Типографія

Типогра́фія (грец. τύπογραφία, рос. типографика) — мистецтво оздоблення друкарського тексту. Охоплює мистецтва:

• шрифтового дизайну, тобто створення символів літер та цілих шрифтів;
• шрифтового оздоблення, тобто модифікації та декорування малюнків літер;
• верстки, тобто вибору шрифту, параметрів набору, способів розміщення на площині та компонування з іншими елементами.

Належить до фахової сфери відповідно шрифтових дизайнерів, графіків, типографів та верстальників. Цифрові технології зробили це мистецтво доступним широкому загалу.

До питань типографії відносять також прийняті для певної мови традиції використання розділових та службових знаків, розмір проміжку, прийнятну частоту переносів тощо.

Історія

Останні наукові дані говорять про те, що найперші форми для набору тексту — з фаянсу — були використані близько тисячі років тому ще в Китаї (1040 р.). Незважаючи на недовговічність подібного матеріалу, ніякої іншої технології аж до XIII століття не застосовувалося.

Але розквіт типографії як окремої сфери діяльності розпочався в Європі, де вона з'явилася в середині XV століття. Її поширенню сприяли легкість і відносно мала кількість символів в латинському шрифті, на відміну від китайських ієрогліфів. Першим, хто серйозно зайнявся європейським типографським мистецтвом, став Йоганн Гутенберг (1397—1468 рр.), німецький винахідник і ювелір. Створивши в 1440 році зі свинцевих літер набірну форму, він подарував світові перший друкарський верстат. Відтепер створювати книги стало набагато простіше, їх вартість зменшилася, а кількість — зросла. І через 14 років була випущена перша надрукована книга. Нею стала Біблія, набрана готичним шрифтом — цей шрифт найбільш відповідав рукописному тексту тих часів, був знайомий і зручний читачам.

Див. також

• Писемність
• Набір
• Верстка
• Шрифт
• Кегель
• Курсив

Література

• Технологія набору та верстки: навч. посіб. / Д. В. Василишин, О. М. Василишин ; за ред. О. В. Мельникова ; рец.: О. М. Величко, М. С. Антоник, Ю. Ц. Жидецький. — Львів : Укр. акад. друкарства, 2011. — 272 с. — 300 пр. — ISBN 978-966-322-190-8.