Іов (Павлишин)
 | Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. (лютий 2019) |
| Іов | |
|---|---|
| Народився | 5 червня 1956 Конюхи, Козівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 8 лютого 2019 (62 роки) Тернопільська область, Україна |
| Діяльність | священнослужитель |
| Alma mater | Львівський політехнічний інститут (1981) і Санкт-Петербурзька духовна семінарія (1984) |
| Посада | єпископ |
| Конфесія | православ'я |
| Нагороди |  |
Архієпископ Іо́в (в миру Васи́ль Степа́нович Павли́шин; 5 червня 1956 року; Конюхи Козівського району Тернопільської області — 8 лютого 2019: Гаї-Шевченківські Байковецької сільської громади Тернопільського району Тернопільської області[1])- релігійний діяч.
Після закінчення середньої школи навчався в Поморянському технічному училищі Львівської області. З 1974 по 1976 рр. служив в Армії.
З 1976 по 1981 рр. — навчання в Львівському політехнічному інституті.
1981 року поступив на навчання в Ленінградську Духовну Семінарію.
1982 року архієпископом Тихвиньським Мелітоном (Соловйовим) був рукоположенений в сан диякона, а в 1983 році — в сан пресвітера.
З 1984 року служив на парафіях Львівської і Тернопільської єпархії РПЦ.
В 1990 році, після відродження УАПЦ, був вбраний секретарем Тернопільсько-Бучацької єпархії, будучи настоятелем Свято - Димитрієвского храму с. Плотича та Свято - Михайлівського храму с. Дубівці Тернопільського благочиня.
В квітні 1995 року був пострижений в малу схиму з ім'ям Іов.
11 травня 1995 року висвячений у єпископа Кременецько - Збаразького за Божественною літургією у Володимирському кафедральному соборі міста Києва.
З 23 жовтня 1995 по 27 жовтня 1997 тимчасово призначений керуючим Хмельницькою єпархією УПЦ КП
23 січня 2004 року піднесений до сану архієпископа.
13 травня 2012 року згідно з рішенням синоду (Журнал № 19 від 13.05.2012 п.2) почислений на спокій.[2] Рішенням Синоду УПЦ КП від 27 липня 2012 року виключений зі складу єпископату УПЦ КП.[3]
1 червня 2012 року перейшов до УАПЦ, де також мав титул архієпископ Тернопільський і Кременецький.
У 2015 році почислений на спокій.
Помер 8 лютого 2019 року.[4] [5]
Удостоєний вищих церковних нагород: Ордену Святого Архистратига Михаїла (1999 р.), Ордену св. Миколая Чудотворця (2006 р.) та Ордену Юрія Переможця (14.12.2006 р.).
- ↑ Помер колишній архиєпископ Тернопільський і Кременецький Іов. Архів оригіналу за 12 лютого 2019. Процитовано 10 лютого 2019.
- ↑ Dubivci: Упокоївся архиєпископ Іов. Dubivci. неділя, 10 лютого 2019 р. Процитовано 1 листопада 2022.
- ↑ Журнали засідання Священного Синоду 27 липня 2012 р. Архів оригіналу за 13 лютого 2019. Процитовано 12 лютого 2019.
- ↑ На Тернопільщині помер колишній архієпископ Іов - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 1 листопада 2022.
- ↑ У Тернополі помолилися за упокій владики Іова. Тернопільська єпархія ПЦУ (укр.). 9 лютого 2022. Процитовано 1 листопада 2022.
- Народились 5 червня
- Народились 1956
- Уродженці Конюхів (Козівський район)
- Померли 8 лютого
- Померли 2019
- Померли в Тернопільській області
- Випускники Львівської політехніки
- Кавалери ордена «За заслуги» III ступеня
- Тернопільські православні єпископи
- Єпископи УАПЦ 1989–2018
- Архієпископи Православної церкви України
- Єпископи Української православної церкви Київського патріархату