Перейти до вмісту

Еме Бонплан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Еме Жак Александр Бонплан
фр. Aimé Bonpland
Ім'я при народженніфр. Aimé Jacques Alexandre Goujaud
ПсевдонімиAimé Bonpland
Народився29 серпня 1773(1773-08-29)[1][2]
Ла-Рошель[3]
Помер10 травня 1858(1858-05-10)[4][5] (84 роки)
Пасо-де-лос-Лібрес, Аргентина
Країна Франція
Діяльністьлікар, ботанік, птеридолог, мандрівник-дослідник, викладач університету
Alma materПаризький університет[3]
Галузьботаніка
ЧленствоЛеопольдина
Баварська академія наук
Французьке географічне товариство
Французька академія наук
Брати, сестриMichel-Simon Goujaud-Bonplandd[3]
CMNS: Еме Бонплан у Вікісховищі
Запит «Бонплан» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Еме́ Жак Алекса́ндр Бонпла́н[6] (фр. Aimé Jacques Alexandre Bonpland; серпень 1773 — травень 1858) — французький дослідник і ботанік, який подорожував разом з Александром фон Гумбольдтом Латинською Америкою з 1799 по 1804 рік. Був співавтором наукової праці, яка була результатом їхньої експедиції.

Bonpl. є міжнародним науковим скороченням імені ботанічного автора: Еме Бонплан.
Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI). [7]

Гумбольдт і Бонплан на базі Чімборасо
Гумбольдт і Бонплан в тропічних лісах Амазонки

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у Ла-Рошелі, Франція, 22,[8][6][9] 28,[10][11] або 29 серпня 1773 р. Ім'я при народженні — Еме́ Жак Александр Гужо́ (Aimé Jacques Alexandre Goujaud)[9]. Його батько був лікарем[12]. У 1790 року він приєднався до свого брата Мішеля в Парижі, де вони обидва вивчали медицину[13]. З 1791 року вони відвідували курси в Паризькому ботанічному музеї природної історії . Серед їхніх викладачів були Жан-Батист Ламарк, Антуан Лоран де Жуссьє та Рене Луїш Дефонтен;[13] Далі Еме навчався у Жана-Ніколя Корвісара[8] і, можливо, відвідував заняття П'єра-Жозефа Десо в центральній паризькій лікарні. У цей період Еме також подружився зі своїм однокурсником Ксав'є Біша.

У період Французької революції та воєн за незалежність Бонплан служив хірургом у французькій армії[6] або на флоті[8].

Подружившись з Александром фон Гумбольдтом він приєднався до нього в п'ятирічній подорожі до Тенерифе та іспанських колоній в Америці[14]. Подорож була до тих територій, які пізніше стали незалежними державами Венесуела, Куба, Колумбія, Еквадор, Перу, Мексика, а також до басейну річки Оріноко та Амазонки[8][15]. Під час цієї подорожі він зібрав і класифікував близько 6000 рослин, які до того часу були переважно невідомими в Європі[8]. Його звіт про ці висновки був опублікований у вигляді серії томів з 1808 по 1816 рік під назвою «Екваторіальні рослини» (фр. Plantes equinoxiales)[8].

Після повернення до Парижа Бонплан почав отримувати пенсію в розмірі 3000 франків на рік в обмін на численні зразки, які він подарував Музею природної історії[12]. Імператриця Жозефіна дуже любила його і поставила його суперінтендантом над садами в Мальмезоні[8][12], де вирощувалося багато рослин, з насіння, яке він привіз з Америки. [12] У 1813 році він опублікував свій «Опис рідкісних рослин, що культивуються в Мальмезоні та в Наваррі» (Description des plantes rares cultivées à Malmaison et à Navarre)[8]. У цей період він також познайомився з Гей-Люссаком, Араго та іншими видатними вченими і, після зречення Наполеона у Фонтенбло, марно благав його виїхати до Венесуели[8][12]. Також він був присутній біля смертного ложа Жозефіни[12].

У 1816 році Бонплан перевіз різні європейські рослини в Буенос-Айрес, де був обраний професором природної історії[8]. Однак незабаром він залишив свій пост, щоб досліджувати внутрішні райони Південної Америки[8]. У 1821 році він заснував поселення в Санта-Ані поблизу Парани для вирощування та продажу «йерба мате» (Падуб парагвайський)[16]. Поселення було розташовано на території, яка на той час була спірною між Парагваєм та Аргентиною. Хосе Гаспар Родрігес де Франсія, диктатор Парагваю, «боявся, що успіх Бонпланда у вирощуванні падуба завадить його власній спробі монополізувати цей бізнес».[17] Тому парагвайці знищили поселення 8 грудня 1821 року, а Бонплана заарештували як шпигуна й утримували в місті Санта-Марії до 1829 року[8]. Під час свого полону він одружився і мав кількох дітей.[18] Йому було надано свободу пересування, він виконував функції лікаря для місцевої бідноти[8] та військового гарнізону[19].

Бонплан був звільнений у 1829 році[12] і в 1831 році[8] повернувся до Аргентини, де оселився в Коррієнтесі[8]. Там, у віці 58 років він одружився з місцевою жінкою і заробляв на життя фермерством і торгівлею йерба мате[19]. У 1838 році він повернувся до Санта-Ани, де культивував апельсинові дерева[8]. За цю роботу він отримав 10 000- піастровий маєток від уряду провінції Коррієнтес на знак подяки[8]. Невелике містечко навколо маєтку зараз має назву «Бонплан»[20]. Інше невелике містечко в провінції Місьйонес на південь від Санта-Ани також називається Бонплан.

Він помер у віці 84 років 4 або 11 травня 1858 року, перед його запланованим поверненням до Парижа[8]. Похований у місті Пасо-де-лос-Лібрес.

Спадщина

[ред. | ред. код]

Його колекцію зразків рослин, збережених у Парижі в Національному музеї природної історії, Франція, курувала Алісія Луртейг[21].

Біографію Бонпланда написав Адольф Брунель .[22] Беллетризована розповідь про його подорожі з Гумбольдтом зустрічається в романі «Die Vermessung der Welt» Деніеля Кельмана, перекладеному Керол Браун Джейнвей як «Вимірювання світу» .

Вулиця Бонплана у престижному районі Буенос-Айреса Палермо-Голлівуд лежить серед вулиць, названих на честь Чарльза Дарвіна, Роберта Фіцроя та Олександра фон Гумбольдта[23]. Вулиця Бонплан є також у місті Баїя-Бланка (Аргентина), в Каракасі (Венесуела), і в Монтевідео (Уругвай).

На його честь також названо багато тварин і рослин, у тому числі кальмар Grimalditeuthis bonplandi та орхідея Ornithocephalus bonplandi.

На його честь названо місячний кратер Бонплан.[24] На його честь названо також Піко Бонплан у венесуельських Андах, хоча він ніколи не відвідував венесуельські Анди.[25] Пік понад 2 300 м (7 500 фут)у Новій Зеландії також носить його ім'я. Гора знаходиться біля верхівки озера Вакатіпу на Південному острові[26].

Наступні роди та види були названі або описані Еме Бонпланом.[27]

Роди

[ред. | ред. код]
  • Abolboda
  • Aegopogon
  • Alchornea
  • Angelonia
  • Ceroxylon
  • Elionurus
  • Eriope
  • Espeletia
  • Eudema
  • Exostema
  • Fulcaldea
  • Guardiola
  • Hypocalyptus
  • Isertia
  • Leucophyllum
  • Limnocharis
  • Machaonia
  • Matisia
  • Menodora
  • Pleopeltis
  • Retiniphyllum
  • Triglochin
  • Vauquelinia

Види

[ред. | ред. код]
Acacia subulata

Alchornea castaneifolia

Arceuthobium vaginatum

Aristida divaricata

Arrabidaea chica

Astragalus geminiflorus

Banksia marginata

Brachyotum confertum

Bertholletia excelsa

Brugmansia suaveolens

Brunellia ovalifolia

Cavanillesia platanifolia

Centronia mutisii

Cephalanthus salicifolius

Ceroxylon alpinum

Chuquiraga jussieui

Claytonia perfoliata

Coriaria thymifolia

Dorstenia tenuis

Draba violacea

Eucalyptus diversifolia

Eudema nubigena

Eugenia albida

Huperzia crassa

Hydrocleys nymphoides

Iochroma fuchsioides

Ipomoea arborescens

Iresine diffusa

Jacksonia furcellata

Juniperus phoenicea

Eucalyptus diversifolia

Eudema nubigena

Eugenia albida

Huperzia crassa

Hydrocleys nymphoides

Iochroma fuchsioides

Ipomoea arborescens

Iresine diffusa

Jacksonia furcellata

Juniperus phoenicea

Lilaea scilloides

Limnobium laevigatum

Limnocharis flava

Ludwigia helminthorrhiza

Ludwigia sedioides

Maurandya antirrhiniflora

Melaleuca pallida

Miconia caelata

Miconia guayaquilensis

Miconia lacera

Miconia minutiflora

Miconia theaezans

Mimosa somnians

Monochaetum multiflorum

Passiflora arborea

Pinguicula moranensis

Prosopis laevigata

Prosopis pallida

Prumnopitys montana

Quararibea cordata

Quercus crassifolia

Quercus crassipes

Quercus depressa

Quercus diversifolia

Quercus humboldtii

Quercus mexicana

Quercus obtusata

Quercus xalapensis

Smilax havanensis

Stanhopea grandiflora

Stanhopea jenischiana

Styrax tomentosus

Symphoricarpos microphyllus

Symplocos coccinea

Tagetes zypaquirensis

Theobroma bicolor

Trichilia acuminata

Viola cheiranthifolia

Vitis tiliifolia

Zieria laevigata

Публікації

[ред. | ред. код]
  • 1805: Essai sur la géographie des plantes. Написано разом з Олександром фон Гумбольдтом. von Humboldt, Alexander; Bonpland, Aimé (2009). Essay on the geography of plants. University of Chicago Press. ISBN 9780226360669. OCLC 977369593. Переклад англійською з 2009 року.
  • 1811: Збірник спостережень з зоології та порівняльної анатомії, написаний Олександром фон Гумбольдтом, Printing JH Stone, Париж. Цифрова версія [Архівовано 27 липня 2020 у Wayback Machine.] на сайті Gallica.
  • 1813: Опис рідкісних рослин, вирощених у Мальмезоні та Наваррі Еме Бонпланом. Друк П. Старший Дідо, Париж. Автор Еме Бонплан, присвячений імператриці Жозефіні . Цифрова версія [Архівовано 27 липня 2020 у Wayback Machine.] на вебсайті Botanicus та цифрова версія ілюстрацій [Архівовано 7 грудня 2021 у Wayback Machine.]
  • 1815: Роди та види Nova plantarum, написані Олександром фон Гумбольдтом і Карлом Сигізмундом Кунтом, том 1, Lutetiae Parisiorum, Париж. Цифрова версія [Архівовано 27 липня 2020 у Wayback Machine.] на сайті Botanicus.
  • 1816: Монографія Melastomacées, що включає всі рослини цього порядку, включаючи Rhexies, том 1, Париж.
  • 1817: Роди та види Nova plantarum, написані Олександром фон Гумбольдтом і Карлом Сигізмундом Кунтом, том 2, Lutetiae Parisiorum, Париж. Цифрова версія [Архівовано 27 липня 2020 у Wayback Machine.] на сайті Botanicus.
  • 1818: Роди та види Nova plantarum, написані Олександром фон Гумбольдтом і Карлом Сигізмундом Кунтом, том 3, Lutetiae Parisiorum, Париж. Цифрова версія [Архівовано 27 липня 2020 у Wayback Machine.] на сайті Botanicus.
  • 1820: Роди та види Nova plantarum, написані Олександром фон Гумбольдтом і Карлом Сигізмундом Кунтом, том 4, Lutetiae Parisiorum, Париж. Цифрова версія [Архівовано 27 липня 2020 у Wayback Machine.] на сайті Botanicus.
  • 1821: Роди та види Nova plantarum, написані Олександром фон Гумбольдтом і Карлом Сигізмундом Кунтом, том 5, Lutetiae Parisiorum, Париж. Цифрова версія [Архівовано 27 липня 2020 у Wayback Machine.] на сайті Botanicus.
  • 1823: Роди та види Nova plantarum, написані Олександром фон Гумбольдтом і Карлом Сигізмундом Кунтом, том 6, Lutetiae Parisiorum, Париж. Цифрова версія [Архівовано 27 липня 2020 у Wayback Machine.] на сайті Botanicus.
  • 1823: Монографія Melastomacées, що включає всі рослини цього порядку, включаючи Rhexies, том 2, Париж.
  • 1825: Роди та види Nova plantarum, написані Олександром фон Гумбольдтом і Карлом Сигізмундом Кунтом, том 7, Lutetiae Parisiorum, Париж. Цифрова версія [Архівовано 27 липня 2020 у Wayback Machine.] на сайті Botanicus.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Académie nationale de médecine
  3. ↑ а б в Stauffer, F. W. & J. Stauffe The Goujaud Bonpland brothers: two complementaryapproaches of botanical knowledge — 2020.
  4. ↑ Find a Grave — 1996.
  5. ↑ Cerrutti C. Desde Cumaná hasta Santa Ana. La relación de Aimé Bonpland con las Américas — 2020.
  6. ↑ а б в Chisholm, (1911).
  7. ↑ IPNI,  Bonpl.
  8. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф EB, (1878).
  9. ↑ а б ACAB, (1900).
  10. ↑ Smith, Charles (2007), Aimé Jacques Alexandre (Goujaud) Bonpland, Some Biogeographers, Evolutionists, and Ecologists: Chrono-Biographical Sketches, архів оригіналу за 3 вересня 2021, процитовано 7 грудня 2021.
  11. ↑ Parish register. Paroisse Saint-Barthélémy, La Rochelle. Archives départementales, Charente-Maritime, Archives en ligne.
  12. ↑ а б в г д е ж AJSA, (1858).
  13. ↑ а б Stephen Bell (2010). A Life in Shadow: Aimé Bonpland in Southern South America, 1817–1858 (вид. illustrated). Stanford University Press. с. 3. ISBN 9780804774277.
  14. ↑ Daum, Andreas (2019). Alexander von Humboldt. Munich: C. H. Beck. с. 44‒61. ISBN 978-3-406-73436-6.
  15. ↑ Timothy Rooks (12 грудня 2019). How Alexander von Humboldt put South America on the map | DW | 12.07.2019. dw.com. Deutsche Welle. Архів оригіналу за 3 March 2020. Процитовано 3 березня 2020.
  16. ↑ Stephen Bell (2010). A Life in Shadow: Aimé Bonpland in Southern South America, 1817–1858 (вид. illustrated). Stanford University Press. с. 196. ISBN 9780804774277.
  17. ↑ George Sarton (1943) «Aimé Bonpland (1773—1858)», Isis 34: 385–99, reprinted in George Sarton on the History of Science (1962), Dorothy Stimson editor, Harvard University Press
  18. ↑ Schinini, Aurelio (2013) Aimé Bonpland: Un naturalista francés en Corrientes.
  19. ↑ а б AC, (1879).
  20. ↑ Muncipio de Bonpland. Government of Corrientes. Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  21. ↑ Sastre, C (2003). Alicia Lourteig (1913-2003). Adansonia. Series 3. 25 (2): 149—150.
  22. ↑ OCLC 5184922
  23. ↑ Aimé Bonpland, un descubridor científico. Espores: La veu del Botànic (es-ES) . 26 січня 2012. Архів оригіналу за 2 травня 2021. Процитовано 1 травня 2021. Su nombre permanece en una calle de esta ciudad, en una de las cumbres más altas de Venezuela
  24. ↑ Еме Бонплан. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology Research Program.
  25. ↑ La travesía de Humboldt. ArcGIS (ісп.). Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  26. ↑ Brockie, Bob (4 липня 2016). Adventurers proved how exciting life of a scientist can be. Stuff (англ.). Архів оригіналу за 7 грудня 2021. Процитовано 1 травня 2021.
  27. ↑ IPNI

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еме_Бонплан&oldid=43365929