Бджільництво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сільське господарство
Бджоли на стільнику
Категорія Категорія • Портал

Бджільни́цтво (також бджоля́рство, па́січництво) — галузь сільського господарства, яка займається розведенням бджіл та отриманням від них меду, воску[1] та інших продуктів бджільництва. Бджоли запилюють багато видів рослин, використовуючись задля підвищення врожайності. Серед продуктів бджільництва не тільки цінний дієтичний продукт мед, а й віск, прополіс, отрута та інші, вони знаходять широке застосування, зокрема для здоров'я людини — така медична практика має назву апітерапія.

Історія бджільництва

[ред. | ред. код]
Дерев'яні бджолині вулики в музеї бджільництва в Стріпейкяй, Литва

Історія бджільництва своїм корінням сягає сивої давнини. 6 тисяч років тому в Єгипті розводили бджіл. Особливо медоносні райони знаходилися у верхній течії Нілу. Єгиптяни перевозили туди вулики — кошики із соломи або очерету, або ж керамічні ємності — на великих плетених плотах, щоб через якийсь час повернутися додому з багатим збором меду. Бджільництво було мінойським ремеслом, а зброджений медовий напій греки почали вживати набагато раніше за вино[2]. Також у Стародавній Греції бджолярі вперше навчилися вставляти у вулики перегородки і з їх допомогою вилучати для себе лишки меду.

На території Русі бджільництво як промисел прослідковується з Х ст. нашої ери. Використання продуктів диких бджіл називається бортництво, що є історичним попередником бджільництва. Розвитку бджільництва на території Київської Русі сприяли природно-кліматичні умови, достаток медоносів у лісових масивах, лугах і степах. До появи цукру мед був єдиним солодким продуктом для людини. Віск широко застосовувався в домашньому господарстві для виготовлення свічок і здійснення релігійних обрядів (особливо після прийняття християнства). Бджільництвом у цей час займалися майже всі селяни. Мед і віск відігравали велику роль в торгівлі Київської Русі з країнами Європи і Грецією.

Конструкції вуликів 20-21 століття

[ред. | ред. код]

В цей період пасічники та винахідники прийняли будову рухомих стільників Лангстрота як у Північній Америці, так і в Європі, а також широкий асортимент вуликів з рухомими стільниками був розроблений в Англії, Франції, Німеччині та Сполучених Штатах[3]. Класичні конструкції вуликів розвивався в кожній країні. Станом на зараз вулики Дадана (Дадант Шарль[en]) та вулики Лангстрота все ще домінують у США. Вулик конструкції Жоржа де Лаянса став популярним у Франції, вулик British National став стандартом у 1930-х роках у Великій Британії, хоча в Шотландії все ще популярний менший вулик конструкції Сміта. У деяких скандинавських країнах та країнах східної Європи зберігався традиційний вулик-корито до кінця 20 століття і досі зберігається в деяких районах. Проте конструкції Лангстрота та Дадана-Блатта залишаються розповсюдженими в багатьох частинах Європи, хоча Швеція, Данія, Німеччина, Франція та Італія мають власні національні конструкції вуликів. Регіональні варіації вулика були розроблені відповідно до клімату, продуктивності квітів і репродуктивних особливостей підвидів місцевих медоносних бджіл у кожному біорегіоні.[3]

Відмінності в розмірах вуликів незначні порівняно зі звичайними особливостями цих вуликів: всі вони квадратні або прямокутні, усі вони бути нерозбірними, або складатися із рухомих і взаємозамінних денця, основного (гніздового), магазинного корпуса, іноді піддашика, чи полотнинки, яку стелять на рамки та даху. Вулики традиційно будували з легких і стійких порід деревини: кедра, сосни або кипариса, але останнім часом поширення набувають вулики, що виготовлені з литого під тиском щільного полістирену[4]. У вуликах також використовують роздільнау решітку між гніздовим і медовими корпусами, щоб обмежити перебування матки і вона не відкладала яйця в рамки, які призначені для меду і це спрощує відкачування та запобігає потраплянню відкритого розплоду у товарний мед. З появою кліщів-шкідників у 20-му столітті підлогу вуликів часто замінюють, тимчасово чи назавжди, дротяною сіткою та знімним піддоном.[4]

У 2015 році в Австралії Седаром Андерсоном і його батьком Стюартом Андерсоном була винайдена система проточного вулику[en], конструкція якої дозволяє добувати мед без громіздкого центрифужного обладнання[5].

Бджільництво в Україні

[ред. | ред. код]
Докладніше: Бджільництво в Україні
Продаж меду на ярмарку під час етнографічного фестивалю «Свіччине весілля» у 2016 році в Березовій Рудці

Українське бджільництво — це дуже добре розвинена галузь сільського господарства яка має довгу історію, що сягає доби Київської Русі.

Україна є одним із світових лідерів виробництва меду. Україна з 2008 року займає перше місце з виробництва меду серед країн Європи (з валовим збором до 75 тис. тонн) і четверте після таких світових лідерів як Китай, Туреччина та Аргентина.

В 2019 році інвестори з Німеччини, Гаррі Ремферт і Олександр Кандлен заснували в Херсоні торговий майданчик для українських бджолярів — «Медова біржа».[6]

Продукти бджільництва

[ред. | ред. код]
Докладніше: Бджолопродукти
Бджолиний віск
Прополіс
Бджолина матка у розвитку, оточена маточним молочком

Крім основного продукту бджільництва — меду, також з пасіки добувають бджолиний віск, бджолині стільники, прополіс, пергу, пилок, забрус, маточне молочко, бджолину отруту, бджолиний підмор, гомогенат.

Мед
за походженням розрізняють квітковий, падевий і змішані меди. Мед падевий буває рослинного і тваринного походження. За технологічною ознакою меди бувають відцентрові та стільникові.
Бджолиний віск
бджолиний віск знаходить застосування в медицині. Він входить до складу деяких пластирів, мазей, кремів. Віск добре всмоктується шкірою і додає їй гладкого і ніжного вигляду, тому він широко застосовується в косметичній медицині.
Бджолині стільники
стільниковий мед є природним джерелом незамінних ферментів, мікроелементів і вітамінів.
Прополіс
з прополісу виготовляють спиртові настої, спиртові емульсії, прополісне молоко, прополісне вершкове масло, ефірний екстракт тощо. Прополіс має сильну антимікробну і стимулюючу дію. Використовують його також для інгаляції. З лікувальною метою препарати прополісу застосовують тільки під наглядом лікаря.
Пергу та пилок
використовують для нормалізації функціонування великої кількості органів людини.
Забрус
є високоефективним засобом при лікуванні бактеріальних і вірусних захворювань носоглотки і верхніх дихальних шляхів.
Маточне молочко
маточне молочко надзвичайно корисне, оскільки містить білки й амінокислоти, проте менш доступне.
Бджолина отрута
незважаючи на давнє використання бджолиної отрути в лікувальних цілях, вона майже не знаходить застосування в науковій медицині. Значною мірою це пояснюється болючістю ужалень і важкістю дозування при вжаленнях.
Бджолиний підмор
тіла померлих медоносних бджіл, використовують в медицині для лікування різних хвороб. З бджолиного підмору виготовляють різноманітні мазі, спиртові екстракти тощо.
Гомогенат
стимулює функціонування сім'яників і передміхурової залози у чоловіків та яєчників у жінок, а також використовують для нормалізації роботи інших органів людини.

Виробництво меду

[ред. | ред. код]

Світове виробництво меду становить 1,5 млн тонн на рік, і на частку України припадає 5 %. За даними FAO, Україна з 2008 року займає перше місце з виробництва меду серед країн Європи (з валовим збором до 75 тис. тонн) і четверте після таких світових лідерів, як Китай (367 тис. тонн), Туреччина (81,4 тис. тонн) і Аргентина (81 тис. тонн).[7] Усього людей, які займаються розведенням бджіл і виробництвом меду, близько 700 тис. — півтора відсотка населення країни. До того ж винахідник рамкового вулика та всієї сучасної системи бджільництва Петро Прокопович жив і творив у XIX столітті на території нинішньої Чернігівської області.

Світове виробництво і споживання меду в 2005 році
Країна Виробництво
(тисяч тонн)		 Споживання
(тисяч тонн)		 Кількість
пасічників		 Кількість
вуликів
Європа
Україна Україна 71.46 52 500,000[8]
Росія Росія 52.13 54
Іспанія Іспанія 37.00 40
Німеччина Німеччина (*2008) 21.23 89 90,000* 1,000,000*
Угорщина Угорщина 19.71 4
Румунія Румунія 19.20 10
Греція Греція 16.27 16
Франція Франція 15.45 30 70 000[9] 1 300 000[9]
Болгарія Болгарія 11.22 2
Сербія Сербія 3 to 5 6.3 30,000 430,000
Данія Данія (*1996) 2.5 5 *4,000 *150,000
Північна Америка
США США (*2006, **2002) 70.306* 158.75* 12,029** (210,000 бджолярів) 2,400,000*
Канада Канада 45 (2006); 28 (2007)[10] 29 13,000 500,000
Латинська Америка
Аргентина Аргентина 93.42 (в середньому 84)[11] 3
Мексика Мексика 50.63 31
Бразилія Бразилія 33.75 2
Уругвай Уругвай 11.87 1
Океанія
Австралія Австралія 18.46 16
Нова Зеландія Нова Зеландія 9.69 8
Азія
КНР КНР 299.33 (в середньому 245) 238 7,200,000[11]
Туреччина Туреччина 82.34 (в середньому 70) 66 4,500,000[11][12]
Іран Іран 3,500,000[11]
Індія Індія 52.23 45 9,800,000[11]
Південна Корея Південна Корея 23.82 27
В'єтнам В'єтнам 13.59 0
Туркменістан Туркменістан 10.46 10
Африка
Ефіопія Ефіопія 41.23 40 4,400,000
Танзанія Танзанія 28.68 28
Ангола Ангола 23.77 23
Кенія Кенія 22.00 21
Єгипет Єгипет (*1997) 16* 200,000* 2,000,000*
Центральноафриканська Республіка Центральноафриканська Республіка 14.23 14
Марокко Марокко (*1997) 4.5* 27,000* 400,000*
Джерело: Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO [Архівовано 10 березня 2007 у Wayback Machine.]), Серпень 2007.

Sources:

  • Denmark: beekeeping.com[13] (1996)
  • Arab countries: beekeeping.com[14] (1997)
  • USA: University of Arkansas National Agricultural Law Center[15] (2002), Agricultural Marketing Resource Center[16] (2006)
  • Serbia[17]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ [1]
  2. ↑ Haralampos V. Harissis, Anastasios V. Harissis. Apiculture in the Prehistoric Aegean.Minoan and Mycenaean Symbols Revisited. BAR S1958, 2009 ISBN 9781407304540
  3. ↑ а б Brant, Reuber (2015). 21st Century Homestead: Beekeeping. Lulu.com. с. 27. ISBN 978-1-312-93733-8.
  4. ↑ а б 21st Century Homestead: Beekeeping.
  5. ↑ Hassall, Craig (12 вересня 2017). Flow Hive: Cedar and Stuart Anderson talk about life one year after crowdfunding success. Australian Broadcasting Corporation. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 13 березня 2019.
  6. ↑ В Херсоні відкрили першу в країні “медову біржу”. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 11 квітня 2019. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 12 квітня 2019.
  7. ↑ Огляд ринку меду. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 2 червня 2022.
  8. ↑ Стільникові новини. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 25 лютого 2016.
  9. ↑ а б Les chiffres clés de l'apiculture | Alim'agri. agriculture.gouv.fr. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 31 серпня 2016.
  10. ↑ [2] [Архівовано 19 січня 2022 у Wayback Machine.] Production and Value of Honey and Maple Products ; 2007
  11. ↑ а б в г д Економічні аспекти бджільництва в Хорватії [Архівовано 2011-07-21 у Wayback Machine.] VETERINARSKI ARHIV 79 (4), 397—408, 2009
  12. ↑ «The prospects for beekeeping in the expanded EU» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 грудня 2005. Процитовано 26 лютого 2011.
  13. ↑ Apiservices — Beekeeping — Apiculture — Denmark/Danemark. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2011.
  14. ↑ The Future of Bees and Honey Production in Arab Countries. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2011.
  15. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 листопада 2010. Процитовано 26 лютого 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  16. ↑ Bees. Архів оригіналу за 6 жовтня 2006. Процитовано 26 лютого 2011.
  17. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 26 лютого 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бджільництво

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Гунько, М. М. (2004). Бджільництво: Малий енциклопедичний довідник. Вінниця: Книга-Вега. с. 160. ISBN 966-621-159-9.
  • Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай».
  • Улянич, М. В. (2012). Практичні поради досвідченого бджоляра і апітерапевта. Дрогобич : Коло. с. 461. ISBN 978-617-642-052-1.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бджільництво&oldid=43134531