Інвернесс
Інвернесс англ. Inverness | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||
Основні дані | ||||||||
57°29′02″ пн. ш. 04°13′33″ зх. д. / 57.48389° пн. ш. 4.22583° зх. д. | ||||||||
Країна | Велика Британія | |||||||
Регіон | Шотландія | |||||||
Столиця для | Гайленд (Scottish council area) | |||||||
Межує з
| ||||||||
Площа | 19,57 км² | |||||||
Населення | 42 400 осіб (2006) | |||||||
· густота | 2167 осіб/км² | |||||||
Міста-побратими | Аугсбург (1956), Сен-Валері-ан-Ко, Юллюш[1] | |||||||
Телефонний код | (+44) 01463 | |||||||
Часовий пояс | UTC+0 | |||||||
GeoNames | 2646088 | |||||||
OSM | ↑1433249 ·R (Гайленд) | |||||||
Поштові індекси | IV1-3, IV5, IV13, IV63 | |||||||
Міська влада | ||||||||
Вебсайт | inverness-scotland.com | |||||||
Мапа | ||||||||
| ||||||||
| ||||||||
Інвернесс у Вікісховищі |
Інверне́сс (англ. Inverness, шотл. гел. Inbhir Nis) — місто в центрі Шотландії, адміністративний центр області Гайленд.
Інвернесс розташовано на північному сході Шотландії в гирлі річки Несс, що впадає в затоку Морі-Ферт. З місцем розташування міста пов'язана його назва — в перекладі з гельської вона означає гирло (або злиття) річки Несс.
Як і весь терен Британських островів, Інвернесс має океанічний клімат. Клімат затоки відносно м'який, місто перебуває в дощовій тіні переважаючих західних вітрів, у підсумку тут менше дощу і більше сонця, ніж на решті території Шотландії. Середня температура 5-12 °C, кількість опадів — 732 мм[2][3]. і має рівно розподілені опади цілорічно. Згідно класифікації Кеппена клімат належить до підтипу «Cfb» (морський клімат західного узбережжя/океанічний клімат)[4]
Клімат Inverness (1981-2010) | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
Середній максимум, °C | 6,9 | 7,3 | 9,3 | 11,6 | 14,6 | 16,9 | 18,9 | 18,6 | 16,1 | 12,6 | 9,3 | 7,0 | 12,5 |
Середній мінімум, °C | 1,1 | 1,2 | 2,4 | 4,0 | 6,4 | 9,3 | 11,4 | 11,2 | 8,9 | 6,0 | 3,5 | 1,2 | 5,6 |
Норма опадів, мм | 76.9 | 58.6 | 57.6 | 39.4 | 51.6 | 59.3 | 53.4 | 59.5 | 67.2 | 78.1 | 66.2 | 65.0 | 732.8 |
Кількість сонячних годин | 38,8 | 72,7 | 104,5 | 135,5 | 176,8 | 143,1 | 140,0 | 133,9 | 113,2 | 84,2 | 49,7 | 27,8 | 1220,1 |
Кількість днів з опадами | 14 | 11 | 14 | 9 | 11 | 11 | 10 | 12 | 12 | 13 | 13 | 13 | 143
|
У VI столітті до н. е. територію, де нині стоїть Інвернесс, населяли племена піктів. Відомо, що в декількох кілометрах на захід від сучасного міста знаходилася цитадель піктського короля Бруде I, якого приблизно в 565 року відвідав чернець Святий Колумба, проповідник християнства в Шотландії[5]. Вважається, що перший замок Інвернесса, що був дерев'яною фортецею, було побудовано приблизно в 1057 році за наказом короля Малкольма III і згодом зруйнований королем Робертом Брюсом. Вільям Шекспір у п'єсі «Макбет» описав замок як резиденцію короля Макбета та місце загибелі Дункана I, що, втім, не відповідає реальним подіям[6].
У 1214 році король Вільгельм Лев надав Інвернессу чотири хартії, одна з яких дарувала йому статус королівського міста. У ті часи Інвернесс був досить процвітаючим портом, жителі якого займалися в основному рибальством. У 1233 році в місті було засновано домініканський монастир, а в середині XIII століття через річку Несс було перекинуто міст. У XV столітті Інвернесс пережив два спустошливих набіги — у 1411 році, незадовго до битви при Гарлоу, він був сильно пошкоджений пожежею, влаштованою за наказом Дональда Макдональда, лорда Островів, потім, у 1428 році, його пограбував й частково зруйнував Олександр Макдональд, лорд Островів[7].
У 1562 році за розпорядженням Джорджа Гордона, 4-го графа Гантлі, видного політичного діяча тих років, королеві Марії Стюарт було відмовлено у доступі в замок Інвернесса (на той час він був заново відбудований з каменю). Відкрита непокора графа призвела до того, що прихильники королеви з кланів Фрейзер й Манро захопили замок, повісили його коменданта, а самого Гантлі звинуватили в зраді[5][6]. У 1644 році замість дерев'яного моста через Несс, що зруйнувався, було побудовано міст із каменю, який проіснував аж до 1849 року, поки не був зруйнований під час повені.
У середині XVII століття за часів протекторату Олівера Кромвеля на околиці міста за його наказом була зведена цитадель, яка вже у 1662 році була практично повністю розібрана задля будівництва шпиталю (збереглася лише годинникова башта). 16 квітня 1746 року неподалік від Інвернесса відбулася битва при Каллодені. У цій битві шотландське ополчення Карла Едуарда Стюарта було розбите англійцями під проводом герцога Камберлендського[7].
У XVIII столітті Інвернесс залишався досить процвітаючим портовим містом. Найважливішими галузями економіки були пивоварна промисловість та виробництво віскі, а у XIX столітті розпочався розвиток суднобудування, дублення шкір, вівчарства та експорту вовни. 1882 рік було ознаменовано відкриттям Каледонського каналу, який зв'язав Інвернесс із західним узбережжям Шотландії. У 1855 році в місті з'явилося перше залізничне сполучення[7]. 7 вересня 1921 року в Інвернесі відбулося екстрене засідання Кабінету міністрів Великої Британії — єдине в історії, що відбулося за межами Лондона, — коли прем'єр-міністр Девід Ллойд Джордж, у той час перебував на відпочинку на півночі Шотландії, ініціював зустріч уряду, щоб обговорити критичну ситуацію, пов'язану з боротьбою за незалежність в Ірландії[8].
У XX столітті місто досить активно розвивалося — за століття його населення зросло більш ніж удвічі, склавши до початку XXI століття більше 50 000 мешканців. У 2000 році Інвернесс офіційно отримав статус міста.
Населення Інвернессу зросло з 40 949 в 2001 році до 46 870 в 2012 році. Інвернесс — одне з найбільш швидкозростаючих міст Європи[9], та займає п'яте місце з 189 британських міст за якістю життя, що є найвищою з усіх шотландських міст[10].
У місті розташовано Університет Північно-Шотландського нагір'я та островів
У недавньому минулому Інвернесс зазнав бурхливого економічного зростання: між 1998 та 2008 роками Інвернесс та решта центрів гірських районів Шотландії показали найбільше зростання середньої економічної продуктивності на людину в Шотландії та другий найбільший приріст у Великій Британії в цілому, зі збільшенням на 86 %.[11]
Від єдиного залізничного вокзалу Інвернесса відходять поїзди до Перта, Единбурга, Глазго, Лондона, Абердина, Терсо, Віка і Кайл-оф-Лохалша.
Інвернесс має власний аеропорт за 15 км від міста, звідки виконуються рейси на Лондон, Манчестер, Белфаст.
Порт Інвернесса розташовано в гирлі річки Несс, він обслуговує до 300 суден на рік.
Шейла Гіллан (*1987) — шотландська акторка і колишня модель, найкраще відома завдяки ролі Емі Понд у серіалі Доктор Хто.
- ↑ а б https://www.lavoixdunord.fr/art/region/centenaire-de-la-bataille-d-hulluch-un-petit-fils-de-ia35b54066n3470243
- ↑ Клімат затоки. Архів оригіналу за 1 листопада 2015. Процитовано 27 жовтня 2015. [Архівовано 2015-11-01 у Wayback Machine.]
- ↑ Клімат Великої Британії. Архів оригіналу за 30 грудня 2010. Процитовано 27 жовтня 2015.
- ↑ Climate Summary for Inverness, Scotland. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 жовтня 2015.
- ↑ а б Inverness-scotland.com − History and heritage. Архів оригіналу за 25 серпня 2007. Процитовано 27 жовтня 2015. [Архівовано 2007-08-25 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Scotland.com − Inverness Castle. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 27 жовтня 2015. [Архівовано 2015-11-21 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в A Brief History of Inverness. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 27 жовтня 2015.
- ↑ Crowds outside the Town house for the British Cabinet Meeting. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 27 жовтня 2015.
- ↑ Inverness: the new Shangri-La?. www.newstatesman.com (англ.). Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 12 травня 2018.
- ↑ Hall, Zoe Dare (7 лютого 2008). Property market: Is your home recession proof? (брит.). ISSN 0307-1235. Архів оригіналу за 12 травня 2018. Процитовано 12 травня 2018.
- ↑ BBC News - Central Highlands 'Scotland's top economic performer' (брит.). 18 липня 2011. Архів оригіналу за 28 червня 2018. Процитовано 12 травня 2018.