Перейти до вмісту

Збірна Боснії і Герцеговини з футболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Боснія і Герцеговина
Емблема Боснія і Герцеговина
Асоціація Футбольна асоціація Боснії і Герцеговини
Тренер Боснія і Герцеговина Сергей Барбарез
Найбільше виступів Едін Джеко (134)
Найкращий бомбардир Едін Джеко (65)
Код ФІФА BIH
Місце в рейтингу ФІФА 74 ▬ (28 листопада 2024)[1]
Домашня
Виїзна
Перший матч
Неофіційний
Іран Іран 1:3 Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина
(Тегеран, Іран; 12 вересня 1993)
Офіційний
Албанія Албанія 2:0 Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина
(Тирана, Албанія; 30 листопада 1995)
Найбільша перемога
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина 7:0 Естонія Естонія
(Зениця, Боснія і Герцеговина; 10 вересня 2008)
Ліхтенштейн Ліхтенштейн 1:8 Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина
(Вадуц, Ліхтенштейн; 7 вересня 2012)
Найбільша поразка
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина 0:7 Німеччина Німеччина
(Фрайбург, Німеччина; 16 листопада 2024)
Чемпіонат світу
Виступів 1 (вперше у 2014)
Найвище досягнення груповий етап (2014)
Чемпіонат Європи
Виступів 0
Найвище досягнення  —

Збірна Боснії і Герцеговини з футболу (босн. Bosanskohercegovačka nogometna reprezentacija) — національна футбольна команда Боснії і Герцеговини, яка керується Футбольною асоціацією Боснії і Герцеговини і представляє країну на міжнародному рівні.

Початки збірної сягають часу формування команди та першого міжнародного матчу в листопаді 1995 року, через кілька днів після закінчення боснійської війни. У 2014 році збірна дебютувала на великих міжнародних турнірах ФІФА як учасниця чемпіонату світу в Бразилії, не подолавши, однак, груповий етап.

Станом на 28 листопада 2024 посідає 74-e місце у рейтингу футбольних збірних світу[1].

Історія

[ред. | ред. код]

До незалежності

[ред. | ред. код]
Збірна Югославії на Євро-1968 з гравцями із СР Боснії та Герцеговини; Мирсад Фазлагич (перший у верхньому ряду), Вахидин Мусемич (друге) та Івиця Осим (п'яте).

Футбол у Боснії та Герцеговині почав розвиватись на початку 20-го століття, а Сараєво (у 1903 році)[2] та Мостар (у 1905 році)[3] були першими містами, де в нього почали грати.

Боснієць Йосип Каталинський святкує гол збірної Югославії у ворота Заїру на чемпіонаті світу 1974 року[4].

Країна перебувала під правлінням Австро-Угорщини, коли розпочалися офіційні футбольні турніри в 1908 році[5]. На початку Першої світової війни в Сараєво було чотири клуби — САШК, «Славія», «Джерзелез»[6] і «Маккабі»,[7] а також ще приблизно 20 клубів за межами столиці.

Після війни Боснія і Герцеговина потрапила до Королівства Югославії і її команди почали виступати у національному чемпіонаті країни, який став проводитись з 1923 року.

У 1920 році була заснована пряма попередниця футбольної організації Боснії і Герцеговини — Сараєвська футбольна субасоціація, яка входила до складу Футбольного союзу Югославії. У її завдання входило організація футболу на місцевому рівні (республіканська, обласна, міжмуніципальна та міська ліги). Найкращі клуби брали участь у загальнонаціональному чемпіонаті, який тривав до сезону 1939/40 років, після чого почалася Друга світова війна. До 1940 року у вищому югославському дивізіоні виступали три команди з Боснії та Герцеговини: сараєвські клуби САШК і «Славія», а також «Країшник» з Баня-Луки.

Футбольна асоціація Боснії та Герцеговини була заснована після Другої світової війни, ставши частиною Югославської футбольної асоціації, яка стала курувати футбол новоствореної СФР Югославії.

Збірна Боснії та Герцеговини де-факто провела першу гру на післявоєнному чемпіонаті Югославії 1945 року як збірна Народної Республіки Боснії та Герцеговини, проте вже в першому раунді плей-оф була розгромлена збірною Народної Республіки Хорватія з рахунком 1:6.

Найкращими командами повоєнної Боснії та Герцеговини були «Сараєво», «Железнічар» (Сараєво) і «Вележ» (Мостар), які регулярно грали в Югославській першій лізі та кубкових змаганнях і неодноразово ставали чемпіонами Югославії та володарями Кубка. Так «Сараєво» у сезоні 1965/66 та 1984/85, а «Железнічар» у 1971/72 вигравали чемпіонат Югославії, а «Вележ» у 1981 та 1985 роках та «Борац» у 1987 році ставали володарями Кубка Маршала Тіто. Найдалі на міжнародній арені просунувся «Железнічар», дійшовши до півфіналу Кубка УЄФА в 1985 році.

В той же час найкращі боснійській гравці, такі як Сафет Сушич, Вахід Халілходжич, Фарук Хаджибегич, Івиця Осим, Блаж Слишкович, Мехмед Баждаревич, Душан Баєвич, Йосип Каталинський, Асім Ферхатович представляли збірну Югославії[8].

Помітна поява боснійського гравця на чемпіонаті світу відбулася в 1962 році, коли нападник Мухамед Муїч зламав ногу радянському футболісту Едуарду Дубинському під час жорстокого фолу[9][10][11]. Незважаючи на те, що арбітр не показав гравцю картку, Мухамед був відправлений додому власною федерацією, і його більше ніколи не викликали до збірної[12][13].

Після завершення Євро-1968 двоє гравців із СР Боснії та Герцеговини, Мирсад Фазлагич та Івиця Осим, були обрані до символічної збірної турніру, представляючи національну збірну Югославії, яка в підсумку дійшла до фіналу турніру.

Згодом кілька боснійських гравців були частиною збірної чемпіонаті світу 1974 року, яка вийшла з групового етапу без поразок і випередила Бразилію. Нападник Душан Баєвич відзначився хет-триком в одній із найбільших перемог на чемпіонатах світу — проти Заїру (9:0). Також у тій грі забив інший боснієць Йосип Каталинський.

Плеймейкер Сафет Сушич, якого часто вважають найкращим боснійським гравцем усіх часів, представляв Югославію на чемпіонаті світу в 1982 і 1990 роках. Капітаном команди, яка дійшла до чвертьфіналу в 1990 році, був Златко Вуйович, ще один гравець боснійського походження.

Боснійці, що виступали за збірну Югославії на великих турнірах (1920—1990)
Турнір Гравець Тренер
Велика Британія Олімпіада-1948 Мирослав Брозович, Бранко Станкович -
Бразилія Чемпіонат світу 1950 Предраг Джаїч, Бранко Станкович -
Фінляндія Олімпіада-1952 Бранко Станкович -
Швейцарія Чемпіонат світу 1954 Бранко Станкович, Лев Мантула -
Австралія Олімпіада-1956 Круно Радилєвич, Ібрагім Біоградлич, Мухамед Муїч -
Франція Євро-1960 Мілан Галич, Томислав Кнез, Мухамед Муїч -
Італія Олімпіада-1960 Мілан Галич, Томислав Кнез, Велимир Сомболац -
Чилі Чемпіонат світу 1962 Влатко Маркович, Андрія Анкович, Мілан Галич, Мухамед Муїч, Никола Стипич -
Японія Олімпіада-1964 Іван Чуркович, Мирсад Фазлагич, Светозар Вуйович, Івиця Осим -
Італія Євро-1968 Мирсад Фазлагич, Івиця Осим, Вахидин Мусемич, Бошко Антич, Ідриз Хошич -
ФРН Чемпіонат світу 1974 Енвер Марич, Енвер Хаджиабдич, Йосип Каталинський, Франьо Владич, Душан Баєвич, Різах Мешкович -
Соціалістична Федеративна Республіка Югославія Євро-1976 Джемал Хаджиабдич, Йосип Каталинський, Енвер Марич, Вахід Халілходжич, Едхем Шліво, Франьо Владич -
СРСР Олімпіада-1980 Боро Приморац, Сребренко Репчич, Милош Шестич, Зоран Вуйович, Златко Вуйович, Джевад Шечербегович, Владимир Матієвич -
Іспанія Чемпіонат світу 1982 Едхем Шліво, Зоран Вуйович, Златко Вуйович, Сафет Сушич, Милош Шестич, Вахід Халілходжич, Предраг Пашич -
Франція Євро-1984 Мирсад Баліч, Сафет Сушич, Милош Шестич, Мехмед Баждаревич, Златко Вуйович, Фарук Хаджибегич, Сулейман Халилович -
США Олімпіада-1984 Мехмед Баждаревич, Владо Чаплич, Мирсад Балич, Адмир Смаїч -
Південна Корея Олімпіада-1988 Семір Туце, Цвіян Милошевич, Давор Йозич, Рефік Шабанаджович Івиця Осим, Джемалудин Мушович
Італія Чемпіонат світу 1990 Фарук Хаджибегич, Давор Йозич, Сафет Сушич, Златко Вуйович, Фахрудин Омерович, Рефік Шабанаджович, Мирсад Балич Івиця Осим, Джемалудин Мушович

Створення збірної

[ред. | ред. код]

Невдовзі після здобуття Боснією і Герцеговиною незалежності від Югославії, на початку боснійської війни, збірна гравців Боснії та Герцеговини під назвою «Зірки-благодійники Боснії та Герцеговини» взяла участь у гуманітарних товариських матчах на виїзді проти бельгійського «Генка» та німецького «Кайзерслаутерна» у березні 1993 року[14], капітаном у збірній був Блаж Слишкович[15][16].

Через кілька місяців футбольна команда Боснії та Герцеговини (гравці, зібрані в основному з тодішнього «Сараєво») під керівництвом Фуада Музуровича зіграла свій перший матч проти іншої національної збірної, це відбулося в Тегерані проти Ірану. Боснія і Герцеговина перемогла з рахунком 3:1[17][18], однак цей матч не був визнаний, оскільки Боснія і Герцеговина ще не була членом ФІФА.

22 липня 1995 року збірна Боснії та Герцеговини провела ще один благодійний матч проти дюссельдорфської «Фортуни», багато в чому завдяки боснійцям Александару Ристичу, тодішньому тренеру «Фортуни» та його помічнику Енверу Маричу[19]. У грі, яка завершилася з рахунком 2:2, Харис Шкоро зробив дубль за боснійців[20].

Перший товариський матч команди, визнаний ФІФА, відбувся всього через дев'ять днів після того, як Дейтонська мирна угода поклала кінець боснійській війні, і був зіграний у Тирані проти Албанії 30 листопада 1995 року. Тоді ще Республіка Боснія і Герцеговина (оскільки Дейтонська угода була офіційно підписана 14 грудня 1995 року, започаткувавши сучасну державу Боснія і Герцеговина) отримала тимчасове членство у ФІФА, щоб зіграти в цьому футбольному матчі, який вони програли з рахунком 0:2. Команда грала у футболках, куплених у спортивних магазинах сусідньої країни за години до вильоту[17][21]. У стартовому складі під керівництвом головного тренера Фуада Музуровича в першому офіційному матчі Боснія вийшла у такому складі: Ісмір Пінтол, Ведин Мусич, Ібрагім Дуро, Мухамед Коньїч, Сенад Бегич, Неджад Фазлагич, Есмир Джафич, Енес Демирович, Хусреф Мусемич, Асим Хрньїч і Алмір Туркович.

Збірна Боснії та Герцеговини з футболу не мала права брати участь у відбіркових матчах до чемпіонату світу 1994 року, оскільки країна ще не була повноцінним членом ФІФА[3]. А приєднання до УЄФА відбулося в 1998 році в Дубліні, тому збірна не змогла взяти участь і у кваліфікації до Євро-1996[3]. Боснія і Герцеговина стала єдиною збірною в світі в наш час, яка спочатку стала членом ФІФА, а потім її континентальної організації УЄФА[22].

Дебютний відбір на чемпіонат світу 1998

[ред. | ред. код]

У середині грудня 1995 року на засіданні в Парижі Виконавчий комітет ФІФА прийняв Футбольну асоціацію Боснії і Герцеговини в повноправні члени ФІФА, а всього через 24 години в паризькому Луврі відбулося жеребкування відбіркового етапу чемпіонату світу 1998 року. Збірна Боснії і Герцеговини потрапила в групу з Грецією, Данією та двома колишніми югославськими республіками — Хорватією та Словенією.

1 вересня 1996 року збірна Боснії і Герцеговини, капітаном якої був Мехмед Баждаревич, дебютувала в змаганнях під егідою УЄФА, програвши Греції з рахунком 0:3 у своєму першому офіційному відбірковому матчі до великого турніру[23]. Свій перший домашній матч відбору проти Хорватії довелося провести в італійській Болоньї через напружені відносини між країнами. Хорвати перемогли з рахунком 4:1, а єдиний і перший гол на турнірах за Боснію і Герцеговину забив Хасан Саліхаміджич на 22 хвилині матчу.

Хасан Саліхаміджич, автор першого голу в офіційних матчах збірної.

Першу перемогу в офіційному матчі ФІФА боснійська збірна здобула 6 листопада 1996 року у товариській грі проти Італії, яка посіла друге місце на чемпіонаті світу 1994 року[24][25]. Країна колишньої Югославії посідала 170 позицію, тоді як Італія на той час була п'ятою (розрив у 165 позицій)[26]. Вже на 6-й хвилині Боснія і Герцеговина повела в рахунку завдяки голу Хасана Саліхаміджича. Через шість хвилин Джанфранко Дзола зрівняв рахунок, а остаточний результат гри встановив Елвир Болич на 44-й хвилині.

Через кілька днів у Любляні Боснія та Герцеговина здобула свою першу перемогу у кваліфікаціях, обігравши Словенію з рахунком 2:1[27].

У підсумку Боснія і Герцеговина завершила групу на четвертій позиції, двічі обігравши Словенію та обігравши Данію вдома з рахунком 3:0. Фуад Музурович очолював команду в першій кваліфікаційній кампанії[28], пропустивши у фінальну частину Данію, що там дійшла до чвертьфіналу, та Хорватію, що здобула бронзу.

Провальні відбори на Євро-2000 та чемпіонат світу 2002

[ред. | ред. код]

У відбірковому турнірі до чемпіонату Європи 2000 року боснійці під керівництвом вже нового тренера Мишо Смайловича знову виграли лише 3 ігри і загалом виступили ще гірше, програвши всі матчі переможцю групи Чехії та учаснику стикових матчів із Шотландії. Крім того Боснійці розгубили очки у матчах з Фарерами, Естонією (перемога та нічия і там, і там) та Литвою (перемога та поразка). Втім, команда стала третьою, обійшовши обидві балтійські дружини за додатковими показниками.

25 квітня 2000 року Боснія і Герцеговина зіграла благодійний матч для боснійських сиріт проти FIFA World Stars XI перед 25 000 людей на стадіоні «Кошево» в Сараєво[29]. Гра закінчилася з рахунком 1:0 на користь «зірок» завдяки голу з пенальті Роберто Баджо. Серед інших за збірну світу проти Боснії зіграли Лама, Суарес, Хассан, Алоїзіо, Верлат, Дунга, Хаджі, Баджо, Даеї, Нжанка та Онопко, а тренерами були Карлос Алберто Паррейра і Карлуш Кейрош.

Справжнім кошмаром для збірної Боснії став відбірковий турнір до чемпіонату світу 2002 року. Команда без шансів програла обидва матчі Іспанії, а також в гостях Австрії та Ізраїлю, зігравши з ними двома внічию і обігравши двічі лише Ліхтенштейн. В результаті боснійці стали передостанніми і після завершення відбіркового турніру Блаж Слішкович замінив Смайловича.

Обнадійливі відбори на Євро-2004 та чемпіонат світу 2006

[ред. | ред. код]
Збірна Боснії і Герцеговини в березні 2002 року під керівництвом тренера Блажа Слишковича перед відбором до Євро-2004.

Як ніколи була близька збірна Боснії і Герцеговини до виходу на чемпіонат Європи 2004 року з першого місця у своїй кваліфікаційній групі, в якій боснійці зустрілись проти Данії, Румунії, Норвегії та Люксембургу. Початок турніру для боснійців був невдалим: перший же домашній матч проти Румунії балканці програли вже до 30 хвилини, пропустивши три м'ячі, а потім програли норвежцям в Осло. У березні 2003 року боснійці легко впоралися з Люксембургом, а потім у Копенгагені обіграли данців із рахунком 2:0. Втім, потім була невдача в Крайові у матчі проти румунів, яким вистачило одного гола для перемоги. У вересні боснійці завдяки голу Златана Байрамовича на 87-й хвилині обіграли норвежців у Зениці, а потім здолали Люксембург завдяки єдиному м'ячу Сергея Барбареза. Боснійці набрали на той момент 12 очок і мали всі шанси на перше місце в групі, оскільки Румунія, яка обіграла їх двічі, вже вилетіла з боротьби. В останньому матчі боснійцям треба було обігравати данців, інакше ті вигравали групу, а Норвегія на 99 % гарантувала собі друге місце, оскільки її суперником був відвертий аутсайдер з Люксембургу. На жаль для боснійців, гра завершилася нічиєю 1:1 — на гол Мартіна Йоргенсена боснійці відповіли точним ударом головою Елвира Болича, і навіть вилучення Томаса Гравесена не допомогло вирвати перемогу. У результаті норвежці, які йшли четвертими, посіли друге місце і самі відкинули боснійців на четверте місце[30].

Вболівальники збірної Боснії на стадіоні імені короля Бодуена в Брюсселі під час відбіркового матчу до чемпіонату світу 2006 року проти Бельгії.

У відбірковому етапі до чемпіонату світу 2006 року боснійці знову до останнього боролись за вихід на турнір, почавши відбір з нічиєї проти головних конкурентів Іспанії та Сербії і Чорногорії, боснійці у третій грі розгромно програли Бельгії (1:4), а потім втратили очки і проти аутсайдера Литви, зігравши лише 1:1. Втім у другій половині відбору балканці виправили свою гру і у червні через кілька днів після прохідної перемоги над Сан-Марино Боснія і Герцеговина провела один із найкращих матчів у своїй історії проти Іспанії на стадіоні «Месталья» у Валенсії. Завдяки голу Звєздана Мисимовича на 38-й хвилині гри гості вели в рахунку до самої кінцівки, проте наприкінці матчу у боснійців вилучили двох гравців, і заповітну нічию іспанцям приніс на шостій доданій хвилині Карлос Марчена[31]. Надалі боснійцями були обіграні Бельгія, Литва та Сан-Марино і Боснія і Герцеговина знову опинилася перед останнім туром за крок до проходу далі. Однак у матчі в Белграді, де боснійцям обов'язково треба було перемагати, господарі перемогли завдяки голу Кежмана і залишили Боснію і Герцеговину без місця на чемпіонаті світу 2006 року. Боснійці не зазнали жодної поразки вдома протягом відбору, але знов посіли третє місце, відстаючи на чотири очки від Іспанії, що посіла друге місце, і на чотири очки випередивши Бельгію, що посіла четверте місце.

Відбір до Євро-2008 і зміна поколінь

[ред. | ред. код]
Збірна Боснії у товариському матчі проти Ірану. 2006 рік.

Відбірковий турнір на чемпіонат Європи 2008 року пройшов для збірної неоднозначно. З одного боку, Боснія встановила особистий рекорд із забитих м'ячів у відборі, що становив 16 голів. З іншого боку, збірна пережила важку зміну поколінь, кілька відставок тренерів та серію поразок. Надія на вихід на Євро-2008, яка спалахнула після перемоги в першому ж матчі над Мальтою з рахунком 5:2, зникла після поразок від Угорщини та Греції. Між цими поразками була нічия зі скромною Молдовою в Кишиневі, після якої Блаж Слишкович був звільнений і його місце зайняв Фуад Музурович. На додаток до цієї зміни, відразу тринадцять гравців збірної Боснії заявили про те, що припинять виступи за національну команду, якщо свої посади не залишать керівники футбольної асоціації Мілан Єліч, Ільо Доминкович, Сулейман Чолакович та Ахмет Пашалич[32]. В результаті скандал і зміни на тренерському містку призвели до того, що у збірній почали грати гравці молодіжки Сеніад Ібричич, Борис Панджа, Едін Джеко та Сеяд Салихович.

Після цього справи у збірній почали налагоджуватись і балканці здобули перемогу над норвежцями в Осло з рахунком 2:1, а надалі були перемоги вдома 3:2 над Туреччиною та 1:0 у над Мальтою. У грі з турками у збірній дебютували майбутні зірки збірної Един Джеко та Елвер Рахимич. Однак в подальшому боснійці програли усі п'ять матчів, що залишилися проти Угорщини, Молдови, Греції, Норвегії та Туреччини, відкотившись на четверте місце з дуже скромними результатами. Фуад Музурович, який провалив кінцівку турніру, був звільнений, а його місце зайняв Мехо Кодро. Але через кілька місяців Кодро був звільнений[33], і його місце зайняв Мирослав Блажевич.

Вихід у стикові матчі (2008—2012)

[ред. | ред. код]

Відбір на чемпіонат світу 2010

[ред. | ред. код]
Мирослав Блажевич вивів збірну Боснії і Герцеговини до першого в їх історії плей-оф відбору.

Футбольна асоціація Боснії і Герцеговини призначила Мирослава Блажевича новим головним тренером на кваліфікацію до чемпіонату світу 2010 року. Там команда обіграла Бельгію, Естонію та Вірменію як вдома, так і на виїзді, а також зіграла внічию з Туреччиною, чого вистачило щоб посісти друге місце у групі і вперше у своїй історії потрапити до раунду плей-оф відбору, пропустивши напряму на турнір тодішнього чемпіона Європи Іспанію, яка виграла усі свої 10 ігор відбору[34]. Крім того Едін Джеко розділив друге місце в суперечці бомбардирів з Вейном Руні завдяки дев'яти голам, а знаковим був вчинений ще восени 2008 року розгром Естонії з рахунком 7:0, який став найбільшою перемогою в історії збірної. Крім того Харіс Медунянін, Міралем П'яніч і Асмир Бегович вперше виступили за національну команду під час цих відбіркових матчів.

У стикових матчах Боснія і Герцеговина зіграла з Португалією, але в обох зустрічах португальці виграли 1:0 та потрапили до ПАР, залишивши боснійців за бортом змагання.

Відбір на Євро-2010

[ред. | ред. код]
Сафет Сушич вивів збірну на перший в її історії чемпіонат світу в Бразилії.

28 грудня 2009 року головним тренером збірної Боснії та Герцеговини став Сафет Сушич[35]. Дебют Сушича відбувся в товариському матчі проти збірної Гани, який боснійці виграли з рахунком 2:1 завдяки голам Ведада Ібішевича та Міралема П'янича. Перший потік критики на адресу Сушича полився після того, як команда виграла лише два матчі із шести під керівництвом Сушича. Тоді група журналістів зажадала від Сушича подати у відставку[36], проте той відмовився йти.

Втім у 2011 році ситуація значно покращилася і збірна Боснії оформила безпрограшну серію з семи зустрічей: перемоги над Албанією, Білорусією (двічі) та Люксембургом, а також нічиї проти Греції, Франції та Португалії, причому за ці сім зустрічей боснійці пропустили лише один раз від французів, завдяки чому у відборі до Євро-2012 боснійці вдруге поспіль потрапили у плей-оф. Боснійці навіть могли виграти відбіркову групу D і кваліфікуватися на турнір напряму, для чого у останньому турі їм треба було перемогти збірну Франції в Парижі. Едін Джеко забив гол на 40 хвилині, і команда вела в рахунку до 77-ї хвилини, коли шотландський арбітр Крейг Томсон призначив пенальті у ворота балканців. Французи завдяки влучному удару Саміра Насрі зрівняли рахунок і Боснія фінішувала другою, відставши на одне очко від Франції[37].

У стикових матчах Боснія та Герцеговина вдруге поспіль потрапила на Португалію, яка на той час була восьмою збірною світу[38][39]. Після нульового першого матчу доля путівки вирішувалась в Португалії, де господарі завдяки дублю Кріштіану Роналду здобули перемогу з рахунком 6:2, при цьому боснійці догравали матч у меншості, оскільки Сенад Лулич отримав дві жовті картки менш ніж за хвилину. В результаті їм знов не вдалось потрапити на європейський форум[40][41].

Чемпіонат світу 2014

[ред. | ред. код]

Кваліфікаційний етап

[ред. | ред. код]
Звєздан Мисимович пробиває пенальті під час відбіркового матчу до ЧС-2014 проти Греції на стадіоні «Билино полє» .

У відбірковій групі G до чемпіонату світу 2014 року Боснії, яку продовжував тренувати Сафет Сушич, потрапили команди Греції, Словаччини (обидві брали участь у попередньому чемпіонаті світу), Литви, Латвії та Ліхтенштейну. Національна команда розпочала кваліфікацію з виїзної перемоги над Ліхтенштейном з рахунком 8:1, яка стала найбільшою перемогою збірної в історії. Команда продовжила результативну серію, обігравши вдома Латвію з рахунком 4:1, а у третьому раунді кваліфікації Боснія і Герцеговина зіграла один із ключових матчів в Афінах проти прямого конкурента Греції. Матч завершився без голів, чого вистачило Боснії, щоб зберегти перше місце в групі[42]. За кілька днів Боснія і Герцеговина виграла у Литви з рахунком 3:0. Через травму Міралем П'янич пропустив наступний важливий відбірковий матч проти Греції 22 березня 2013 року, тим не менш боснійці виграли з рахунком 3:1, а Едін Джеко забив двічі[43]. Після цього відбулася перемога з рахунком 5:0 проти Латвії в Ризі.

Поразка від Словаччини 6 вересня 2013 року вдома з рахунком 0:1 дозволила Греції зрівнятися за очками, однак Боснія та Герцеговина зберігала свою перевагу завдяки значно кращій різниці м'ячів. Боснія за кілька днів провела свій другий матч проти Словаччини, цього разу в гостях у Жиліні, де Словаччина вийшла вперед на 43-й хвилині гри завдяки голу Гамшика, але у другому таймі боснійцям вдалося переломити результат та здобути вирішальну перемогу у кваліфікації — спочатку рахунок зрівняв Бічакчич, а на 78-й хвилині гри Ізет Хайрович, лише у своїй другій зустрічі за збірну, забив приголомшливий гол ударом з 25-метрів першим же дотиком до м'яча після виходу на заміну, принісши перемогу своїй команді[44].

Тепер для виходу на «мундіаль» Боснії потрібно було здобути перемоги в останніх двох матчах проти аутсайдерів групи Ліхтенштейну та Литви. Перемога над Ліхтенштейном була легкою — Боснія і Герцеговина вже в першому таймі вирішила питання переможця, забивши 4 голи. У другому таймі Ліхтенштейн відіграв один м'яч, встановивши остаточний рахунок 4:1. 15 жовтня 2013 року в Каунасі проходив вирішальний матч, де Боснія і Герцеговина зуміла перемогти Литву завдяки єдиному голу Ібішевича[45][46] і завдяки кращій різниці м'ячів вперше у своїй історії вийшла на чемпіонат світу[47]. Боснія набрала однакову кількість очок з Грецією (25), але значно краща різниця м'ячів забезпечила їй перше місце та пряму путівку на чемпіонат світу 2014 року в Бразилії[48][49]. Крім того Едін Джеко з десятьма голами та Ведад Ібішевич із вісьмома створили один з найрезультативніших атакувальних дуетів європейської кваліфікації.

Фінальний раунд

[ред. | ред. код]

Боснія підготувалась до фінального турніру, здобувши перемоги в товариських іграх над Мексикою та Кот-д'Івуаром[50], де вони грали з єдиним центральним форвардом у особі Едіна Джеко та опорним півзахисником у особі Мухамеда Бешича за новою схемою 4–2–3–1, яку Боснія почала награвати через занепокоєння силою суперників[51].

Девіз ФІФА «За гру. За світ» зображений під час матчу чемпіонату світу, який був затьмарений суперечками між Нігерією та Боснією на Арені Пантанал, на якому були присутні 40 499 уболівальників[52].

15 червня 2014 року на знаменитій «Маракані» у Ріо-де-Жанейро Боснія дебютувала на чемпіонатах світу, зігравши з дворазовим чемпіоном світу з Аргентиною. На третій хвилині гри після навісу Мессі у штрафний майданчик суперника Аргентина вийшла вперед завдяки автоголу Сеада Колашинаца. На 65-й хвилині Мессі збільшив перевагу аргентинців з межі штрафного майданчика, а на 85 хвилині Ведад Ібішевич забив перший гол Боснії в історії чемпіонатів світу, встановивши остаточний результатом гри 1:2[53].

21 червня на «Арені Пантанал» у Куябі збірна Боснії та Герцеговини зіграла проти Нігерії. Нігерієць Пітер Одемвінгіе забив єдиний гол у грі, однак матч завершився скандалом — арбітр Пітер О'Лірі скасував чистий гол Едіна Джеко нібито через офсайд[54]. Помилка складала більш ніж на два метри, що викликало суперечливі відгуки з боку боснійських уболівальників, особливо після розповсюдження фотографії, на якій арбітр матчу святкує з нігерійським голкіпером матчу Вінсентом Еньєамою[55][56]. У компенсований час другого тайму Джеко знову не пощастило — його удар з близької відстані нігерійський воротар відбив у штангу[57]. 9 листопада 2014 року суддя гри Пітер О'Лірі в інтерв'ю газеті New Zealand Herald визнав, що гол Джеко був скасований помилково[58]. Тим не менш боснійці після двох поразок достроково втратили шанс на вихід з групи.

25 червня у своєму останньому матчі на турнірі, який вже не мав турнірних завдань для обох команд, Боснія і Герцеговина здобула свою першу перемогу на чемпіонатах світу, обігравши Іран з рахунком 3:1, завдяки голам Едіна Джеко, Міралема П'янича і Авдії Вршаєвич. Через дострокове вибуття збірної з турніру тренер Сафет Сушич поекспериментував зі стартовим складом для цієї гри, повернувшись до схеми 4-4-2, яка діяла протягом усіх відбіркових матчів, і надав молодим гравцям (які не брали участі у відбіркових матчах) ігровий час на чемпіонаті світу. Так на чемпіонаті зіграли Анел Хаджич (3-й матч), Тіно-Свен Сушич (4-й матч), Сеад Колашинац (6-й матч) і Мухамед Бешич (12-й матч), а Боснія завершила турнір на груповому етапі на третьому місці, набравши три очки в трьох зіграних матчах[59].

Невдалий відбір на Євро-2016

[ред. | ред. код]

У відбірковому турнірі до чемпіонату Європи 2016 року збірна Боснії та Герцеговини потрапила до першого кошика і це був лише третій випадок, коли одна з колишніх югославських збірних опинилася так високо в історії кваліфікації до чемпіонату Європи після СР Югославії (у відборі на Євро- 2000) та Хорватії (кваліфікація на Євро- 2012). Боснія потрапила до групи В, де мала зіграти проти Бельгії, Ізраїлю, Уельсу, Кіпру та Андорри.

Боснія розпочала кваліфікацію з шокуючої домашньої поразки з рахунком 1:2 від скромного Кіпру (на той час у рейтингу ФІФА займав 121 місце, набагато позаду Боснії)[61], після чого зіграла внічию 0:0 з Уельсом у Кардіффі та 1:1 з Бельгією вдома. На четверту гру відбору лідери команди Едін Джеко та Ведад Ібішевич вибули через травми, без яких Боснія зазнала поразки від Ізраїлю в Хайфі з рахунком 0:3[62]. На наступний день після неї, 17 листопада 2014 року, Сафет Сушич був звільнений з посади головного тренера збірної Боснії через серію незадовільних результатів, набравши лише два очки в чотирьох матчах у кваліфікації Євро-2016[63][64][65]. Боснія відставала від Ізраїлю, який посідав перше місце, на 7 очок, який також зіграв на одну гру менше.

Збірна Боснії у березні 2015 року проти Австрії. Вгорі зліва направо: Зуканович, Бичакчич, Хаджич, Спахич, Джеко, Бегович. Внизу зліва направо: Медунянін, П'янич, Вршаєвич, Хайрович, Муйджа.

13 грудня 2014 року[66] Мехмед Баждаревич був призначений новим головним тренером національної збірної Боснії і Герцеговини[67][68][69], а 28 березня 2015 року дебютував на чолі команди у переможному матчі проти Андорри (3:0)[70]. Потім Боснія продовжила своє відродження під керівництвом Баждаревича та перемогла Ізраїль з рахунком 3:1 у Зениці, а Едін Вішча забив свої перші голи за національну збірну[71]. Наступну гру Боснія програла Бельгії з рахунком 3:1[72], після чого послідувала очікувана перемога над Андоррою з рахунком 3:0, яка повернула боснійців близько до 3-го місця, що давало право зіграти в плей-оф[73]. Наступний матч Боснії в Зениці був проти Уельсу, який посідав перше місце у відбірковій групі. У двох останніх матчах групового етапу Боснія не мала ключових гравців Джеко, Бешича та Колашинаца, тим не менш забезпечила собі місце в плей-оф, перемігши Уельс 2:0 у Зениці, та Кіпр 3:2 у Нікосії, коли Милан Джурич забив вирішальний переможний гол[74][75].

Боснія була командою з найвищим посівом, яка потрапила в плей-оф, і потрапила на збірну Ірландії, яка фінішувала позаду Німеччини та Польщі та випередила Шотландію у своїй відбірковій групі. Лідери ірландців Волтерс і О'Ші були дискваліфіковані на перший матч, а Гівен і Лонг пропускали гру через травми, тоді як Боснія була майже у повному складі за винятком дискваліфікованого Бешича. Втім боснійці не змогли використати перевагу і домашній матч закінчився внічию 1:1[76]. Основні гравці боснійців Шуніч і Муйджа не змогли взяти участь у матчі-відповіді через травми, отримані в першому матчі, а Джонатан Волтерс, який повернувся до складу Ірландії на другий матчі, забив двічі на переповненому стадіоні «Авіва», вивівши свою команду на Євро-2016. Ібішевичу не вдалося скоротити відставання в компенсований час, його удар з льоту влучив у поперечину[77][78]. Таким чином Боснія і Герцеговина разом з Нідерландами та Грецією стали єдиними збірними з першого кошика, які не потрапили до фінального етапу. При цьому усі троє брали участь у попередньому чемпіонаті світу 2014 року.

Кубок Кірін 2016 та відбір на ЧС-2018

[ред. | ред. код]
Мехмед Баждаревич, тренер, який приніс збірній перший трофей — Кубок Кірін у 2016 році.

2016 року збірна Боснії під керівництвом Баждаревича здобула свій перший трофей в історії, коли команда виграла Кубок Кірін. Боснія поїхала до Японії без своїх лідерів, дуету з «Роми» Едіна Джеко та Міралема П'янича, а також голкіпера «Челсі» Асмира Беговіча та ветерана-захисника Еміра Спахича, надавши можливості зіграти менш досвідченим гравцям. У першому півфіналі Милан Джурич забив два голи у другому таймі матчу проти Данії, зрівнявши рахунок 2:2, після чого Боснія перемогла Данію по пенальті у своїй першій в історії серії пенальті[79]. У фіналі Боснія зустрілася з господарем Японією, яка переграла Болгарію в іншому півфіналі з рахунком 7:2. Джурич знову відзначився дублем, принісши своїй збірній перемогу з рахунком 2:1 в Осаці, яка здобула свій перший міжнародний трофей[80]. Після турніру боснійські ЗМІ прозвали Джурича боснійським самураєм через його характерну зачіску, а також за те, що він був найкращим бомбардиром турніру та найкращим гравцем[81][82].

Втім у відборі до чемпіонату світу 2018 року в Росії збірна Боснії не змогла показати таку ж вдалу гру, оскільки втратила багато важливих очок. Команда вигравала по ходу матчів у відбірковій Групі H, зокрема з Грецією в Афінах, де греки забили на 95-й хвилині, зрівнявши рахунок 1:1, проти Кіпру на виїзді, де боснійці вели 2:0 після першого тайму, але програли 2:3 і, нарешті, проти Бельгії у Сараєво, де після першого тайму перемагали 2:1, але в підсумку знову програли, на цей раз 3:4[83][84]. В результаті у кваліфікації Боснія посіла третє місце у групі, пропустивши вперед Бельгію та Грецію, не потрапивши навіть у стикові матчі.

Дебют у Лізі націй та відбір на Євро-2020

[ред. | ред. код]

Ліга націй 2018/19

[ред. | ред. код]

Після завершення виступів у збірній кількох ключових ветеранів, таких як Сенад Лулич, Ведад Ібішевич і Харіс Медуньянін, Боснія почала повільне омолодження своєї національної збірної молодшими гравцями. 4 січня 2018 року Роберт Просинечки був призначений новим головним тренером національної збірної Боснії та Герцеговини[85]. Під його керівництвом того ж року збірна дебютувала у новому турнірі європейських збірних, Лізі націй, потрапивши у лізі B до групи з Австрією та Північною Ірландією. Боснійці двічі обіграли північноірландців, а також перемогли австрійців та зіграли з ними внічию. За підсумками турніру балканці посіли перше місце у групі та вийшли у дивізіон A, а також отримали можливість вийти на чемпіонат Європи 2020 року через плей-оф у випадку якщо не зможуть пройти класичну кваліфікацію. Загалом команда під керівництвом нового тренер зіграла 9 матчів без поразок (що дорівнює попередньому рекорду під керівництвом Сушича).

Відбір на Євро-2020

[ред. | ред. код]

Через успішний виступ у Лізі націй, у відбірковому турнірі до Євро-2020 Боснія вважалася фаворитом у боротьбі за вихід на континентальну першість із другого місця у групі, проте команда виступила вкрай невдало і вперше з відбору до Євро-2008 посіла четверте місце у турнірній таблиц.. Боснійська команда розпочала з важкої перемоги над Вірменією з рахунком 2:1[86], а потім зіграла вдома внічию з Грецією (2:2), хоча і вела по ходу гри 2:0[87]. Однак найбільшим розчаруванням стала поразка на виїзді від Фінляндії з рахунком 0:2, після чого боснійці зазнали поразки з рахунком 1:2 на виїзді від Італії в Турині, здобувши таким чином лише 4 очки після чотирьох матчів[88]. Подальші поразки від Вірменії, Греції та Італії опустили Боснію на 4 місце у своїй групі з 13 очками[89]. Тим не менш, команда все ж змогла пройти в плей-оф завдяки успішному виступу в Лізі націй.

Після перших двох ігор Ліги націй УЄФА 2020/21, Боснія та Герцеговина зіграла в плей-оф кваліфікації до Євро-2020, де суперником у першій грі стала Північна Ірландія, команда, яку Боснія двічі обіграла в попередньому сезоні Ліги націй. Однак цього разу острів'яни змогли несподівано перемогти Боснію по пенальті (4:3) після нічиєї 1:1 в основний час, через що Боснія знову пропустила велике міжнародне змагання[90].

Ліга націй 2020/21

[ред. | ред. код]
Збірна Боснії перед домашнім матчем Ліги націй 2020/21 проти Польщі.

Через незадовільні результати Просинечки було звільнено і новим тренером став Душан Баєвич для роботи з командою у Лізі націй УЄФА 2020/21, де Боснії треба було зіграти у непростій групі з Польщею, Нідерландами та Італією, а також у плей-оф кваліфікації до Євро-2020, який було перенесено через спалах COVID-19.

4 вересня 2020 року Боснія зіграла виїзний матч проти Італії. Зіткнувшись із повністю оновленою командою Італії, Боснія зуміла відкрити рахунок завдяки голу Едіна Джеко, але не змогла втримати результат і матч закінчився з рахунком 1:1. Ця гра підвищила оптимізм серед боснійських уболівальників[91]. Однак Боснія не змогла отримати вигоду з успішної стартової гри, програвши через кілька днів вдома Польщі 1:2, незважаючи на те, що першими повели в рахунку[92].

У жовтні Боснія зіграла вдома з голландцями та здобула ще одну обнадійливу нульову нічию, а потім відбулася виїзна поїздка до Польщі, де Боснія тримала перевагу на перших хвилинах, але після того як Анел Ахмедходжич отримав червону картку за фол проти Роберта Левандовскі, без шансів програла 0:3[93][94]. Після цього виїзна поїздка Боснії до Нідерландів закінчилася ще одним кошмаром, коли балканці програли голландцям з рахунком 1:3 і достроково посіли останнє місце у групі та вилетіли з вищого дивізіону[95]. Тим не менш боснійці повернулися додому з надією зберегти трохи гордості проти впевненої італійської команди, і не дати Італії виграти групу, але і цього не вийшло, оскільки Боснія програла 0:2, здобувши таким чином лише 2 очки у групі[96].

Тренерство Івайло Петева

[ред. | ред. код]
Івайло Петев, перший тренер збірної, який не був виходцем з колишньої Югославії.

21 січня 2021 року болгарин Івайло Петев був оголошений новим тренером напередодні відбіркових матчів до чемпіонату світу 2022 року[97]. Це був перший випадок, коли тренером команди став не виходець з колишньої Югославії.

24 березня 2021 року збірна Боснії зіграла свою першу гру відбору проти Фінляндії в Гельсінкі, яка завершилася внічию 2:2[98], а у другій грі зазнали поразки в домашньому матчі з Францією на «Грбавиці».

У вересні Боснія змогла заробити виїзне очко проти чинного чемпіона світу Франції, зігравши внічию 1:1 завдяки голу Едіна Джеко, але потім розчарувала нічиєю 2:2 проти Казахстану в Зениці, пропустивши вирішальний гол від казахстанців у компенсований час[99][100]. У жовтні Боснія знову зустрілася з Казахстаном, цього разу в Нур-Султані, вигравши з рахунком 2:0 і зберегла свої шанси на вихід на чемпіонат світу[101]. Через три дні Боснія зіграла внічию 1:1 Україною у Львові[102], і їй тепер потрібно було здобувати мінімум 4 очки в двох матчах, що залишилися (Фінляндія та Україна), щоб потрапити в плей-оф. Але вже у першій з цих двох ігор проти Фінляндії в Зениці граючи без травмованого Едіна Джеко, Боснія програла з рахунком 1:3 і достроково вибула з боротьби. Після цього вони програли і свою останню гру у відбірковому раунді 0:2 проти Україні, яка завдяки цьому в результаті і посіла 2-е місце.

Після ще однієї невдалої кваліфікації на чемпіонат світу Боснія і Герцеговина під керівництвом Петева змогла виправитись у Лізі націй УЄФА 2022/23, знову здобувши підвищення до Ліги А та водночас гарантувавши собі місце як мінімум в плей-оф відбору на Євро-2024.

Складні нічиї на виїзді проти Фінляндії та Чорногорії та домашні перемоги над Румунією та Фінляндією дозволили Боснії та Герцеговині очолити групу після перших чотирьох ігор. Перемога у 5 турі проти Чорногорії вдома в Зениці достроково забезпечила боснійцям перше місце у групі. Згодом це дозволило Петеву поекспериментувати з молодшими гравцями для останнього виїзного матчу проти Румунії, який зрештою закінчився їх першою та єдиною поразкою в групі.

Незважаючи на цей успіх, контракт Петева закінчився, і він був звільнений від своїх обов'язків головного тренера в грудні 2022 року, перед початком відбіркової кампанії до Євро-2024[103][104].

Відбір на Євро-2024

[ред. | ред. код]
Домашній матч відбору на Євро-2024 проти Ісландії. 2023 рік.

У січні 2023 року Фарук Хаджибегич повернувся до роботи зі збірною Боснії та Герцеговини із завданням вивести команду на Євро-2024[105]. Хаджибегич переміг у першому відбірковому матчі проти Ісландії 23 березня 2023 року 3:0[106], але за три дні у другій грі проти Словаччини зазнав несподіваної поразки 0:2[107]. Після ще двох поразок у кваліфікаційних іграх проти Португалії та Люксембургу 23 червня 2023 року Хаджибегич розірвав контракт із боснійською федерацією за обопільною згодою[108].

У серпні 2023 року новим головним тренером став ще один фахівець, що вже очолював команду в минулому, Мехо Кодро[109]. Він переміг у своїй першій грі після повернення, обігравши Ліхтенштейн у відбірковому матчі 8 вересня 2023 року[110]. Але після поразки від Ісландії через три дні, яка фактично позбавила шансів Боснії на пряму кваліфікацію на Євро-2024 Кодро був звільнений з посади 21 вересня[111].

29 вересня 2023 року Саво Милошевич був призначений новим головним тренером збірної Боснії і Герцеговини, ставши вже третім керманичем команди по ходу одного відбору[112]. 13 жовтня 2023 року він переміг у своїй першій грі проти Ліхтенштейну у відбірковому матчі[113], а 16 жовтня зазнав першої поразки у грі проти Португалії. Боснія і Герцеговина програла ту гру на «Билино Полє» з рахунком 5:0, що стало найбільшою поразкою в її історії на домашньому полі[114]. Наступного місяця боснійці зазнали ще двох поразок, від Люксембургу (1:4) та Словаччини (1:2), посівши таким чином передостаннє п'яте місце у групі.

Незважаючи на такі невдалі виступи, завдяки перемозі у групі Ліги націй команда зберегла шанси на вихід на Євро через плей-оф, де потрапила на Україну[115]. Там боснійці на домашньому полі у Зениці програли 1:2 і вкотре не змогли отримати право дебютувати на чемпіонатах Європи[116]. Після цього матчу контракт Милошевича закінчився і 16 квітня 2024 року Футбольна асоціація оголосила, що не продовжуватиме контракт із Милошевичем[117]. Натомість новим головним тренером став колишній капітан збірної Сергей Барбарез[118].

Гравці

[ред. | ред. код]
Станом на 19 листопада 2023[119]
Гравці виділені жирним продовжують виступи за збірну.

Найбільше матчів

[ред. | ред. код]
Едін Джеко є найкращим бомбардиром в історії збірної і її багаторічним капітаном[120][121].
Місце Гравець Ігор Голів Роки
1 Едін Джеко 133 65 2007–
2 Міралем П'янич 114 18 2008–
3 Емір Спахич 94 6 2003–2018
4 Звєздан Мисимович 85 25 2004–2018
5 Ведад Ібішевич 83 28 2007–2018
6 Асмир Бегович 63 0 2009–2020
7 Харіс Медуньянін 60 9 2009–2018
8 Сенад Лулич 57 4 2008–2017
Сеад Колашинаць 57 0 2013–
10 Едін Вишча 55 10 2010–2020

Найкращі бомбардири

[ред. | ред. код]
Ведад Ібішевич забив перший гол Боснії на чемпіонатах світу в матчі з Аргентиною (2:1)[122].
Місце Гравець Ігор Голів За матч Роки
1 Едін Джеко 65 133 0.49 2007–
2 Ведад Ібішевич 28 83 0.34 2007–2018
3 Звєздан Мисимович 25 85 0.29 2004–2018
4 Елвир Болич 22 51 0.43 1996–2006
5 Міралем П'янич 18 114 0.16 2008–
6 Сергей Барбарез 17 47 0.36 1998–2006
7 Елвір Бальїч 14 38 0.37 1996–2005
8 Златан Муслимович 12 30 0.4 2006–2011
9 Едін Вишча 10 55 0.18 2010–2020
10 Харіс Медуньянін 9 60 0.15 2009–2018

Найбільше «сухих» матчів

[ред. | ред. код]
Асмир Бегович, рекордсмен збірної за кількістю сухих матчів.
Місце Гравець «Сухих» Ігор За матч Роки
1 Асмир Бегович 27 63 0.43 2009–2020
2 Ібрагім Шехич 19 54 0.35 2010–
3 Кенан Хасагич 13 44 0.3 2002–2011
4 Мирсад Дедич 8 27 0.3 1996–2000
5 Горан Брашнич 5 8 0.63 2004–2008
Аднан Гушо 5 23 0.22 1999–2007
7 Томислав Пиплиця 4 8 0.5 2001–2002
Алмір Толя 4 15 0.27 2000–2006
9 Ясмин Бурич 3 3 1 2008–2020
Кенан Пирич 3 7 0.43 2018–
Нікола Васіль 3 8 0.38 2021–

Капітани

[ред. | ред. код]
Емір Спахич був капітаном збірної Боснії і Герцеговини на чемпіонаті світу 2014 року[123].
Гравець Роки Матчів
Мухамед Коньїч 1995–2002 20
Мирсад Хибич 2000–2003 14
Сергей Барбарез 2004–2006 20
Звєздан Мисимович 2007–2012 16
Емір Спахич 2006–2014 55
Едін Джеко 2014– 62

Примітки: Також ряд інших гравців були тимчасовими капітанами у певних матчах за відсутності капітана: Мехмед Баждаревич (2 гри, 1996), Мехо Кодро (5, 1997—1998), Влатко Главаш (1, 1997), Сувад Катана (2, 1998), Елвир Болич (6, 1999—2000), Бруно Акрапович (4, 1999—2003), Хасан Саліхаміджич (1, 2004), Златан Байрамович (1, 2006), Джемал Берберович (1, 2007), Асмир Бегович (6, 2011—2020), Харіс Медуньянін (4, 2016—2018), Ведад Ібішевич (1, 2017), Міралем П'янич (6, 2019—2021), Ермін Бичакчич (1, 2019), Сеад Колашинаць (2, 2021—2022), Ібрагім Шехич (3, 2021—2023), Синиша Саничанин (1, 2021), Ельдар Чивич (1, 2021), Аднан Ковачевич (1, 2021), Айдин Нукич (1, 2021), Смаїл Превляк (1, 2022), Раде Крунич (1, 2023), Гойко Цимирот (1, 2023).

Ювілейні голи

[ред. | ред. код]
Станом на 19 листопада 2023, збірна забила 365 голів.
№ Дата Автор Суперник Результат
1 8 жовтня 1996 Хасан Саліхаміджич Хорватія Хорватія 1–4
100 4 червня 2005 Сан-Марино Сан-Марино 3–1
200 29 лютого 2012 Ведад Ібішевич Бразилія Бразилія 1–2
300 3 вересня 2017 Едін Джеко Гібралтар Гібралтар 4–0

Поточний склад

[ред. | ред. код]

Заявка збірної на матчі відбору на Євро-2024 проти команд Люксембургу і Словаччини 16 і 19 листопада 2023 року.

Статистика матчів і голів наведена станом на 20 листопада 2023 року.

№ Поз. Гравець Дата народження (вік) Ігри Голи Клуб
1 1ВР Нікола Васіль 2 грудня 1995 (29 років)(19951202) 8 0 Німеччина Санкт-Паулі
22 1ВР Кенан Пирич 7 липня 1994 (30 років)(19940707) 7 0 Кіпр АЕК (Ларнака)
12 1ВР Гидаєт Ганкич 29 червня 1994 (30 років)(19940629) 0 0 Болгарія Ботев (Пловдив)
3 2ЗХ Денніс Хаджикадунич 9 липня 1998 (26 років)(19980709) 25 0 Німеччина Гамбург
16 2ЗХ Юсуф Газибегович 11 березня 2000 (24 роки)(20000311) 14 0 Австрія Штурм (Грац)
2ЗХ Амар Дедіч 18 серпня 2002 (22 роки)(20020818) 12 1 Австрія Ред Булл (Зальцбург)
19 2ЗХ Аднан Ковачевич 9 вересня 1993 (31 рік)(19930909) 12 0 Польща Ракув
2 2ЗХ Ренато Гойкович 10 вересня 1995 (29 років)(19950910) 4 1 Росія Оренбург
5 2ЗХ Ніхад Муякич 15 квітня 1998 (26 років)(19980415) 2 0 Туреччина Анкарагюджю
4 2ЗХ Нермин Золотич 7 липня 1993 (31 рік)(19930707) 1 0 Португалія Каза Піа
13 3ПЗ Гойко Цимирот 19 грудня 1992 (32 роки)(19921219) 47 0 Саудівська Аравія Аль-Файха
20 3ПЗ Мирослав Стеванович 29 липня 1990 (34 роки)(19900729) 33 3 Швейцарія Серветт
3ПЗ Раде Крунич 7 жовтня 1993 (31 рік)(19931007) 32 4 Італія Мілан
18 3ПЗ Амір Хаджіахметович 8 березня 1997 (27 років)(19970308) 30 0 Туреччина Бешикташ
14 3ПЗ Гарис Гайрадинович 18 лютого 1994 (30 років)(19940218) 7 1 Туреччина Касимпаша
7 3ПЗ Амар Рахманович 13 травня 1994 (30 років)(19940513) 7 1 Росія Крила Рад (Самара)
6 3ПЗ Беньямін Тагірович 3 березня 2003 (21 рік)(20030303) 6 0 Нідерланди Аякс (Амстердам)
17 3ПЗ Альмедин Зилькич 25 лютого 1996 (28 років)(19960225) 3 0 Боснія і Герцеговина Сараєво
21 3ПЗ Дал Верешанович 23 травня 2001 (23 роки)(20010523) 2 0 Туреччина Чайкур Різеспор
8 3ПЗ Іван Башич 30 квітня 2002 (22 роки)(20020430) 1 0 Росія Оренбург
9 4НП Смаїл Превляк 10 травня 1995 (29 років)(19950510) 27 6 Німеччина Герта (Берлін)
23 4НП Ермедин Демирович 25 березня 1998 (26 років)(19980325) 23 1 Німеччина Аугсбург
15 4НП Неманья Білбія 2 листопада 1990 (34 роки)(19901102) 6 0 Боснія і Герцеговина Зрінськи
10 4НП Саїд Гамулич 12 листопада 2000 (24 роки)(20001112) 6 0 Нідерланди Вітессе
11 4НП Гарис Табакович 20 червня 1994 (30 років)(19940620) 1 0 Німеччина Герта (Берлін)

Минулі виклики

[ред. | ред. код]

У списку подані гравці, що викликались раніше протягом 2023 року:

Примітки
  • PRE = Попередній склад
  • INJ = Виключений через травму або хворобу
  • RET = Завершив виступи за збірну
  • WD = Вилучено
Поз. Гравець Дата народження (вік) Ігри Голи Клуб Останній виклик
1ВР Ібрагім Шехич 2 вересня 1988 (36 років)(19880902) 54 0 Саудівська Аравія Аль-Халідж (Сейгат) v. Португалія Португалія, 16 жовтня 2023
1ВР Горан Карачич 18 серпня 1996 (28 років)(19960818) 0 0 Туреччина Адана Демірспор v. Ліхтенштейн Ліхтенштейн, 8 вересня 2023 PRE
1ВР Осман Хаджикич 12 березня 1996 (28 років)(19960312) 0 0 Боснія і Герцеговина Вележ v. Португалія Португалія, 17 червня 2023 PRE
2ЗХ Сеад Колашинаць 20 червня 1993 (31 рік)(19930620) 57 0 Італія Аталанта v. Люксембург Люксембург, 16 листопада 2023 INJ
2ЗХ Адріан Леон Баришич 19 липня 2001 (23 роки)(20010719) 4 0 Швейцарія Базель v. Люксембург Люксембург, 16 листопада 2023 INJ
2ЗХ Ельдар Чивич 28 травня 1996 (28 років)(19960528) 27 1 Угорщина Ференцварош v. Португалія Португалія, 16 жовтня 2023
2ЗХ Анел Ахмедходжич 26 березня 1999 (25 років)(19990326) 21 1 Англія Шеффілд Юнайтед v. Ліхтенштейн Ліхтенштейн, 13 жовтня 2023 PRE
2ЗХ Хрвоє Миличевич 20 квітня 1993 (31 рік)(19930420) 8 0 Кіпр АЕК (Ларнака) v. Ісландія Ісландія, 11 вересня 2023
2ЗХ Синиша Саничанин 24 квітня 1995 (29 років)(19950424) 23 0 Сербія Партизан v. Ліхтенштейн Ліхтенштейн, 8 вересня 2023 PRE
2ЗХ Йосип Чорлука 3 березня 1995 (29 років)(19950303) 3 0 Боснія і Герцеговина Зрінськи v. Португалія Португалія, 17 червня 2023 PRE
2ЗХ Хрвоє Баришич 3 лютого 1991 (33 роки)(19910203) 1 0 Боснія і Герцеговина Зрінськи v. Португалія Португалія, 17 червня 2023 PRE
2ЗХ Елвір Дуракович 7 лютого 2000 (24 роки)(20000207) 0 0 Боснія і Герцеговина Сараєво v. Португалія Португалія, 17 червня 2023 PRE
3ПЗ Міралем П'янич (віце-капітан) 2 квітня 1990 (34 роки)(19900402) 114 18 ОАЕ Шарджа v. Люксембург Люксембург, 16 листопада 2023 INJ
3ПЗ Саньїн Прчич 20 листопада 1993 (31 рік)(19931120) 17 0 Франція Страсбур v. Ісландія Ісландія, 11 вересня 2023
3ПЗ Аді Налич 1 грудня 1997 (27 років)(19971201) 9 0 Швеція Гаммарбю v. Ісландія Ісландія, 11 вересня 2023
3ПЗ Амер Гояк 13 лютого 1997 (27 років)(19970213) 35 4 Угорщина Ференцварош v. Ліхтенштейн Ліхтенштейн, 8 вересня 2023 PRE
3ПЗ Гаріс Дулевич 16 листопада 1993 (31 рік)(19931116) 28 1 Вільний агент v. Португалія Португалія, 17 червня 2023 PRE
3ПЗ Владан Данилович 27 липня 1999 (25 років)(19990727) 7 0 Португалія Насіунал (Фуншал) v. Португалія Португалія, 17 червня 2023 PRE
3ПЗ Армін Ходжич 29 лютого 2000 (24 роки)(20000229) 0 0 Туреччина Хатайспор v. Португалія Португалія, 17 червня 2023 PRE
4НП Едін Джеко 17 березня 1986 (38 років)(19860317) 133 65 Туреччина Фенербахче v. Люксембург Люксембург, 16 листопада 2023 WD
4НП Лука Менало 22 липня 1996 (28 років)(19960722) 15 3 Хорватія Динамо (Загреб) v. Португалія Португалія, 16 жовтня 2023
4НП Кенан Кодро 19 серпня 1993 (31 рік)(19930819) 15 2 Угорщина Фегервар v. Ісландія Ісландія, 11 вересня 2023 RET
4НП Ясмин Мешанович 6 січня 1992 (32 роки)(19920106) 1 0 Угорщина Кішварда v. Португалія Португалія, 17 червня 2023 PRE

Тренери

[ред. | ред. код]

Тренерський штаб

[ред. | ред. код]
Посада Ім'я
Головний тренер Боснія і Герцеговина Сергей Барбарез
Тренер воротарів Боснія і Герцеговина Синиша Мркобрада
Фітнес-тренери Боснія і Герцеговина Алмір Сеферович
Сербія Марко Стоянович
Відеоаналітик Сербія Джордже Йорович
Лікарі команди Боснія і Герцеговина Аднан Хаджимуратович
Боснія і Герцеговина Реуф Карабег
Технічний директор Боснія і Герцеговина Емір Спахич
Секретар команди Боснія і Герцеговина Дарко Любоєвич

Головні тренери

[ред. | ред. код]
Станом на 29 квітня 2024[119]
Ім'я З По І В Н П ГЗ ГП РГ В%
Боснія і Герцеговина Фуад Музурович 30 листопада 1995 7 листопада 1997 18 7 2 9 21 25 −4 38,89
Боснія і Герцеговина Джемалудин Мушович 14 травня 1998 27 січня 1999 7 1 2 4 7 16 −9 14,29
Боснія і Герцеговина Фарук Хаджибегич 10 березня 1999 9 жовтня 1999 7 2 2 3 10 10 +0 28,57
Боснія і Герцеговина Авдо Калайджич (в.о.) 18 серпня 1999 18 серпня 1999 1 0 1 0 0 0 +0 &00.00
Боснія і Герцеговина Мишо Смайлович 24 січня 2000 1 січня 2002 14 5 4 5 20 17 +3 35,71
Боснія і Герцеговина Блаж Слишкович 27 березня 2002 11 жовтня 2006 37 11 11 15 44 56 −12 29,73
Боснія і Герцеговина Фуад Музурович[a] 21 грудня 2006 17 грудня 2007 9 3 0 6 11 16 −5 33,33
Боснія і Герцеговина Мехо Кодро 5 січня 2008 17 травня 2008 2 0 1 1 2 5 −3 &00.00
Боснія і Герцеговина Деніял Пирич (в.о.) 18 травня 2008 30 червня 2008 1 1 0 0 1 0 +1 100,000
Хорватія Мирослав Блажевич 10 липня 2008 12 грудня 2009 17 8 2 7 34 24 +10 47,06
Боснія і Герцеговина Сафет Сушич 29 грудня 2009 17 листопада 2014 49 23 9 17 83 59 +24 46,94
Боснія і Герцеговина Мехмед Баждаревич[b] 13 грудня 2014 10 жовтня 2017 25 14 5 6 53 30 +23 56,00
Хорватія Роберт Просинечки 4 січня 2018 27 листопада 2019 22 9 6 7 29 21 +8 40,91
Боснія і Герцеговина Душан Баєвич 21 грудня 2019 18 листопада 2020 8 0 3 5 4 14 −10 &00.00
Болгарія Івайло Петев[c] 21 січня 2021 31 грудня 2022 20 6 7 7 19 24 −5 30,00
Боснія і Герцеговина Фарук Хаджибегич 4 січня 2023 23 червня 2023 4 1 0 3 3 7 −4 25,00
Боснія і Герцеговина Мехо Кодро 3 серпня 2023 21 вересня 2023 2 1 0 1 2 2 +0 50,00
Сербія Саво Милошевич 29 вересня 2023 21 березня 2024 5 1 0 4 5 13 −8 20,00
Всього


248 93 55 100 348 339 — 37,50
  1. ↑ Через хворобу Музуровича, його асистент Борче Средоєвич очолював команду у матчі 6 червня 2007 року проти Мальти (1:0)[124].
  2. ↑ Через дискваліфікацію Баждаревича за неспортивну поведінку, його асистент Стефан Гіллі керував командою 25 березня 2017 року у грі з Гібрарлтаром (5:0)[125][126]
  3. ↑ Через те, що Івайло Петев здав позитивний результат на COVID-19, його асистент Елвір Рахимич керував командою 27 березня 2021 року проти Коста-Рики (0:0), а Славен Муса 31 березня 2021 року проти Франції (0:1)[127]

Статистика виступів

[ред. | ред. код]

Чемпіонати світу

[ред. | ред. код]
Фінальний етап Кваліфікація
Рік Раунд Позиція І В Н П ГЗ ГП І В Н П ГЗ ГП Позиція
1930—1990 Виступали як Югославія Югославія Виступали як Югославія Югославія
США 1994 Не брали участь Не брали участь
Франція 1998 Не кваліфікувались 8 3 0 5 9 14 4/5
Південна Корея Японія 2002 Не кваліфікувались 8 2 2 4 12 12 4/5
Німеччина 2006 10 4 4 2 12 9 3/6
ПАР 2010 12 6 1 5 25 15 2/6[a]
Бразилія 2014 Груповий етап 20/32 3 1 0 2 4 4 10 8 1 1 30 6 1/6
Росія 2018 Не кваліфікувались 10 5 2 3 24 13 3/6
Катар 2022 8 1 4 3 9 12 4/5
Канада Мексика США 2026 Визначиться у майбутньому Визначиться у майбутньому
Марокко Португалія Іспанія 2030
Саудівська Аравія 2034
Всього — — 3 1 0 2 4 4 66 29 14 23 121 81 —
  1. ↑ поразка у плей-оф

Чемпіонати Європи

[ред. | ред. код]
Фінальний етап Кваліфікація
Рік Раунд Позиція І В Н П ГЗ ГП І В Н П ГЗ ГП Позиція
1960—1992 Виступали як Югославія Югославія Виступали як Югославія Югославія
Англія 1996 Не брали участь Не брали участь
Бельгія Нідерланди 2000 Не кваліфікувались 10 3 2 5 14 17 3/6
Португалія 2004 8 4 1 3 7 8 4/5
Австрія Швейцарія 2008 12 4 1 7 16 22 4/7
Польща Україна 2012 12 6 3 3 19 14 2/6[a]
Франція 2016 12 5 3 4 18 15 3/6[b]
Європа 2020 11 4 2 5 21 18 4/6[c]
Німеччина 2024 11 3 0 8 10 22 5/6[d]
Велика Британія Ірландія 2028 Визначиться у майбутньому
Італія Туреччина 2032
Всього — — — — — — — — 75 29 12 34 104 114 —
  1. ↑ Поразка у плей-оф
  2. ↑ Поразка у плей-оф
  3. ↑ Поразка у плей-оф
  4. ↑ Поразка у плей-оф

Ліга націй

[ред. | ред. код]
Ліга націй УЄФА
Сезон Дивізіон Група І В Н П ГЗ ГП +/- Позиція
2018–19 B 3 4 3 1 0 5 1 Rise 13
2020–21 A 1 6 0 2 4 3 11 Fall 15
2022–23 B 3 6 3 2 1 8 8 Rise 18
2024–25 A Визначиться у майбутньому
Всього 16 6 5 5 16 20 13

Позиція у рейтингу ФІФА

[ред. | ред. код]

У таблиці вказано позицію збірною у рейтингу ФІФА за роками[128]

Форма

[ред. | ред. код]

Традиційними кольорами форми збірної Боснії та Герцеговини є синій і білий, взяті з прапора країни. Також інколи використовується жовтий, що також присутній на прапорі. У той час як нинішні домашні форми переважно сині, а виїзні переважно білі, ця колірна гама спочатку використовувалася у зворотному порядку. Це пов'язано з тим, що прапор Республіки Боснія і Герцеговина, який використовувався до Дейтонської угоди, був переважно білим.

Екіпіровку з 2023 року виробляє іспанська спортивна компанія Kelme[129]. Генеральний спонсор команди — m: tel[130]. Також спонсорами команди є Coca-Cola, ASA Osiguranje та Privredna Banka Sarajevo.

У таблиці нижче наведено історію виробників форми для національної футбольної збірної Боснії та Герцеговини:

Роки Виробник форми
1996–1999 Бельгія Patrick[131]
1999–2000 Німеччина Adidas[131]
2000–2005 Німеччина Reusch[131]
2005–2014 Італія Legea[131]
2014–2023 Німеччина Adidas[132]
2023–донині Іспанія Kelme[129]

Домашня

[ред. | ред. код]
2008–10
2010–11
2011–13
2013
2013–14
2014–15
2015–18
2018–19
2020–22
2022
2022—

Виїзна

[ред. | ред. код]
2008–10
2010–11
2011–13
2013
2013–14
2014–15
2015–18
2018–19
2020–22
2022
2022

Підтримка

[ред. | ред. код]

Прізвисько

[ред. | ред. код]

Прізвиськом збірної Боснії та Герцеговини з футболу є «Дракони» (босн. Zmajevi), яке вперше вжив коментатор Мустафа Міяйлович у прямому ефірі 28 березня 2009 року під час гри проти Бельгії (перемога 4:2). Це ж прізвисько застосовується і до будь-якої збірної Боснії з ігрових видів спорту. Дослідження з боку фанатів довели, що прізвисько має історичний підтекст, проте тлумачиться він по-різному. Так, лицарський Орден Дракона, що колись існував, включав у себе і титул «дракона», який носили багато воєвод і феодалів Середньовічної Боснії. Цей же титул дістався і династії Котроманичів завдяки кровноспорідненим зв'язкам з імператором Священної Римської Імперії Сигізмундом[133]. Проте найчастіше «дракон» вважався алюзією чи алегорією у поезії. Прізвисько «Боснійський дракон» носив Хусейн Градащевич, борець за незалежність Боснії від турецького ярма[134].

Національні та зарубіжні ЗМІ називають також збірну «Золоті лілії» за національним гербом та першим прапором Боснії та Герцеговини. На гербі було зображено кілька флер-де-ліс, цей же герб був і гербом Котроманичів[135].

Вболівальники

[ред. | ред. код]
Фани збірної Боснії і Герцеговини на чемпіонаті світу 2014 року.

Значна частина вболівальників збірної Боснії та Герцеговини — це боснійці, які проживають у Північній та Західній Європі, Північній Америці або навіть Австралії[136]. У Боснії та Герцеговині зареєстровані такі клубні фанатські угруповання, як Fukare, Horde zla, Lešinari, Robijaši, Red Army Mostar, Manijaci, Škripari, Sokolovi та інші (у тому числі й різні угруповання ультрас клубу «Зрінськи» з Мостару), які вболівають за збірну. Однак більшими є Belaj Boys, BHLegion, Armija Zmajeva, Ljuti Krajišnici, а найбільша — BHFanaticos[137][138][139].

Ці угруповання іноді виступали на матчах із політичними гаслами та зривали зустрічі: так, 24 березня 2007 року через боснійських фанатів на стадіоні Уллевол у норвезькому Осло матч проти Норвегії було відкладено на годину. Фанати закидали поле фаєрами, димовими шашками та петардами, протестуючи проти корупції у національній футбольній федерації[140]. Дії вболівальників викликали резонанс, і 1 червня 2008 року Мехо Кодро та Елвир Болич, колишні гравці збірної, провели благодійну зустріч зірок боснійського футболу з метою привнесення змін до футбольної структури країни[141]. Матч відбувся в Сараєво і був показаний у прямому ефірі: заради цього 15 тисяч людей зібралися на стадіоні, пожертвувавши матчем збірної Боснії та Герцеговини проти Азербайджану в Зениці, який йшов паралельно (там було лише 50 уболівальників)[142][143]. Гра завершилася перемогою команди Кодро з рахунком 11:9[144].

Угруповання BHFanaticos перед кожним матчем виконує пісню «Jedna si jedina», що була гімном Боснії та Герцеговини до 1998 року (пісня перестала бути гімном у зв'язку з невдоволенням сербської та хорватської громади). Новий гімн виконувався без слів до 2009 року, поки не були прийняті слова, проте під цю музику боснійські ультрас співали колишній гімн[145][146].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б The FIFA/Coca-Cola World Ranking. FIFA. 28 листопада 2024. Процитовано 28 листопада 2024.
  2. ↑ radiosarajevo.ba (12 серпня 2014). Znate li kad je fudbalska lopta donešena u Sarajevo?. radiosarajevo.ba (Bosnian) . Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 12 серпня 2010.
  3. ↑ а б в Uefa.com (21 лютого 2010). Bosnian standards continue to rise. UEFA. Процитовано 21 лютого 2010.
  4. ↑ Josip Katalinski at World Cup 1974 against Zaire. German Federal Archive. 30 липня 2015. Процитовано 30 липня 2015.
  5. ↑ nfsbih.ba (1 січня 2010). Hronologija Razvoja Saveza. nfsbih.ba (Bosnian) . Процитовано 1 січня 2010.
  6. ↑ fsks.ba (16 серпня 2011). Fudbal u Sarajevu. fsks.ba (Bosnian) . Архів оригіналу за 4 серпня 2013. Процитовано 16 серпня 2011.
  7. ↑ rsssf.com (12 серпня 2014). Regional Leagues 1938/39 Sarajevski Podsavez. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Процитовано 12 серпня 2014.
  8. ↑ H. Ljevo (11 грудня 2013). From Brazil to Brazil in 64 years. sportsport.ba. Процитовано 11 грудня 2013.
  9. ↑ «ESPN Top Tenner: Notorious Fouls». Retrieved May 20, 2014.
  10. ↑ Player Database. eu-football.info. Процитовано 13 квітня 2021.
  11. ↑ Morir por una patada: la historia de Eduard Dubinsky — El Equipo Deportea
  12. ↑ Hunt, Chris. World Cup of Soccer. Buffalo NY: Fierfly Books Ltd., 2010. page 131. Print.
  13. ↑ Bivši igrač Dinama Muhamed Mujić preminuo u 83. godini. 24sata.hr. 21 лютого 2016.
  14. ↑ Australautern (22 серпня 2009). Betze Legends 1992: 1.FC Kaiserslautern vs. Bosnia Herzegovina. YouTube. Процитовано 22 серпня 2005.
  15. ↑ Edin Isanović (31 травня 2009). Prve utakmice bh. reprezentacije. sarajevo-x.com (Bosnian) . Процитовано 31 травня 2009.
  16. ↑ Edin Isanović (9 березня 2009). Sušić, Slišković, Škoro i drugi počeli stvaranje reprezentacije. Sarajevo-x.com (Bosnian) . Процитовано 9 березня 2009.
  17. ↑ а б Jonathan Wilson (1 травня 2014). Despite its inescapable past, Bosnia-Herzegovina writes new chapter. sportsillustrated.cnn.com.
  18. ↑ eloratings.net (11 жовтня 2011). World Football Elo Ratings: Bosnia and Herzegovina. eloratings.net. Процитовано 11 жовтня 2011.
  19. ↑ Sportske Legende TV (23 березня 2011). Muzurović talks about Bosnian beginnings min 32:45. StudioFITO (Bosnian) . Процитовано 6 жовтня 2012.
  20. ↑ bihsoccer.com (13 лютого 2006). Fortuna Dusseldorf – Bosnia-Herzegovina 2:2. bihsoccer.com (Bosnian) . Архів оригіналу за 18 січня 2013. Процитовано 6 жовтня 2012.
  21. ↑ theguardian.com (6 грудня 2013). Bosnia and Herzegovina unite behind their World Cup-bound football heroes. theguardian.com. Процитовано 6 грудня 2013.
  22. ↑ nfsbih (1 січня 2010). Hronologija Razvoja Saveza. nfsbih.net (Bosnian) . Архів оригіналу за 10 жовтня 2009. Процитовано 1 січня 2010.
  23. ↑ Fuad Krvavac (12 жовтня 2012). Prije 16 godina BiH je igrala sa Grčkom u Kalamati. klix.ba (Bosnian) . Процитовано 12 жовтня 2012.
  24. ↑ independent.co.uk (11 листопада 1996). Football; Bosnia finally put on the map. The Independent. London.
  25. ↑ nfsbih.net (6 листопада 1996). Bosnian first victory (Bosnian) . Архів оригіналу за 16 квітня 2012. Процитовано 20 червня 2016.
  26. ↑ theguardian.com (26 листопада 2014). Has a team ever scored twice without the opposition touching the ball?. TheGuardian.com.
  27. ↑ UEFA - 1998 FIFA WORLD CUP PRELIMINARIES. www.allworldcup.narod.ru. Процитовано 30 листопада 2023.
  28. ↑ Al Jazeera Balkans (15 червня 2014). Naša brazilska priča (Our Brazil Story). Sabahudin Topalbećirević (Bosnian) . Процитовано 18 червня 2014.
  29. ↑ pro-paul.net (26 квітня 2000). FIFA World Stars XI beat Bosnia. pro-paul.net. Архів оригіналу за 30 липня 2013.
  30. ↑ Uefa.com (12 жовтня 2003). Denmark do just enough. UEFA. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 12 жовтня 2003.
  31. ↑ uefa (8 червня 2005). Spain – Bosnia-Herzegovina Match Report WC Q 2006. Архів оригіналу за 12 грудня 2013.
  32. ↑ Reprezentativci BiH neće igrati dok ne odu Jelić, Dominković, Čolaković i Pašalić (босн.). Sarajevo-X. 31 жовтня 2006. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 31 серпня 2010.
  33. ↑ uefa (17 травня 2008). Kodro fired as Bosnia-Herzegovina boss. Архів оригіналу за 9 червня 2013. Процитовано 8 червня 2013.
  34. ↑ Jubilant Bosnians book play-off place. UEFA. 10 жовтня 2009. Архів оригіналу за 12 грудня 2010. Процитовано 10 жовтня 2009.
  35. ↑ Safet Sušić named new Bosnia football coach. USA Today. 29 грудня 2009. Архів оригіналу за 12 березня 2011. Процитовано 23 травня 2010.
  36. ↑ sarajevo-x.com (8 серпня 2010). Oprosti mi, Pape, za sve grube riči. sarajevo-x.com (босн.). Архів оригіналу за 19 серпня 2013. Процитовано 8 серпня 2010.
  37. ↑ uefa.com (30 січня 2013). Sušić hoping for Bosnian breakthrough. uefa.com. Архів оригіналу за 19 серпня 2013. Процитовано 30 січня 2013.
  38. ↑ UEFA.com (13 жовтня 2011). Draw for the UEFA EURO 2012 play-offs.
  39. ↑ Piotr Kozminski (13 жовтня 2011). Sušić and Bento expect to be pushed all the way.
  40. ↑ uefa.com (15 листопада 2011). Portugal overwhelm ten-man Bosnia and Herzegovina. uefa.com. Процитовано 15 листопада 2011.
  41. ↑ telegraph.co.uk (16 листопада 2011). Cristiano Ronaldo and Nani lead Portugal to 6–2 demolition of Bosnia-Herzegovina and Euro 2012 finals. telegraph.co.uk. London. Процитовано 16 листопада 2011.
  42. ↑ fifa.com (16 жовтня 2012). First-half flurry sees Bosnia-Herzegovina cruise. fifa.com. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 16 жовтня 2012.
  43. ↑ fifa.com (22 березня 2013). Dzeko double sees off Greece. fifa.com. Архів оригіналу за 25 березня 2013. Процитовано 22 березня 2013.
  44. ↑ Južna Amerika na bosanski način (Bosnian) . mozzartsport.com. 10 вересня 2013. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 3 грудня 2013.
  45. ↑ Lithuania 0-1 Bosnia-Herzegovina | World Cup qualifying Group G match report. TheGuardian.com. 15 жовтня 2013.
  46. ↑ Bosnia-Herzegovina's Debut In World Cup – A Victory For Football. thehardtackle.com. 2 липня 2014. Процитовано 2 липня 2014.
  47. ↑ Bosnia-herzegovina qualifies for first world cup. Goal.com. 15 жовтня 2013. Процитовано 16 жовтня 2013.
  48. ↑ uefa.com (6 січня 2012). Bosnia and Herzegovina tie up Sušić. Архів оригіналу за 19 серпня 2013. Процитовано 14 серпня 2013.
  49. ↑ FIFA.com (5 січня 2012). Coach Susić commits to Bosnia. Архів оригіналу за 19 серпня 2013. Процитовано 3 грудня 2017.
  50. ↑ Iran Can Be a Crossroads for the Future of Bosnian Football. bleacherreport.com. 24 червня 2014. Процитовано 24 червня 2014.
  51. ↑ Albinko Hasic (18 червня 2014). Lionel Messi's 'Shadow' Becomes Bosnia's Key Player and an Internet Sensation. bleacherreport.com. Процитовано 18 червня 2014.
  52. ↑ Match report – Nigeria–Bosnia and Herzegovina. FIFA.com (Fédération Internationale de Football Association). 21 червня 2014. Архів оригіналу (Website) за 1 липня 2014. Процитовано 21 червня 2014.
  53. ↑ Argentina 2 Bosnia and Herzegovina 1. BBC Sport. 15 червня 2014.
  54. ↑ Chris Greenberg (21 червня 2014). Bosnia-Herzegovina Robbed Of Goal By Offside Call In Loss To Nigeria, Eliminated At World Cup. huffingtonpost.com. Процитовано 21 червня 2014.
  55. ↑ Oscroft, Tim (21 червня 2014). Nigeria 1–0 Bosnia. BBC Sport. Процитовано 22 червня 2014.
  56. ↑ Peter Staunton (22 червня 2014). Dzeko: 'Shameful' referee should be sent home after Bosnia-Herzegovina loss. goal.com. Процитовано 22 червня 2014.
  57. ↑ Nigeria 1 Bosnia and Herzegovina 0. BBC Sport. 21 червня 2014.
  58. ↑ Matthew Theunissen (9 листопада 2014). Death threat ref's international return. nzherald.co.nz. Процитовано 9 листопада 2014.
  59. ↑ World Cup 2014: Bosnia and Iran rue first round exits. theaustralian.com.au. 26 червня 2014.
  60. ↑ August 2014 FIFA ranking (Bosnia v Cyprus difference). Архів оригіналу за 7 листопада 2014.
  61. ↑ August 2014 Рейтинг ФІФА.[60]
  62. ↑ Zoran Milosavljevic (10 листопада 2014). Dzeko out of Bosnia's Euro qualifier in Israel. reuters.com. Sarajevo. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 10 листопада 2014.
  63. ↑ Fuad Krvavac (17 листопада 2014). Sušić tenure ends with Bosnia and Herzegovina. uefa.com. Sarajevo. Процитовано 17 листопада 2014.
  64. ↑ Jack Davies (17 листопада 2014). Susic sacked by Bosnia-Herzegovina. goal.com. Процитовано 17 листопада 2014.
  65. ↑ Maja Zuvela (17 листопада 2014). Bosnia sack coach Susic after Israel fiasco. uk.reuters.com. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 листопада 2014.
  66. ↑ Baždarević takes Bosnia and Herzegovina helm. uefa.com. 13 грудня 2014. Процитовано 13 грудня 2014.
  67. ↑ Velimir Begić (13 грудня 2014). Baždarević novi izbornik BiH. goal.com. Процитовано 13 грудня 2014.
  68. ↑ Mehmed Baždarević je novi selektor reprezentacije BiH!. klix.ba (Bosnian) . 13 грудня 2014. Процитовано 13 грудня 2014.
  69. ↑ Mehmed Bazdarevic Named Bosnia-Herzegovina's New Manager. bhdragons.com. 13 грудня 2014. Процитовано 13 грудня 2014.
  70. ↑ uefa.com (28 березня 2015). Džeko and Lulić combine as Bosnians sink Andorra. uefa.com. Процитовано 28 березня 2015.
  71. ↑ uefa.com (12 червня 2015). Bosnia wins 3–1 over Israel. Процитовано 13 червня 2015.
  72. ↑ uefa.com (3 вересня 2015). Belgian comeback too much for Bosnians. Процитовано 13 жовтня 2015.
  73. ↑ uefa.com (6 вересня 2015). Bosnians brush off Andorra threat. Процитовано 13 жовтня 2015.
  74. ↑ uefa.com (13 жовтня 2015). Bosnia and Herzegovina in play-offs, Cyprus out. Процитовано 13 жовтня 2015.
  75. ↑ index.hr (14 жовтня 2015). BiH dobila neočekivanog junaka. Процитовано 14 жовтня 2015.
  76. ↑ theguardian.com (16 листопада 2015). Martin O'Neill happy and relieved after Ireland's fog-affected draw in Bosnia. Процитовано 16 листопада 2015.
  77. ↑ uefa.com (16 листопада 2015). Walters double takes Ireland to UEFA EURO 2016. Процитовано 16 листопада 2015.
  78. ↑ eurosport.com (16 листопада 2015). Walters strikes twice to send jubilant Ireland to Euro 2016. Процитовано 16 листопада 2015.
  79. ↑ klix.ba (7 червня 2016). Vaha protiv Meše kao 1981. u finalu Kupa Maršala Tita. Процитовано 9 червня 2016.
  80. ↑ Halilhodzic slams Japan's nice guys after Bosnia defeat. japantimes.co.jp. 9 червня 2016. Процитовано 9 червня 2016.
  81. ↑ sportsport.ba (7 червня 2016). Naš samuraj zove se Milan Đurić. Процитовано 9 червня 2016.
  82. ↑ vimeotv (9 червня 2016). Milan Đurić - the Bosnian 侍 Samurai 武士. Процитовано 9 червня 2016.
  83. ↑ skysports.com (7 жовтня 2017). World Cup Qualifiers: On the brink of elimination. Процитовано 7 жовтня 2017.
  84. ↑ theguardian.com (7 жовтня 2017). Belgium beat Bosnia-Herzegovina 4-3 in significant Group H showdown. Процитовано 7 жовтня 2017.
  85. ↑ Robert Prosinečki novi selektor nogometne reprezentacije BiH. www.klix.ba (хор.). Процитовано 1 грудня 2023.
  86. ↑ All results | Football. TheGuardian.com.
  87. ↑ Greece Makes Comeback To Clinch 2-2 Draw Against Bosnia — Greek City Times. 27 березня 2019.
  88. ↑ Late Verratti strike secures Italy win. BBC Sport.
  89. ↑ European Qualifiers - Standings.
  90. ↑ Northern Ireland savour shootout win over Bosnia-Herzegovina to reach final. TheGuardian.com. 8 жовтня 2020.
  91. ↑ Soccer-Bosnia end Italy's 11-match winning run with 1-1 draw | National Post. National Post. 4 вересня 2020.
  92. ↑ National Football Team of Bosnia and Herzegovina defeated by Poland – Sarajevo Times.
  93. ↑ Netherlands held by Bosnia-Herzegovina. BBC Sport.
  94. ↑ Football: Poland beats Bosnia & Herzegovina, tops Nations League group. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 1 грудня 2023.
  95. ↑ Netherlands 3-1 Bosnia & Herzegovina: Wijnaldum double sets up routine win. 15 листопада 2020.
  96. ↑ Bosnia-Herzegovina 0-2 Italy.
  97. ↑ N.K. (21 січня 2021). Bugarin Ivaylo Petev je novi selektor nogometne reprezentacije BiH (босн.). Klix.ba. Процитовано 21 січня 2021.
  98. ↑ E.B. (24 березня 2021). Zmajevi remijem u Finskoj počeli kvalifikacije za Svjetsko prvenstvo (босн.). Klix.ba. Процитовано 24 березня 2021.
  99. ↑ France-Bosnia and Herzegovina | European Qualifiers.
  100. ↑ Bosnia and Herzegovina-Kazakhstan | European Qualifiers.
  101. ↑ Kazakhstan-Bosnia and Herzegovina | European Qualifiers.
  102. ↑ Ukraine-Bosnia and Herzegovina | European Qualifiers 2021/22.
  103. ↑ E. Ganibegović (25 грудня 2022). Kraj saradnje: Ivaylo Petev bivši. Sportsport (босн.). sportsport.ba. Процитовано 25 грудня 2022.
  104. ↑ Ibrulj, Saša (5 січня 2023). Djed Mraz u BiH nogometu. Telesport (хор.). Процитовано 6 січня 2023.
  105. ↑ M. Šljivak (4 січня 2023). Faruk Hadžibegić i NSBiH imaju jasan dogovor (босн.). sportsport.ba. Процитовано 4 січня 2023.
  106. ↑ K.K. (23 березня 2023). Faruk Hadžibegić razjasnio dileme oko Džeke, Stevanovića, Huseinbašića... (босн.). Sport1.ba. Процитовано 23 березня 2023.
  107. ↑ H.H. (26 березня 2023). Zmajevi razočarali u Slovačkoj i doživjeli bolno prizemljenje (босн.). Klix.ba. Процитовано 26 березня 2023.
  108. ↑ BiH nema izbornika. Smijenila legendu zbog debakla u kvalifikacijama za Euro. Index.hr (хор.). 23 червня 2023. Процитовано 23 червня 2023.
  109. ↑ E.B. (3 серпня 2023). Meho Kodro je novi selektor reprezentacije Bosne i Hercegovine (босн.). Klix.ba. Процитовано 3 серпня 2023.
  110. ↑ K.K. (8 вересня 2023). Kodro debitovao pobjedom, utakmica sa Lihtenštajnom donijela više pitanja nego odgovora (босн.). Sport1.ba. Процитовано 8 вересня 2023.
  111. ↑ K.H. (21 вересня 2023). Meho Kodro više nije selektor nogometne reprezentacije Bosne i Hercegovine (босн.). Klix.ba. Процитовано 21 вересня 2023.
  112. ↑ E. B. (29 вересня 2023). Nogometni savez potvrdio: Savo Milošević je novi selektor reprezentacije BiH. Klix.ba (босн.). Процитовано 29 вересня 2023.
  113. ↑ M. Šljivak (13 жовтня 2023). Ljiljani konačno slavili: Prekid, parole protiv Saveza i rutinska pobjeda. sportsport.ba (босн.). Процитовано 13 жовтня 2023.
  114. ↑ K. K. (16 жовтня 2023). BiH doživjela najteži domaći poraz u historiji i ostala bez teoretskih šansi za direktan plasman. Sport1.ba (босн.). Процитовано 16 жовтня 2023.
  115. ↑ Боснія і Герцеговина стала суперником України з півфіналу кваліфікації на Євро-2024. LB.ua. 23 листопада 2023. Процитовано 1 грудня 2023.
  116. ↑ Oleksandrov, Oleksii. Відбір на Євро-2024: Україна здобула вольову перемогу над БіГ завдяки голам Яремчука та Довбика. ua.tribuna.com (укр.). Процитовано 22 березня 2024.
  117. ↑ Savez javno potvrdio rastanak sa Savom Miloševićem. Reprezentacija.ba (босн.). Процитовано 1 травня 2024.
  118. ↑ Збірна Боснії та Герцеговини отримала нового тренера. XSPORT.ua (укр.). Процитовано 1 травня 2024.
  119. ↑ а б Mamrud, Roberto. Bosnia and Herzegovina - Record International Players. Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Архів оригіналу за 27 листопада 2022. Процитовано 4 лютого 2023.
  120. ↑ FIFA.com: Edin DZEKO Profile. fifa.com. 15 червня 2014. Архів оригіналу за 12 червня 2014. Процитовано 17 червня 2014.
  121. ↑ markbooth_mcfc (21 серпня 2014). Dzeko signs four-year deal at City. mcfc.co.uk. Manchester. Процитовано 21 серпня 2014.
  122. ↑ World Cup 2014: Argentina 2–1 Bosnia highlights. BBC Sport. 16 червня 2014. Процитовано 16 червня 2014.
  123. ↑ FIFA.com: Emir SPAHIC Profile. fifa.com. 15 червня 2014. Архів оригіналу за 9 червня 2014. Процитовано 17 червня 2014.
  124. ↑ Nije prvi put da reprezentaciju sa klupe neće voditi njen selektor. reprezentacija.ba (босн.). 27 березня 2021. Процитовано 28 березня 2021.
  125. ↑ Suspendovan Mehmed Baždarević!. sportsport.ba (босн.). 25 грудня 2016. Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 27 грудня 2016.
  126. ↑ Prvi put u historiji zmajeve će voditi stranac: Stéphane Gilli šef protiv Gibraltara. avaz.ba (босн.). 15 березня 2017. Архів оригіналу за 5 вересня 2019. Процитовано 18 березня 2017.
  127. ↑ Ivaylo Petev pozitvan na koronavirus!. sportsport.ba (босн.). 27 березня 2021. Процитовано 27 березня 2021.
  128. ↑ FIFA-ranking yearly averages for Bosnia and Herzegovina. fifa.com. Архів оригіналу за 7 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
  129. ↑ а б KELME NOVI TEHNIČKI SPONZOR NS/FS BIH. nfsbih.ba (босн.). 11 березня 2023. Архів оригіналу за 11 березня 2023. Процитовано 11 березня 2023.
  130. ↑ "A" Reprezentacija. Архів оригіналу за 23 травня 2022. Процитовано 26 березня 2022.
  131. ↑ а б в г The History of the Bosnian National Jersey. Bhdragons.com (англ.). 21 грудня 2013. Архів оригіналу за 19 березня 2015. Процитовано 31 жовтня 2020.
  132. ↑ adidas.com (21 березня 2014). adidas to partner Bosnia and Herzegovina ahead of 2014 FIFA World Cup Brazil™. adidas.com. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 21 березня 2014.
  133. ↑ Ian Cowburn. The Dragon Court and Sigismund of Luxemburg // Hermetic Virtues : journal. — issuu. — Vol. 2, no. 1. — P. 57—77. Архівовано з джерела 14 квітня 2019. Процитовано 2017-03-23.
  134. ↑ BH Dragons (website). USA: bhdragons.com. Архів оригіналу за 21 січня 2014. Процитовано 19 січня 2014.
  135. ↑ Golden Lilies blossoming. ФІФА. 9 квітня 2009. Архів оригіналу за 12 квітня 2009. Процитовано 10 жовтня 2009.
  136. ↑ Albin I. (22 березня 2013). Bosnian fans from Australia (Bosnia–Greece 3:1). facebook.com. Процитовано 22 березня 2013.
  137. ↑ Vic (28 березня 2013). Bosnia Fans Make the Most of Being Stuck on a Bridge. sportige.com. Архів оригіналу за 31 березня 2013. Процитовано 28 березня 2013.
  138. ↑ Emin D (22 березня 2013). BHLegion fans go to Bilino. zenicablog.com. Архів оригіналу за 25 березня 2013. Процитовано 22 березня 2013.
  139. ↑ Emin D (22 березня 2013). BHFanaticos fans go to Bilino. zenicablog.com. Архів оригіналу за 25 березня 2013. Процитовано 22 березня 2013.
  140. ↑ Rosenborg Trondheim (24 березня 2007). Bosnian supporters–protest including pyro (Norway Bosnia). YouTube. Архів оригіналу за 25 травня 2017. Процитовано 27 березня 2006.
  141. ↑ Brza zmija (1 червня 2008). Fotogalerija: Kodro, Bola i prijatelji. SportSport.ba (босн.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2011. Процитовано 1 червня 2008.
  142. ↑ Statler (1 червня 2008). BiH–Azerbejdzan. SportSport.ba (босн.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2011. Процитовано 1 червня 2008.
  143. ↑ I. Babic (25 травня 2008). Svi na Kosevo–Spasimo bh fudbal. SportSport.ba (босн.). Архів оригіналу за 7 жовтня 2011. Процитовано 25 травня 2008.
  144. ↑ Statler (1 червня 2008). Live–Spektakl na Kosevu. SportSport.ba (босн.). Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 1 червня 2008.
  145. ↑ BHFProduction (14 червня 2008). Skenderija pjeva, Jedna si jedina. YouTube. Архів оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 14 червня 2006.
  146. ↑ Ministry of Justice of Bosnia and Herzegovina (4 червня 2010). Proposal of the Text for the National Hymn of BiH Adopted by the Council of Ministers of BiH. Архів оригіналу за 22 червня 2009. Процитовано 10 травня 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Збірна_Боснії_і_Герцеговини_з_футболу&oldid=43921906