Очікує на перевірку

Клас 250cc

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Клас 250cc
250cc
Організатори
Компанія або організаціяМіжнародна мотоциклетна федерація
Загальні характеристики
КатегоріяМотоспорт
Перший сезон1949
Останній сезон2009
Кількість учасників
Актуальні чемпіони
Офіційні постачальники
Вебсайтwww.motogp.com
Поточний чемпіонат

Клас 250cc — колишній формат змагань на мотоциклах у чемпіонаті світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів MotoGP. Назва класу вказує на максимальний дозволений робочий об'єм двигунів мотоциклів, який був обмежений 2550 см³. Був присутній у чемпіонаті починаючи з дебютного сезону 1949 року. У сезоні 2010 був замінений класом Moto2.

Історія

[ред. | ред. код]

Клас 250cc був введений вже у першому чемпіонаті світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів, що проходив під егідою міжнародної мотоциклетної федерації (FIM), нарівні з класами 500cc, 350cc, 125cc та 600cc з колясками[1]. У першій гонці сезону, яка відбулась 17 червня 1949 року на острові Мен, перемогу здобув ірландець Манліф Баррінгтон на мотоциклі Moto Guzzi. Сама гонка складалась із 7 кіл загальною протяжністю 264,25 миль, а середня швидкість переможця склала 77,99 км/год. У ті часи британські гонщики часто ігнорували інші європейські етапи, тому за підсумками сезону найкращим став італієць Бруно Руффо.

У 1976 році організатори змагань, з метою зменшення витрат на гонитву технологій команд, обмежили максимальну кількість циліндрів двигуна двома, а число передач було обмежене на рівні шести.

Остання гонка класу пройшла 8 листопада 2009 року у Валенсії, а її тріумфатором став іспанець Ектор Барбера на Aprilia.

Рекорди

[ред. | ред. код]
  • Всього за 61-річну історію класу переможцями гонок ставали 140 різних гонщиків[2].
  • Загалом чемпіоном світу класу 250cc хоча б один раз стало 37 гонщиків, найбільш успішним з яких виявився італієць Макс Б'яджі, якому 4 сезони поспіль не було рівних (1994-1997).
  • Німець Антон Манг виграв найбільше гонок класу — 37, та здобув найбільшу кількість подіумів — 60.
  • Наймолодшим чемпіоном класу став іспанець Дані Педроса (в сезоні 2004) у віці 19 років та 18 днів; найстаршим — німець Герман Пауль Мюллер (1955) — 45 років і 287 днів.
  • Наймолодшим переможцем гонки є знову ж таки Педроса, який виграв Гран-Прі Південної Африки—2004 у віці 18 років і 202 дні. Найстарший переможець — британець Артур Вілер, якому на момент його тріумфу на Гран-Прі Аргентини сезону 1962 виповнилось 46 років та 70 днів[3].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ain Rahman. Top MotoGp History All of Time. allaboutsportnew.blogspot.com (англ.) . Архів оригіналу за 14 Липня 2015. Процитовано 02.07.2015.
  2. Markus Lehner (07.01.2010). Meilensteine der 250er-WM. speedweek.com (нім.) . Архів оригіналу за 2 Липня 2015. Процитовано 02.07.2015.
  3. Markus Lehner (31.10.2009). 250er-Zweitakter: Ab ins Museum. speedweek.com (нім.) . Архів оригіналу за 3 Липня 2015. Процитовано 02.07.2015.

Джерела

[ред. | ред. код]