Готторпське питання
| Готторпське питання | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| дансько-німецькі конфлікти | |||||||
 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} Данське королівство
|
 Гольштейнське герцогство Російська імперія
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Ольденбурги | Гольштейн-Готторпи | ||||||
Готто́рпське пита́ння (рос. Готторпский вопрос, англ. Gottorp question), або пита́ння Готто́рпської спа́дщини — у 1581—1773 роках територіальна суперечка між Данським королівством (Ольденбургами) і Гольштейнським герцогством (Гольштейн-Готторпами) про приналежність частини Шлезвіга-Гольштейна[1]. 1544 року ця частина була розділена на три: Седербогську (відійшла Данії), Готторпську (відійшла Гольштейну) і Хадерслевську землі[1]. Конфлікт між Данією і Гольштейном почався після розділу між ними в 1581 році Хадерслевської землі[1]. Боротьба загострилася у 2-й половині XVII ст. і в часи Північної війни (1700—1721)[1]. У протистоянні з Данією Гольштейн-Готторпські герцоги спиралися на Священну Римську імперію, до складу якої входило їхнє герцогство[1]. Коли на початку 1762 року герцог Карл-Петер-Ульріх став російським імператором (Петром ІІІ), до суперечки приєдналася Російська імперія і ситуація склалася загрозливою для Данії[1]. Втім Катерина ІІ, яка захопила російський трон, уклала із данцями в 1767 році обопільно-вигідний Копенгагенський договір про союз і обмін землями. Цей договір був підтверджений Царськосільським трактатом 1773 року[1]. За умовами договору і трактату російський престолонаслідник Павло (майбутній Павло І), який водночас був герцогом Гольштейнським, віддавав Данії свої права на готторпський спадок в обмін на Ольденбурзьке і Дельменгорстське графства у Північній Німеччині, сплату данцями гольштейнських боргів і торгові преференції для російських купців в Данії. Внаслідок цього весь Шлезвіг-Гольштейн опинився у володінні Данської Корони[1] до 1866 року.
Питання виникло 1544 року, коли Шлезвіг-Гольштейн було розділено на 3 частини:
- Седерборзьку, що відійшла до Данії;
- Готторпську, якою керували герцоги з династії Гольштейн-Готторпів;
- Хадерслевську.
Конфлікт між Данією та Готторпами через так звану «готторпську спадщину» почався після розподілу між ними 1581 року Хадерслевської частини. Боротьба особливо загострювалась у 2-й половині XVII століття й під час Північної війни 1700—1721 років. У боротьбі з Данією готторпські герцоги опирались на підтримку Священної Римської імперії, підданими якої були.
Після того, як гольштейн-готторпський герцог Карл Петер Ульріх став 1762 року російським імператором Петром III, ситуація для Данії стала загрозливою. Імператор відправив Каспара фон Зальдерна, представника Гольштейну, разом із Йоганном Корфом, російським послом в Данії, для участі в Берлінській конференції, на якій мусила вирішуватися територіальна суперечка[2].
8 (19) липня 1762 року відбулося перше й останнє засідання конференції. Петра ІІІ скинула з престолу його дружина, Катерина ІІ, яка не поспішала вирішувати гольштейнське питання. Зальдерна викликали назад до Росії, куди він прибув в листопаді 1763 року[2].
| Копенгагенський договір | |
|---|---|
| Тип | міжнародний договір |
| Підписано | 11 (22) квітня 1767 |
| Місце | Копенгаген, Данія |
| Підписанти | 22 листопада 1767 |
| Сторони | Данія Гольштейн Росія |
На початку 1766 року російська імператриця Катерина ІІ делегувала своїх представників для переговорів із Данією — Каспара фон Зальдерна, представника Гольштейну, і генерал-майора Михайла Філософова, представника Росії[2]. Від грудня 1766 року по 22 грудня 1767 року, вони вели переговори із представниками данського уряду в Копенгагені[2].
22 листопада 1767 року учасники переговорів підписали попередній трактат, датований заднім числом — 11 (22) квітня 1767 року, який вирішував територіарльний спір. За умовами угоди, Росія поступалася гольштейнськими володіннями на користь Данії в обмін на Ольденбурзьке і Дельменгорстське графства. При цьому Данія брала на себе зобов'язання сплатити великі борги Гольштейнського правлячого дому і надавала тороговельні преференції російським купцям у данських водах. Договір набував чинності після того, як російський царевич і гольштейнський герцог Павло Петрович (майбутній імператор Павло І) досягне повноліття і підпише його[2].
| Царськосільський договір | |
|---|---|
| Тип | міжнародний договір |
| Підписано | 21 травня (1 червня) 1773 |
| Місце | Царське Село, Росія |
| Сторони | Данія Гольштейн Росія |
Копенгагенська угода була підтверджена Царськосільським трактатом (дан. Traktaten i Zarskoje Selo, російська Царскосельский договор; також називається Mageskiftetraktakten) від 21 травня (1 червня) 1773 року, який цілковито врегулював «готторпське питання».
Відповідно до укладеного трактату, спадкоємець російського престолу Павло, який був одночасно гольштейн-готторпським герцогом, відмовлявся на користь Данії від готторпської спадщини в обмін на Ольденбурзьке та Дельменгорстське графства у Північній Німеччині, правителем яких став Фрідріх-Август І. В результаті такого рішення весь Шлезвіг-Гольштейн увійшов до складу Данії.
Російський уряд відправив Каспара фон Зальдерна закордон, до спірних територій, де він провів обмін володіннями, зазначеними у трактаті. 5 (16) листопада 1773 року він працював у Кілі й 29 листопада (10 грудня) — в Ольденбурзі[2].
3 (14) грудня 1773 Зальдерн передав Ольденбурзьке і Дельменгорстське графства князю-єпископу Любекському Фрідріху-Августу І, дядькові Павла[2].
- Возгрин, В. Е. Судьба шлезвиг-гольштейнского наследия российских императоров // Труды Кафедры истории нового и новейшего времени. Санкт-Петербургский государственный университет. 2008, № 2, С. 60—76. [1] [Архівовано 22 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Чечулин, Н.Д. Сальдерн, Каспар [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Русский биографический словарь А. А. Половцова. Санкт-Петербург, 1904, Т. 18, С. 121—124.
- Похлебкин, В. В. Готторпский вопрос [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Советская историческая энциклопедия. Москва, 1963, Т. 4.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Готторпське питання
