Перейти до вмісту

Дорогоцінне каміння

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Шестипроменеве сузір'я в кабошоні з зоряного сапфіру.

Дорогоці́нне (кошто́вне) камі́ння (англ. gemstones, precious stones; нім. Edelsteine) — природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).

Загальна характеристика

[ред. | ред. код]

Коштовне каміння, самоцвіти — різні за складом і будовою мінерали, переважно кристали, з особливими властивостями: гарно забарвлені, з яскравим блиском, високою прозорістю, сильним променезаломлюванням, значною твердістю тощо. Їх широко використовують для виробництва ювелірних виробів, у буровій техніці, оптиці збирають в колекціях, використовують як банківські активи.

До дорогоцінного каміння належать як природні, так і штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). Використовують у ювелірній справі, тощо. До коштовного каміння відносять і такі мінеральні тіла органічного походження як перли, бурштин.

У 1902 році французький хімік Огюст Вернейль вперше отримав і почав поставляти на світовий ринок синтетичні рубіни, а трохи пізніше синтетичні сапфіри і синтетичну шпінель. Поява великої кількості синтетичних каменів не знизило, а, навпаки, підвищило значення і вартість натуральних, природних самоцвітів. Менш рідкісні мінерали часто називають напівкоштовними. Вивченням дорогоцінних каменів як мінералів і пошуками способів їх точного розпізнавання від синтетичних підробок займається розділ мінералогії, званий гемологія.

Історія

[ред. | ред. код]

Археологічні розкопки, проведені на вельми багатих самоцвітами територіях Індії та М'янми, свідчать, що давнє населення прикрашало себе, свою зброю та начиння вже у VIII—VI тис. до Р. Х. (використовували здебільшого місцеві халцедони, агати, нефрити, які легко виявити й добути).

Самоцвіти згадуються в одному з найдавніших літературних творів людства «Епосі про Гільгамеша», створеному в Давньому Шумері у XXII ст. до Р. Х. Окремі відомості про мінерали можна знайти в індійських «Ведах» (XI — Х ст. до Р. Х.). Найдавніші погляди китайських мислителів на коштовні камені викладені в трактаті «Сан-Хей-Дін» («Давні розповіді про гори та людей»), який описує 17 мінералів і датований серединою I тис. до Р. Х. Найвагомішими працями античного світу в галузі мінералогії слід вважати трактат Теофраста «Про камені» (IV ст. до Р. Х.) і енциклопедичний труд Плінія «Природнича історія» (77 р. нашої ери), в який зокрема входить том «Природнича історія копалин». В індуїстських книгах «Гарудапурана» й «Агастімата» (раннє середньовіччя) міститься вчення напівлегендарного ченця Агастьї про дорогоцінні камені.

Розвиток релігійних уявлень сприяв відношенню до рідкісних каменів, як до магічних супутників богів. Зображення єгипетської богині Хатхор поєднували з бірюзою та малахітом. Бога Вішну зображували в Індії з яскравим рубіном на грудях. Третє око Шиви в храмових статуях іноді оздоблювали дорогоцінним алмазом. За розповіддю Геродота, храм Геракла в Тирі прикрашав стовп, виточений з валуна зеленого берилу. Смарагди оточували богиню Фуру в храмах доколумбової Америки. Богам щедро жертвували їх улюблені камені.

Численні згадки самоцвітів у Біблії (середина II тис. до Р. Х.) свідчать про використання їх в культових обрядах і в широкому вжитку (загалом у Біблії згадується 31 дорогоцінний камінь). Так, наперсник (нагрудна чотирикутна пектораль) першого первосвященика Аарона містив 12 дорогоцінних каменів. Сам Бог наказав як створити наперсник: «І понасаджуєш на йому оправлене каміння, чотири ряди каміння; один ряд: сард, топаз і смарагд, ряд перший; а другий ряд: гранат, сапфір і діамант; а ряд третій: опал, агат і аметист; а четвертий ряд: хризоліт і онікс і яспіс; оправлені в золото будуть вони в своїх кубельцях. І будуть камені по іменам синів Ізраїлевих, дванадцять по іменам їх; вирізані як печатка, кожен із ім'ям своїм буде, по дванадцяти колінах» (Друга книга Мойсея, 28: 17–21).

Однією з перших книг слов'янського світу, де зустрічаються свідоцтва про коштовні камені, є «Ізборник Святослава» (XI ст.).

Категорії дорогоцінних каменів

[ред. | ред. код]

За особливостями застосування і відносно вартості розрізняють дорогоцінні камені:

І порядку — рубін, смарагд, алмаз, сапфір синій, олександрит.

II порядку — демантоїд, евклаз, благородний жадеїт (імперіал), сапфір рожевий та жовтий (в деяких країнах — зелений, помаранчевий і фіолетовий), опал благородний чорний, шпінель благородна;

III порядку — аквамарин, берил, кордієрит, опал благородний білий та вогняний, танзаніт, топаз рожевий, турмалін, хризоберил, хризоліт, цаворит, циркон, шпінель;

IV порядку — адуляр, аксиніт, альмандин, аметист, герсоніт, гросуляр, данбурит, діоптаз, кварц димчастий, кварц рожевий, кліногуміт, гірський кришталь, кунцит, моріон, піроп, родоліт, скаполіт, спесартин, сподумен, топаз блакитний, винний та безколірний, фенакіт, фероортоклаз, хризопраз, хромдіопсид, цитрин, берил жовтий, зелений і рожевий

Напівкоштовне каміння

[ред. | ред. код]
Напівкоштовні камені.
Верхній ряд (зліва праворуч): бірюза, гематит, хризокола, тигрове око
Другий ряд: кварц, турмалін, карнеліан, пірит, сугуліт.
Третій ряд: малахіт, рожевий кварц, сніговий обсидіан, рубін, моховий агат.
Нижній ряд: яшма, аметист, блакитний агат, лазурит
Докладніше: Виробне каміння

Напівкоштовне (ювелірно-виробне) каміння — природні та штучні (синтетичні) мінерали, органогенні утворення та гірські породи в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах). Розрізняють ювелірно-виробні камені:

До напівкоштовного каміння І порядку відносять також органомінеральні утворення — перли.

Цінність

[ред. | ред. код]

Ювелірні камені застосовуються у виробах, що дорого коштують в оправі з благородних металів. Світові роздрібні ціни на ограновані ювелірні камені найвищої якості коливаються від 25 тис. (І порядок) до 5–50 (IV порядок) амер. дол. за 1 карат.

Застосування

[ред. | ред. код]

Застосування дорогоцінних каменів: 1) печатки, персні з печатками; 2) предмети релігії та культу; 3) магія і медицина; 4) династичні регалії; 5) прикраси; 6) колекції; 7) використання в техніці (зокрема, в долотах при бурінні); 8) мінерали — еквівалент валюти.

Сировинні ресурси країн

[ред. | ред. код]

Сировинні ресурси коштовних каменів розосередилися по багатьох країнах світу. Основні постачальниками коштовних каменів на світовий ринок є:

У Європі
В Азії
В Австралії (сапфір, благородні опал, хризопраз, нефрит, родоніт);
В Африці
У Півн. Америці
  • Канада (нефрит),
  • Мексика (опал, агат),
  • США (бірюза, турмалін, хризоліт);
У Півд. Америці

В Україні

[ред. | ред. код]

Дорогоцінне каміння було відоме і використовувалося в Україні здавна. У слов'янських похованнях Придніпров'я знайдені намиста і сережки з сердоліків, світлий кварц і бурштин. Пам'ятки домонгольської Русі-України оздоблені дорогоцінним камінням як місцевим, так і привізним (з Візантії, Центральної Азії та Китаю).

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Атлас «Геологія і корисні копалини України»: Масштаб 1:5 000 000 / Національна Академія Наук України, Міністерство екології та природних ресурсів України ; Гол. ред. Л. С. Галецький. — Київ: [б. в.], 2001. — 168 с. : карти, льор. іл. — Бібліогр. довідка: с.166. Картограф. матеріали: с.166-167. — ISBN 966-02-2139-8
  • Геммология: диагностика, дизайн, обработка, оценка самоцветов: учебник для студ. вузов / П. Н. Баранов. — Д. : Метал, 2002. — 208 с.: ил. — Библиогр.: с. 206. — ISBN 966-96207-0-8
  • Гемологія (практичні аспекти): навч. посібник / М. Т. Бакка, С. Б. Олексійчук. — Житомир: ЖДТУ, 2005. — 287 с.
  • Гожик П. Ф., Мацуй В. М., Крахмальна Т.В. Український бурштиновий світ: Тези доповідей Першої міжнародної конференції. — К., 2007. — 123 с.
  • Діагностика та експертиза коштовностей: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Т. М. Артюх ; Київський національний торговельно-економічний ун-т. — К. : Альтерпрес, 2003. — 488 с.: іл. — ISBN 966-629-073-1. — ISBN 966-542-199-9
  • Драгоценные камни / Г. Смит ; пер. с англ. А. С. Арсанов ; пер. В. П. Борисов ; под ред. В. П. Петров. — 2-е изд., перераб. — Москва: Мир, 1984. — 558 с. : ил.
  • Експертиза дорогоцінних металів та коштовного каміння: навч. посіб. / Т. М. Артюх, Л. В. Черняк, Н. Б. Марчук, К. А. Піркович ; М-во освіти і науки України, КНТЕУ. — К., 2008. — 187 с. : іл. — Бібліогр. : с. 183−187 (57 назв). — ISBN 978-966-629-369-8.
  • Коштовне та декоративне каміння України / І. К. Латиш, І. А. Падалка ; НАН України, Ін-т геохімії, мінералогії та рудоутворення, Укр. мінералог. т-во. — К. : АртЕк, 2003. — 144 с.+ 16 арк. іл. — Бібліогр.: с. 141. — ISBN 966-505-128-8
  • Неметалічні корисні копалини / Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю. та ін. — Київ–Львів: Центр Європи, 2006. — 552 с.
  • Неметалічні корисні копалини України: підручник / В. А. Михайлов, Г. Ф. Виноградов, М. В. Курило та ін.). — К., ВПЦ «Київський університет», 2008. — 494 с.
  • Лазаренко Е. К., Винар О. М. Мінералогічний словник. — К.: Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Музей коштовного і декоративного каміння / І. С. Василишин [та ін.] ; відп. ред. В. І. Павлишин ; Державний гемологічний центр України. — К. : [б.в.], 2001. — 100 с.: іл.
  • Панченко В., Яковлєва В. Біблійне каміння України // Геолог України. — № 3, 2012. — С. 88-93.
  • Самоцветы: геммологич. этюды об огран. камнях Украины / В. А. Супричев. — Київ: Наук. думка, 1980. — 215 с.
  • Семенченко Ю.В. Цветные камни Украины. — К.: Будівельник, 1974. — 188 с.
  • Сказание о камне-самоцвете: самоцветы Украины / В. А. Супрычев. — К. : Реклама, 1975. — 175 с.
  • Хімія каменю / Олена Каретникова. — К. : Шкільний світ, 2011. — 126 с. : табл. — ISBN 978-966-451-570-9
  • Ювелирные камни. Справочное издание / Н. Корнилов, Ю. Солодова. — Москва: Недра, 1986. — 282 с. : цв. ил.
  • Як оцінювати коштовності з дорогоцінних каменів і металів / В. В. Індутний [та ін.] ; відп. ред. В. І. Павлишин ; Державний гемологічний центр України. — К. : ТОВ «АЛМА», 2002. — 272 с.: табл., іл. — Бібліогр.: с. 261—265. — ISBN 966-96089-1-0

Посилання

[ред. | ред. код]