Гюнтер Гесслер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гюнтер Гесслер
нім. Günter Hessler
Народився14 червня 1909(1909-06-14)[1]
Beerfelded, Меркіш-Одерланд[1]
Помер4 квітня 1968(1968-04-04) (58 років)
Bochum-Laerd, Бохум, ФРН
Країна Німеччина
Діяльністьпідводник, військовослужбовець, офіцер ВМФ Німеччини
Знання мовнімецька[1]
ЗакладНімецька адміністрація з розмінування і Королівський ВМФ Великої Британії
УчасникДруга світова війна[1]
Військове званняФрегаттен-капітан
РодичіКарл Деніц
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Золотий німецький хрест
Золотий німецький хрест
Нагрудний знак підводника
Нагрудний знак підводника

Гюнтер Гесслер (нім. Günter Hessler; 14 червня 1909, Берфельде — 4 квітня 1968, Бохум) — німецький офіцер-підводник, фрегаттен-капітан крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

[ред. | ред. код]

1 жовтня 1927 року вступив на флот кадетом. Служив на торпедних катерах, лінійному кораблі «Сілезія». У квітні 1940 року переведений в підводний флот. 8 жовтня 1940 року призначений командиром підводного човна U-107 (тип IX-B), на якому зробив 3 походи (провівши в морі в цілому 200 днів). Спочатку передбачалося, що цей човен буде навчальним, але Гесслеру вдалося домогтися дозволу на вихід в похід, під час якого він потопив 4 кораблі загальною водотоннажністю 18 514 брт. Широку популярність Гесслер отримав після свого 2-го походу (29 березня — 2 липня 1941), коли, діючи в районі Канарських островів, він потопив 14 суден (86 699 брт), найбільшим було британське торговельне судно «Келчес» (10 305 брт). 1 червня 1941 року потопив мисливця за підводними човнами «Альфреда Джонса» (5 103 брт). У 3-му поході записав на свій рахунок ще 3 судна (13 641 брт). 1 грудня 1941 року залишив командування і був переведений в штаб командувача підводним флотом, де зайняв пост 1-го офіцера Адмірал-штабу. Всього за час військових дій потопив 21 судно загальною водотоннажністю 118 822 брт. 8 травня 1945 року взятий в полон союзниками. В жовтні 1945 року виступав свідком на Нюрнберзькому процесі. 15 жовтня звільнений.

Сім'я

[ред. | ред. код]

В листопаді 1937 року одружився з Урсулою Деніц (1917—1990), дочкою Карла Деніца. В пари народились 3 дітей.

Звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Залесский К. А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. — Москва: Яуза, Эксмо, 2005. — 638 с. — (Энциклопедия Третьего рейха) — 5000 прим. — ISBN 5-699-10354-6.
  • Hans-Joachim Röll: U 107 — Die erfolgreichste Feindfahrt eines U-Bootes im Zweiten Weltkrieg, Verlagshaus Würzburg — Flechsig, 2015, ISBN 978-3803500540

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 100. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1