Перейти до вмісту

Петропавлівська площа

Перевірена версія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Петропавлівська площа
Київ
Будинок № 11 і «блошиний ринок» на Петропавлівській площі
Будинок № 11 і «блошиний ринок» на Петропавлівській площі
Будинок № 11 і «блошиний ринок» на Петропавлівській площі
МісцевістьКуренівка
РайонОболонський
Розміщенняміж Кирилівською вулицею та проїздом без назви до вулиці Семена Скляренка
Назва на честьПетропавлівської церкви
Колишні назви
Петропавлівська, Фрунзе
Загальні відомості
Координати50°29′46.9″ пн. ш. 30°27′42.3″ сх. д. / 50.496361° пн. ш. 30.461750° сх. д. / 50.496361; 30.461750
поштові індекси04073
Транспорт
Найближчі станції метро «Оболонь» (3,1 км)
 «Почайна» (3,1 км)
АвтобусиА 72
ТрамваїТ 11, 12, 16, 17, 19
ТролейбусиТр 6, 18, 25, 33
Найближчі залізничні станціїз. п. Вишгородська (0,3 км)
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
ХрамиЦерква Святих Петра і Павла
КомерціяКуренівський ринок
Зовнішні посилання
Код у реєстрі11784
У проєкті OpenStreetMapw31105690
На карті
На карті населеного пункту
Мапа
Мапа
CMNS: Петропавлівська площа у Вікісховищі

Петропа́влівська пло́ща — площа в Оболонському районі міста Києва, місцевість Куренівка. Розташована між Кирилівською вулицею та проїздом без назви до вулиці Семена Скляренка.

Історія

[ред. | ред. код]

Площа відома з середини XIX століття під сучасною назвою, від церкви святих Петра і Павла (була розташована неподалік, на Сирецькій вулиці, 20, зруйнована в липні 1987 року).

З 1961 року мала назву площа Фрунзе[1], на честь радянського військового діяча Михайла Фрунзе. У 1980-ті роки до площі було приєднано відомий із 1-ї половини XX століття Торговий провулок.

Історичну назву площі відновлено 2014 року[2].

Фактично площа складається з двох частин: південної — трикутного в плані скверу (до 1960-х рр. тут діяв Куренівський ринок і було розворотне кільце трамвая), у якому з 2003 міститься храм святих апостолів Петра і Павла (УПЦ Московського патріархату), та північної, де нині розташовані Куренівський ринок, Зооринок (Пташиний ринок), трамвайне кільце і стихійний «блошиний» ринок.

На площі збереглися залишки одно- та двоповерхової забудови кінця ХІХ — 1-ї половини ХХ століття (будинки № 3, 5, 11).

Відомі мешканці

[ред. | ред. код]

В одному з будинків на Петропавлівській площі минули дитячі й підліткові роки письменника Анатолія Кузнецова, про що він неодноразово згадує в автобіографічному романі Бабин Яр. Будинок не зберігся (знесений у 1960-ті роки, нині тут територія заводу «Кінап»)[3].

Додаткові факти

[ред. | ред. код]
  • На будинку № 11 до 2015 року існувала стара табличка (орієнтовно 1930-х — 1940-х років) з написом Петропавлівська площа. Такий само покажчик зберігся на будинку № 5. Таблички знову стали актуальними після повернення площі історичної назви.
  • На площі з 1891 року розміщувалося розворотне трамвайне кільце (перші роки — міської залізниці на кінній тязі). Для пасажирського руху його перестали використовувати в 1971 році, трамвайні рейки в основному демонтовано в 1980-ті роки (останній відтинок завдовжки приблизно 10 м розібрано на початку 2000-х років).

Галерея

[ред. | ред. код]
Будинок № 5 — один з останніх зразків одноповерхової забудови Петропавлівської площі 1-ї половини ХХ століття

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 26 січня 1961 року № 146 «Про найменування та перейменування вулиць і площ м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 8. Спр. 15. Арк. 863–871. [Архівовано з першоджерела 25 червня 2013.]
  2. Рішення Київської міської ради від 13 листопада 2014 року № 373/373 «Про повернення історичних назв та перейменування вулиць, площ, провулків у місті Києві» // Хрещатик. — 2014. — № 177 (4577). — 2 грудня. — С. 6. [Архівовано з першоджерела 2 грудня 2014.]
  3. Он спас Бабий Яр от забвения. Анатолий Кузнецов

Джерела

[ред. | ред. код]