Зозуля-довгохвіст темна
| Зозуля-довгохвіст темна | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cercococcyx mechowi Cabanis, 1882 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Cercococcyx occidentalis[2] Cercococcyx lemaireae | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Зозуля-довгохвіст темна[3] (Cercococcyx mechowi) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[4]. Мешкає в Західній і Центральній Африці. Вид названий на честь Фрідріха Вільгельма Александера фон Мехова, німецького мандрівника і дослідника Африки[5].
Деякі дослідники, беручи до уваги помітну різницю в пісні західних і східних популяцій темної зозулі-довгохвоста, пропонують виділити західноафриканські популяції в окремий вид Cercococcyx lemaireae[6]. Необхідні подальші дослідження, зокрема генетичні[7][8].
Довжина патаха становить 33 см, вага 50–61. Голова і верхня частина тіла темно-коричневі з попелясто-сірим відтінком та з синьо-чорним відблиском. Крила темно-коричневі, поцятковані охристими і білими плямами. Нижня частина тіла, поцяткована бурими смужками, нижня частина живота охриста. Хвіст довгий, східчастий. Очі темно-карі, дзьоб зеленувато-чорний, лапи жовті. Виду не притаманний статевий диморфізм. У молодих птахів горло чорнувате, верхня частина тіла поцятковані рудими смужками[9].
Темні зозулі-довгохвости поширені в Сьєрра-Леоне, Гвінеї, Ліберії, Кот-д'Івуарі, Гані, Того, Нігерії, Камеруні, Центральноафриканській Республіці, Республіці Конго, Демократичній Республіці Конго, Уганді, Руанді, Бурунді, Габоні, Анголі і Танзанії. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах. Живляться мурахами, жуками, гусінню, павуками, равликами і насінням. Темні зозулі-довгохвости є гніздовими паразитами. Вони підкладають яйця в гнізда різних видів птахів, зокрема західних монархів, вохристих тимелій і лісових колораток.
- ↑ BirdLife International (2016). Cercococcyx mechowi. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
- ↑ Dowsett, Robert J.; Dowsett-Lemaire, Françoise (2015). The status of the name 'occidentalis Chappuis' for the Dusky Long-tailed Cuckoo Cercococcyx mechowi (PDF). Bulletin of the British Ornithologists' Club. 135 (3): 352—353. Архів оригіналу (PDF) за 18 травня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 244. ISBN 978-1-4081-2501-4.
- ↑ BirdLife International (2016). Cercococcyx lemaireae. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
- ↑ Collar, N. J.; Boesman, Peter (June 2019). Two undescribed species of bird from West Africa. Bulletin of the British Ornithologists' Club. 139 (2): 147—159. doi:10.25226/bboc.v139i2.2019.a7. ISSN 0007-1595.
- ↑ Anderson, Natali (9 липня 2019). Two New Bird Species Discovered in West Africa. Sci-News. Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 21 липня 2019.
- ↑ Erritzøe, Johannes; Mann, Clive F.; Brammer, Frederik; Fuller, Richard A. (2012). Cuckoos of the World. A&C Black. с. 414—415. ISBN 9781408142677. Архів оригіналу за 17 грудня 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Червоний список МСОП видів із найменшим ризиком (LC)
- Зозулеві
- Птахи, описані 1882
- Птахи Сьєрра-Леоне
- Птахи Гвінеї
- Птахи Ліберії
- Птахи Кот-д'Івуару
- Птахи Гани
- Птахи Того
- Птахи Нігерії
- Птахи Камеруну
- Птахи Центральноафриканської Республіки
- Птахи Демократичної Республіки Конго
- Птахи Республіки Конго
- Птахи Уганди
- Птахи Габону
- Птахи Анголи
- Птахи Руанди
- Птахи Бурунді
- Птахи Танзанії
- Таксони, описані Жаном Луї Кабанісом