Берлінська міська електричка

Берлінська міська електричка S-Bahn Berlin
Інформація
Країна	Німеччина
Місто	Берлін
Дата відкриття	8 серпня 1924
Довжина ліній	331 км.
Кількість станцій	165
Кількість ліній	15
Пасажиропотік за рік	375 млн осіб
Схема ліній

Берлінська міська електричка (нім. S-Bahn Berlin) — один із видів громадського транспорту в Берліні.

Залізнична мережа берлінської міської електрички довжиною 329,3 км має 166 станцій. Кількість перевезених пасажирів у 2006 році склала 375 мільйонів людей. Багато ліній берлінської міської електрички обслуговують також передмістя Берліна: Потсдам, Оранієнбург, Бланкенфельде-Малов, Бернау, Тельтов, Геннігсдорф, Еркнер, Кенігс-Вустергаузен, Штраусберг, Біркенвердер, Хоен-Нойендорф та ін.

Центральна частина залізничної мережі складається з трьох магістралей: Stadtbahn проходить із заходу на схід, складається з наземних і надземних станцій; Nord-Süd Bahn проходить з півночі на південь переважно в тунелі; Ringbahn є кільцевою лінією.

Маршрути і лінії

Лінія	Маршрут	Кількість станцій	Залізничні маршрути
S1	Берлін-Ванзе ↔ Оранієнбург	35	Ванзебан, тунель північ — південь, Берлінська північна залізниця, залізниця Берлін — Щецин
S2	Бланкенфельде ↔ Бернау	28	Залізниця Берлін — Дрезден, тунель північ — південь, залізниця Берлін — Щецин
S25	Тельтов-штадт ↔ Геннігсдорф	27	Залізниця Берлін — Ліхтерфельде-Південний — Тельтов-штадт, приміська залізниця Ангальт, тунель північ — південь, залізниця Берлін — Щецин, Берлінська північна залізниця, Кремменська залізниця
S26	Тельтов-штадт ↔ Берлін-Вайдманнслуст	23	Залізниця Берлін — Ліхтерфельде-Південний — Тельтов-штадт, приміська залізниця Ангальт, тунель північ — південь, залізниця Берлін — Щецин, Берлінська північна залізниця, Кремменська залізниця
S3	Берлін-Шпандау ↔ Еркнер	30	Залізниця Берлін — Вроцлав, Берлінський штадтбан
S41	Берлін-Гезундбруннен — Берлін-Зюдкройц — Гезундбруннен	28	Кільцева лінія (за годинниковою стрілкою)
S42	Берлін-Гезундбруннен — Берлін-Зюдкройц — Гезундбруннен	28	Кільцева лінія (проти годинникової стрілки)
S45	Берлін-Зюдкройц ↔ Аеропорт Бранденбург — Термінал 1-2	12	Залізниця Грюнау-кросс — Аеропорт Берлін-Бранденбург, залізниця Берлін — Герліц, сполучна залізниця Баумшуленвег — Нойкельн, кільцева лінія
S46	Берлін-Вестенд ↔ Кенігс-Вустергаузен	23	залізниця Берлін — Герліц, кільцева лінія
S47	Берлін-Германштрасе ↔ Берлін-Шпіндлерсфельд	7	залізниця Берлін — Герліц, кільцева лінія
S5	Берлін-Весткройц ↔ Штраусберг-Північний	30	Берлінський штадтбан, приміська залізниця Шпандау, Пруська Східна залізниця, залізниця Штраусберг — Штраусберг-Північний
S7	Потсдам-Головний ↔ Аренсфельде	29	Залізниця Вріценер, Зовнішнє кільце Берліна, Пруська Східна залізниця, Берлінський штадтбан, залізниця Берлін — Бланкенгайм, залізниця Берлін — Магдебург
S75	Берлін-Варшауер-штрасе ↔ Вартенберг	27	Зовнішнє кільце Берліна, Пруська Східна залізниця
S8	Біркенвердер ↔ Берлін-Грюнау	24	залізниця Берлін — Герліц, кільцева лінія, залізниця Берлін — Щецин, Зовнішнє кільце Берліна, Берлінська північна залізниця
S85	Берлін-Панков ↔ Берлін-Шеневайде	20	Кільцева лінія, залізниця Берлін — Герліц, Берлінська північна залізниця
S9	Берлін-Шпандау ↔ Аеропорт Бранденбург — Термінал 1-2	28	Берлінський штадтбан, кільцева лінія, залізниця Берлін — Герліц, залізниця Грюнау-кросс — Аеропорт Берлін-Бранденбург

На відміну, наприклад, від берлінського U-бана, відповідність між лініями і маршрутами S-бана не є взаємно однозначною. Так, лінію штадтбану (Берлін-Осткройц — Берлін-Весткройц) обслуговує 4 маршрути (S3, S5, S7, S75), а маршрут S1 прямує трьома лініями: Wannseebahn, Nord-Süd-Tunnel і Nordbahn.

Номер маршруту може бути однозначним або двозначним. Маршрути зі спільною першою цифрою завжди мають спільні дистанції колії.

Історія

Наприкінці XIX століття в Берліні почали будувати окремі залізничні колії для приміських поїздів. Перші такі колії з'явилися 1 березня 1881 року в східній частині залізничного кільця Ringbahn. 7 лютого 1882 року був побудований Stadtbahn, що сполучив Шарлоттенбург із Сілезьким вокзалом (нині Берлін-Східний). Дві його колії (з чотирьох) були одразу віддані під приміське сполучення.

У 1900—1903 роках робилися спроби електрифікувати окремі дистанції приміських залізничних колій. Найдовше (понад 22 років) пропрацював відрізок колії між Postdamer Ringbahnhof і Lichterfelde Ost. 4 червня 1903 року він був обладнаний контактною рейкою, напруга на якій становила 550 В.

Датою народження S-бана вважається 8 серпня 1924 року, коли між Щецінським вокзалом (нині Берлін-Північний) і Бернау вперше пройшов поїзд, що використав контактну рейку з напругою 800 В. До кінця 1929 року (цей період отримав назву «Великої електрифікації») довжина електрифікованої за даною технологією мережі склала понад 233 км. 1 грудня 1930 ця мережа отримала сучасну назву S-bahn, але до 1980-х років в це поняття часто включалися і інші приміські колії.

Основним будівництвом 1930-х років став тунель в центрі міста, що став основною частиною лінії Nordsüd-S-Bahn. Цей тунель між станціями HumboldthainіYorckstraße з'єднав 6 листопада 1939 року північні і південні напрямки S-бана.

У квітні — травні 1945 року трьохсоткілометрова мережа S-бана перестала функціонувати, але більша її частина була відновлена до 1948 року.

13 серпня 1961 року в результаті будівництва Берлінської стіни були закриті 11 ділянок S-бана, і єдина мережа була розділена на західну і східну частини. Єдиною спільною точкою цих мереж стала станція Friedrichstraße. Ще 4 станції Nordsüd-тунелю, що знаходилися на території Східного Берліна, були закриті і стали станціями-привидами: західноберлінські поїзди S-бана не зупинялися на них.

Надалі в Східному Берліні продовжували електрифікувати нові дистанції S-бана, а основним швидкісним транспортом Західного Берліна став U-бан. Головною причиною цієї ситуації є те, що весь берлінський S-бан до 1984 року перебував у підпорядкуванні влади НДР. У вересні 1980 року були закриті більшість ліній S-бана Західного Берліна. На початку 1984 року управління західноберлінською мережею було передано Berliner Verkehrsbetriebe.

Після падіння Берлінського муру почалися роботи з відновлення єдиної мережі берлінського S-бана. До кінця 1998 року знову відкриті всі основні радіальні лінії на території колишнього Західного Берліна, а також відновлено зв'язок із деякими передмістями Берліна (Потсдамом, Оранієнбургом, Бланкенфельде, Геннінгсдорфом). 15 червня 2002 року було повністю відновлено рух на кільцевій лінії Ringbahn. У 2006 році на місці станції Leehrter Bahnhof відкрито Головний залізничний вокзал, який також є станцією S-бана.

Поїзд серії 481 на лінії

Рухомий склад

• BVG Class 480 (з 1986 року, використовується на лініях S41, S42, S45, S46, S47, S8 і S85)
• DBAG Class 481 (з 1996 року, використовується на всіх лініях)
• DR Class 270 (з 1987 року, використовується на лініях S45, S46, S47, S8 і S85)
• DBAG Class 483 (з 2021 року, використовується на лінії S47 і S45)

Див. також

• Берлінський метрополітен

Література

• Wolfgang Kiebert. Die Berliner S-Bahn. 1924 bis heute. — Transpress, 2004. — С. 176. — ISBN 3-613-71242-3.
• Bernd Kuhlmann. Bahnknoten Berlin. — Берлін : GVE, 2006. — С. 312. — ISBN 3-89218-099-7.
• Robert Schwandl. Berlin S-Bahn Album. — Берлін : metroPlanet, 2003. — С. 144. — ISBN 3-936573-02-6.
• Bernhard Strowitzki. S-Bahn Berlin. Geschichte (n) für unterwegs. — GVE, 2004. — С. 288. — ISBN 3-89218-073-3.
• Gerd Gauglitz, Holger Orb. Berlin S-und U-Bahnnetz. Ein geschichtlicher Streckenplan. — Берлін : Edition Gauglitz, 2002. — ISBN 3-933502-09-8.

Посилання

• Офіційний сайт S-Bahn Berlin GmbH [Архівовано 17 липня 2018 у Wayback Machine.]
• Інтерактивна схема ліній [Архівовано 14 липня 2009 у Wayback Machine.]