Брати Карамазови (роман)

Брати Карамазови
рос. Братья Карамазовы
Титульна сторінка в журналі
Жанр	роман
Форма	роман
Напрям	екзистенціалізм
Автор	Достоєвський Федір Михайлович
Мова	російська мова
Написано	1879-1880
Опубліковано	«Русский вестник», 1880
Країна	Російська імперія
Видавництво	Російський вісник
Попередній твір	Сон смішної людиниd
У «Гутенберзі»	28054
Цей твір у Вікісховищі

Фрагмент рукопису роману

«Брати Карамазови» — останній роман російського письменника Ф. М. Достоєвського, робота над яким тривала у 1879—1880.

Вперше опублікований у журналі «Русский вестник». Роман став свого роду підсумком філософських та творчих пошуків автора. Достоєвський мав намір зробити «Братів Карамазових» першою книгою великої епічної трилогії «Життя великого грішника», однак помер через чотири місяці після публікації твору.

У романі йдеться про конфлікт між поміщиком Федором Карамазовим і його сином Дмитром, який стає доленосним для них, інших синів, та їхніх близьких.

Сюжет

У провінційному містечку Скотопригоньєвську в 1870-ті роки збирається родина Карамазових: батько Федір Павлович та його сини — старший Дмитро та середній Іван. Збори відбуваються в скиті старця Зосими, там присутній також послушник Зосими, менший син Карамазова Альоша, багатий поміщик і ліберал Міусєв, семінарист Ракитін та кілька духовних осіб. Запальний Дмитро вважає, що батько винен йому велику суму, хоча очевидних юридичних прав він не має. Батько та син також закохані в одну жінку, Грушеньку. В Федора тут є перевага, він може дати Грушеньці більше грошей. Івана цікавить не так сімейна колотнеча, як пошуки відповіді на питання чи існує в якомусь сенсі безсмертя, і чи існують тоді межі дозволеного. Альоша ж бажає, щоби суперечка вирішилася на благо всієї родини. Старець Зосима дає кожному відповідь, яка натякає на майбутню долю. Федір Павлович вчиняє скандал і ганить ченців. Старець благословляє Альошу Карамазова бути поруч із братами. Наслідуючи настанову старця, Альоша прямує до батька і зустрічає брата Дмитра.

В той час Дмитро ховається в сусідній садибі, щоб затримати Грушеньку, якщо вона вирішить вийти за Федора. Дмитро зізнається Альоші, що впав у розпусту, але йому соромно і тепер він відчуває зв'язок із Богом. Потім Дмитро розповідає про свої стосунки з Катериною Іванівною, благородною дівчиною, чийого батька він колись урятував від ганьби та суду, позичивши грошей. Тепер Дмитро та Катерина заручені, Дмитро кохає її, але картає себе за те, що наречена вважає його кращою людиною, ніж він є насправді. Попри те він не хоче допустити, щоб Грушенька вийшла за його старого хтивого батька. Дмитро обіцяє вбити батька, якщо Грушенька вирішить бути з ним.

Згодом Дмитро з'являється в батьковому будинку, де Федір пиячить з Іваном, розважаючись роздумами лакея Смердякова, можливого позашлюбного сина Федора. Дмитро б'є батька, думаючи, що Грушенька погодилась на шлюб, але зрозумівши, що помилився, тікає. Але Грушенька та Катерина сваряться на підставі розмови про свою пристойність.

Наступного дня Альоша, переночувавши в монастирі, відвідує батька, що скаржиться на синів і твердо намірений одружитися з Грушенькою. Дорогою з будинку Альоша хоче врятувати хлопчика від хуліганів, але той кидає в нього каміння, а потім кусає за палець. Цей хлопчик — син штабс-капітана Снєгірьова, нещодавно побитого Дмитром через стосунок до наміру Федора підкупити Грушеньку. Пізніше Альоша має розмову з Катериною, в якій каже, що Катерина хоче заміж за Дмитра, щоб на контрасті з ним виглядати більш моральною. Далі Альоша відносить Снєгірьову компенсацію від Дмитра, що стає порятунком для злиденного штабс-капітана. Також молодший Карамазов розмовляє з Лізою Хохлаковою, юною хворобливою дівчинкою, закоханою в нього, що фантазує про власні та чужі страждання.

Альоша прямує до шинку, де Іван міркує, що будь-яке благо марне, якщо за нього повинна пролитися хоча б сльозинка дитини. Іван розривається між любов'ю до Бога та ненавистю до світу. Іван переказує Альоші свою поему «Великий інквізитор», головний герой якої мріє перетворити людство на слухняне стадо. Невдовзі Смердяков натякає Івану, що з батьком може щось статися. Сподіваючись на смерть батька, Іван вирішує почекати результату в Москві.

Тим часом старець Зосима помирає. На розчарування багатьох, це не супроводжується яким-небудь дивом. Альоші ввижається старець, який хвалить його за розмову з Грушенькою, що переконала її повернутися до свого колишнього залицяльника в селище Мокре. Альоша переживає релігійний екстаз, бажаючи просити у всіх прощення та бути прощеним усіма.

Дмитро вирішує дістати більше грошей, ніж є в батька, щоб переманити Грушеньку. Він відвідує кількох купців, які відмовляють йому. Згаявши добу, Дмитро втішає себе тим, що Грушенька не була з Федором. Тоді його помічає камердинер Григорій, який запідозрив Дмитра у чомусь лихому. Вони б'ються, потім Дмитро їде в Мокре, шукаючи Грушеньку, що сприяє підозрам ніби він злочинець.

У Мокрому Дмитро зустрічає Грушеньку в постоялому дворі. Там же він програється в карти, але Грушенька вирішує, що все одно кохає його. Незабаром у Мокрому з'являються справник, слідчий та прокурор, звинувачуючи Дмитра у вбивстві батька. Невдовзі з'ясовується, що Федора вбив лакей Смердяков, але надихнули його на злочин слова Івана, що коли смерть остаточна, то не треба нічим себе обмежувати. Страждаючи від думки, що став причиною батькової смерті, Іван божеволіє. Йому ввижається диявол, який промовляє його власні слова. Іван обіцяє Смердякову взяти вину на себе. Вражений цим Смердяков віддає йому вкрадені в Федора гроші та вішається.

Катерина та Іван будують плани втечі Дмитра до Америки. Проте між нею та Грушенькою триває суперництво, Катерина не впевнена чи захищатиме Дмитра в суді. Дмитро ж під час побачення з Альошею висловлює бажання та готовність страждати, щоб очиститися від гріхів, які відчуває за собою. Іван бере на себе вину, але Катерина надає листа, де Дмитро згадував можливе вбивство батька, і цей доказ стає вирішальним. Місцевий прокурор та відомий столичний адвокат Фетюкович погоджуються, що Дмитро вбивця, хоча й визнають, що Федір був негідником. Вони також аналізують середовище, що зробило можливим цей злочин.

Після суду Дмитро хворіє, він та Катерина взаємно визнають, що не зможуть бути щасливі одне без одного, хоча між ними вже немає кохання. Катерина неохоче примирюється з Грушенькою.

Завершується роман похороном сина капітана Снєгірьова, що помер після хвороби. Альоша Карамазов виголошує промову, де закликає любити життя та робити його прекрасним.

Персонажі

• Федір Павлович Карамазов
• Дмитро Карамазов (Дмитрий Карамазов)
• Іван Карамазов
• Альоша Карамазов
• Старець Зосима
• Грушенька Свєтлова (Грушенька Светлова)
• Катерина Іванівна
• Павло Смердяков (Павел Смердяков)