Очікує на перевірку

Гіперандрогенізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гіперандрогенізм
Тестостерон — андроген, підвищення рівня якого спричинює гіперандрогенізм
Тестостерон — андроген, підвищення рівня якого спричинює гіперандрогенізм
Тестостерон — андроген, підвищення рівня якого спричинює гіперандрогенізм
Спеціальністьакушерство та гінекологія і ендокринологія
СимптомиГірсутизм, акне і Аменорея
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-115A80.0
МКХ-10E28.1
MedlinePlus001165
MeSHD017588
CMNS: Hyperandrogenism у Вікісховищі
Частина серії
Жіноче здоров'я
Портал Проєкт Стиль

Гіперандрогенізм — патологічний стан, що характеризується підвищенням рівня андрогенів у жінок (рідко — в чоловіків)[1]. До симптомів гіперандрогенізму належать акне, себорея, втрата волосся на скальпі, підвищення оволосіння тіла й обличчя, зменшення частоти або зникнення менструацій[2][3]. Гіперандрогенізм може ускладнюватись гіперхолестеролемією[en][1].

У 70 % випадків причиною гіперандрогенізму є синдром полікістозних яйників (СПКЯ)[2]. Також спричинювати патологічний стан можуть гіперплазія надниркових залоз, хвороба Кушинґа, деякі види раку та побічна дія окремих лікарських засобів[1][2][4]. Діагностика гіперандрогенізму ґрунтується на визначенні рівня тестостерону, 17-гідроксипрогестерону[en] та пролактину в крові, а також на ультразвуковому дослідженні органів тазу[1][2].

Лікувальна тактика залежить від етіології гіпергонадизму[1]. Симтоми патологічного стану можуть полегшуватись прийняттям оральних контрацептивів[en] або антиандрогенів[en], як-от ципротерону ацетату або спіронолактону[1][2]. З косметичною метою застосовують техніки видалення волосся[4]. Гіперандрогенізм виникає в близько 5 % жінок репродуктивного віку[3].

Найдавніші відомі описи гіперандрогенізму відводять Гіппократу в 5-му сторіччі до н.е[5][6]. 2011 року Міжнародна асоціація легкоатлетичних федерацій встановила правило, що рівні тестостерону в жінок повинні бути нижчими, аніж такі в чоловіків, для допуску до змагань[7].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Carlson, Karen J.; Eisenstat, Stephanie A.; M.D, Stephanie A. Eisenstat; Ziporyn, Terra Diane (2004). The New Harvard Guide to Women's Health (англ.). Harvard University Press. ISBN 9780674012820.
  2. ↑ а б в г д Peigné, Maëliss; Villers-Capelle, Anne; Robin, Geoffroy; Dewailly, Didier (2013-11). [Hyperandrogenism in women]. Presse Medicale (Paris, France: 1983). Т. 42, № 11. с. 1487—1499. doi:10.1016/j.lpm.2013.07.016. ISSN 2213-0276. PMID 24184282. Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 6 травня 2019.
  3. ↑ а б Curtis, Michele; Antoniewicz, Leah; Linares, Silvia T. (2014). Glass' Office Gynecology (англ.). Lippincott Williams & Wilkins. ISBN 9781608318209. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 6 травня 2019.
  4. ↑ а б Catteau-Jonard, Sophie; Cortet-Rudelli, Christine; Richard-Proust, Chloé; Dewailly, Didier (2012). Hyperandrogenism in adolescent girls. Endocrine Development. Т. 22. с. 181—193. doi:10.1159/000326688. ISSN 1662-2979. PMID 22846529. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 6 травня 2019.
  5. ↑ Banker, Manish (30 червня 2019). Nova IVI Textbook of Infertility & Assisted Reproductive Technology (англ.). JP Medical Ltd. ISBN 9789388958844. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 6 травня 2019.
  6. ↑ Pathobiology of Human Disease: A Dynamic Encyclopedia of Disease Mechanisms (англ.). Elsevier. 1 серпня 2014. ISBN 9780123864574. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 6 травня 2019.
  7. ↑ Burki, Talha Khan (10 2016). Hyperandrogenism rule no longer in play at Rio Olympics. The Lancet. Diabetes & Endocrinology. Т. 4, № 10. с. 820. doi:10.1016/S2213-8587(16)30213-3. ISSN 2213-8595. PMID 27503334. Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 6 травня 2019.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гіперандрогенізм&oldid=43711086