Джеймс Ротман

|портрет=

Джеймс Ротман
англ. James E Rothman
Народився	3 листопада 1950(1950-11-03) (73 роки) Хейвріл, Массачусетс
Країна	США
Діяльність	біолог, біохімік, лікар, викладач університету
Alma mater	Єльський університет Гарвардський університет
Галузь	молекулярна генетика
Заклад	Єльський університет Колумбійський університет Принстонський університет Стенфордський університет
Науковий ступінь	доктор філософії
Науковий керівник	Гарві Лодіш
Аспіранти, докторанти	Sandra Schmidd
Членство	Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук Європейська академія Європейська організація молекулярної біології Національна медична академія СШАd Лондонське королівське товариство
Нагороди	(1996) Міжнародна премія в галузі науки короля Фейсала (1996) Міжнародна нагорода фонду Гейрднер (1997) Нагорода Лонсбері Національної академії наук США (2000) Премія Фонду Хайнекен Нідерландської академії наук (2002) Премія Луїзи Гросс Горвіц (2002) Премія Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження (2010) Премія Кавлі в неврології (2010) Премія Массрі (2010) Медаль Вілсона (2013) Нобелівська премія з фізіології або медицини (2013)
Особ. сторінка	medicine.yale.edu/profile/james-rothman/
Джеймс Ротман у Вікісховищі

Джеймс Ротман (англ. James E Rothman; нар. 3 листопада 1950, Хейвріл, Массачусетс, США}) — американський біохімік, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини за 2013 рік спільно з Ренді Шекманом і Томасом Зюдгофом із формулюванням за «відкриття механізму, якій регулює везикулярний трафік, важливу транспортну систему в клітинах». Очолює кафедру клітинної біології Єльської школи медицини, директор Інституту нанобіології в Західному кампусі Єльського університету.

Життєпис

Церемонія нагородження Нобелевських лауреатів 2013 р.: Король Швеції вручає Джеймсу Ротману премію.

Ступінь бакалавра мистецтв Ротман отримав у Єльському університеті, а ступінь доктора філософії — в Гарвардському університеті.

1978 року він почав працювати на кафедрі біохімії в Стенфордському університеті. У 1988–1991 роках працював у Принстонському університеті, після чого заснував кафедру клітинної біохімії і біофізики в онкологічному центрі Слоуна-Кеттерінга в районі Мангеттен-Валлі в Нью-Йорку. Там само зайняв посаду віце-голови (заступника директора) інституту при центрі.

2003 року Ротман зайнявся професорську посаду в Коледжі лікарів і хірургів при Колумбійському університеті й очолив університетський Центр хімічної біології. Джеймс Ротман є членом Національної академії наук США та її Інституту медицини, Американської академії мистецтв та наук.

Основним об'єктом досліджень Ротмана є вивчення процесу того, яким чином везикули, що переносять молекули всередині клітин, визначають пункт свого призначення і де звільнити свій вміст. На цьому внутрішньоклітинному транспорті зав'язані найважливіші фізіологічні функції, серед яких взаємодія мозкових нейронів, секреція інсуліну та інших гормонів. При некоректній роботі везикулярного транспорту виникають такі серйозні захворювання, як діабет або ботулізм.