Гребля Табка
| Гребля Табка | |
|---|---|
 | |
| 35°52′20″ пн. ш. 38°34′00″ сх. д. / 35.872222222222° пн. ш. 38.566666666667° сх. д. | |
| Країна | Сирія |
| Адмінодиниця | Ракка |
| Стан | діюча |
| Річка | Євфрат |
| Каскад | Євфратський |
| Початок будівництва | 1968 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1971—1978 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 824 МВт |
| Середнє річне виробництво | ??? млн кВт·год |
| Тип ГЕС | греблева |
| Розрахований напір | ??? м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | поворотно-лопатевих |
| Кількість та марка турбін | 8 |
| Витрата через турбіни | ??? м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 8 |
| Потужність гідроагрегатів | 8х103 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | кам'яно-накидна |
| Висота греблі | 60 м |
| Довжина греблі | 4500 м |
| Шлюз | ??? |
| ЛЕП | ??? |
| Власник | ??? |
  Гребля Табка | |
| Мапа | |
 | |
 Гребля Табка у Вікісховищі | |
Гребля Табка (араб. سد الطبقة) або Саура аль-Дам (араб. سد الثورة, Гребля революції), кам'яно-накидна гребля на Євфраті , за 40 км вгору за течією від міста Ер-Ракка в провінції Ер-Ракка, Сирія. Гребля має 60 м заввишки і 4,5 км завдовжки і є найбільшою греблею в Сирії.[1] Її будівництво призвело до створення водосховища Аль-Ассад, найбільшого водосховища Сирії. Гребля була побудована у 1968–1973 роках за допомогою Радянського Союзу. Міжнародна спільнота допомогла викопати і документувати багато археологічних пам'ятників, що були розташовані в районі майбутнього водосховища, перш ніж вони будуть затоплені через підйом води. Коли плин води річищем Євфрату був скорочений у 1974 році, за для заповнення водосховища, вибухнув конфлікт між Сирією та Іраком , який був врегульований шляхом втручання з боку Саудівської Аравії і Радянського Союзу.[2] Гребля була побудована для виробництва електроенергії і зрошування землі по обидві береги Євфрату.[3]
У 1927 році, коли Сирія була під французьким мандатом, було запропоновано побудувати греблю в долині Євфрату недалеко від сирійсько-турецького кордону. Після здобуття Сирією незалежності у 1946 році, була знову досліджена практична здійсненність цієї пропозиції, але план не був виконаний. У 1957 році сирійський уряд досяг угоди з Радянським Союзом з технічної та фінансової допомоги для будівництва греблі в долині Євфрату. Сирія, в рамках Об'єднаної Арабської Республіки (ОАР), підписала угоду з ФРН в 1960 році на отримання кредиту для фінансування будівництва греблі. Після того як Сирія вийшла з ОАР у 1961 році, нова угода про фінансування греблі була досягнута з Радянським Союзом у 1965 році. Спеціальне державне відомство було створено в 1961 році для спостереження за будівництвом греблі[4]
Спочатку, гребля Табка планувалась греблею подвійного призначення. Гребля мала включати в себе ГЕС з восьми турбін, здатних виробляти 824 МВт загалом, і мала зрошувати площу 640 000 га по обидві береги Євфрату[3][5] Будівництво греблі тривало у 1968 — 1973, проте спорудження ГЕС було закінчено у 1977 році. Загальна вартість греблі склала 340 млн. дол США з яких 100 млн. дол США було надано у формі кредиту з боку Радянського Союзу.[5] Радянський Союз також надав технічну експертизу.[6] На будівництво було залучено до 12 тис. сирійців і 900 техніків з СРСР.[7] Вони були розміщені в сьогоденному Ес-Саурі . [1] Для здійснення цього проекту, а також будівництва іригаційних робіт на річці Хабур, сирійську національну залізницю (Chemins de Fer Syriens) було продовжено з Алеппо до греблі, через Ар-Ракка, Дейр-ез-Зор і Камишли.[8] Чотири тисячі арабських родин, які жили в затопленій частині долини Євфрату були переселені в інші місця північної Сирії[9][10]
У 1974 році Сирія почали заповнення водосховища, зменшуючи потік Євфрату. Трохи раніше, Туреччина почали заповнювати водосховище Кебан, проте на сточищі Євфрату розпочалась посуха[11] У результаті Ірак отримав значно менше води з Євфрату, ніж зазвичай, річний стік Євфрату знизився з 15,3 км³ в 1973 році до 9,4 км³ в 1975 році[12][13] Ірак попросив Лігу арабських держав втрутитися, проте Сирія стверджувала, що вона отримала менше води з Туреччини, тому відмовилися співпрацювати[14] У результаті напруженість зростала Ірак і Сирія розгорнули свої війська біля спільного кордону.[2][15] Ірак також погрожував бомбити греблю Табка. [2][16] Вирішенням суперечки була підписана угода у 1975 році за посередництвом Саудівської Аравії та Радянського Союзу за якій Сирія негайно збільшила потік від греблі і погодилася дати 60% потоку води Євфрату до Іраку[2][14] У 1987 році, Туреччина, Сирія та Ірак підписали угоду, за якою Туреччина гарантувала на турецько-сирійському кордоні підтримувати стік Євфрату 500 м³/сек, що є 16 км³/рік[2][14]
Перед заповненням водосховища греблі Табка між 1963 і 1974 проводилася інтенсивна міжнародна програма археологічних розкопок у районі, який перебував під загрозою затоплення. У рамках цієї програми розкопки були проведені на об'єктах, які датовані, починаючи з періоду пізньої Натуфійської культури до періоду Османської імперії. Розкопки включали такі об'єкти, як Абу-Хурейра, Емар, Хабуба Кабіра, Мурейбет, Тель-ес-Свейхат, Тель-Фрей і Дібсі Фарадж. У Джабері, замку на вершині пагорба, який буде перетворено на острів від затоплення водосховища Аль-Ассад, була побудована захисна гласіса, а два мінарети у Мурейбеті та Мескені були переміщені в зону за межами ділянки затоплення[17].
Гребля Табка розташована у місці, де скельні виходи на кожній стороні долини Євфрату є менш ніж за 5 км один від одного. Кам'яно-накидна гребля має 4,5 км завдовжки, 60 м заввишки від русла річки (307 м над рівнем моря), 512 м завширшки у підмурівку і 19 м по гребеню[18] ГЕС розташована на південному краю греблі і містить вісім поворотно-лопатевих турбін. Швидкість обертання турбін становить 125 RPM , і вони потенційно можуть генерувати 103 МВт кожна.[19] Водосховище Асад має 80 км завдовжки і в середньому 8 км завширшки[20] Водосховище потенційно може містити 11,7 км³ води, в цьому випадку розмір площі її поверхні буде 610 км².[21] Річне випаровування становить 1,3 км³ у зв'язку з високою середньою температурою влітку в північній Сирії[22] Це вельми багато в порівнянні з водосховищами вище за течією від водосховища Асад. Наприклад, випаровування на водосховищі Кебан становить 0,48 км³/рік приблизно з тією ж площею поверхні[11]
Проте ані ГЕС, ані водосховище перед початком громадянської війни у Сирії не використовували свій повний економічний потенціал. Хоча водосховище потенційно може містити 11,7 км³, фактична ємність становить 9,6 км³, з площею 447 км³[23]. Пропонована схема зрошення має ряд проблем, у тому числі високий вміст гіпсу у меліорованих ґрунтах навколо водосховища, засолення ґрунтів, руйнування каналів, якими прямує вода з водосховища, і небажання фермерів переселитися в новітні меліоровані райони. В результаті, тільки 60 000 га зрошували з водосховища у 1984 році.[20] У 2000 році зрошувальна поверхня зросла до 124 000 га, що є лише 19% від прогнозованих 640000 га.[22][24] У зв'язку з низьким надходженням, ніж очікувалося, води з Туреччини, а також відсутність технічного обслуговування, гребля генерує тільки 150 МВт замість 800 МВт.[3] Водосховище є найважливішим джерелом питної води в Алеппо, забезпечуючи місто по трубопроводу з 0,08 км³/рік.[3] Водосховище також підтримує розвиток рибної промисловості[25]
- ↑ а б Hunt, 1974
- ↑ а б в г д Kaya, 1998
- ↑ а б в г Shapland, 1997, с. 110
- ↑ Bourgey, 1974, с. 345—346
- ↑ а б Adeel та Mainguet, 2000, с. 214
- ↑ Shapland, 1997, с. 109
- ↑ Bourgey, 1974, с. 348
- ↑ Hughes, 2008
- ↑ Anonymous, 2009, с. 11
- ↑ McDowall, 2004, с. 475
- ↑ а б Kalpakian, 2004, с. 108
- ↑ Shapland, 1997, с. 117
- ↑ Frenken, 2009, с. 345
- ↑ а б в Wolf, 1994, с. 29
- ↑ Kangarani, 2005, с. 65
- ↑ Scheumann, 2003, с. 745
- ↑ Bounni, Adnan (1977), Campaign and exhibition from the Euphrates in Syria, The Annual of the American Schools of Oriental Research, 44: 1—7, ISSN 0066-0035, JSTOR 3768538
- ↑ Bourgey, 1974, с. 349
- ↑ Bourgey, 1974, с. 351
- ↑ а б Collelo, 1987
- ↑ Altinbilek, 2004, с. 21
- ↑ а б Elhadj, 2008
- ↑ Jones та ін., 2008, с. 62
- ↑ Mutin, 2003, с. 4
- ↑ Krouma, 2006
- Anonymous (2009), Group denial. Repression of Kurdish political and cultural rights in Syria (PDF), New York: Human Rights Watch, OCLC 472433635, архів оригіналу (PDF) за 3 серпня 2018, процитовано 17 вересня 2013
- Adeel, Zafar; Mainguet, Monique (2000), Summary Report of the Workshop, Архівована копія, New Approaches to Water Management in Central Asia, United Nations University/ICARDA, с. 208—22, архів оригіналу за 28 травня 2010, процитовано 17 вересня 2013
{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - Akkermans, Peter M. M. G.; Schwartz, Glenn M. (2003), The archaeology of Syria. From complex hunter-gatherers to early urban societies (ca. 16,000–300 BC), Cambridge: Cambridge University Press, ISBN 0-521-79666-0
- Altinbilek, Dogan (2004), Development and Management of the Euphrates–Tigris Basin, International Journal of Water Resources Development, 20 (1): 15—33, doi:10.1080/07900620310001635584, ISSN 1360-0648
- Bell, Gertrude Lowthian (1924), Amurath to Amurath, London: Macmillan & Co, OCLC 481634750
- Bounni, Adnan; Lundquist, J. M. (1977), Campaign and exhibition from the Euphrates in Syria, The Annual of the American Schools of Oriental Research, 44: 1—7, ISSN 0066-0035, JSTOR 3768538
- Bourgey, André (1974), Le barrage de Tabqa et l'amenagement du bassin de l'Euphrate en Syrie, Revue de Géographie de Lyon (French) , 49 (4): 343—354, doi:10.3406/geoca.1974.1658, ISSN 1960-601X, архів оригіналу за 24 вересня 2015, процитовано 17 вересня 2013
- Collelo, Thomas (1987), Syria: A Country Study, Washington: GPO for the Library of Congress, OCLC 44250830, архів оригіналу за 29 червня 2011, процитовано 17 вересня 2013
- Elhadj, Elie (2008), Dry aquifers in Arab countries and the looming food crisis, Middle East Review of International Affairs, 12 (3), ISSN 1565-8996[недоступне посилання з квітня 2019]
- Frenken, Karen (2009), Irrigation in the Middle East region in figures. AQUASTAT Survey - 2008 (PDF), Rome: FAO, ISBN 978-92-5-106316-3, архів оригіналу (PDF) за 11 жовтня 2017, процитовано 17 вересня 2013
- Hughes, Hugh (2008), Middle East Railways, AlMashriq, архів оригіналу за 27 червня 2009, процитовано 14 грудня 2009
- Hunt, Carla (1974), Last boat to Tabqa, Saudi Aramco World, 25 (1): 8—10, ISSN 1530-5821, архів оригіналу за 13 січня 2010, процитовано 17 вересня 2013
- Inan, Yüksel (2000), The law of international water courses and the Middle East (PDF), архів оригіналу (PDF) за 18 липня 2011, процитовано 17 вересня 2013
- Jamous, Bassam (2009), Nouveaux aménagements hydrauliques sur le Moyen Euphrate syrienne. Appel à projets archéologiques d'urgence (PDF), Studia Orontica (French) , DGAM, архів оригіналу (PDF) за 28 липня 2011, процитовано 14 грудня 2009
- Jones, C.; Sultan, M.; Yan, E.; Milewski, A.; Hussein, M.; Al-Dousari, A.; Al-Kaisy, S.; Becker, R. (2008), Hydrologic impacts of engineering projects on the Tigris–Euphrates system and its marshlands, Journal of Hydrology, 353: 59—75, doi:10.1016/j.jhydrol.2008.01.029, ISSN 0022-1694
- Kalpakian, Jack (2004), Identity, conflict and cooperation in international river systems, Aldershot: Ashgate, ISBN 978-0-7546-3338-9
- Kangarani, Hannaneh M. (2005), Euphrates and Tigris watershed. Economic, social and institutional aspects of forest in an integrated watershed management (PDF), Rome: FAO, OCLC 444911461, архів оригіналу (PDF) за 11 жовтня 2017, процитовано 17 вересня 2013
- Kaya, Ibrahim (1998), The Euphrates–Tigris basin: An overview and opportunities for cooperation under international law, Arid Lands Newsletter, 44, ISSN 1092-5481, архів оригіналу за 6 червня 2011, процитовано 17 вересня 2013
- Krouma, I. (2006), National Aquaculture Sector Overview. Syrian Arab Republic. National Aquaculture Sector Overview Fact Sheets, FAO Fisheries and Aquaculture Department, FAO, архів оригіналу за 4 лютого 2021, процитовано 15 грудня 2009
- McClellan, Thomas L. (1997), Euphrates Dams, Survey of, у Meyers, Eric M. (ред.), The Oxford Encyclopedia of Archaeology in the Ancient Near East, т. 2, New York: Oxford University Press, с. 290—292, ISBN 0-19-506512-3
- McDowall, David (2004), A modern history of the Kurds, London: I.B. Tauris, ISBN 978-1-85043-416-0
- Murdoch, D. A.; Vos, R.; Abdallah, A.; Abdallah, M.; Andrews, I.; al-Asaad, A.; van Beusekom, R.; Hofland, R.; Roth, T. (2005), A Winter Survey of Syrian Wetlands. Final Report of the Syrian Wetland Expedition, January – February 2004, London: privately published, OCLC 150245788
- Mutin, Georges (2003), Le Tigre et l'Euphrate de la discorde, VertigO (French) , 4 (3): 1—10, doi:10.4000/vertigo.3869, ISSN 1492-8442, архів оригіналу за 9 січня 2010, процитовано 17 вересня 2013
- Rahi, Khayyun A.; Halihan, Todd (2009), Changes in the salinity of the Euphrates River system in Iraq, Regional Environmental Change, 10: 27—35, doi:10.1007/s10113-009-0083-y, ISSN 1436-378X
- Reichel, Clemens (2004), Appendix B: Site gazetteer, у Wilkinson, Tony J. (ред.), On the margin of the Euphrates. Settlement and land use at Tell es-Sweyhat and in the Upper Lake Assad area, Syria (PDF), Oriental Institute Publications, т. 124, Chicago: Oriental Institute, с. 223—261, ISBN 1-885923-29-5, архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2013, процитовано 17 вересня 2013
- Scheumann, Waltina (2003), The Euphrates issue in Turkish–Syrian relations, у Brauch, Hans Günter; Liotta, P. H.; Marquina, Antonio; Rogers, Paul F.; Selim, Mohammed El-Sayed (ред.), Security and environment in the Mediterranean. Conceptualising security and environmental conflicts, Berlin: Springer, с. 745—760, ISBN 3-540-40107-5
- Shapland, Greg (1997), Rivers of discord: international water disputes in the Middle East, New York: Palgrave Macmillan, ISBN 978-0-312-16522-2
- Wilkinson, Tony J. (2004), On the margin of the Euphrates. Settlement and land use at Tell es-Sweyhat and in the Upper Lake Assad area, Syria (PDF), Oriental Institute Publications, т. 124, Chicago: Oriental Institute, ISBN 1-885923-29-5, архів оригіналу (PDF) за 16 травня 2013, процитовано 17 вересня 2013
- Wolf, Aaron T. (1994), A Hydropolitical History of the Nile, Jordan and Euphrates River Basins, у Biswas, Asit K (ред.), International Waters of the Middle East: From Euphrates-Tigris to Nile, Oxford University Press, с. 5—43, ISBN 978-0-19-854862-1