Верба (Дубенський район)
| село Верба | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Рівненська область | ||||
| Район | Дубенський район | ||||
| Тер. громада | Вербська сільська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA56040070010071469 | ||||
| Облікова картка | Верба | ||||
| Основні дані | |||||
| Перша згадка | 1442 | ||||
| Населення | 2863 | ||||
| Площа | 4,73 км² | ||||
| Густота населення | 605 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 35670 | ||||
| Телефонний код | +380 3656 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°16′24″ пн. ш. 25°36′34″ сх. д. / 50.27333° пн. ш. 25.60944° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
211 м | ||||
| Водойми | р. Іква | ||||
| Відстань до обласного центру |
65 км | ||||
| Відстань до районного центру |
21 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 35670, Рівненська обл., Дубенський р-н, с. Верба, вул. Львівська, 88 | ||||
| Карта | |||||
  Верба | |||||
 Верба | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Ве́рба — село в Дубенському районі Рівненської області, розташоване на лівому березі річки Ікви, за 20 км від районного центру м. Дубно. Центр Вербської територіальної громади. З північного заходу села проходить міжнародна автодорога Київ-Чоп, також село має власну залізничну станцію, якою керує Львівська залізниця.
Село розташоване у географічній зоні Мале Полісся. Північно-західна частина села розташована на висоті 230 м від рівня моря, у той час як південно-східна, яка прилягає до долини річки Іква — 200 м від рівня моря. Такий перепад висот пояснюється тим, що відразу за селом починається межа Малого Полісся із Повчанською височиною.
Сусідні села: Стовпець (південь), Птича (півн. схід), Софіївка Перша (півн. захід).
На південний схід від села є родовище торфу, яке вже не розробляється. (Див. також Урочище «Верба»).
Перша письмова згадка про село міститься у Привілеї короля Казимира Дениску Мукосійовичу на м. Збараж (пожиттєво) та села Збаразької волості (довічно) «за вірну службу», виданий за згодою Панів-Ради від 12 січня 1442 року, у якому село згадується серед інших сіл волості.
У 1518 році отримує міське право від короля Сигізмунда І.
1545 рік — згадується у ревізії Кременецького замку, де зазначено, що власники сіл Берега і Верби утримували одну з городень. Власником Верби у цьому джерелі названо Анджея Куньовського.
У 1549 році село придбав шляхтич Михайло Дашкович Єлович-Малинський. У 1564 році він отримав локаційний привілей на заснування містечка і право влаштовувати в ньому торги (раз на тиждень у четвер) та ярмарок (двічі на рік). В західній частині Верби, де сходились шляхи, що вели в напрямі Кременця, Дубна, Козина і Бродів, звели ратушу, будинки заїздів. Містечко оточили земляним валом. Частина Верби, що містилася поза межами валу, і надалі лишалася на становищі села. Частина села, що мала статус містечка була і залишається зараз центром.
У 1774 році в селі проживало 1282 чол., була церква, що володіла 90 десятинами землі, діти навчалися в церковно-парафіяльній школі. Згадується Верба і у «Списку всех почтовых станций в Волынской губернии» — пожвавлюється життя села. Це було пов'язано з тим, що через Вербу пролягав поштово-пасажирський тракт, була поштова станція, де було 34 коней. Поселення на той час було власністю шляхтича Лукаша Ротаріуша (герба «Гриф»)[1].
Після поділу Польщі 1793 року територія, до якої належить Верба, відійшла до Російської імперії. Містечко було центром волості у Дубенському повіті Волинської губернії.
Згідно з енциклопедичним словником Брокгауза і Єфрона в містечку Вербі налічувалось 124 подвір'я, проживало 1068 жителів, була залізнична станція, 9 крамниць та 8 заїжджих дворів, православна церква та синагога.
У 1906 році містечко Вербівської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 18 верст. Дворів 188, мешканців 1347[2].
На початку XX ст. у Вербі відкривається два деревообробні підприємства. На одному з них працювало 19 робітників, а на другому — 10. Також працювала фабрика, що виробляла вату, тартак, три млини, смолярне і молочне підприємства.
У 1908 році у Вербі відкрилося земське двохкласне училище, де навчались переважно діти заможних селян, торговців, колоністів, навчалось 75 хлопців, 32 дівчини. Почесний наглядач училища був Дмитро Львович Свєшніков — поміщик, двоюрідний дід відомого археолога Ігора Свєшнікова.
У часи Першої світової війни біля Верби проходила лінія фронту. З осені 1915 року перебувало під окупацією німецьких та австро-угорських військ. В червні 1916 року знову окуповане росіянами під час знаменитого Брусиловського прориву. В селі збереглися залишки військових споруд німецьких та австро-угорських військ.
У 1929 р. на містечко Верба поширені правила міської забудови.[3]
З 1919 року Верба знову під владою Польщі, село є центром Вербської гміни Дубенського повіту Волинського воєводства.
У 1939 році територію Західної України приєднано до СРСР, а в 1940 році Верба стає центром Вербського району новоутвореної Ровенської області. В березні 1940 року в селі Верба відкрили кінотеатр[4].
В червні 1941 року село було в центрі найбільшої танкової битви в історії — Дубно—Луцьк—Броди-Рівне. В околицях села йшли жорстокі танкові бої. В березні 1944 року село відвойоване у німецьких окупантів. Відновлення комуністичного режиму.
У 1944 році у Вербі стали до ладу маслозавод, залізнична станція, відкрилися магазин, побутові майстерні. За травень 1944 року відбудували 20 км залізничної колії. Запрацювали лісопильний, столярний, ковальський і слюсарний цехи лісозаводу[4].
У 1959 році Вербський район приєднано до Дубенського району.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2894 особи, з яких 1384 чоловіки та 1510 жінок.[5]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 2922 особи.[6]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,81 % |
| російська | 1,12 % |
| білоруська | 0,03 % |
| грецька | 0,03 % |
В селі працює два сільськогосподарських підприємства (ТОВ «ВітАгро», ПСП «Україна»), Дубенська дорожньо-експлуатаційна дільниця, ВАТ «Вербаагротех», ЗАТ «СПМК-7».
Село повністю газифіковане.
- Вербська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів [Архівовано 18 листопада 2013 у Wayback Machine.], дитячий садок [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.], дитяча музична школа, Обласний комунальний заклад «Вербська загальноосвітня санаторна школа-інтернат», відділення Дубенської ДЮСШ, будинок культури, Публічно-шкільна бібліотека с. Верба [Архівовано 12 жовтня 2016 у Wayback Machine.].
- Вербська дільнична лікарня на 30 ліжко-місць, яка обслуговує крім Верби ще 13 довколишніх сіл, поліклініка, Обласна протитуберкульозна лікарня.
Залізничним транспортом у Вербу можна дістатися з Рівного та Львова. На станції Верба зупиняються приміські та окремі пасажирські поїзди. У 2010 році закінчене будівництво об'їзної дороги, тепер автомобільна дорога Київ—Чоп не проходить через село, а огинає село з північного заходу.
у 2007 році створено музей-садибу «Біла хата», подвір'я та будинок якого облаштовані старожитностями українського сільського побуту XVIII — початку XIX століть.
В селі є футбольний клуб «Верба» яка представляє Вербу на чемпіонаті Дубенщини.
Також є спортивна школа з Гирьового спорту.
Є церкви і молитовний будинок
- Братійчук Мотря Василівна — професор-астрофізик, член Міжнародного астрономічного союзу
- Дивак Микола Петрович — доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України
- Ісаєвич Ярослав Дмитрович — український історик, громадський діяч, академік НАН України, президент Міжнародної асоціації україністів, директор Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. Автор праць з давньої української історії та культури.
- Павлонюк Василь Макарович — український військовик, хорунжий УПА.
- Рогашко Алла Володимирівна (1977) — українська письменниця, журналістка.
- Момотюк Леонід Петрович -Заслужений тренер України. Майстер спорту СССР з важкої атлетики. Виховав багатьох Майстрів спорту з гирьового спорту та чемпіонів Світу, Європи, України.
1671 рік — проїзд французького дипломата Ульріх фон Вердума.
1750 і 1753 роки — подорож філософа Григорія Сковороди.
1844 рік — проїзд через Вербу Миколи Костомарова, який згадував
|
О півночі приїхали ми до містечка Верба й заледве достукалися до величезної корчми; із зовнішнього розміру її можна було вважати, що в ній із п’ятдесят кімнат, а насправді лише п’ять. Решта простору зайняте сараєм, конюшнею і двором... | 
|
1846 рік — проїзд через Вербу Тараса Шевченка, який згадує про село у повісті «Варнак»:
|
|
Из Кременца пошел я через село Вербы в Дубно, а из Дубна на Острог, Корец и на Новгород-Волынский… |
|
1847 і 1848 роки — подорож Оноре де Бальзака.
Також село згадується у творі Михайла Шолохова Тихий Дон.
Село згадується у творі Ісаака Бабеля, Конармейский дневник 1920 года
- ↑ Werba, mko nad Ikwą // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 213. (пол.)
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 27 березня 2020.
- ↑ Rozporządzenie Ministra Robót Publicznych w porozumieniu z Ministrem Spraw Wewnętrznych z dnia 10 maja 1929 r. rozciągające przepisy dla gmin miejskich na niektóre osiedla gmin wiejskich na obszarze województwa wołyńskiego. — Dz.U. 1929 nr 41 poz. 347[недоступне посилання](пол.)
- ↑ а б Державний архів Рівненської області. rv.archives.gov.ua. Процитовано 13 квітня 2024.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- Історія державної служби в Україні: у 5 т. / відп. ред. Т. В. Мотренко, В. А. Смолій; упорядники: Г. В. Боряк (кер. кол. упоряд.), Л. Я. Демченко, Ю. А. Мицик та ін.; Голов. упр. держ. служби України; Ін-т історії України НАН України. — К. : Ніка-Центр, 2009. — Т. 3 : Документи і матеріали. V ст. до н. е. — 1774 р. — 656 с.
- Литовська метрика. Книга 561: Ревізії українських замків 1545 року/Підготував В. Кравченко; редкол: П. Сохань (відповідальний редактор), Г. Боряк, М. Крикун та ін. Наук. тов. ім. Шевченка в Америці, Наук. тов. ім. Шевченка в Україні, НАН України, Інститут укр. археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — Київ, 2005. — 597 с.
- «Архіви України» № 4-5/2001 А. Є. Заєць До історії правової локації волинських міст XVI — першої половини XVII ст.: локаційні привілеї у литовській і волинській (руській) метриках
- Інститут історії України НАН України [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона [Архівовано 19 березня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- Сварник І. Україна очима іноземця. Ульріх фон Вердум. Щоденник подорожі, яку я здійснив у роки 1670, 1671, 1672 … через королівство польське …// Жовтень. — 1983. — № 9 (467) — С. 84-100.
- Шевченко і Ровенщина. Ярослав Поліщук. — Рівне: Облредвидав, 1989.
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.
- Werba, mko nad Ikwą // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 213. (пол.).— S. 213—214. (пол.)
- Публічно-шкільна бібліотека с. Верба
