Очікує на перевірку

Катаріна Барлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Барлі.
Катаріна Барлі
нім. Katarina Barley
 
Народження: 19 листопада 1968(1968-11-19)[1][2][…] (55 років)
Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, ФРН[1]
Країна: Німеччина[4][5] і Велика Британія[4]
Освіта: Марбурзький університет, Університет Париж XI і Вестфальський університет імені Вільгельма
Ступінь: доктор праваd[1] (1998)
Партія: Соціал-демократична партія Німеччини
Шлюб: Marco van den Bergd[6]
Автограф:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Катарі́на Ба́рлі (нім. Katarina Barley, транск. [ˈbɑːli]; 19 листопада 1968, Кельн) — німецько-британська[7] юристка і політична діячка, з 2013 по 2019 роки — членкиня Бундестагу. З 2 липня 2019 року Барлі — депутатка Європейського парламенту дев'ятого скликання, 3 липня 2019 року обрана заступницею голови Європейського парламенту.

До того Барлі обіймала посаду міністерки у справах сім'ї, літніх громадян, жінок та молоді (червень 2017—березень 2018), міністерки праці та соціальних питань у третьому уряді Анґели Меркель (вересень 2017—березень 2018) та міністерки юстиції та прав захисту споживачів у четвертому уряді Анґели Меркель (березень 2018—червень 2019).

Походження, навчання та кар'єра

[ред. | ред. код]

Барлі — дочка британського редактора «Німецької хвилі» (Deutsche Welle) та німецької лікарки[8] — закінчила гімназію в Роденкірхені у Кельні. Після успішної здачі іспитів вступила до Марбурзького університету та продовжила навчання по обміну в Університеті Париж XI, де у 1990 році отримала диплом з французького права — Diplôme de droit français.[9] Після першого державного іспиту в 1993 році Барлі розпочала роботу над докторською дисертацією з професором Бодо П'єрот у Мюнстерському університеті, яку вона закінчила у 1998 році.

Після другого державного іспиту в 1998 році Барлі спочатку працювала адвокаткою у великій гамбурзькій юридичній фірмі з медичного права, після чого вона змінила роботу і почала працювати науковою співробітницею в ландтазі землі Рейнланд-Пфальц. Опісля Барлі працювала науковою співробітницею Федерального конституційного суду з Ренатою Єґер, пізніше — суддею в земельному суді Тріра, а також в участковому суді Віттліха. З 2008 року до виборів у Бундестаг Барлі працювала референткою в земельному Міністерстві юстиції та захисту прав споживачів у Майнці, співпрацюючи з такими міністрами як Гайнцом Ґеорґом Бамберґером та Йохеном Гартлоффом.[10] З 2010 року Барлі є членкинею земельної консультативної ради державних службовців у профспілці ver.di.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Барлі розлучена, має двох синів.[11] Проживає разом з Марком ван ден Берґом.[12]

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

У 1994 році у 26-річному віці Катаріна Барлі стала членкинею Соціал-демократичної партії Німеччини (СДП). З 2005 по 2016 роки вона належала до регіональної ради правління СДП району Трір-Саарбург, а з 2010 року стала головою ради правління. З 2017 року Барлі — член федеральної ради правління СДП.[13]

На початку листопада 2015 року колишній голова ради правління СДП — Зіґмар Ґабрієль — запропонував кандидатуру Барлі на посаду генеральної секретарки СДП.[14] 11 грудня 2015 року на партійному з'їзді СДП Барлі отримала 93 % голосів делегатів з'їзду[15] та стала наступницею Ясмін Фагімі. У квітні 2016 року Барлі запропонувала кандидатуру Юліане Зайферт з державної канцелярії землі Рейнланд-Пфальц на вільну посаду управительки СДП, що пустувала з 2012 року.[16] З 2016 року Барлі є федеральною представницею у раді другого державного телеканалу — ZDF.[17]

Депутатка у Бундестазі (2013—2019)

[ред. | ред. код]

На парламентських виборах 2013 року Барлі балотувалася в одномандатному виборчому 204-му окрузі (Трір) та отримала 31,1 % голосів.[18] Вона пройшла до Бундестагу, будучи 7-ю у списках СДП.[19]

У фракції СДП Барлі належала до парламентських лівих.[20]

На парламентських виборах 24 вересня 2017 року Барлі програла вибори в одномандатному 203-му окрузі (Трір), отримавши 33,7 % голосів; перемогу здобув кандидат від ХДС Андреас Штейер, набравши 37,9 % голосів виборців.[21] Утім, Катаріна Барлі пройшла в Бундестаг, зайнявши 3-є місцем у партійному списку в районі Трір-Саарбург.

Після виборів до Європейського парламенту в 2019 році Барлі повідомила президенту Німеччини про зречення свого мандату депутатки Бундестагу, який завершився 1 липня 2019 року.[22] Її наступницею стала Ізабель Макензен.[23]

Міністр у справах сім'ї, літніх громадян, жінок та молоді (2017—2018)

[ред. | ред. код]

2 червня 2017 року Катаріна Барлі була призначена міністеркою у справах сім'ї, літніх громадян, жінок та молоді у третьому уряді Анґели Меркель та передала свій пост генеральної секретарки СДП.[24] Вона стала наступницею Мануели Швезіг, яка заступила на пост міністр-президента землі Мекленбург-Передня Померанія після відставки Ервіна Зеллерінґа.[25] Барлі виконувала міністерські обов'язки до присяги нового четвертого уряду Анґели Меркель 14 березня 2018 року.[26][27]

28 вересня 2017 року президент Німеччини Штайнмаєр звільнив з посади міністерку праці та соціальних питань Андреа Налес за її проханням, так як вона була обрана лідеркою фракції СДП у Бундестазі. Глава уряду Ангела Меркель попросила Катаріну Барлі прийняти другий міністерський портфель на додаток до вже наявного.[28]

міністр юстиції та прав захисту споживачів (2018—2019)

[ред. | ред. код]

14 березня 2018 року Федеральний президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр призначив Катаріну Барлі на посаду міністра юстиції та прав захисту споживачів Німеччини у четвертому уряді Анґели Меркель.[29]

Катаріна Барлі, 2019 рік

17 жовтня 2018 року президія СДП разом з Удо Булльманном одноголосно номінувала Катаріну Барлі головною кандидаткою на вибори до Європейського парламенту,[30] куди вона була обрана у 2019 році. Ще до виборів Барлі повідомила, що залишає свій міністерський пост, незважаючи на майбутні результати. 27 червня 2019 року вона була звільнена з посади міністра юстиції та прав захисту споживачів, її наступницею стала Крістіне Ламбрехт.

Депутатка в Європейському парламенті (з 2019)

[ред. | ред. код]

2 липня 2019 Барлі отримала мандат Європейського парламенту дев'ятого скликання, 3 липня 2019 року вона була обрана заступницею голови Європейського парламенту.[31] Барлі належить до постійного складу комітету з громадських прав, юстиції та внутрішніх справ, а також бере участь у комітеті з закордонних справ.[32]

Переконання

[ред. | ред. код]

У лютому 2017 року Катаріна Барлі опублікувала у виданні «The European» статтю під назвою «Europa ist unsere Zukunft» («Європа — наше майбутнє»), в якій, пояснюючи особисте ставлення до цієї теми, торкнулася історії своєї родини. За словами Барлі, її батько народився в Лінкольнширі в 1935 році й в дитинстві любив спостерігати за бомбардувальниками, які злітали з побудованого неподалік аеродрому. Можливо, він бачив і літаки, які вирушали на бомбардування Дрездена в 1945 році, в ході якого ледь не загинула родина її матері, і Барлі згадала про це, як одну з головних причин своєї прихильності ідеалам єдиної та мирної Європи.[33]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в http://bundestag.de/bundestag/abgeordnete18/biografien/B/barley_katarina/258248
  2. ↑ Stammdaten aller Abgeordneten des Deutschen Bundestages
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ а б https://www.munzinger.de/search/portrait/Katarina+Barley/0/30551.html
  5. ↑ Members of the European Parliament, Членове на Европейския парламент, Diputados al Parlamento Europeo, Poslanci Evropského parlamentu, Medlemmer af Europa-Parlamentet, Mitglieder des Europäischen Parlaments, Euroopa Parlamendi liikmed, Βουλευτές του Ευρωπαϊκού Κοινοβουλίου, Députés au Parlement européen, Feisirí Pharlaimint na hEorpa, Zastupnici u Europskom parlamentu, Deputati al Parlamento europeo, Eiropas Parlamenta deputāti, Europos Parlamento nariai, Az Európai Parlament képviselői, Il-Membri tal-Parlament Ewropew, Leden van het Europees Parlement, Posłowie do Parlamentu Europejskiego, Deputados ao Parlamento Europeu, Deputații în Parlamentul European, Poslanci Európskeho parlamentu, Poslanci Evropskega parlamenta, Euroopan parlamentin jäsenet, Europaparlamentets ledamöter
  6. ↑ http://godipa.de/
  7. ↑ Gaugele, Jochen; Kerl, Christian; Quoos, Jörg (25 червня 2016). EU-REFERENDUM: Barley zum Brexit: „Jetzt ist nichts mehr wie vorher“. www.morgenpost.de (de-DE) . Berliner Morgenpost. Архів оригіналу за 28 серпня 2017. Процитовано 18 липня 2019.
  8. ↑ Katarina Barley - Munzinger Biographie. www.munzinger.de. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 18 липня 2019.
  9. ↑ Person | Katarina Barley (de-DE) . Архів оригіналу за 16 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  10. ↑ Katarina Barley (нім.). RTL. Архів оригіналу за 3 березня 2019. Процитовано 3 листопада 2018.
  11. ↑ Sturm, Daniel Friedrich (16 лютого 2016). Katarina Barley: Was Gabriels neue SPD-Generalin vorhat. Die Welt (нім.). Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 18 липня 2019.
  12. ↑ Fritzen, Marek. Bundesjustizministerin und der Profi-Basketballtrainer sind verbandelt: Love, Love, Love: Was Katarina Barley und Marco van den Berg verbindet. Volksfreund (нім.). Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  13. ↑ Dr. Katarina Barley. Sozialdemokratische Partei Deutschlands (SPD) (нім.). Архів оригіналу за 27 травня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  14. ↑ Gabriels Kandidatin: Katarina Barley soll neue SPD-Generalsekretärin werden. Spiegel Online (нім.). 1 листопада 2015. Архів оригіналу за 2 листопада 2016. Процитовано 18 липня 2019.
  15. ↑ Berlin, Christoph Hickmann (2015). Die Frau, die Gabriel mäßigen soll. sueddeutsche.de (нім.). ISSN 0174-4917. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  16. ↑ Doering, Kai (22 квітня 2016). Juliane Seifert wird SPD-Bundesgeschäftsführerin. vorwärts (нім.). vorwärts. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  17. ↑ Gäbler, Bernd (8 липня 2016). ZDF: Einflussnahme durch die Hintertür. Die Zeit (de-DE) . ISSN 0044-2070. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  18. ↑ Stadt Trier. www.trier.de (нім.). Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  19. ↑ Der Bundeswahlleiter. web.archive.org (нім.). 16 жовтня 2015. Архів оригіналу за 16 жовтня 2015. Процитовано 18 липня 2019.
  20. ↑ Parlamentarische Linke - Unsere Mitglieder. Parlamentarische Linke (de-DE) . Архів оригіналу за 11 березня 2015. Процитовано 18 липня 2019.
  21. ↑ Ergebnisse Trier - Der Bundeswahlleiter. www.bundeswahlleiter.de (нім.). Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  22. ↑ Katarina Barley. www.facebook.com (нім.). Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  23. ↑ Kreilinger, Wolfgang. Niederkirchen: Isabel Mackensen auf dem Weg nach Berlin. www.rheinpfalz.de (нім.). Die Rheinpfalz. Процитовано 18 липня 2019.
  24. ↑ Barley als Bundesfamilienministerin vereidigt. Pfalz-Express (de-DE) . 2 червня 2017. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  25. ↑ Sellerings Rücktritt löst Personalrochade bei der SPD aus | DW | 30.05.2017. DW.COM (de-DE) . Deutsche Welle. Процитовано 18 липня 2019.[недоступне посилання з жовтня 2019]
  26. ↑ Wechsel an SPD-Fraktionsspitze: Barley soll Arbeitsministerium von Nahles mit übernehmen. RP ONLINE (нім.). Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  27. ↑ Katarina Barley. Startseite (нім.). Архів оригіналу за 7 лютого 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  28. ↑ Dr. Katarina Barley leitet vorübergehend das BMAS (нім.). Bundesministerium für Arbeit und Soziales. 2 жовтня 2017. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 3 листопада 2018.
  29. ↑ Große Koalition: Das neue Kabinett auf einen Blick. Spiegel Online (нім.). 14 березня 2018. Архів оригіналу за 25 березня 2018. Процитовано 18 липня 2019.
  30. ↑ tagesschau.de. SPD nominiert Barley als Kandidatin für Europawahl. tagesschau.de (нім.). Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  31. ↑ Europäische Union: Drei Deutsche werden Vizepräsidentinnen im EU-Parlament. Die Zeit (de-DE) . 3 липня 2019. ISSN 0044-2070. Архів оригіналу за 4 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  32. ↑ Home | Katarina BARLEY | Abgeordnete | Europäisches Parlament. www.europarl.europa.eu (нім.). Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 18 липня 2019.
  33. ↑ Katarina Barley (17 лютого 2017). Europa ist unsere Zukunft (нім.). The European. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 4 листопада 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Катаріна_Барлі&oldid=39801646