Перейти до вмісту

Камілла, королева-консорт Великої Британії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Камілла-Розмарі Маунтбеттен-Віндзор
Camilla Rosemary Mountbatten-Windsor
Камілла-Розмарі Маунтбеттен-Віндзор
Камілла-Розмарі Маунтбеттен-Віндзор
2017
Королева-консорт Великої Британії
з 8 вересня 2022 року
Коронація: 6 травня 2023
Монарх: Чарльз III
 
Ім'я при народженні: англ. Camilla Rosemary Shand[1][2]
Народження: 17 липня 1947(1947-07-17) (77 років)
Лондон
Країна:  Велика Британія[3]
Релігія: Англіканська церква
Освіта: Queen's Gate Schoold і Паризький інститут Лондонського університетуd
Рід: Віндзорська династія
Батько: Брюс Шанд
Мати: Розалінд Шанд
Шлюб: Ендрю Паркер-Боулз (1973—1995)
Чарльз ІІІ (2005 — нині)
Діти: Том Паркер-Боулз, Лора Лопес
Нагороди:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

Камілла (уроджена Камілла Розмарі Шанд; англ. Camilla Rosemary Shand; нар. 17 липня 1947, Лондон) — королева Великої Британії, друга дружина Чарльза ІІІ, короля Сполученого Королівства та ще 14-ти країн Співдружності націй. Їхній шлюб є другим для обох (одружились 5 квітня 2005).

До сходження свого чоловіка на престол 8 вересня 2022 року використовувала титул герцогині Корнуольської, хоч мала вищий офіційний титул принцеси Вельської. Коронація Чарльза III та Камілли відбулася у Вестмінстерському абатстві 6 травня 2023 року.[4] У Шотландії була відома також як герцогиня Розесей.

Дитинство та юність

[ред. | ред. код]

Народилась у Госпіталі Королівського коледжу, Лондон 17 липня 1947 року. Росла в The Laines[5] — заміському будинку XVIII століття у Плумптоні, Східний Сассекс[6] і в триповерховому будинку в Південному Кенсінгтоні, другому будинку її сім'ї. Її батьками були офіцер британської армії, який пізніше став бізнесменом, майор Брюс Шанд (1917—2006) та його дружина Розалінд (до шлюбу — Кубітт; 1921—1994). Має молодшу сестру, Аннабель Елліот, і молодшого брата Марка Шанда (1951—2014)[7]. Її прабабуся по матері, Аліса Кеппель, була коханкою короля Едуарда VII з 1898 до 1910 року[8]. 1 листопада 1947 року Каміллу охрестили в Церкві Фірла, в Східному Сассексі[9]. Мати Камілли була домогосподаркою[10], тоді як її батько займався різними видами діяльності після звільнення з армії. Він відомий тим, що був партнером у Block, Grey and Block, фірмі торговців вином, яка знаходилась на Саут-Едлі Стріт, Мейфер, згодом він приєднався до фірми Елліс, Сон та Відлер, яка знаходилась в Гастінгсі та Лондоні[11][12]. У дитячі роки Камілла стала завзятим читачем завдяки впливу батька, який часто їй читав. Вона виросла з собаками та котами і в молодому віці навчилася кататись на поні, приєднавшись до таборів Поні Клубу. За її словами, її дитинство «було досконалим з усякого погляду»[6].

У п'ятирічному віці Каміллу відправили до Дамбреллса, у змішану школу в селі Дітлінг[6]. Вона залишила Дамбреллів у десятирічному віці, щоб відвідувати школу Королевих воріт на вулиці Королівських воріт у Південному Кенсінгтоні. Її однокласники в школі знали її як «Мілу»; серед її однокласників була співачка Твінкл, яка описала її як дівчину «внутрішньої сили», що випромінює «магнетизм і впевненість»[6]. Однією з вчителів у школі була письменниця Пенелопа Фіцджеральд, яка викладала французьку мову і запам'ятала Каміллу «яскравою та жвавою». Камілла залишила школу з одним рівнем O в 1964 році; її батьки не змусили її залишатися для отримання рівня A[6]. У шістнадцятирічному віці вона виїхала за кордон, щоб відвідувати Пансіон шляхетних дівчат Mon Fertile, який закінчила в Толошні, Швейцарія[13]. Закінчивши курс у Швейцарії, вона ухвалила рішення поїхати до Франції для того, аби вивчати французьку мову та французьку літературу в Інституті Лондонського університету в Парижі на пів року[14][13].

25 березня 1965 року Камілла була однією з 311 дебютанток у Лондоні[6]. Після переїзду з дому вона винаймала невелику квартиру в Кенсінгтоні зі своєю подругою Джейн Віндгем, племінницею декораторки Ненсі Ланкастер. Пізніше вона переїхала у більшу квартиру в Белгравії, яку вона ділила зі своєю орендодавицею леді Мойрою Кемпбел, дочкою герцога Аберкорна, а згодом — з Вірджинією Карінгтон, дочкою політика Пітера Керрінгтона[15]. Вірджинія була одружена з дядьком Камілли Генрі Кубіттом з 1973 до 1979 року[6] (а 2005 року вона стала особистою помічницею Каміли і принца Чарльза[16]). Камілла працювала секретаркою для різних фірм у Вест-Енді, а згодом портьє у фірму Sibyl Colefax & John Fowler у Мейфері[6]. У вільний час вона стала пристрасною вершницею і часто відвідувала кінні заходи[6]. У неї також була пристрасть до живопису, через що проходила приватне навчання з художником, хоча більшість її робіт «закінчили життя на смітнику»[17]. Цікавилася також риболовлею та садівництвом[18].

Перший шлюб

[ред. | ред. код]

Наприкінці 1960-х років Камілла познайомилася з Ендрю Паркерером Боулзом, який потім став офіцером гвардії та лейтенантом у Blues and Royals[6] — через його молодшого брата Саймона Паркера Боулза, який працював у винній фірмі її батька в Мейфері[6]. Після довгих стосунків, які то відновлювались, то припинялись, Ендрю і Камілла оголосили про свою заручини виданню «Таймс»[19] 1973 року, а одружились 4 липня того ж року в римо-католицькій церемонії в гвардійській каплиці в казармі Веллінгтон Лондон[6]. Каміллі було 25 років, а Паркеру Боулзу — 33 роки. Її весільну сукню розробив британський будинок моди Bellville Sassoon, а подружкою нареченої була хрещена дочка Паркер Боулза леді Емма Герберт[20]. Весілля було «весіллям року»[21], було запрошено 800 гостей[22], серед яких були члени королівської родини, а саме принцеса Анна, королева-мати Єлизавета, принцеса Маргарет, графиня Сноуден[21].

Подружжя облаштувало обійстя у Вілтширі, придбавши садибу Болегід в Аллінгтоні[22], а пізніше Міддвік хауз у Коршамі[23]. У подружжя — двоє дітей:

  • Том (1974 р.н.), хрещеним батьком якого є принц Чарльз[24], та
  • Лора (1978 р.н.)[25].

Обоє дітей виховували в римо-католицькій вірі батька, особливо за життя їхньої бабусі Енн Паркер Боулз; проте Камілла залишилася в англіканській вірі й не перейшла до римо-католицизму[26]. Лора відвідувала католицьку школу дівчат, але одружилася за обрядом англіканської церкви, а Том не навчався в коледжі Амплефорта, як його батько, а навчався в Ітоні й одружився без обряду католицької церкви, а англіканської. Том, як і його батько, перебуває в порядку успадкування графства Макклсфілд[27]. У грудні 1994 року, після 21 року перебування в шлюбі, Камілла та її чоловік розпочали процедуру розлучення на тій підставі, що вони проживали окремо роками. У липні того ж року її мати Розалінд померла від остеопорозу, а її батько згодом назвав це «важким для неї часом»[28]. Їх клопотання заслухали та задовольнили в січні 1995 року у віділі з сімейних справ Високого суду в Лондоні[29]. Розлучення було остаточно завершено в березні 1995 року[30].

Стосунки з принцом Уельським

[ред. | ред. код]

Камілла та принц Чарльз зустрілися в середині 1971 року[31]. Ендрю Паркер-Боулз закінчив стосунки з Каміллою 1970 року й почав зустрічатися з принцесою Анною, сестрою Чарльза[32]. Хоча Камілла та Чарльз належали до одного соціального кола та періодично відвідували одні й ті ж заходи, вони офіційно не були знайомі. Їхній біограф Брандрет стверджує, що пара вперше зустрілася не на матчі з поло, як це заведено вважати[33][34]. Натомість вони вперше зустрілися в будинку своєї подруги Лусії Санта-Крус, яка офіційно їх представила одне одному[35][36][37]. Вони стали близькими друзями й урешті почали зустрічатися, що було добре відомо в їхньому колі знайомих[38]. Коли вони стали парою, вони регулярно зустрічалися на матчах з поло на галявині Сміта в Віндзорському Великому парку, де Чарльз часто грав у поло[36][31]. Вони також  часто відвідували нічний клуб Аннабель, що знаходився на площі Берклі[31]. Коли стосунки стали більш серйозними, Чарльз познайомився з родиною Камілли в Плумптоні, також він познайомив її з деякими членами своєї родини[39]. Їхні стосунки припинились після того як Чарльз виїхав за кордон, щоб приєднатися до Королівського флоту на початку 1973 року. Після цього їхні стосунки різко закінчилися[40].

Існують різні твердження про те, чому стосунки пари закінчилися 1973 року. Роберт Лейсі написав у своїй книзі Her Majesty Queen Elizabeth II що Чарльз познайомився з Каміллою занадто рано, і що він не попросив її чекати на нього, коли він виїхав за кордон виконувати військові обов'язки[41]. У своїй книзі «Діана» Сара Бредфорд написала, що знайомий Лорда Маунтбаттена заявив, що Маунтбаттен домовлявся про те, щоб Чарльза перевезти за кордон для розірвання стосунків з Каміллою, щоб зникли препони для стосунків між Чарльзом та його онукою Амандою Кначбулл[42]. Деякі джерела припускають, що королева Єлизавета (королева-мати) не схвалила шлюб, оскільки хотіла, щоб Чарльз одружився з однією з онучок своєї близької подруги, леді Фермой[43]. Інші джерела також припускають, що Камілла не хотіла одружуватися з Чарльзом, але натомість хотіла пошлюбити Ендрю Паркер-Боулза, з яким мала стосунки, які почалися наприкінці 1960-х[44], або те, що Чарльз вирішив, що не одружиться, допоки йому не настане тридцять років[45].

Загалом більшість королівських біографів погодилися, що навіть якби Чарльз і Камілла хотіли одружитися або намагалися отримати схвалення на шлюб, це б заборонили, тому що, за словами кузини Чарльза та його хрещеної матері Патріції Маунтбаттен, деякі палацові придворні тоді вважали Каміллу не гідною ролі дружини  майбутнього короля. 2005 року вона заявила: «З огляду на теперішній час, ми можемо сказати, що Чарльз повинен був одружитися з Каміллою, коли він вперше мав такий шанс. Вони ідеально підходять один одному, ми це знаємо зараз. Але це було неможливо.»[46] «це не було б можливо тоді.»[47]. Коли Чарльз почув про заручини Камілли та Ендрю Паркера-Боулза 1973 року, він написав лорду Маунтбаттену: «Я вважаю, що почуття порожнечі з часом пройде»[46]. Проте вони залишилися друзями[48][49]. У серпні 1979 року лорда Маунтбаттена убила Тимчасова Ірландська республіканська армія. Чарльз тужив через його смерть і нібито відновив стосунки з Каміллою задля розради. У цей період серед близьких друзів  Паркера-Боулза та гравців поло почали поширюватися чутки про те, що вони відновили свої інтимні стосунки[50]. Джерела, близькі до Камілли, підтвердили, що до 1980 року вони справді знову відновили свої романтичні стосунки[51]. Як повідомляється, чоловік Камілли схвалив їх стосунки[52], він сам мав численних коханок протягом усього їхнього шлюбу[53][54]. У 1981 році Чарльз одружився з леді Діаною Спенсер[55].

Стосунки Камілли і Чарльза стали публічно відомими пресі через десятиліття завдяки публікації книги «Діана: Її справжня історія» 1992 року[56]. Після цього 1993 року[57] відбувся скандал з прослуховуванням та подальшою публікацією в пресі телефонної розмови принца Чарльза й Камілли, який отримало назву «Каміллагейт». Книга та телефонна розмова завдали шкоди популярності Чарльза[58]. Тим часом ЗМІ негативно ставилось до Камілли[59]. 1994 року Чарльз нарешті розповів про свої стосунки з Каміллою у телевізійному інтерв'ю з Джонатаном Дімблбі. Він сказав: «Місіс Паркер-Боулз є моїм чудовим другом … другом дуже довго. Вона буде ще довго буде другом»[60]. Пізніше він зізнався, що стосунки між ним і Каміллою відновилися після того, як його шлюб «безповоротно розірвався» 1986 року[61][62]. Після цього подружжя Паркер-Боулз подало на розлучення 1994 року[60]. Через рік Ендрю Паркер-Боулз одружився з Розмарі Пітман (померла 2010 року)[63][64].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Nast C. Camilla: The Controversial Figure Who May Become Queen — 2022.
  2. ↑ A história de idas e vindas de príncipe Charles e duquesa Camilla — 2020.
  3. ↑ Catalog of the German National Library
  4. ↑ У Лондоні відбулася коронація Чарльза ІІІ. www.golos.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 6 травня 2023. Процитовано 6 травня 2023.
  5. ↑ THE LAINES, Plumpton - 1238285 | Historic England. historicengland.org.uk (англ.). Архів оригіналу за 19 квітня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м н Brandreth, Giles (1 серпня 2013). Companion interview. BSAVA Companion. Т. 2013, № 8. с. 34—35. doi:10.22233/20412495.0813.34. ISSN 2041-2487. Процитовано 13 квітня 2020.
  7. ↑ Duchess of Cornwall's brother dies. BBC News (брит.). 24 квітня 2014. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  8. ↑ Certificate in Genealogical Research, Boston University; B. A., Carnegie Mellon University. Family Tree of Camilla Parker-Bowles. ThoughtCo (англ.). Архів оригіналу за 5 грудня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  9. ↑ Yvonne's Royalty Home Page: Royal Christenings. web.archive.org. 6 серпня 2011. Архів оригіналу за 6 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2020.
  10. ↑ 49449, 1890-11-29, JUNOR (Rev. Dr Kenneth F.). Art Sales Catalogues Online. Процитовано 13 квітня 2020.
  11. ↑ Obituary: Bruce Shand (брит.). 11 червня 2006. Архів оригіналу за 1 листопада 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  12. ↑ Camilla 'Devastated' By Father's Death. www.cbsnews.com (амер.). Архів оригіналу за 19 квітня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  13. ↑ а б HRH The Duchess of Cornwall | Prince of Wales. www.princeofwales.gov.uk (англ.). Архів оригіналу за 10 листопада 2018. Процитовано 13 квітня 2020.
  14. ↑ Camilla Duchess of Cornwall in Paris on first solo visit abroad. HELLO! (англ.). 28 травня 2013. Архів оригіналу за 22 квітня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  15. ↑ Lytton, Edward Robert Bulwer Lytton, Earl of, 1831-1891. (1883, c1881). Lucile. James R. Osgood and Company. OCLC 549464084. Архів оригіналу за 20 серпня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  16. ↑ More help for Charles and Camilla (брит.). 23 листопада 2005. Архів оригіналу за 14 грудня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  17. ↑ Perry, Keith (18 лютого 2014). My paintings were so bad they went in bin, jokes Duchess of Cornwall (брит.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 19 квітня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  18. ↑ Smith, David (13 лютого 2005). Focus: The Royal Marriage. The Observer (брит.). ISSN 0029-7712. Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 13 квітня 2020.
  19. ↑ Graham, John P. (John Paul), author. Devils Tower National Monument : geologic resource evaluation report. OCLC 1121643382.
  20. ↑ «Major A.H. Parker Bowles and Miss C.R. Shand», The Times, 5 July 1973.
  21. ↑ а б Graham, p. 39
  22. ↑ а б Brandreth, p.187
  23. ↑ Pink Floyd drummer Nick Mason welcomes Camilla back to her old home ground | The Wiltshire Gazette and Herald. webcache.googleusercontent.com. Архів оригіналу за 18 серпня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  24. ↑ Graham, p. 43
  25. ↑ Graham, p. 44
  26. ↑ Eden, Richard (14 червня 2008). Duchess of Cornwall Camilla Parker Bowles's grandchild wins Royal baptism (брит.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 9 грудня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  27. ↑ Brandreth, p. 174
  28. ↑ Brandreth, pp. 280–81
  29. ↑ Junor. The Duchess. p. 134.
  30. ↑ Wayback Machine. web.archive.org. 12 листопада 2013. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 13 квітня 2020.
  31. ↑ а б в Brandreth, p. 181
  32. ↑ Brandreth, p. 177
  33. ↑ Brandreth, p. 320
  34. ↑ Mayer, p. 98
  35. ↑ Junor. The Duchess. p. 9.
  36. ↑ а б Brandreth, p. 178
  37. ↑ Mayer, pp. 97–98
  38. ↑ Graham, p. 29
  39. ↑ Graham, pp. 32-33
  40. ↑ Brandreth, pp. 182–85
  41. ↑ Lacey, p. 268
  42. ↑ Bradford, Sarah (3 липня 2007). Diana (англ.). Penguin. ISBN 978-1-101-53324-6.
  43. ↑ Erickson, Carolly (2005-03). Lilibet: An Intimate Portrait of Elizabeth II (англ.). Macmillan. ISBN 978-0-312-33938-8.
  44. ↑ Brandreth, p. 185
  45. ↑ Brandreth, p.196
  46. ↑ а б Brandreth, p.162
  47. ↑ Brandreth, p.183
  48. ↑ Brandreth, p. 206
  49. ↑ Graham, p. 42
  50. ↑ Graham, pp. 47-48
  51. ↑ Graham, p. 48
  52. ↑ Kelly, p. 465
  53. ↑ Junor, Charles, p. 48
  54. ↑ Junor. The Duchess. p. 68.
  55. ↑ Brandreth, p. 235
  56. ↑ Brandreth, pp. 269–70
  57. ↑ Brandreth, p. 257
  58. ↑ Brandreth, p.275
  59. ↑ Brandreth, pp. 274-76
  60. ↑ а б Brandreth, p. 280
  61. ↑ Dimbleby, p.395
  62. ↑ Junor. The Duchess. p. 125.
  63. ↑ Graham, p. 284
  64. ↑ Eden, Tim Walker Edited by Richard. Rosemary Parker Bowles dies after battle against cancer (брит.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  65. ↑ The Duchess of Cornwall appointed to the Royal Victorian Order (Пресреліз). Queen's Printer. 9 April 2012. Архів оригіналу за 11 квітня 2012. Процитовано 9 April 2012.
  66. ↑ Diamond Jubilee: Charles and Camilla on Papua New Guinea tour. BBC. 3 November 2012. Архів оригіналу за 10 жовтня 2013. Процитовано 8 жовтня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Камілла, королева-консорт Великої Британії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Камілла,_королева-консорт_Великої_Британії&oldid=43655865