Валін
| Валін | |
|---|---|
| |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 516-06-3 |
| Номер EINECS | 200-773-6 |
| DrugBank | DB00161 |
| KEGG | D00039 і C00183 |
| Назва MeSH | D12.125.070.950 і D12.125.142.930 |
| ChEBI | 16414 і 57762 |
| SMILES | CC(C)[C@@H](C(=O)O)N |
| InChI | InChI=1S/C5H11NO2/c1-3(2)4(6)5(7)8/h3-4H,6H2,1-2H3,(H,7,8)/t4-/m0/s1 |
| Номер Бельштейна | 1721136 |
| Номер Гмеліна | 2826 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | C5H11NO2 |
| Молярна маса | 117,15 г/моль |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Валі́н — хімічна сполука, одна з двадцяти канонічних протеїногенних амінокислот, що використовуються всіма живими організмами на землі для біосинтезу білків. Позначається трилітерним скороченням Val або однолітерним скороченням V.
При трансляції може кодуватися кодонами мРНК GUU, GUC, GUA, а також GUG. Бічний ланцюг у валіна представлений ізопропільним замісником, завдяки чому валін відносять до групи гідрофобних амінокислот.
Це незамінна амінокислота, тобто організм людини не може синтезувати її самотужки.
Вперше валін був виділений із казеїну в 1901 році Емілем Фішером.[1] Назва валін була запропонована завдяки подібності валіну до валеріанової кислоти, яка своєю чергою отримала назву від валеріани.[2][3]
- ↑ valine. Encyclopaedia Britannica Online. Архів оригіналу за 31 липня 2011. Процитовано 6 грудня 2015.
- ↑ valine. Merriam-Webster Online Dictionary. Архів оригіналу за 27 листопада 2019. Процитовано 6 грудня 2015.
- ↑ valeric acid. Merriam-Webster Online Dictionary. Архів оригіналу за 27 листопада 2019. Процитовано 6 грудня 2015.
- ВАЛІН [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія
|
Це незавершена стаття з біохімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |