайм і Людвігсгафен-Райнгенгайм тимчасово підняті за допомогою дерев'яних дощок, оскільки не було прийнято рішення щодо остаточної конфігурації колії чи майбутнього розташування платформ.

Розширення до Гермерсгайма

[ред. | ред. код]

Перший етап завершений наприкінці 2006 року з розширенням від Гомбурга до Кайзерслаутерна та маршруту Мангайм — Шпаєр до Гермерсгайма . Шпаєрський маршрут потребував електрифікації на південь від Шифферштадта та модифікації трьох станцій. У Шпаєр-Південний побудована нова станція, але її відкриття відкладено. Наступне розширення від Гермерсгайма до Грабен-Нойдорфа та Брухзаля відкрито в грудні 2011 року, а розширення лінії S5 штадтбану Карлсруе від Верт-на-Рейні до Гермерсгайма відкрито в грудні 2010 року.

Розширення до Гомбурга (Саар)

[ред. | ред. код]

Модернізація лінії Мангайм — Кайзерслаутерн до Гомбурга було виконано як терміновий проект у рамках підготовки до Чемпіонату світу з футболу 2006 року. Однак модернізацію не завершено вчасно, і трафік відкрито в грудні 2006 року. Лише лінія S1 курсує до Гомбурга; S2 закінчується в Кайзерслаутерні. Місто Гомбург не брало фінансової участі в цьому розширенні. [2]

Маршрут Гайдельберг — Карлсруе

[ред. | ред. код]

На всіх станціях на маршруті Гайдельберг — Карлсруе подовжені платформи до 140 м під час першого етапу розширення, щоб дати можливість зупинятися подвійними потягам S-Bahn. [3]

На шести станціях платформи подовжені до 210 м, щоб мати можливість використовувати потрійні потяги S-Bahn через очікувану інтенсивність руху. 15 грудня 2019 року також введена в експлуатацію нова станція Штетфельд-Ваєр. [3][4]

Другий етап розширення

[ред. | ред. код]

Невдовзі після початку експлуатації для S-Bahn Рейн-Неккар було заплановано другий етап розширення. Тим не менш, графік, викладений у Realisierungsprogramm Rhein-Neckar-Takt 2010, який передбачав подальше розширення до Гомбурга, Брухзаля, Карлсруе, Еппінгена, Дармштадта та Вормса [5] у 2008-2010 рр., було знову відхилено у 2006 році. Причинами цього було скорочення фінансування, згідно федерального Закону про регіоналізацію залізничного транспорту («документ Коха — Штайнбрюка»), а також необхідність фінансування інфраструктурних заходів, необхідних для збільшення пропускної спроможності на півночі регіону, зокрема високошвидкісної залізниці Франкфурт — Мангайм[en] .

Гайдельберг — Еппінген/Агластергаузен

[ред. | ред. код]

У листопаді 2000 року Verkehrsforum 2000 вперше запропонував розширення до Еппінгена. [6] У серпні 2002 року «стандартизована оцінка» для електрифікації всіх трьох маршрутів до Агластергаузена, Бад-Фрідріхсхалля та Еппінгена показала співвідношення вигод і витрат 3,7. Окружний адміністратор і колишній директор метрополійного регіону Рейн-Неккар Штефан Даллінгер заявив, що йому не відомо про жоден проект з таким хорошим результатом. [6] Правління ZRN схвалило модернізацію в грудні 2003 року. [6] Угоду про планування було підписано 13 травня 2004 року, а контракт на будівництво та фінансування — 20 вересня 2007 року. [6]

Проект мав коштувати 81,5 мільйона євро, з яких 66,9 мільйона євро припадало на прийнятні витрати на будівництво, з яких федеральний уряд сплатив 60%, а земля Баден-Вюртемберг сплатила 20% відповідно до Закону про фінансування муніципального транспорту. [7] Решту витрат взяли на себе муніципалітети та райони. [7]

Модернізація 78 км залізниці [6] і містила встановлення близько 1180 комплектів підвісних щогл. [8] 10 жовтня 2009 року відбулося відкриття електрифікованого маршруту. [6]

З грудня 2009 року нова лінія S5 працює від станції Гайдельберг-Головний на залізницях Неккартальбан[en] та Ельзенцтальбан[en] до Зінсгайма або щогодини на залізниці Штайнсфурт — Еппінген[en] до Еппінгена. До грудня 2016 року потяги лише зрідка зупинялися на двох гейдельберзьких зупинках Шлірбах/Цигельгаузен і Ортопеді, а після цього лише що години. Лінія S51 була відкрита в червні 2010 року; вона відгалужується в Мекесгаймі від залізниці Мекесгайм — Неккарельц[en], потяги щогодини курсують до Агластергаузена.

В Еппінгені є пересадка на лінію S4 штадтбан Карлсруе і штадтбан Гайльбронна[en]. З грудня 2014 року, після інтеграції східної частини Ельзенцтальбан та північної лінії штадтбана Гайльбронна, також відкрита пересадка до Гайльбронна у Зінсгаймі. [9]

Розширення від Гермерсгайма до Брухзаля

[ред. | ред. код]
Потяг лінії S33 на станції Грабен-Нойдорф

Другий етап розширення також мав на меті інтеграцію Брухрейнської залізниці[en] від Гермерсгайма через Грабен-Нойдорф до Брухзаля в мережу S-Bahn. Цей маршрут було додано до мережі S-Bahn під час зміни розкладу 2011/2012 11 грудня 2011 року та обслуговує лінію S4, але який позначається як S 33, щоб уникнути плутанини з лінією штадтбану Карлсруе.

Це вимагало значної модернізації та електрифікації між Грабен-Нойдорфом і Гермерсгаймом. Крім того, було побудовано три нові зупинні пункти Гермерсгайм-Мітте/Райн, Брухзаль-на-Мантелі і Брухзаль-Спортцентрум. Модернізація лінії почалася на початку липня 2010 року і тривала 17 місяців. Вартість інфраструктурних робіт склала приблизно 31,7 млн ​​євро [10][11]. Єдиним винятком стала зупинка Брухзаль-на-Мантелі, на якій у 2012 році не було пандусів і ліфтів.

Майнц — Вормс — Франкенталь — Людвігсгафен-на-Рейні — Мангайм

[ред. | ред. код]
Будівництво станції Дінгаймер влітку 2014 року
Станція Дінгаймер 2 липня 2015 року, незабаром після її введення в експлуатацію 14 червня 2015 року

Залізницю Майнц — Людвігсгафен[en] було включено до маршруту нової лінії S6 після незначних змін у розкладі 10 червня 2018 року. Перший трафік поїздів S-Bahn із використанням адаптованого складу DBAG Class 425● було впроваджено на дистанції Майнц — Вормс — Франкенталь — Людвігсгафен на маршруті Regionalbahn Райн–Мангайм (–Вайнгайм–Бенсгайм) з початку 2006 року. Лінія S 6 замінила попередню лінію Regionalbahn RB 44.

На додаток до переобладнання чинних станцій, щоб зробити їх сумісними з операціями S-Bahn, нові станції були відкриті в Дінгаймі і Франкенталь-Південний зі зміною розкладу 14 червня 2015 року. У 2012-2013 рр. почалося будівництво станцій Майнц-ремішес-театр, Людвігсгафен-Оггерсгайм, Меттенгайм і Боденгайм [12], а роботи на інших десяти станціях були завершені до червня 2016 року. Станцію Меттенгайм було завершено у вересні 2013 року. Заплановане створення станцій у Роксгаймі та Вормс-Південний [13] було скасовано, через протидію місцевих муніципалітетів.

Людвігсгафен-Головний — Людвігсгафен-BASF-Північний

[ред. | ред. код]

BASF у Людвігсгафені та три його зупинки, BASF-Північний, BASF-Центральний та BASF-Південний, обслуговує міська залізниця з грудня 2018 року. Введення в експлуатацію цих зупинних пунктів вимагало модернізації та електрифікації залізниці. Відтоді його обслуговують поїзди, що курсують як лінія S44.

Мангайм — Шветцинген — Грабен-Нойдорф — Карлсруе

[ред. | ред. код]

Залізниця, що проходить на схід від Рейну по маршруту Мангайм – Шветцинген – Гоккенгайм – Вагойзель — Грабен-Нойдорф — Карлсруе (Рейнська залізниця), експлуатується лінією S9, що сполучає мережі S-Bahn Рейн-Неккар і Карлсруе, з грудня 2020 року. Спочатку ця лінія мала назву «S8». Оскільки станцію Карлсруе-Головний вже обслуговує лінія з таким позначенням, на початку 2020 року було оголошено, що замість неї використовуватиметься позначення «S9». Це означає, що весь маршрут між Карлсруе та Біблісом матиме єдиний номер лінії (як RB2 до нього). Нові станції S-Bahn були відкриті в Гіршаккер і Шветцинген-Північний у 2021 році, а станцію Шветцинген-Північний планують відкрити до кінця 2025 року, але запропонована станція Грабен-Нойдорф-Південний наразі не вважається сумісною з розкладом.

Станції на південній дистанції між Грабен-Нойдорф і Карлсруе були модернізовані, у 2011-2014 рр.. На півночі лінії станції Нойлусгайм і Гоккенгайм вже мали платформи необхідної довжини та висоти, тому потрібно було лише модернізувати ліфти. Роботи в Гоккенгаймі та Шветцингені були завершені у березні та липні 2018 року відповідно. Платформи були перебудовані в Візенталі, Вагойзелі та Офтерсгаймі. Однак завершення будівництва ліфта та покрівлі сходів у Нойлусгаймі було відкладено до грудня 2019 року. [14] Через особливе розташування та будівництво станції масштабні роботи можна було провести лише за умови блокування всієї станції.

Дві компактні станції були побудовані в Мангайм-Рейнау та Мангайм-Неккарау, які дозволяють швидко та без бар’єрів пересісти на трамваї та автобуси Rhein-Neckar-Verkehr[en]. Ця робота була завершена в Мангайм-Рейнау наприкінці квітня 2018 року, [15] за винятком незначних залишкових робіт, і «компактну станцію» було офіційно відкрито 12 липня 2019 року. [16] На відміну від Мангайм-Рейнау, при будівництві станції Мангайм-Неккарау виникли певні проблеми [17] Проте на коліях 1 і 2 були побудовані тимчасові платформи, які були завершені в травні 2020 року. [18]

Будівельні роботи на станції Шветцинген-Гіршаккер розпочалися 29 березня 2021 року та були завершені вчасно до зміни розкладу в грудні 2022 року. Відтоді станція працює. Наприкінці липня 2021 року було відкрито новий пасажирський підземний перехід, який з’єднує платформи 1 і 2. [19]

Мангайм — Бібліс — Грос-Роргайм

[ред. | ред. код]

Зі сторони Гессену Рідбан[en] між Мангаймом і Грос-Роргаймом також був інтегрований у мережу S-Bahn Рейн-Неккар як лінія S9. Спочатку планувалося, що лінія буде проходити лише до Бібліса, але район Бергштрассе зміг розширити його завдяки перенесенню меж тарифів між Verkehrsverbund Rhein-Neckar[en] (VRN) і Rhein-Main-Verkehrsverbund[en] (RMV) до Гросс-Роргайму. [20]

Наприкінці січня 2016 року земля Гессен уклала угоду про впровадження та фінансову угоду з DB Station&Service[en], згідно з якою земля Гессен інвестувала 5 мільйонів євро в модернізацію п’яти станцій Гессену: Лампертгайм, Бюрштадт, Бобштадт, Бібліс і Грос-Роргайм. Крім того, муніципалітети фінансували через Zweckverband Verkehrsverbund Rhein-Neckar і надали 8,2 мільйона євро, тоді як федеральний уряд надав 11 мільйонів євро. Будівництво розпочалося 7 липня 2016 року з церемонії закладки фундаменту на станції Бібліс. [21] Завершення планувалося до кінця 2017 року. [22] Роботи в Бобштадті були завершені у вересні 2017 року; Бібліс і Лампертгайм були повністю реконструйовані з червня 2019 року. Станцію Грос-Роргайм було відкрито в жовтні 2020 року, а станцію Бюрштадт — у липні 2021 року.

Дві станції в Мангаймі, які ще потребують модернізації (Мангайм-Вальдгоф і Мангайм-Кеферталь), а також нову станцію в Мангайм-Нойостгайм мали ввести в експлуатацію у 2021-2024 рр. Лінія 8 між Нойостгайм і Кеферталь працює з грудня 2022 року.

Мангайм-Головний – платформа F

[ред. | ред. код]

За для збільшення пропускної спроможності станції Мангайм-Головний та уникнути проблем, спричинених одночасною зупинкою двох поїздів на обох кінцях однієї і тієї ж колії платформи на платформних коліях 7, 9 і 10 було побудовано з вересня 2014 року, нову платформу F, яка виходить на колії 11 і 12. Її побудовано виключно для місцевого руху. Майбутня лінія S8 S-Bahn (Мангайм — Шветцінген — Ваггойзель — Карлсруе) використовуватиме її. Її також використовуватимуть RE1 (Кобленц — Трір — Саарбрюкен — Мангайм) і RE14 (Майнц — Мангайм). [23] Під час підготовки перенесено колії вантажних поїздів ближче до B36.

Колія 12 вже працювала наприкінці 2016 року, тоді як колія 11 була завершена в серпні 2017 року. Оскільки колія 12 вже працювала, а пасажирський підземний перехід на північному кінці платформи не був завершений, довелося застосувати тимчасове рішення. Таким чином, доступ до колії 12 здійснювався через колію 10а, а звідти через міст до нової платформи. Проте колію 10а довелося перекрити для руху поїздів. Колія 10b продовжувала використовуватися, але тільки з півдня.

Операції з 2016 року

[ред. | ред. код]

Після оголошення тендерів у грудні 2013 року компанія DB Regio здобула контракт на лот 1 (S1, S2, S3, S4, S33) з приблизно 8 мільйонами потяг-кілометрів на рік [24] на період з грудня 2016 року по грудень 2033 року. [25] Проміжний рік через затримку тендеру був покритий перехідною концесією. [25] Трафік виконується модернізованими для цієї мети потягами класу 425. Для того, щоб збільшити кількість місць, парк рухомого складу розширюється з 40 до 77 вагонів, досягнувши 64 вагонів у 2018 році [24], що досягнуто додаванням шести потягів комплектації 425,3, придбаних у Ганновері. Пакет також містить потяги, які курсуватимуть до BASF з грудня 2017 року, і покращене обслуговування до Гомбурга з 2019 року. [26]

Nahverkehrsgesellschaft Baden-Württemberg (місцева транспортна компанія Баден-Вюртемберга; NVBW) оголосила про лот 2, мережу 6b, загальноєвропейським тендером наприкінці вересня 2015 року після кількох затримок. Спочатку тендер було заплановано на початок 2014 року [27] Він містить операції на лінії до Майнца та складає шість мільйонів потяг-кілометрів на рік. Передача операцій терміном на 15 років відбулася наприкінці 2020 року [28], а лінія до Майнца відкрита наприкінці 2021 року. 20 червня 2017 року, DB Regio здобула контракт. [29] Лінії (S5, S6, S8, S9) будуть працювати на новому рухомому складі Siemens Mireo . Відповідний контракт на 57 тривагонних потягів був підписаний між DB Regio AG та Siemens у серпні 2017 року [30] 10 грудня 2023 року лінію S3 було продовжено від Гермерсгайма через Верт до Карлсруе. Поїздки S-Bahn доповнюють трафік штадтбану Карлсруе на тому ж маршруті. [31]

Рухомий склад

[ред. | ред. код]

Class 425 "Рейн-Неккар S-Bahn"

[ред. | ред. код]
Потяг class 425 «S-Bahn Рейн-Неккар» у Гейдельберг-Шлірбах/Цигельгаузен

Рухомий склад, заснований на другій серії DBAG Class 425●, використовувався з початку роботи S-Bahn Рейн-Неккар у 2002 році. Ці потяги мають туалет і менше вхідних дверей, ніж DBAG Class 423[en]. Висота підлоги - 780 мм. Їх складні сходинки дозволяють переходити рівень з платформи.

Зі зростанням мережі потрібен був додатковий рухомий склад. Таким чином, починаючи з жовтня 2015 року, було реконструйовано 37 додаткових транспортних засобів для Лоту 1 міської залізниці Рейн-Неккар на додаток до 40 оригінальних поїздів S-Bahn (425.2), які раніше переважно використовувалися для регіональних перевезень регіону Рейн-Некар. Але рухомий склад також був придбаний з Ганновера[en] та Північний Рейн-Вестфалії. Загалом під час першого етапу було переобладнано 77 вагонів (11x 425.0, 40x 425.2, 6x 425.3 і 20x 425.4). [32] Ще 14 вагонів були переобладнані на другому етапі до квітня 2018 року, і вперше їх використовували на лінії S 6 до Майнца. [33]

Class 463 – Siemens Mireo

[ред. | ред. код]
Потяг DB Class 463 Siemens Mireo у Ваггойзелі

Для лоту 2 у серпні 2017 року було замовлено 57 тривагонних потягів Siemens Mireo●. Що використовуються з грудня 2020 року на нових лініях S-Bahn. [34]

70-метрові потяги мають 200 пасажирських місць, 26 веломісць і безкоштовний Wi-Fi для пасажирів. Інтегрована система для усунення проміжків має дозволити людям з обмеженою мобільністю здійснювати плавний вхід і вихід на платформи висотою 76 см без сторонньої допомоги. Ліврея потягів не червоного кольору Deutsche Bahn, а світло-сірого з темно-сірими секціями біля дверей і великим логотипом S-Bahn. Жовті двері мають виділятися на темно-сірому тлі. [35]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ S-Bahn Rhein-Neckar nimmt Betrieb auf. Eisenbahn-Revue International (нім.) (12): 586 f. 2003. ISSN 1421-2811.
  2. ↑ Schäfer, Ralph (4 November 2016). Homburg jetzt auch auf Schienen: Ein Zug der S-Bahn RheinNeckar trägt seit gestern den Namen "Homburg (Saar)". Saarbrücker Zeitung (нім.). Процитовано 3 October 2019.
  3. ↑ а б Heidelberg–Bruchsal. Ausbau der S-Bahn Rhein-Neckar (нім.). DB Station&Service AG, Berlin. Процитовано 24 August 2024.
  4. ↑ Niederschrift über die 110. Sitzung der Verbandsversammlung am 19. Dezember 2019 (PDF) (нім.). Verkehrsverbund Rhein-Neckar GmbH, Mannheim. Процитовано 24 August 2024.
  5. ↑ Keine ruhige Minute (PDF). Hinundweg – das Kundenmagazin des Verkehrsverbundes Rhein-Neckar (нім.). VRN GmbH, URN GmbH (2009 Jubilee booklet). 20 May 2009. Архів оригіналу (PDF) за 29 May 2012. Процитовано 3 October 2019.
  6. ↑ а б в г д е Heß, Jürgen; Hoffmann, Herbert; Luksch, Siegbert (20 November 2013). No. 5: Rückblick auf 150 Jahre Bahnstandort Meckesheim: 11: Chronologie (PDF) (нім.). Процитовано 3 October 2019.
  7. ↑ а б Elektrifizierung und Ausbau der Nahverkehrsinfrastruktur im Elsenz- und Schwarzbachtal – Unterzeichnung des Bau- und Finanzierungsvertrages (Пресреліз) (нім.). VRN GmbH. 1 October 2007. Архів оригіналу за 23 November 2007. Процитовано 3 October 2019.
  8. ↑ Elektrifiziertes Netz in Baden-Württemberg legt kräftig zu (PDF). NetzNachrichten (нім.). DB Netz AG (3): 6. September 2008. Архів оригіналу (PDF) за 20 March 2017. Процитовано 3 October 2019.
  9. ↑ AVG fährt nach Mosbach und Sinsheim (нім.). AVG. 15 December 2014. Архів оригіналу за 11 June 2016. Процитовано 3 October 2019.
  10. ↑ S-Bahn Rhein-Neckar – Netz wird weiter ausgebaut (нім.). VRN. Архів оригіналу за 10 July 2010. Процитовано 16 January 2011.
  11. ↑ S-Bahn Rhein-Neckar: Ausbau zwischen Bruchsal und Germersheim (нім.). Eurailpress. 14 January 2010. Архів оригіналу за 15 January 2010. Процитовано 16 January 2011.
  12. ↑ S-Bahn Rhein-Neckar: Infrastrukturminister Lewentz besucht die S-Bahn-Baustelle in Mettenheim (нім.). newstix. 2 July 2013. Процитовано 5 October 2019.
  13. ↑ Zu teuer: Haltepunkte für S-Bahn und Regionalbahn in Worms werden nicht gebaut. Wormser Zeitung (нім.). 22 October 2011. Архів оригіналу за 5 October 2013. Процитовано 5 October 2019.
  14. ↑ Bahn vertröstet um weitere zwölf Monate. Schwetzinger Zeitung / Hockenheimer Zeitung (нім.). Процитовано 7 October 2019.
  15. ↑ Barrierefreie Haltestelle nach neun Monaten eröffnet. Mannheimer Morgen (нім.). 25 April 2018. Процитовано 7 October 2019.
  16. ↑ Einweihung Kompaktbahnhof Rheinau (нім.). ausbau-rheinneckar.de. Процитовано 7 October 2019.
  17. ↑ S-Bahn-Ausbau "hakt" an zwei Stellen. Mannheimer Morgen (нім.). Процитовано 7 October 2019.
  18. ↑ Streckenkarte (нім.). Deutsche Bahn. Процитовано 28 March 2024.
  19. ↑ Hp Schwetzingen-Hirschacker: Einschub der Personenunterführung erfolgt (нім.). Deutsche Bahn. Процитовано 28 March 2024.
  20. ↑ S-Bahn fährt bis Groß-Rohrheim. Echo online (нім.). 20 June 2012. Архів оригіналу за 5 December 2013. Процитовано 7 October 2019.
  21. ↑ RB Mitte: S-Bahn-Ausbau auf der Riedbahn gestartet – Spatenstich am Bahnhof Biblis (PDF). StationsAnzeiger (нім.) (17): 15. August 2016. Архів оригіналу (PDF) за 13 September 2016. Процитовано 7 October 2019.
  22. ↑ Finanzierungsvertrag für fünf südhessische S-Bahn Stationen (Пресреліз) (нім.). Deutsche Bahn AG. 26 January 2016. Архів оригіналу за 15 April 2016. Процитовано 7 October 2019.
  23. ↑ Hauptbahnhof Mannheim – Neubau Bahnsteig F (PDF) (нім.). DB Netze. Архів оригіналу (PDF) за 16 August 2017. Процитовано 5 October 2019.
  24. ↑ а б Die modernisierte S-Bahn RheinNeckar verkehrt ab 11. Dezember gemäß neuem S-Bahn-Vertrag (Пресреліз) (нім.). Deutsche Bahn AG. 9 December 2016. Архів оригіналу за 14 December 2016. Процитовано 5 October 2019.
  25. ↑ а б Löwe, Michael (February 2015). Zukunft der S-Bahn Rhein-Neckar (PDF). ProBahn Hessen Fahrgastzeitung (нім.) (107): 31—32. Процитовано 5 October 2019.
  26. ↑ eisenbahn-magazin. Eisenbahn Magazin. Modellbahn Magazin (нім.) (3): 19. 2015. ISSN 0342-1902.
  27. ↑ Ausschreibungsverfahren für die S-Bahn Rhein-Neckar gestartet (Пресреліз) (нім.). Verkehrsverbund Rhein-Neckar GmbH. 12 December 2013. Архів оригіналу за 16 December 2013. Процитовано 5 October 2019.
  28. ↑ Inbetriebnahme der S-Bahn Rhein Neckar Los 2 um ein Jahr verschoben (Пресреліз) (нім.). Процитовано 5 October 2019.
  29. ↑ DB Regio AG erbringt künftig die Verkehrsleistungen der S-Bahn Rhein-Neckar, Los 2 (Пресреліз) (нім.). 20 June 2017. Процитовано 6 October 2019.
  30. ↑ S-Bahn RheinNeckar erhält neue Fahrzeuge (Пресреліз) (нім.). DMM Der Mobilitätsmanager. 8 August 2017. Архів оригіналу за 8 August 2017. Процитовано 6 October 2019.
  31. ↑ Neuer Verkehrsvertrag: Verbesserungen auf der Strecke Karlsruhe-Wörth-Germersheim.
  32. ↑ S-Bahn RheinNeckar Los 1 ab Dezember 2016 (PDF) (нім.). DB Regio Südwest. Процитовано 8 October 2019.
  33. ↑ Drehscheibe Online Foren :: 02 - Allgemeines Forum :: Re: Anzahl der umgebauten 425 bei S-Bahn RheinNeckar? (нім.). Архів оригіналу за 23 October 2018. Процитовано 8 October 2019.
  34. ↑ S-Bahn Rhein-Neckar (Netz 6b) soll an die DB Regio AG vergeben werden (Пресреліз) (нім.). Ministerium für Verkehr Baden-Württemberg. 6 February 2017. Процитовано 8 October 2019.
  35. ↑ Neues Design für das neue S-Bahnfahrzeug Siemens Mireo ab Dezember 2020 (Пресреліз) (нім.). Verkehrsverbund Rhein Neckar. Процитовано 8 October 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Zvr/Міська_залізниця_Рейн_—_Неккар&oldid=43829502