Гринокіт
Гринокіт | |
---|---|
Загальні відомості | |
Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
Абревіатура | Gnk[2] |
Хімічна формула | CdS |
Клас мінералу | Сульфіди |
Nickel-Strunz 10 | 2.CB.45[3] |
Dana 8 | 2.8.7.2 |
Ідентифікація | |
Колір | жовтий, оранжевий, червоний |
Сингонія | гексагональна сингонія |
Злам | раковистий |
Твердість | 3—3,5 |
Блиск | алмазний до смолистого |
Прозорість | Прозорий чи непрозорий |
Колір риси | оранжево-жовтий |
Густина | 4,9—5,0 |
Інші характеристики | |
Названо на честь | Charles Cathcart, 2nd Earl Cathcartd[3] |
Типова місцевість | Стратклайд[d][3] |
Гринокіт у Вікісховищі |
Гринокіт, ґринокіт — мінерал класу сульфідів, сульфід кадмію координаційної будови.
Названо на честь лорда Ґрінока[en] (англ. Lord Greenoc), який був власником землі, де цей мінерал було вперше знайдено[4].
Хімічна формула: CdS.
Містить 78 % Cd і домішку In.
Сингонія гексагональна.
Утворює кристали розміром 0,5—6 мм і друзи.
Твердість 3—3,5. Густина 4,9—5,0. Крихкий. Злам раковистий.
Колір жовтий, помаранчевий, червоний. Напівпрозорий, іноді прозорий[5] чи непрозорий[6]. Риса блискуча, оранжево-жовта. Блиск алмазний до смолистого[5].
Знаходиться у вигляді нальотів по тріщинах в зонах повторного сульфідного збагачення ряду родовищ. Зустрічається разом зі сфалеритом і вюрцитом, що містять кадмій. Знайдений в цинково-рудних родовищах Чехії, США, Франції[5], у багатьох місцях в Шотландії[4].
Збагачується флотацією і входить до колективних концентратів[5].
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б в Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ а б John Faithfull. Greenockite (англійською) . University of Glasgow, Hunterian Museum. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 2 листопада 2012.
- ↑ а б в г Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- ↑ Greenockite Mineral Data. Mineralogy Database (англійською) . webmineral.com. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 2 листопада 2012.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Гринокіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Гринокіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Greenockite Mineral Data. Mineralogy Database (англійською) . webmineral.com. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 2 листопада 2012.
- The Mineral Greenockite (англійською) . Mineral galleries. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 2 листопада 2012.
- John Faithfull. Greenockite (англійською) . University of Glasgow, Hunterian Museum. Архів оригіналу за 23 листопада 2012. Процитовано 2 листопада 2012.