Гігантський войд
| Гігантський войд | |
| Сузір'я | Гончі Пси |
|---|---|
| Епоха | J2000.0[1] |
| Пряме піднесення | 3,4 радіан[1] |
| Схилення | 0,68 радіан[1] |
Гігантський войд, Гігантська порожнеча (також відома як Гігантська порожнеча в NGH, Canes Venatici Supervoid і AR-Lp 36) — це надзвичайно велика область простору з недостатньою щільністю галактик, розташована в сузір'ї Гончих псів. Це друга за величиною підтверджена порожнеча на сьогоднішній день з орієнтовним діаметром від 300 до 400 Мпк (від 1 до 1,3 мільярда світлових років) [1], а його центр лежить приблизно на відстані 1,5 мільярда світлових років (z = 0,116).[2] Вона була відкрита в 1988 році[3] і була найбільшою порожнечею в Північній галактичній півкулі[2] і, можливо, другою за величиною з коли-небудь виявлених. Навіть гіпотетична «Еріданська надпорожнеча», яка відповідає положенню холодної плями WMAP, є карликовою порівняно з цією порожнечею, хоча Гігантська порожнеча не відповідає будь-якому значному охолодженню космічного мікрохвильового фону.
Усередині цієї величезної порожнечі є 17 скупчень галактик, зосереджених у сфері сферичної форми діаметром 50 Мпк.[2] Дослідження руху цих кластерів показують, що вони не взаємодіють один з одним, тобто щільність кластерів дуже низька, що призводить до слабкої гравітаційної взаємодії.[2] Розташування порожнечі в небі близьке до порожнечі Волопаса.
У серії статей, опублікованих між 2004 і 2006 роками, космолог і фізик-теоретик Лаура Мерсіні-Хоутон представила теорію про те, що Всесвіт виник із мультивсесвіту, і зробила серію перевірених передбачень, які включали існування Гігантської Порожнечі.[4][5]
- ↑ а б в SIMBAD Astronomical Database
- ↑ а б в г Kopylov, A. I.; Kopylova, F. G. (February 2002). Search for streaming motion of galaxy clusters around the Giant Void (PDF). Astronomy & Astrophysics. 382 (2): 389—396. Bibcode:2002A&A...382..389K. doi:10.1051/0004-6361:20011500. Архів (PDF) оригіналу за 18 липня 2018.
- ↑ «The Northern Cone of Metagalaxy» (Kopylov et al. 1988)
- ↑ Moon, Timur (19 May 2013). Planck Space Data Yields Evidence of Universes Beyond Our Own. International Business Times. Процитовано 27 July 2014.
- ↑ Cauchi, Stephen (9 December 2007). Into the void: a glimpse of our tiny place in the scheme of things. The Age. Процитовано 27 July 2014.