Генріх Гофман (фотограф)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гофман.
Генріх Гофман
нім. Heinrich Hoffmann
Генріх Гофман в 1945 році.
Народився12 (24) вересня 1885[1][4][…]
Фюрт, Середня Франконія, Баварське королівство, Німецький Райх[6]
Помер16 грудня 1957(1957-12-16)[1][2][3] (72 роки)
Мюнхен, ФРН[6]
ПохованняПівнічний цвинтар[d]
Країна Німеччина
Діяльністьфотограф, політик
Alma materГайдельберзький університет Рупрехта-Карла
ВчителіХайнріх Кнір
Знання мовнімецька[7][8]
УчасникПерша світова війна
Посададепутат рейхстагу Третього рейхуd і райця
ПартіяНаціонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Конфесіяпротестантизм
ДітиГенрієтта фон Ширах
Нагороди
Золотий партійний знак НСДАП
Золотий партійний знак НСДАП
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Генріх Гофман (Heinrich Hoffmann; 12 вересня 1885, Фюрт — 16 січня 1957, Мюнхен) — німецький фотограф і видавець. Близький друг і особистий фотограф Адольфа Гітлера.

Біографія

[ред. | ред. код]

Генріх Гофман — єдина дитина в сім'ї фотографа Роберта Гофмана і його дружини Марії, уродженої Каргль. З 1897 року Генріх зайнявся сімейною справою і вивчав фотографію у батька і дядька в їх фотоательє на площі Єзуїтів в Регенсбурзі. Придворні фотографи Гофмани спеціалізувалися на фотопортретах, серед їх клієнтів було чимало королівських осіб і високопоставлених осіб.

У віці 16 років Генріх Гофман влаштувався на роботу в Дармштадт помічником Гуго Тіле, придворного фотографа великого герцога Гессенського Ернста Людвіга. Тіле, а з ним і Гофмана, неодноразово викликали в герцогський палац для фотографування членів герцогської сім'ї. За спогадами Гофмана, він ще тоді відчув «ауру трагічного смутку, що оточувала російських аристократок» — сестер великого герцога Ернста Людвіга Єлизавету і Аліси, які повінчалися з членами російського імператорського дому — братами великим князем Сергієм Олександровичем і імператором Миколою II. Російська імператриця виглядала скромно і відсторонено і, здавалося, відчувала полегшення, коли закінчувався фотографічний сеанс.

У 1901 році Генріх Гофман переїхав в Гайдельберг, де працював у університетського фотографа Фріца Лангбайніта, що спеціалізувався на жанровій фотографії з життя місцевих студентів. З 1902 року Гофман працював у Франкфурті-на-Майні в студії військового фотографа Філіпа Теобальда, серед клієнтів якого були офіцери з довколишніх казарм. Як і раніше, Гофману довіряли поки тільки підсвітку фотознімків. На початку 1903 року Гофман приїхав в курортний Гомбург на стажування в фотоательє імператорського двору Томаса Генріха Фойгта. У Вісбаденському замку Гофман асистував на фотосесії імператора Вільгельма II з нагоди історичної зустрічі з імператором Миколою II. Кайзер, який мав численні почесні звання інших полків, вирішив тоді знятися в формі кожного з них. Після трьох років роботи на Фойгта Гофман деякий час працював в Цюріху у фотографа Каміля Руфа.

Зі Швейцарії Гофман повернувся в Мюнхен, мріючи про кар'єру художника. У Мюнхенському університеті він відвідував лекції з анатомії професора Зіґфріда Мольєра і вивчав техніку малюнка у професора Генріха Кнірра в Мюнхенській академії мистецтв. Але старший Гофман був категорично проти таких планів сина і дозволяв йому займатися мистецтвом і живописом лише в додатку до фотографії. Нездійснена мрія Гофмана про кар'єру художника зблизила його в майбутньому з Гітлером, який також безуспішно шукав себе в живописі.

У 1907 році Гофман, який набрався практичного досвіду, вирушив у Англію, сподіваючись заробити на власне фотоательє. За рекомендацією фотографа Георга Генріха Еммеріха він деякий час пропрацював в лондонському ательє Еміля Отто Гоппе, а потім відкрив власну фотомайстерню, успішно брав участь у багатьох фотоконкурсах і обзавівся зв'язками серед місцевої знаті. Гофман зробив сенсаційні знімки краху дирижабля. Накопичивши достатньо коштів, в 1909 році Гофман повернувся на батьківщину і в початку 1910 року відкрив портретну фотостудію в Мюнхені за адресою Шеллінгштрассе, 33. Фотобізнес Гофмана пішов в гору завдяки його репортерській винахідливості і любові до мистецтва. На замовлення газети Münchner Illustrierte Zeitung Гофман здобув фотографію прибулого з гастролями в Мюнхен Енріко Карузо, він також співпрацював з берлінськими і австрійськими агентствами новин. Серед клієнтів Гофмана значилися Бруно Вальтер і Ріхард Штраус.

З початком Першої світової війни Гофмана закликали в армію військовим фотографом, він починав службу при 3-му баварському армійському корпусі на Західному фронті, а потім в сформованій кінофотослужбі займався проявленням фотографій військової розвідки. 2 серпня 1914 року Гофман вів фотозйомку загального тріумфу на мюнхенській площі Одеонсплац. На чорно-білому знімку з площі Одеонсплац пізніше буде впізнаний присутній там Адольф Гітлер. В кінці 1918 року, з початком Листопадової революції, Гофмана відпустили додому, і в революційному Мюнхені він знову зайнявся фоторепортажами і фотопортретами вождів революції. Після розгрому Баварської республіки Гофман опублікував фотоальбом під заголовком «Рік баварської революції», який здобув великий успіх.

У 1919 році Гофман вступив в партію «Айнвонервер», що стояла на правих екстремістських позиціях, і опублікував фотоброшуру правого консервативного спрямування «Один рік баварської революції в фотографії». Одночасно Гофман зав'язав дружні стосунки з Дітріхом Еккартом, видавцем Völkischer Beobachter.

У квітні 1920 року 34-річний Гофман вступив в НСДАП і отримав монопольні права на збут антисемітської провокаційної газети Auf gut deutsch (На правильному німецькому), яку видавав Еккарт. Гофмана стали залучати до фотографування партійних босів: Германа Герінга, Рудольфа Гесса, а незабаром і Гітлера. За спогадами Гофмана, на момент знайомства він займав набагато міцніше становище в суспільстві, ніж Гітлер.

Адольф Гітлер із членами свого особистого штабу (травень-червень 1940). Гофман — крайній праворуч.

Після Пивного путчу в 1923 році з'явилися перші портрети Гітлера, зроблені Гофманом. На одному з них Гітлер знятий в колі товаришів по ув'язненню в Ландсбергській в'язниці. Всі фотографії Гітлера, де він був знятий з близької відстані, були зроблені Генріхом Гофманом. Гітлера і Гофмана пов'язували дуже близькі і довірчі відносини. В гостях у Гофманів на віллі в Богенгаузені Гітлер почувався як вдома. За спогадами дочки Гофмана Генрієтти, Гітлер часто бував у них, залишався на обід, а після цього грав на піаніно або відпочивав в саду, лежачи на траві, і навіть читав вголос п'єсу Людвіга Томи.

У 1924 році Гофман видав фотоброшуру «Пробудження Німеччини в знімку і слові», а в 1926 році брав діяльну участь у заснуванні друкованого органу націонал-соціалістів Illustrierter Beobachter. У 1929 році Гофман як представник НСДАП брав участь в роботі з'їзду депутатів Верхньої Баварії і з грудня 1929 року входив до складу мюнхенського міської ради.

Гофман познайомив Гітлера з Євою Браун, яка в 1929 році влаштувалася ученицею в фотоательє Гофмана. Одного вечора Гофман з'явився в ательє разом з чоловіком, якого він представив як пана Вольфа. Після відходу незнайомця Гофман пояснив Єві, що це був фюрер НСДАП Адольф Гітлер.

З 1932 року Гофман переважно займався пропагандистськими фоторепортажами. У його видавництві Heinrich Hoffmann. Verlag national-sozialistische Bilder було зайнято до 300 осіб, а обороти його бізнесу зі збуту фотоальбомів на замовлення НСДАП незабаром стали вимірюватися мільйонами рейхсмарок. Внаслідок своєї зайнятості на цьому терені в 1933 році Гофман був змушений покинути пост члена міської ради Мюнхена.

У 1937 році Гітлер доручив Гофману підбір експонатів для «Великої німецької художньої виставки». Для цього йому навіть було присвоєно звання професора.

У 1938 році Гофман став членом комісії з реалізації конфіскованих творів дегенеративного мистецтва. Йому ставилося завдання без зайвого шуму продати ці твори мистецтва за валюту за кордон. У серпні 1939 року Генріх Гофман входив до складу німецької делегації на чолі з Йоахімом фон Ріббентропом, яка прибула в Москву для підписання пакту Молотова — Ріббентропа.

З 1933 року — депутат рейхстагу.

У квітні 1945 року, в останній раз побувавши у Гітлера, Гофман вирушив до Баварії, де в Обервессені був заарештований американцями.

У жовтні 1945 року Генріх Гофман був поміщений у в'язницю Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі, де повинен був навести порядок в своєму архіві для участі в Нюрнберзькому процесі. Процес денацифікації проти особистого фотографа і друга Гітлера почався в січні 1946 р Спочатку Гофмана зарахували до головним обвинуваченим (група I), однак йому вдавалося знову і знову оскаржити рішення суду, що засудив Гофмана до 10 років позбавлення волі. Зрештою Гофман був засуджений до чотирьох років ув'язнення з повною конфіскацією майна. Після свого звільнення в 1950 році Гофман оселився в селі Епфах під Мюнхеном, де помер через сім років у віці 72 років.

Сім'я

[ред. | ред. код]

Дружина (з 1911) — Тереза ​​«Неллі» Бауманн (пом. 1928), яка біла помічницею і однією хз перших клієнток Гофмана; діти:

  • Генрієтта (1913—1992); з 1932 року заміжня за Бальдура фон Ширах, рейхсюгендфюрером гітлерюгенду, гауляйтером Відня;
  • Генріх (2 жовтня 1916—?).

Вдруге був одружений з Ерною Гребке (Erna Gröbke).

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Генрих Гофман. Гитлер был моим другом: воспоминания личного фотографа фюрера, [1920—1945] / пер. Т. М. Шуликовой. — М.: Центрполиграф, 2007. — 253 с. — (За линией фронта. Мемуары). — 5000 экз. — ISBN 978-5-9524-2881-2.

Література

[ред. | ред. код]
  • Heike B. Görtemaker. Eva Braun. Leben mit Hitler. — 5. Auflage. — München: C.H. Beck, 2012. — 366 S. — ISBN 978-3-406-61663-1.
  • Шпеер А. Воспоминания. — М.: Захаров, 2010. — 688 с. — ISBN 978-5-8159-0974-8.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Бібліографія. Heinrich Hoffmann // Німецька національна бібліотека
  • Гофман, Генрих. Исторический словарь. Энциклопедии & Словари. Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 10 листопада 2013.
  • Гофман, Генрих. Энциклопедия Третьего рейха. Энциклопедии & Словари. Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 10 листопада 2013.
  • Генрих Гофман. Хронос. Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 10 листопада 2013.
  • Біографія [Архівовано 27 липня 2018 у Wayback Machine.](нім.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
  3. ↑ а б Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  4. ↑ Delarge J. Le Delarge — Paris: Gründ, Jean-Pierre Delarge, 2001. — ISBN 978-2-7000-3055-6
  5. ↑ Munzinger Personen
  6. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118845446 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  7. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. ↑ CONOR.Sl
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Генріх_Гофман_(фотограф)&oldid=40682509