Перейти до вмісту

Емануель Гайбель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Емануель Гайбель
Ім'я при народженнінім. Franz Emanuel August Geibel
ПсевдонімL. Horst
Народився17 жовтня 1815(1815-10-17)[1][2][…]
Любек[4][5][…]
Помер6 квітня 1884(1884-04-06)[6][4][…] (68 років)
Любек, Німецька імперія[4][5][…]
ПохованняBurgtorfriedhofd
Країна Любек
Діяльністьпоет, перекладач, письменник
Alma materБоннський університет[1] і Катарінеум
Мова творівнімецька
Magnum opusDer Mai ist gekommend і Balladen vom Pagen und der Königstochterd
БатькоJohannes Geibeld
Брати, сестриKonrad Geibeld
Автограф
Нагороди
орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві»

премія Шиллера[d] (1869)

CMNS: Емануель Гайбель у Вікісховищі

Емануель фон Гайбель (17 жовтня 1815 — 6 квітня 1884) — німецький поет і драматург.

Біографія

[ред. | ред. код]

Гайбель народився в Любеку в родині пастора. Спочатку він пішов шляхом свого батька і навчався в Бонні та Берліні, але його справжні інтереси полягали не в теології, а в класичній і романській філології. У 1838 році він прийняв наставництво в Афінах, де залишався до 1840 року. Того ж року він разом зі своїм другом Ернстом Курціусом опублікував збірку перекладів з грецької. Його перші вірші були опубліковані в томі під назвою Zeitstimmen у 1841 році. У 1842 році він вступив на службу до короля Пруссії Фрідріха-Вільгельма IV з річною стипендією 300 талерів; під опікою якого він написав трагедії «König Roderich» (1843), «König Sigurds Brautfahrt» (1846), епос, «Juniuslieder» (1848), лірику в енергійнішому та мужнішому стилі, ніж його ранні вірші. [7]

У 1851 році Максиміліан II Баварський запросив Гайбеля до Мюнхена як почесного професора університету, тож він відмовився від своєї прусської стипендії. Перебуваючи в Мюнхені, він був у центрі літературного гуртка Die Krokodile (Товариство Крокодила), який займався традиційними формами. У 1852 році він одружився з Амандою Траммер і наступного року в них народилася донька Ада Марі Керолайн. Том Нові вірші (Neue Gedichte), опублікований у Мюнхені в 1857 році, який переважно складався з віршів на класичні теми, став свідченням зростання його майстерності. Цю низку поезій гідно завершив вірш «Листя пізньої осені» (Spätherbstblätter), опублікований у 1877 році. У 1869 році поет залишив Мюнхен і повернувся до Любека, де мешкав до самої смерті. [7]

Крім згаданих текстів, його твори включають дві трагедії, «Брунгільда» (1858, 5-е видання 1890) і «Софонісбе» (1869), а також переклади французької та іспанської популярної поезії («Spanisches Liederbuch» (1852), спільно з Паулем Гейзе). Гайбель починав як член групи політичних поетів, які стали провісниками революції 1848 року, пізніше він уже вітав створення Німецької імперії в 1871 році. Однак сила його таланту полягала не в його політичних піснях, а в суто ліричній поезії, такій як чудовий цикл «Ада» та його популярних піснях про кохання. Гайбеля нерідко називають провідним представником німецької лірики між 1848 і 1870 роками. [7]

Його вірш «Гарна Єлена» (Schön Ellen)поклав на музику Макс Брух.[8] Йоганнес Брамс використав один із парафраз Гайбеля на іспанську поезію у другій зі своїх двох пісень для голосу, альта та фортепіано.

в Любеку

Твори

[ред. | ред. код]
  • Gesammelte Werke опубліковано у 8 томах (1883, 4-е видання 1906)
  • Gedichte витримало близько 130 видань.
  • У 1904 році вийшло друком повне зібрання його віршів в одному томі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Рожновский С. В. Гейбель // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 2.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ а б в Geibel, Emanuel // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911.
  5. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #11853811X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. ↑ Max Josef Karl Guido Koch Geibel, Emanuel von // Allgemeine Deutsche Biographie — L: 1904. — Vol. 49. — S. 265–274.
  7. ↑ а б в Chisholm, 1911.
  8. ↑ Cramer, Suzanne (2016). Die Musikalien des Düsseldorfer Musikvereins (1801-1929) Katalog. Heidelberg: J. B. Metzler. с. 104. ISBN 9783476014122. Процитовано 10 грудня 2022.

Література

[ред. | ред. код]
  • Karl Goedeke, E Geibel (1869)
  • Wilhelm Scherer's address on Geibel (1884)
  • Karl Theodor Gaedertz, Geibel-Denkwurdigkeiten (1886)
  • Carl Conrad Theodor Litzmann, E Geibel, aus Erinnerungen, Briefen und Tagebüchern (1887)
  • Biographies by Karl Ludwig Leimbach (2nd ed., 1894), and K. T. Gaedertz (1897).

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Емануель_Гайбель&oldid=43398183