Джозеф Лармор

Джозеф Лармор
англ. Joseph Larmor
Народився	11 липня 1857(1857-07-11)[…] Белфаст
Помер	19 травня 1942(1942-05-19)[…] (84 роки) Holywoodd, Даун, Північна Ірландія, Велика Британія
Поховання	Holywood Prioryd
Країна	Велика Британія  Сполучене Королівство
Діяльність	математик, фізик, політик, викладач університету
Alma mater	коледж Святого Іоаннаd (1880) Королівський університет Белфаста (1877) Кембриджський університет Академічний інститут Белфаста
Галузь	фізика і математика
Заклад	Кембриджський університет Ірландський національний університет
Посада	Член 31-го Парламенту Сполученого Королівстваd і Член 30-го Парламенту Сполученого Королівстваd
Науковий ступінь	магістр мистецтв
Науковий керівник	Едвард Раус
Аспіранти, докторанти	Sydney Chapmand Robert Schlappd Kwan-ichi Terazawad David Burnettd
Членство	Лондонське королівське товариство Американська академія мистецтв і наук Національна академія дей-Лінчей Національна академія наук США
Партія	Консервативна партія і Liberal Unionist Partyd
Відомий завдяки:	перетворення Лоренца ларморова частота
Нагороди	член Лондонського королівського товариства (1892) Королівська медаль (1915) премія Понселе (1918) медаль де Моргана (1914) Smith's Prized (1880) Бейкерівська лекція (1909) премія Адамсаd (1899) доктор цивільного праваd доктор наук Legum Doctord
Джозеф Лармор у Вікісховищі

Джо́зеф Лармор (англ. Sir Joseph Larmor; 11 липня 1857, Магераголл, графство Антрім, Північна Ірландія — 19 травня 1942, Голівуд, графство Даун, Північна Ірландія) — ірландський фізик-теоретик і математик, член Лондонського королівського товариства (1892), у 1912—1914 — його віце-президент.

Біографічні дані

Джозеф Лармор народився 11 липня 1857 року в сім'ї Г'ю Лармора, власника крамниці у Белфасті та Анни Райт. Навчався у Королівській гімназії (англ. Royal Belfast Academical Institution), закінчив Королівський університет у Белфасті (1877) та коледж Кембриджського університету (1879).

У 1880—1885 роках — викладав фізику Королівському коледжі Голуей, з 1885 до 1932 працював у Кембриджському університеті (з 1903 — лукасівський професор математики).

Наукові праці стосуються електродинаміки рухомих тіл, термодинаміки, магнетизму, вивчення структури атома.

1897 року Лармор опублікував формули релятивістських перетворень координат і часу (зараз відомі як перетворення Лоренца) і формулу додавання швидкостей, за два роки до Г. Лоренца і за вісім років до А. Ейнштейна.

Його монографія «Ефір і матерія» (1900) відіграла значну роль у розвитку електродинаміки.

Лармор першим почав розробляти електронну теорію діамагнетизму. У 1895 відкрив прецесію електрона, що обертається в зовнішньому магнітному полі (прецесія Лармора).

Помер 19 травня 1942 року в Голівуді (графство Даун, Північна Ірландія).

Нагороди

• Лукасівський професор математики (1903)
• Бейкерівська лекція (1909)
• Медаль де Моргана (1914)
• Королівська медаль (1915)
• Премія Понселе (1918)
• Медаль Коплі (1921)

Вшанування пам'яті

У 1970 році Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Джозефа Лармора кратеру на зворотному боці Місяця.

Див. також

• Ларморова частота
• Ларморів радіус

Посилання

• Храмов Ю. А. Лармор Джозеф (Larmor Joseph) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М. : Наука, 1983. — С. 155..
• Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Джозеф Лармор в архіві MacTutor (англ.)
• A very short biography of Joseph Larmor
• Ether and field theories in the late 19th century [Архівовано 21 лютого 2018 у Wayback Machine.] // VictorianWeb: History of science in the Victorian era
• Papers of Sir Joseph Larmor [Архівовано 9 травня 2019 у Wayback Machine.] // Janus, University of Cambridge.
• Joseph Larmor [Архівовано 4 липня 2013 у WebCite].