Перейти до вмісту

Акупунктура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Акупунктура
Зображення
Країна походження  КНР
Дата відкриття (винаходу) 1 тисячоліття до н. е.
CMNS: Акупунктура у Вікісховищі
Схема акупунктури.

Акупункту́ра (лат. acus — голка та лат. punctura — укол) — лікувальний метод, що полягає у подразненні периферичних нервових розгалужень за допомогою уколів у певні точки тіла (всього таких точок налічується понад 600[джерело?]). Акупунктура належить до основних методів китайської народної медицини; у Китаї відома з II століття до н. е. Не є визнаним ученими методом лікування[джерело?].

З найбільшим ефектом методом акупунктури лікують захворювання периферичної нервової системи — радикуліт, ішіас та ін., а також ревматизм.

Вибір точок зумовлюється характером захворювання; у вибрані точки на встановлену глибину вводять спеціальні голки, які залишають в тілі впродовж 5—15 хвилин.

Голка, введена в точку на шкірі

В даний час акупунктура[коли?], як частина традиційної китайської медицини, зберігає своє поширення в Китаї, де переважає думка про її науковість[1]. У західних країнах акупункутра отримала помітне поширення в XX столітті[2] як альтернативна медицина. Про ефективність акупунктури заявили ряд організацій в галузі охорони здоров'я та ветеринарії (ВООЗ[3], NIH[4], NCCAM[en][5], NHS[en], АВМА[6][7][8]). Дослідники критикують ці заяви[9][10] як засновані на перекручених даних і некоректній методології, на зацікавленості цих організацій. У систематичних оглядах 2005-2010 рр. клінічних досліджень були висновки про те, що ефективність акупунктури не вище, ніж ефект плацебо[2][11][12][13]. Проте, поява пізніх наукових досліджень (2015-2020 рр.) щодо акупунктури відсунула критику на друге місце та відновила наукову дискусію. Одним з різновидів акупунктури є голкорефлексотерапія (англ. dry needling[en]), розповсюджена в Україні, але у клінічних випробуваннях 2009-2011 рр. ефективність цього виду голковколювання у всіх галузях медицини не була підтверджена[14][15]. Станом на 2022 р питання ефективності дискутується в медичних наукових колах.[16][17]

Уявлення та поняття, що лежать в теоретичній основі акупунктури — вчення про їнь і ян, про п'ять елементів, про життєву енергію ці і її рух по меридіанах — мають донауковий і метафізичний характер[18][19][20], що не відповідає сучасним вимогам науковості, доказовості. Лежачі в основі акупунктури архаїчні уявлення, а також сумніви в її клінічній ефективності викликають широкий диспут[17] та критику, аж до розгляду акупунктури як псевдонауки[21][22][23]. Згідно з меморандумом ВООЗ про стратегію розвитку альтернативної медицини, акупунктура, як і інші методи нетрадиційної медицини, повинні відповідати критеріям доказової медицини.[джерело?]

У 2010 році ЮНЕСКО включило акупунктуру до Списку нематеріальної культурної спадщини людства[24].

Історія

[ред. | ред. код]

Батьківщина акупунктури і її подальше поширення

[ред. | ред. код]

Поширене переконання, що акупунктура має саме китайські витоки, не має однозначних підтверджень. Знайдений в 1963 році в повіті Долунь (англ. Duolun County; аймак Шилін-Гол в автономному регіоні Внутрішня Монголія на півночі Китаю) камінь бянь 砭 (biān) (загострені камені, що використовувалися до створення металевих голок), можливо, опускає походження акупунктури в неоліт[25][26]. Ієрогліфи і піктограми, що датуються часом правління династії Шан (1600—1100 до н. е.), вказують на те, що поряд з вколуванням використовувалося також припікання[27]. Розвиток металургії в Китаї теоретично дозволяло виготовлення сталевих голок вже в III столітті до н. е., однак найбільш ранні археологічні знахідки подібного роду зараховують лише до династії Хань, та свідоцтв про використання цих голок в медичних цілях немає. Джерелом спекуляцій про використання акупунктури стало виявлення сталевих голок поруч із чашею, поміченою для медичного використання в Маньчен 满城 (бл. 112 до н. е.). Однак виявлені голки мають вушко і, скоріш за все, використовувалися для шиття. У Шуанбаошань (суч. Мяньян, Сичуань) було виявлено подібність макета для вивчення акупунктури — лакована дерев'яна фігурка 28,1 см з позначенням «меридіанів», похована біля. 118 р. до н. е. е. Перше свідчення про використання двох конкретних акупунктурних точок, Саньлу 三 里 і Фейшуй 肺 输, датується 1 ст. н. е. (гробниця біля Увей 武威, пров. Ганьсу)[28].

У Європі, при дослідженні муміфікованого тіла Еці, вік якого близько 5300 років, було виявлено 15 груп татуювань, розташування частини яких збігається з сучасними акупунктурними точками. Це було витлумачено як свідчення того, що практики, подібні азійським, могли бути поширені по всій Євразії в ранній бронзовій епосі[29].   Значний вплив на китайську акупунктуру зробили релігійні та філософські вчення стародавнього Китаю. Традиція, що передавалася раніше усно, в IV — III століттях до н. е. була записана і викладена у світлі світоглядів даосизму. Розвиток акупунктури тривав протягом усього першого тисячоліття нашої ери, досягнувши свого розквіту до початку другого і отримавши широке поширення як у самому Китаї, так і за його межами в Японії, Монголії, Кореї, Індії. На становлення китайського розуміння акупунктурних меридіанів і точок істотний вплив зробили міфологія[30], нумерологія[31], астрологія[30] та інші метафізичні уявлення[30]. У класичних медичних текстах китайська календарна зодіакальна система Ганьчжу (干支 gānzhī)[30] зіставляє постійні меридіани годинним кутам Сонця[30] і часу доби[30][32]. Серед збережених ранніх китайських текстів з акупунктури — трактат Хуанфу Мі 皇甫謐 (пом.282), що спирається на більш ранні джерела, які не дійшли до наших днів.

Китайський ієрогліф «чжень» позначає будь-який інструмент для проколювання або надрізання[30]. В одному з основоположних китайських медичних трактатів «Хуан-ді нейцзін» («Внутрішній канон Жовтого імператора») цим ієрогліфом позначені надрізання або проколювання шкіри з метою кровопускання, розкриття наривів і припікання (для зупинки кровотечі, знезараження), а не та акупунктура, яка відома сьогодні[30][33]. З дев'яти зображених у трактаті інструментів лише три схожі на товсті голки і шпильки, деякі з решти нагадують інструменти для кровопускання та хірургії середньовічної Європи[30]. Історики медицини та ветеринарії припускають, що середньовічні практики проколювання і надрізання («чжень») зберігалися майже в незмінному вигляді в Китаї до середини XX століття[30][34].

В XVI столітті португальські місіонери вперше привезли повідомлення про акупунктуру на Захід. У Європі до XVIII століття не існувало достатніх медичних знань для складання точних карт внутрішніх органів[30]. У вісімнадцятому столітті в Європу потрапляють більш докладні відомості про акупунктуру, але значно більший інтерес викликають методики припікання. У самому Китаї акупунктура зберігає популярність лише в нижчих шарах суспільства, а самі цілителі, практикуючі голковколювання, часто неграмотні. В 1822 році едиктом китайського імператора скасовується практика та вивчення акупунктури в імператорській академії медицини, як заняття негідне для освіченої людини. Все це тягне скептичне ставлення до голковколювання в європейській науці, і дослідження в цьому напрямку практично не проводяться. У самому Китаї вже на початку другого тисячоліття і в наступні століття практика застосування акупунктури, будучи замінена медикаментозними методами лікування, стала більшою рідкістю і, втратила свою престижність, була поставлена в один ряд з шаманізмом, акушерством і припіканням.

На становлення сучасної карти акупунктурних точок і меридіанів вплинув китайський педіатр Чен Дань'ань (Cheng Dan'an), який на початку 1930-х років сприяв відновленню зникаючих вуличних практик терапевтичного голковколювання. Він віддалив місця голковколювання від кровоносних судин, ілюструючи свої нововведення малюнками на шкірі людей і фотографуючи їх[35]. Він же замінив товсті середньовічні інструменти на тонкі голки, характерні для сучасної акупунктури[35][36].

Чан Кайши спробував ввести класичну західну медицину, законодавчо заборонивши акупунктуру, що повинно було позбавити лікарської практики 400 000 акупунктуристів. Але цей закон був відхилений в 1929 році урядом Гоміньдана. Новий підйом і швидке поширення акупунктура отримала після китайської революції 1949 року. Лікарі в лікарнях Китаю стали застосовувати акупунктуру поряд з класичною західною медициною. У різних країнах стали проводитися наукові дослідження в цій області, що призвело до появи безлічі коментарів і публікацій в медичних журналах і газетах[37].

Існує альтернативна гіпотеза походження акупунктури: татарський вчений Раширом рахмет Арат у своїй роботі «Zur Heilkunde der Uighuren» («Медична практика у уйгурів»), опублікованій в 1930 і 1932 рр. в Берліні, досліджував уйгурську медицину. Спираючись на малюнок людини і пояснення точок акупунктури на тілі, він, а також деякі інші західні вчені, схиляються до того, що акупунктура є не китайським, а уйгурським відкриттям.

Акупунктура в Азії

[ред. | ред. код]

В даний час в Китаї, Кореї та Японії акупунктура використовується в безлічі патологічних станів, у тому числі як заспокійливий або тонізуючий прийом, для лікування хронічних захворювань, а також в хірургії, наприклад у випадках перелому кістки для стимуляції утворення кісткової мозолі, при водянці для вилучення накопичилася води з підшкірної клітковини тощо.

Акупунктура в західних країнах

[ред. | ред. код]

Акупунктура в Україні

[ред. | ред. код]

В українську мову термін «акупунктура» прийшов із Франції. Офіційно акупунктура була визнана в УРСР в 1957 році наказом МОЗ СРСР, а активне застосування почалося з 60-х років. Підготовка лікарів з голкотерапії активізувалася після наказу МОЗ СРСР «Про подальшу розробку методу голкотерапії та впровадженні його в практику» (1971). У 80-90-х роках голкотерапія переживає свій розквіт. Багато дослідних установи займаються вивченням механізмів голкотерапії, випускають керівництва, монографії з чжень-цзю, лікарі проходять перепідготовку з присвоєнням кваліфікації лікар-рефлексотерапевт (лікар-голкотерапевт).

До кінця 90-х акупунктура в Україні була частиною фізіотерапії, а лікарська спеціальність називалася лікар-фізіотерапевт, тоді почали появлятись у багатьох лікувальних закладах кабінети голкорефлексотерапії[38].

Ефективність цього виду голковколювання у всіх галузях медицини не підтверджена в клінічних випробуваннях останнього часу[14][15].

Дослідження механізмів дії

[ред. | ред. код]

В даний часу жодна з наявних теорій не пояснює в достатній мірі механізми дії акупунктури. Більш того, в оглядах клінічних випробувань останнього часу ставиться під сумнів наявність позитивного впливу акупунктури на організм людини у всіх областях терапії, крім короткочасного зняття деяких видів болю і нудоти. При цьому розроблені для перевірки ефективності методи «фальшивої» акупунктури показують приблизно таку ж ефективність в цих областях, що і дійсна акупунктура. З цієї причини акупунктура залишається чисто емпіричним методом, що не відповідають зростаючим науковим вимогам медицини[39].

Традиційні уявлення

[ред. | ред. код]

Послідовники традиційних шкіл акупунктури, що сягають корінням в стародавні вірування та філософію даосизму, розглядають хворобу як дисбаланс і порушення циркуляції ці. Спрощено в обґрунтування лікувального ефекту пропонується, що впливи, зроблені на акупунктурні точки, призводять до гармонізації та відновленню правильного руху енергії. Однак сучасна наука заперечує існування такого типу енергії[20][21][40]. Існування меридіанів і акупунктурних точок не підтверджується анатомічними і гістологічними даними[4][41].

Нейро-гуморальний механізм

[ред. | ред. код]

Однією з ранніх спроб пояснити аналгезуючі ефекти акупунктури стала теорія контролю «воріт болю»[42]. Вона описувала модуляцію сенсорних імпульсів болю за допомогою інгібіторних механізмів центральної нервової системи (ЦНС). Відповідно до цієї теорії укол голки при акупунктурі збуджує швидкі чутливі нервові волокна шкіри або м'язів, і імпульси цих волокон «обганяють» в спинному мозку імпульси від уражених органів, що передаються по більш повільним волокнам. При цьому активуються інгібіторні інтернейрони, що впливають на повільні шляхи. Терапевтичний ефект, коли болюче відчуття зменшується допомогою заподіяння болю через ГЕТЕРОТОПІЧНУ стимуляцію різних областей тіла, іменується контрподразником, і він відкривався вченими неодноразово. Контрподразник часто перериває порочне коло і дозволяє добитися стійкого лікувального ефекту, тим самим надаючи можливості для регенерації в тому випадку, якщо ураження ще не є незворотнім[39].

У 1976 році західними дослідниками була висунута нова гіпотеза про те, що ефект акупунктури опосередкований ендорфінергічною системою[43]. Відповідно до цієї гіпотези, ендорфінергічна система складається з нейронів, локалізованих в основному в мезенцефалоні (ядерний шов і центральна сіра речовина). Передбачається, що її аналгезуючий ефект опосередкований вивільненням ендорфінів (нейротрансмітерів з морфіноподібних дією) через ретикулоспінальний тракт[39].

Нові дослідження акупунктури проводяться з використанням функціональної магнітно-резонансної томографії (МРТ), однопротонної емісійної комп'ютерної томографії (SPECT), транскраніальної допплеровской ультрасонографії (ТКДУ)[44]. Результати досліджень дозволяють висунути гіпотезу, що при дії на акупунктурні точки відбувається модуляція активності специфічних субкортікальних систем, в основному лімбічної системи[45]. При цьому робиться припущення, що ефекти акупунктури обумовлені основним принципом функціональної структури нервової системи — її СОМАТОТРОПНОЮ організацією (нейрональної зв'язком строго певних відділів та областей нервової системи зі строго визначеними органами та областями організму)[46].

Ефект плацебо

[ред. | ред. код]

З середини 1950-х років і по теперішній час панівною в науці точкою зору є думка, що в основі дії акупунктури лежить ефект плацебо[2][11][22][47][48]. Іншими словами, метод вважається ефективним настільки, наскільки вірять в нього пацієнти та їхні лікарі[12].

Існують позитивні результати використання акупунктури на дітях і тварин, які, на думку деяких прихильників акупунктури, не можуть бути пояснені класичним механізмом дії плацебо[39]. Проте дані результати не були отримані в плацебо-контрольованих випробуваннях. Психологічні дослідження сугестивності у дорослих, на думку прихильників акупунктури, також вказували на той факт, що специфічні ефекти відіграють певну роль[39]. Однак наявність специфічного ефекту в одних випадках не підтверджено клінічними випробуваннями, в інших випадках виявлялося дуже незначним[12].

Кілька останніх клінічних досліджень німецьких вчених з Nordic Cochrane Centre про використання акупунктури в позбавленні від болю (для анестезії, лікування хронічного головного болю і мігрені, поперекових болів при радикуліті тощо) показали, що дія використовуваного в даний час в клінічних умовах методу майже не залежить від глибини і місця установки голок і її тривалості, і здебільшого базується на ефекті самонавіювання — плацебо: різниця між «дійсним» і «фальшивим» голковколюванням виявилася статистично незначущою на користь «дійсного». Отримана незначна різниця в кілька відсотків не має клінічного значення, і дослідники вважають, що вона може бути пояснена недоліками в умовах проведення експериментів. Також в різних методах «фальшивого» голковколювання випадки, коли шкіру дійсно пронизували, виявилися незначно більш ефективними, ніж ті, в яких лише імітувалося голковколювання[11]. Для усунення похибок та уточнення результатів очікується проведення подальших досліджень.

Методологічні проблеми дослідження акупунктури

[ред. | ред. код]

Однією з серйозних причин, що ускладнюють вивчення акупунктури, вважається так звана «операторна залежність»: результат акупунктурного впливу значно залежить від досвіду і майстерності оператора, методики або школи акупунктури, якій він навчався, і далеко не завжди вдається відтворити подібні результати. З іншого боку, «фальшива» акупунктура (англ. sham acupuncture), розроблена для вимірювання плацебо-ефекту, показує практично ту ж ефективність, що і «дійсна», суб'єктивні позитивні враження пацієнтів залежать насамперед від контекстуальних і психологічних факторів терапії, від їхніх переконань і очікувань, від спрямованої і сфокусованої уваги лікаря, що робить процедуру[49], тому ряд дослідників вважає незначним фактором майстерність оператора, знання ним методик і шкіл акупунктури[9][50].

Для досліджень ефективності акупунктури були розроблені методи «фальшивої» акупунктури (англ. sham acupuncture) — уколи не в точках акупунктури, або в не призначених для вимірюваного впливу точках, або з використанням спеціальних непроникаючих під шкіру голок. У деяких подібних дослідженнях було показано, що акупунктура в точках, використовуваних як неакупунктурних, може чинити неспецифічний вплив на перебіг досліджуваного захворювання.

В даний час клінічними випробуваннями підтверджено, що у випадках використання для короткочасного зняття деяких видів болю і нудоти «фальшива» акупунктура виявляється ефективною. При цьому її ефективність знаходиться майже на рівні дійсної акупунктури[12][11]. У всіх інших випадках ні фальшива, ні дійсна акупунктура не довели свою ефективність[11]. Частина прихильників акупунктури визнають, що якщо вона і має в деяких випадках специфічний ефект, то досить невеликий[12].

Проблемою для доказу ефективності акупунктури є також труднощі організації подвійного сліпого дослідження[39] — пацієнт може зрозуміти, в яку саме групу він розподілений (чи застосовується до нього фальшива або дійсна акупунктура), або лікар може вільно або мимоволі впливати на пацієнта, знаючи в якій групі знаходиться пацієнт. Якщо при дослідженнях вивчалася група піддається щонайменше двом втручаням (голковколювання і контакту з лікарем), то отриманий ефект не може бути однозначно порівняний з таким у контрольної групи. Такі дослідження не є подвійними сліпими. Практичне значення мають дослідження з використанням плацебо-голок за умови мінімізації контактів досліджуваних осіб з лікарем[39]. В даний час розроблені такі голки, при використанні яких ні лікар, ні пацієнт не знають про те, чи дійсно голки вводяться під шкіру. Найбільш достовірними нині визнаються результати тих клінічних досліджень, в яких пацієнти розділені на три групи — з дійсною, фальшивою акупунктурою і тих, хто не отримує терапії[11][51].

При застосуванні акупунктури відносно одного захворювання можливі ефекти по відношенню до іншого захворювання (неконтрольовані перехресні ефекти)[39].

При дослідженнях має місце етична проблема: застосування акупунктури у відсутності іншого лікування прийнятно не у всіх випадках[39]. Також серйозною етичною проблемою є використання в клінічній практиці методів акупунктури, ефективність яких не перевищує плацебо-ефект[12].

Ще однією серйозною проблемою при дослідженнях акупунктури є «спотворення публікацій» — замовчування негативних і публікації позитивних результатів клінічних випробувань[51].

Безпека та ефективність методу

[ред. | ред. код]

Ряд авторів та організацій ставлять під сумнів не тільки ефективність, але й безпеку акупунктури[48].

У західних країнах переважає думка, що акупунктура є безпечною, якщо практикується підготовленими фахівцями з використанням стерильних голок[5]. Але, як і будь-який інший інвазивний метод лікування, голкотерапія може призводити до негативних наслідків, побічних ефектів[19], а також серйозних ускладнень[2][52] — від незначних болів, кровотечі, гематом, нудоти і блювоти до пошкоджень нервів і внутрішніх органів, пневмоторакса[49], інфекційних захворювань[53], в тому числі, можливо, і ВІЛ — інфекції[53].

У 2003 році Всесвітня організація охорони здоров'я склала список захворювань, при лікуванні яких, згідно з дослідженнями та клінічними тестами, акупунктура показала позитивний результат[3], проте цей огляд був розкритикований за упередженість і за зосередженість у основному на неякісних клінічних випробуваннях[54][55].

Існує також ряд досліджень акупунктури у ветеринарії, результати яких щодо ефективності оцінюються як позитивні[6][7][8]. У той же час і у ветеринарії є публікації, критично розглядають ефективність методу[56].

Сучасне застосування

[ред. | ред. код]

В даний час існує безліч шкіл і напрямів, так чи інакше пов'язаних з акупунктурою.

Традиційна акупунктура

[ред. | ред. код]

Це традиційна чжень-цзю терапія (вколювання і припікання), електроголковколування (діагностика і лікування з вимірюванням біопотенциалів точок на поверхні шкіри), аурикулопунктура і аурикулопрессура (вплив на біологічно активні точки вуха), шиацу (акупресура) та ін. методи.

Сучасні «західні» модифікації

[ред. | ред. код]

Як один з варіантів акупунктури можна вказати на часто вживаний спосіб припинення кровотечі. Для цього на деякій відстані від стікаючої кров'ю артерії вводять в тіло голку у вертикальному напрямку; потім її підводять під артерію і на тій же відстані з іншого її боку виводять голку назовні. Таким чином судина притискається голкою до м'язів і кровотеча припиняється.

Ще один різновид акупунктури, так званий бауншейтізм полягає в наступному: за допомогою спеціального інструменту проводиться укол шкіри безліччю голок одночасно, а потім це місце змащується дратівливим засобом (наприклад, маслами).

Розширилося застосування цього засобу, і з застосуванням до нього електричного струму (електропунктура) що значно посилено його дію. При цьому вводять в тіло дві голки, і між ними пропускають струм.

Споріднені напряму «точкової» терапії

[ред. | ред. код]

Акупунктурні меридіани

[ред. | ред. код]
Докладніше: Меридіан (акупунктура)

За давніми китайськими уявленнями, життєва енергія (Ці), рухається по тілу людини по певних шляхах, які європейські рефлексотерапевти іменують меридіанами, кожен меридіан має зовнішній (на шкірі) та внутрішній (по внутрішніх органах) ходи, особливо активні енергетичні точки є акупунктурними точками, на які і діє лікар, при лікуванні пацієнта.

Налічується 12 основних, 2 додаткових, 8 чарівних меридіанів, також існують позамеридіанні та нові акупунктурні пункти (точки).

До основних меридіанів належать:

  1. Меридіан легень (I) (P)
  2. Меридіан товстої кишки (II)(G)
  3. Меридіан шлунку (III) (E)
  4. Меридіан селезінки-підшлункової залози (IV) (E)
  5. Меридіан серця (V) (RP)
  6. Меридіан тонкої кишки (VI) (IG)
  7. Меридіан сечового міхура (VII) (V)
  8. Меридіан нирок (VIII) (R)
  9. Меридіан перикарда (IX) (MC)
  10. Меридіан трьох частин тулуба (X) (трьох частин тіла, TR)
  11. Меридіан жовчного міхура (XI) (VB)
  12. Меридіан печінки (XII) (F)

До додаткових меридіанів належать:

  1. Задньосерединний меридіан (XIII, VC)
  2. Передньосерединний меридіан (XIV, VG)

Додаткові меридіани належать також до чарівних меридіанів, лише з включенням по одному додатковому пункту керування до кожного меридіану.

Протипоказання

[ред. | ред. код]

Єдиного підходу до визначення протипоказань не має. Це пов'язано із тим, що метод лікування не належить до традиційної західної медицини. Так, Д. М. Табєєва наполягає на чіткому розмежуванні протипоказів за захворюваннями використовуючи МКХ-10, а Молостов В. Д. вказує загальний перелік груп захворювань без їх уточнення.

Загальні протипокази (пухлинні процеси, інфекція та психіатричні захворювання):

  • Пухлини будь-якого характеру і будь-якої локалізації.
  • Гострі інфекційні захворювання і гарячкові стани, при яких не встановлено точний діагноз.
  • Хронічні інфекції (туберкульоз, бруцельоз) в стадії загострення.
  • Декомпенсація дихання, кровообігу.
  • Органічні захворювання серця, нирок.
  • Різке виснаження.
  • Грудний і старечий вік (старше 75 років).
  • Стан гострого психічного збудження і сп'яніння.
  • Наркоманія.
  • Гострі больові синдроми нез'ясованого походження.
  • Друга половина вагітності. При терміні вагітності до 5 місяців протипоказані уколи в точки нижньої частини живота, на ногах, а також в особливо чутливі точки: хе-гу, шао-шан, сань-інь-цзяо, інь-бай.
  • Стан після важкого фізичного навантаження, бігу, гарячої ванни[58].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Paton M. Is Traditional Chinese Medicine Science? What Chinese Scientists Think // 16th Biennial Conference of the Asian Studies Association of Australia. Wollongong, 2006
  2. ↑ а б в г Ernst, Edzard (2006-02). Acupuncture — a critical analysis. Journal of Internal Medicine. 259 (2): 125—137. doi:10.1111/j.1365–2796.2005.01584.. PMID 16420542. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 8 квітня 2008. {{cite journal}}: Перевірте значення |doi= (довідка)
  3. ↑ а б World Health Organization (2003). ZhangX (ред.). Acupuncture: Review and Analysis of Reports on Controlled Clinical Trials. World Health Organization. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 6 лютого 2015.
  4. ↑ а б NIH Consensus Development Program (November 3—5, 1997). Acupuncture --Consensus Development Conference Statement. National Institutes of Health. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 17 липня 2007.
  5. ↑ а б Acupuncture. US National Center for Complementary and AlternativeMedicine. 2006. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 2 березня 2006.
  6. ↑ а б ScottNolen (15 грудня 2001). Alternatives for controlling animal pain (англ.). Архів /onlnews/javma/dec01/s121501e.asp оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 6 лютого 2015.
  7. ↑ а б AVMA Guidelines for Complementary and Alternative Veterinary Medicine (англ.). Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 6 лютого 2015.
  8. ↑ а б HuishengXie (10 грудня 2010). Is Acupuncture a Valid Treatment in Veterinary Medicine? (англ.). Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 6 лютого 2015.
  9. ↑ а б Wallace I. Sampson (March2005). Critique of the NIH Consensus Conference on Acupuncture. Acuwatch. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 6 лютого 2015.
  10. ↑ Sampson WI, Atwood K. (5/19 December 2005). Propagation of the Absurd: demarcation of the Absurd revisited (PDF). Med J Aust. 183 (11 / 12). Viewpoint. Архів (PDF) оригіналу за 7 вересня 2006. Процитовано 6 лютого 2015.
  11. ↑ а б в г д е Madsen MV, Gøtzsche PC, Hróbjartsson A (2009). Acupuncture treatment for pain: systematic review of randomised clinical trials with acupuncture , placebo acupuncture, and no acupuncture groups. BMJ. 338: a3115. PMID 19174438. Архів view = long & pmid = 19174438 оригіналу за 3 серпня 2009. Процитовано 6 лютого 2015.
  12. ↑ а б в г д е Brian M. Berman, MD, Helene M. Langevin, MD, Claudia M. Witt, MD, MBA, Dubner R., DDS, Ph .D. Acupuncture for Chronic Low Back Pain [Архівовано 2014-12-18 у Wayback Machine.] // The New England Journal of Medicine, 2010; 363: 454—461.
    "As noted above, the most recent well-powered clinical trials of acupuncture for chronic low back pain showed that sham acupuncture was as effective as real acupuncture' . The simplest explanation of such findings is that the specific therapeutic effects of acupuncture, if present, are small, whereas its clinically relevant benefits are mostly attributable to contextual and psychosocial factors', such as patients 'beliefs and expectations, attention from the acupuncturist, and highly focused, spatially directed attention on the part of the patient. These studies also seem to indicate that needles do not need to stimulate the traditionally identified acupuncture points or actually penetrate the skin to produce the anticipated effect ".
  13. ↑ Gorski D. Credulity about acupuncture infiltrates the New England Journal of Medicine [Архівовано 18 травня 2013 у Wayback Machine.] // Science-Based Medicine, 3.08.2010
    "Rather than simply admitting that acupuncture does not work and that acupuncture effects are placebo effects, they try to spin the results by pointing out that both sham and «real» acupuncture «work» and therefore are useful! In other words, they argue for placebo medicine without calling it placebo medicine ".
  14. ↑ а б Ernst E. Is reflexology an effective intervention? A systematic review of randomised controlled trials [Архівовано 22 січня 2015 у Wayback Machine.] // Med J Aust. 2009 Sep 7; 191 (5): 263—6. PMID 19740047
    «CONCLUSION: The best evidence available to date 'does not demonstrate convincingly that reflexology is an effective treatment' for any medical condition»
  15. ↑ а б Ernst E., Posadzki P., Lee MS' 'Reflexology: an update of a systematic review of randomised clinical trials [Архівовано 22 січня 2015 у Wayback Machine.] // Maturitas. 2011 Feb; 68 (2): 116—20. Epub 2010 Dec 15. PMID 21111551
    «It is concluded that the best clinical evidence     'does not demonstrate convincingly reflexology to be an effective treatment' for any medical condition»
  16. ↑ Власюк А. І. (1999) СИСТЕМА КОНТРОЛЮ АКТИВНОСТІ АКУПУНКТУРИ ЛЮДИНИ АД к.т.н., Вінниця.- 18 с.
  17. ↑ а б Коваленко О.Є., Чіжикова М.Є. (2017). Сучасні погляди на субстрат та механізми дії акупунктури. Міжнародний неврологічний журнал (№ 6 (92)): 120—126. doi:10.22141/2224-0713.6.92.2017.111595. Процитовано 14 травня 2022.
  18. ↑ Charlton BG. [http: //www.ncbi. nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC1293580/?page=2 Philosophy of medicine: alternative or scientific] // Journal of the Royal Society of Medicine[en]. — 1992 August. — № 85(8). — С. 437.
  19. ↑ а б John P.Jackson. What is acupuncture?. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 6 лютого 2015. [Архівовано 2011-08-24 у Wayback Machine.]
  20. ↑ а б StevenSalzberg (2008). Acupuncture infiltrates the University of Maryland and NEJM. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 6 лютого 2015.
  21. ↑ а б Ulett GA, Han J. , Han S. Traditional and Evidence-Based Acupuncture: History, Mechanisms, and Present Status [Архівовано 22 січня 2015 у Wayback Machine.] [недоступне посилання] // SOUTHERN MEDICAL JOURNAL, Vol 91, No. 12. December 1998.
    «In 1997, the NIH / OAM Consensus Meeting on Acupuncture came to essentially the same conclusions after focusing its attention primarily on clinical studies, based on TCA with its pseudoscientific theories of meridians and Qi ».
  22. ↑ а б Steven Novella. Acupuncture Pseudoscience in the New England Journal of Medicine. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 6 лютого 2015.
  23. ↑ Greasley P. Is evaluating complementary and alternative medicine equivalent to evaluating the absurd? [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.] // Eval Health Prof. 2010 Jun; 33 (2): 127—39.
    "The empirical evaluation of a therapy would normally assume a plausible rationale regarding the mechanism of action. However, examination of the historical background and underlying principles for reflexology, iridology, acupuncture, auricular acupuncture, and some herbal medicines, reveals a rationale founded on the principle of analogical correspondences, which is a common basis for magical thinking and pseudoscientific beliefs such as astrology and chiromancy ".
  24. ↑ Acupuncture and moxibustion of traditional Chinese medicine [Архівовано 22 лютого 2021 у Wayback Machine.] // UNESCO Intangible Heritage Lists (англ.)
  25. ↑ Ma, K (1992). The roots and development of Chinese acupuncture: from prehistory to early 20th century. Acupuncture in Medicine. 10 ((Suppl)): 92—9. doi:10.1136 / aim.10.Suppl .92. {{cite journal}}: Перевірте значення |doi= (довідка)
  26. ↑ Chiu, M (1993). Chinese acupuncture and moxibustion. Elsevier Health Sciences. с. 2. ISBN 0443042233.
  27. ↑ Robson, T (2004). An Introduction to Complementary Medicine. Allen & Unwin. с. = PA90 90. ISBN 1741140544.
  28. ↑ Lo V., Jianmin L. Manuscripts, received texts and the healing arts / Loewe-Nylan (eds) China's Early Empires , 2010.- стор. 377 (Шуанбаошань) .- 373 (Увей).
  29. ↑ Dofer, L; Moser, M; Bahr, F; Spindler, K; Egarter-Vigl, E; Giullén, S; Dohr, G; Kenner, T (1999). A medical report from the stone age? (PDF). The Lancet. 354 (9183): 1023—5. doi:10.1016 / S0140-6736 (98) 12242-0. PMID 10501382. Архів оригіналу (pdf) за 22 вересня 2010. Процитовано 6 лютого 2015. {{cite journal}}: Перевірте значення |doi= (довідка) [Архівовано 22 вересня 2010 у Wayback Machine.]
  30. ↑ а б в г д е ж и к л м The Acupuncture and Fasciae Fallacy Published by Ben Kavoussi under Acupuncture, Medical Academia . Архів оригіналу за 22 травня 2011. Процитовано 6 лютого 2015.
  31. ↑ Camillia Matuk (2006). Seeing the Body: The Divergence of Ancient Chinese and Western Medical Illustration (PDF). Journal of Biocommunication. 32 (1). Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2017. Процитовано 6 лютого 2015. [Архівовано 24 січня 2017 у Wayback Machine.]
  32. ↑ Гаваа Лувсан. Традиційні та сучасні аспекти східної рефлексотерапії. — М. : Наука, 1992. — 576 с. — ISBN 9785020045632.
  33. ↑ Epler DC Blood-letting in Early Chinese Medicine and its Relation to the Origin of Acupuncture // Bulletin of the History of Medicine, 54 (1980). 337—367
  34. ↑ Buell PD, May T., Ramey D. Greek and Chinese Horse Medicine: Déjà vu All Over Again [Архівовано 25 лютого 2014 у Wayback Machine.] // Sudhoffs Archiv. 94 (1); 2010: 31.
  35. ↑ а б Kavoussi B. The Acupuncture and Fasciae Fallacy [Архівовано 29 квітня 2013 у Wayback Machine.] // Medical Academia
    "If the current map of acupuncture points and meridians is distinct from the vasculature, it is because in the early 1930s the pediatrician Cheng Dan'an (承 淡 安, 1899—1957) resurrected and rehabilitated the vanishing street trade of therapeutic piercing by moving the treatment loci away from the blood vessels. He illustrated his revisions by painting the new pathways onto the skin of individuals and then photographing them. He also replaced the coarse medieval tools with the fine needles we associate with acupuncture today ".
  36. ↑ Andrews BJ History of Pain: Acupuncture and the Reinvention of Chinese Medicine. APS Bulletin. May / June 1999; 9 (3).
  37. ↑ Див., Напр., Розділ «Акупунктура» з книги Еміля Кремера «Відкриті очі». Leinfelden-Echterdingen 1 / Germany, 1991 — Стр.75-81
  38. ↑ МОЗУ Н А К А З N 146 від 08.08.95 Про заходи щодо подальшого удосконалення медичної допомоги дітям із захворюваннями вуха, горла і носа [Архівовано 17 травня 2022 у Wayback Machine.]
  39. ↑ а б в г д е ж и к Акупунктура. Практичний посібник / Ханс-Ульріх Хекер, Ангеліка Стівлінг, Елмар Т.Пекер, Йорг Кастнер; пров. з англ. — М .: МЕДпресс-інформ, 2009.
  40. ↑ Stenger V.J. Bioenergetic Fields. // The Scientific Review of Alternative Medicine, Vol. 3, No. 1, Spring / Summer 1999 /colorado.edu. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 2011-12-8. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |datepublished= (довідка)
  41. ↑ Barrett S. Be Wary of Acupuncture, Qigong, and «Chinese Medicine» [Архівовано 19 лютого 2015 у Wayback Machine.] // quackwatch.com, 2008.
  42. ↑ Melzack R., Wall PD Pain mechanisms: a new theory. Science 150: 971—979, 1965
  43. ↑ Pomeranz В., Stux G. Scientific Bases of Acupuncture. Springer, Berlin-Heidelberg 1989
  44. ↑ Yoshida Т., Tanaka C., Umeda M. , Higuchi Т., Fukunaga M, Naruse S. Non-invasive measurement of brain activity using functional MRT. Toward the study of brain response to acupuncture stimulation. Am. J. Chin. Med. 23: 319—325,1995
  45. ↑ Hui K. K, Liu J., Makris N., Gollub RL, Chen AJ, Moore С. I., Kennedy DN, Rosen BR, Kwong К. K. Acupuncture modulates the limbic system and subcortical gray structures of the human brain: evidence from fMRI studies in normal subjects. Hum. Brain. Mapp. 9: 13—25, 2000
  46. ↑ Chiu JH, Cheng H. C, Tai С. І., Hsieh J. С., Yeh Т. С., Cheng H, Lin JG, Ho L. Т. Electroacupuncture-induced neural activation detected by use of manganese-enhanced functional magnetic resonance imaging in rabbits. Am. J. Vet. Res. 62: 178—182, 2001
  47. ↑ Beecher HK Placebo analgesia in human volunteers. J.Am. Med. Assoc. 159: 1602—1606, 1955
  48. ↑ а б Report 12 of the Council on Scientific Affairs (A-97) — Alternative Medicine [Архівовано 14 червня 2009 у Wayback Machine.] // American Medical Association[en], 1997.
    "Critics contend that acupuncturists, including many traditionally trained physicians, merely stick needles in patients as a way to offer another form of treatment for which they can be reimbursed, since many insurance companies will do so. Critical reviews of acupuncture summarized by Hafner and others conclude that no evidence exists that acupuncture affects the course of any disease … Much of the information currently known about these therapies makes it clear that many have not been shown to be efficacious. Well-designed, stringently controlled research should be done to evaluate the efficacy of alternative therapies ".
  49. ↑ а б Brian M. Berman, MD, Helene M. Langevin, MD, Claudia M. Witt, MD, MBA, and Ronald Dubner, DDS, Ph.D. Acupuncture for Chronic Low Back Pain [Архівовано 2014-12-18 у Wayback Machine.] // The New England Journal of Medicine, 2010; 363: 454—461.
  50. ↑ gorski D. Credulity about acupuncture infiltrates the New England Journal of Medicine [Архівовано 10 грудня 2010 у Wayback Machine.] // Science-Based Medicine , 3.08.2010.
    «In fact, Berman's recommendation that the patient go to a licensed acupuncturist with» adequate training "does not even jibe with his findings in his review article. After all, 'if it does not matter where you place the needles, then it does not matter if the acupuncturist is trained' ".
  51. ↑ а б Koog YH, We SR, Min BI Three-armed trials including placebo and no-treatment groups may be subject to publication bias: systematic review [Архівовано 7 лютого 2015 у Wayback Machine.] // PLoS One. 2011; 6 (5): e20679. Epub 2011 May 31. PMCID PMC3105112
  52. ↑ Capili B, Anastasi JK, Geiger JN Adverse event reporting in acupuncture clinical trials focusing on pain [Архівовано 22 січня 2015 у Wayback Machine.] // The Clinical Journal of Pain , 2010. Jan; 26 (1): 43—8.
  53. ↑ а б Patrick CY Woo, Ada WC Lin, Susanna KP Lau, Kwok-Yung Yuen Acupuncture transmitted infections [Архівовано 12 квітня 2015 у Wayback Machine.] // BMJ 2010; 340: c1268 doi: 10.1136 / bmj.c1268 (18.03.2010)
  54. ↑ McCarthy, M (2005). Critics slam draft WHO report on homoeopathy. The Lancet. 366 (9487): 705—6. doi:10.1016 / S0140-6736 (05) 67159-0. Архів оригіналу за 8 червня 2011. Процитовано 7 лютого 2015. {{cite journal}}: Перевірте значення |doi= (довідка)
  55. ↑ Singh & Ernst, 2008, p. 70—73 [Архівовано 23 квітня 2017 у Wayback Machine.].
  56. ↑ Ramey DW A Review of the Evidence for the Existence of Acupuncture Points and Meridians [Архівовано 26 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Proceedings of the Annual Convention of the AAEP 2000. Vol.46
  57. ↑ Воррен Петерс. глава 6 «Акупунктура і рефлексологія» // Містична медицина = Mystical Medicine. — TEACH Services, Inc, 1995. — 86 с. — ISBN 9781572580442.
  58. ↑ Практическое руководство по иглорефлексотерапии [Текст]: учебное пособие для системы послевузовского образования врачей/ Д. М. Табеева. — 3-е изд.- Москва: МЕДпресс-информ, 2014. — 437 с., [8] л. цв. ил. : табл.; 22 см; ISBN 978-5-00030-196-8 (С.161-168)

Література

[ред. | ред. код]
  • Акупунктура: Энциклопедия / И. З. Самосюк, В. П. Лысенюк. — Киев: Укр. энцикл. ; М. : Аст-Пресс, 1994. — 541 с. : ил. — ISBN 5-88500-069-7
  • Основы электро- и акупунктуры / Е. Л. Мачерет. — К. : [б. в.], 1993. — 389 с. ISBN 5-311-00801-6

Посилання

[ред. | ред. код]


Медицина Це незавершена стаття з медицини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Акупунктура&oldid=44063376