Очікує на перевірку

Джеймс Клеверлі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Клеверлі.
Джеймс Клеверлі
англ. James Cleverly
Джеймс Клеверлі
Джеймс Клеверлі
Міністр внутрішніх справ Великої Британії
13 листопада 2023 — 5 липня 2024
Прем'єр-міністр: Ріші Сунак
Попередник: Суелла Браверман
Спадкоємець: Іветт Купер
Міністр закордонних справ і у справах Співдружності Націй та міжнародного розвитку
6 вересня 2022 — 13 листопада 2023
Прем'єр-міністр: Ліз Трасс
Ріші Сунак
Попередник: Ліз Трасс
Спадкоємець: Девід Камерон
Міністр освіти
7 липня 2022 — 6 вересня 2022
Прем'єр-міністр: Борис Джонсон
Попередник: Мішель Доунлан[en]
Спадкоємець: Кіт Молтгауз[en]
Міністр у справах Європи та Північної Америки
8 лютого 2022 — 7 липня 2022
Прем'єр-міністр: Борис Джонсон
Попередник: Кріс Гітон-Гарріс[en]
Спадкоємець: Ґрем Стюарт[en]
Міністр у справах Середнього Сходу, Північної Африки та Північної Америки
13 лютого 2020 — 8 лютого 2022
Прем'єр-міністр: Борис Джонсон
Попередник: Ендрю Маррісон[en]
Спадкоємець: Аманда Міллінґ[en]
Співголова Консервативної партії
Міністр без портфеля
24 липня 2019 — 13 лютого 2020
Попередник: Брендон Льюїс[en]
Спадкоємець: Аманда Міллінґ[en]
Член парламенту від Брейнтрі[en]
з 7 травня 2015
Попередник: Брукс Ньюмарк[en]
 
Народження: 4 вересня 1969(1969-09-04) (55 років)
Луїшемd, Луїсгем, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія
Країна: Велика Британія
Освіта: University of West Londond і Colfe's Schoold
Партія: Консервативна партія[1]
 
Військова служба
Роки служби: 1989—нині
Приналежність: Велика Британія Велика Британія
Рід військ: Британська армія (Резерв Армії)
Звання: Підполковник
Нагороди:
Медаль Діамантового ювілею королеви Єлизавети II

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Джеймс Спенсер Клеверлі (англ. James Spencer Cleverly; нар. 4 вересня 1969(19690904), Лондон) — британський політик-консерватор та офіцер Резерву Армії. Міністр внутрішніх справ Великої Британії з 13 листопада 2023 до 5 липня 2024 року. Міністр закордонних справ і у справах Співдружності Націй та міжнародного розвитку з 6 вересня 2022 по 13 листопада 2023 року.

Міністр освіти з 7 липня по 6 вересня 2022 року. Міністр у справах Європи та Північної Америки 2022 року. Міністр у справах Середнього Сходу, Північної Африки та Північної Америки з 2020 по 2022 рік. Співголова Консервативної партії з 2019 по 2020 рік. Член парламенту від Брейнтрі[en], Ессекс, з 2015 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у Льюїшемі[en], у південно-східній частині Лондона[2]. Його батько — британець, землемір і власник невеликого бізнесу, а мати — акушерка, із Сьєрра-Леоне[3][4][5]. Більшу частину дитинства провів із родиною у Челмсфорді[4]. Здобув приватну освіту в Ріверстонській та Колфській школах у Лондоні. Після цього проходив військову підготовку, зупинену достроково 1989 року через поранення ноги. Закінчив Університет Долини Темзи (нині Університет Західного Лондона[en], здобувши ступінь бакалавра з менеджменту гостинності[6][5].

Військова служба

[ред. | ред. код]

Входить до Резерву Армії з 1991 року, має звання підполковника[7]. Входить до Центрального штабу добровольців Королівської артилерії, штабний офіцер у 1-й бронетанковій дивізії, до 2005 року командував 266-ю батареєю Королівської артилерії[en][4].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

З 1995 до 2002 року працював у VNU, де відповідав за продажі та спонсорство, та інших видавничих компаніях. З 2002 до 2003 року — менеджер з міжнародних продаж у VNU. З 2004 до 2006 року — керівник відділу інтернет-продажів у Crimson Publishing. У 2006—2007 рр. — керівник відділу цифрових медіа у цій же компанії. 2007 року — співзасновник Point and Fire, медіа- та вебвидавничої компанії[5].

2008 року обраний до Асамблеї Лондона[en] від округу Бекслі та Бромлі[en], здобув 52,59 % голосів[8][9]. У січні 2009 року мер Лондона Борис Джонсон призначив його послом у справах молоді[10]. З 2010 до 2012 року обіймав посаду голови Лондонської ради з переробки відходів, а у 2012—2015 рр. — Голова Лондонського управління планування пожеж і надзвичайних ситуацій і Голова Лондонського форуму місцевої стійкості[8].

2012 року переобраний на посаду члена Асамблеї Лондона 52,6 % голосів[11].

На парламентських виборах 2015 року обраний членом парламенту від Брейнтрі, здобувши 53,8 % голосів[12].

Прихильник виходу Великої Британії з ЄС[13].

Переобраний 2017 року, отримав 62,8 % голосів[14].

На виборах 2019 року переобраний знову, здобув 67,5 % голосів[15].

Із січня 2018 до квітня 2019 року був заступником голови Консервативної партії[16].

З квітня до липня 2019 року — парламентський заступник держсекретаря у Департаменті з питань виходу з Європейського Союзу[17].

З липня 2019 до лютого 2020 року — міністр без портфеля в уряді Бориса Джонсона та разом із Беном Елліотом[en] співголова Консервативної партії[6][18].

Член Таємної ради з 2019 року[19].

23 травня 2019 року оголосив про свою участь у виборах лідера Консервативної партії 2019 року після того, як Тереза Мей подала у відставку з цієї посади[20], однак 4 червня зняв свою кандидатуру[21].

У процесі перестановок звільнений із посад міністра без портфеля та голови Консервативної партії[22], призначений міністром у справах Середнього Сходу, Північної Африки 2020 року[17].

Міністр у справах Середнього Сходу, Північної Африки та Північної Америки з 2020 до 2022 року[17].

Міністр у справах Європи та Північної Америки 2022 року[17].

Міністр освіти зі 7 липня до 6 вересня 2022 року, замінив на цій посаді Мішель Доунлан[en] на тлі урядової кризи, спричиненої скандалом довкола Кріса Пінчера. Став третім міністром освіти, призначеним за три дні[23].

6 вересня 2022 року став Міністром МЗС в уряді Ліз Трасс, змінивши її на цій посаді[24]. Зберіг посаду в уряді Ріші Сунака[25].

З 13 листопада 2023 року - Міністр МВС країни[26][27].

Родина та особисте життя

[ред. | ред. код]

У 2000 році одружився із Сюзанною Джанет Темпл Клеверлі, із якою мають двох синів — Фредді та Руперта[2][10].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.workwithdata.com/person/james-cleverly-1969
  2. ↑ а б Who is James Cleverly and what is his stance on Brexit?. The Sun (англійською) . 5 грудня 2019. Процитовано 6 вересня 2022.
  3. ↑ Conservative leadership race: Who is James Cleverly. Sky News (англійською) . 29 травня 2019. Процитовано 6 вересня 2022.
  4. ↑ а б в About James. cleverly4braintree.com (англійською) . Процитовано 6 вересня 2022.
  5. ↑ а б в Man of action. The Guardian (англійською) . 6 травня 2009. Процитовано 6 вересня 2022.
  6. ↑ а б James Cleverly: who is Braintree MP named new Education Secretary, wife, voting record - will he run for PM?. National World (англійською) . 8 липня 2022. Процитовано 6 вересня 2022.
  7. ↑ Tory MP sings the Star Spangled Banner in House of Commons. Mirror (англійською) . 5 липня 2016. Процитовано 6 вересня 2022.
  8. ↑ а б James Cleverly (past staff). london.gov.ul (англійською) . Архів оригіналу за 5 вересня 2022. Процитовано 6 вересня 2022.
  9. ↑ Election 2008 Bexley & Bromley. BBC News (англійською) . Процитовано 6 вересня 2022.
  10. ↑ а б Who is on Question Time tonight: What to expect from James Cleverly, Sarah Jones and Geoff Norcott. I (англійською) . 20 січня 2020. Процитовано 6 вересня 2022.
  11. ↑ London election 2012: Bexley & Bromley results. BBC News (англійською) . Процитовано 6 вересня 2022.
  12. ↑ 2015 general election results. electionresults.parliament.uk (англійською) . Процитовано 6 вересня 2022.
  13. ↑ James Cleverly becomes 11th Tory MP to enter leadership race. Sky News (англійською) . 29 травня 2019. Процитовано 25 листопада 2022.
  14. ↑ 2017 general election results. electionresults.parliament.uk (англійською) . Процитовано 6 вересня 2022.
  15. ↑ Election 2019. BBC News (англійською) . Процитовано 6 вересня 2022.
  16. ↑ About James Cleverly. braintreeconservatives.co.uk (англійською) . Процитовано 6 вересня 2022.
  17. ↑ а б в г The Rt Hon James Cleverly MP. www.gov.uk (англійською) . Процитовано 6 вересня 2022.
  18. ↑ James Cleverly. members.parliament.uk (англійською) . Процитовано 6 вересня 2022.
  19. ↑ Privy Council members. privycouncil.independent.gov.uk (англійською) . Процитовано 19 вересня 2022.
  20. ↑ Junior Brexit Minister James Cleverly enters race to be next UK PM - media. Reuters (англійською) . 23 травня 2019. Процитовано 6 вересня 2022.
  21. ↑ James Cleverly withdraws from Tory leadership race. BBC News (англійською) . 4 червня 2019. Процитовано 6 вересня 2022.
  22. ↑ Cabinet reshuffle: Sajid Javid resigns as chancellor. BBC News (англійською) . 14 лютого 2020. Процитовано 6 вересня 2022.
  23. ↑ Three education secretaries appointed in three days amid Boris Johnson leadership chaos. ITV (англійською) . 7 липня 2022. Процитовано 6 вересня 2022.
  24. ↑ Трасс призначила ключових міністрів свого уряду: Воллес лишився міністром оборони. Європейська правда (українською) . 6 вересня 2022. Процитовано 6 вересня 2022.
  25. ↑ Сунак та його команда: що чекати від нового уряду Великої Британії. Європейська правда (українською) . 26 жовтня 2022. Процитовано 25 листопада 2022.
  26. ↑ В уряді Британії перестановки. Голову МВС звільнили після скандалу, а МЗС очолить екс-прем'єр. РБК-Украина (укр.). Процитовано 13 листопада 2023.
  27. ↑ James Cleverly replaces Suella Braverman as home secretary after PM sacks her in reshuffle. Sky News (англ.). Процитовано 13 листопада 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джеймс_Клеверлі&oldid=42981858