Вікіпедія:Пісочниця

Знакомьтесь с клавиатурой Gboard! Здесь будет сохраняться текст, который вы копируете.

14:08, 4 грудня 2024 (Укр. час) йцукенгшщзхфывапролджэячсмитьбю

Видео

Жирный Курсив Перечеркнутый

Захар Беркут — один із головних персонажів однойменної історичної повісті Івана Франка, що є символом мужності, мудрості та патріотизму. Захар Беркут — старійшина, знахар карпатського села « Тухля» , борець за незалежність своєї громади, захисник традицій та моральних цінностей. 90-літній старець є батьком 8 дітей, молодшого з яких звати Максим.

Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями… Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. (…)Сад, пасіка й ліки — се була його робота.

Чоловік володіє глибоким почуттям справедливості та національної гідності. Він виступає проти будь-яких форм насилля та беззаконня, що загрожують його народові, і готовий зробити все для того, щоб зберегти мир і спокій на своїй землі.

Захар Беркут — це образ людини, яка уособлює моральну силу та непохитність духу. Він є важливим символом стійкості українського народу перед зовнішніми ворогами та внутрішніми конфліктами. Його персонаж у повісті Івана Франка демонструє, як важливо зберігати честь та гідність навіть у найважчі часи. Захар Беркут не тільки фізично, але й морально стає стіною між своєю землею і ворогами, даючи гідний відсіч навіть у найскладніших умовах. Його рішучість, мудрість і відданість рідній землі роблять його важливою фігурою, що залишає значний слід у культурному і духовному житті українського народу.

Знали його не лиш як чудовного лікаря, що лічить рани і всякі болісті, але й не менш як чудового бесідника та порадника, котрий «як заговорить, то немов би тобі в серце вступає», а як порадить чи то одному чоловікові, чи й цілій громаді, то хоч цілий майдан старців набери, то й ті вкупі, певно, ліпшої ради не придумають(…)Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам-один серед громади слабий і безрадний, так і одна громада слаба і що тільки спільне порозуміння і спільне ділання многих сусідніх громад може надати їм силу і може в кожній громаді поокремо зміцнити свобідні порядки громадські

Франко майстерно описує, як монголо-татарські війська в XIII столітті вторглися на територію Русі, несучи руйнування та страх.

Монголо-татари зображені як грізна і нищівна сила, що поширює терор, знищуючи все на своєму шляху. У творі підкреслюється їхня жорстокість і стратегічна майстерність. Перехід через Карпати зображено драматично: це не просто пересування військ, а символ руйнування традиційного укладу життя, зокрема в мирному селі Тухля.

(...)Саме пополудні настигли страшні несподівані вісті до Тухлі. Пастухи з сусідньої полонини прибігли без духу до села, голосячи, що бачили якусь бійку коло боярського дому, якусь громаду незвісних чорних людей і чули незрозумілі, роздираючі крики. Майже вся тухольська молодіж, уоружившись у що хто міг, побігла на місце бою, але зупинилась оподалік, побачивши кроваве і трупами вкрите побоєвище, а боярський дім окружений хмарою монголів. Не було сумніву, всі молодці, вислані для збурення боярського дому, погибли в нерівній боротьбі з тими наїзниками. Не знаючи, що діяти, тухольська молодіж вернула до села, розносячи всюди страшну вість.