Марійська релігія

Марійська традиційна релігія (марій. Чимарий йӱла) — традиційна релігія марійців. Являє собою синкретичний сплав язичництва і монотеїзму.

Вірування та ритуали

Марійська релігія ґрунтується на вірі в сили природи, яку людина повинна шанувати та поважати. До початку розповсюдження монотеїстичних навчань марійці шанували багатьох богів відомих під назвою Юмо, визнаючи при цьому зверхність Верховного Бога (Кугу Юмо). В XIX столітті язичницькі вірування, під впливом монотеїстичних поглядів їхніх сусідів, видозмінилися і був створений образ Єдиного Бога Тÿҥ Ош Поро Кугу Юмо (Єдиний Світлий Добрий Великий Бог).

Послідовники Марійської традиційної релігії здійснюють релігійні ритуали, масові моління, проводять благодійні, культурно-просвітницькі заходи. Вони навчають і виховують підростаюче покоління, видають і поширюють релігійну літературу. В наш час^[коли?] зареєстровано чотири районні релігійні організації.

Молитовні зібрання і масові моління проводяться згідно з традиційним календарем, при цьому завжди враховується положення місяця і сонця. Громадські моління проходять, як правило, в священних гаях (кӱсото). Молінням керує онаеҥ,карт (карт кугыза).

Історія

• Наприкінці 1820-х років як протест проти християнізації відбувається декілька масових молінь, у кожному з яких бере участь кілька тисяч віруючих.
• У 1830 році за наказом міністра внутрішніх справ було підірвана священна для марійців гора Чумбилат.
• У 1870-х роках у марійській релігії виникла реформаторська течія Кугу сорта.
• Після ряду безуспішних звернень до російського імператора послідовники Кугу сорта у 1891 році надіслали лист турецькому султану з проханням про захист.
• 23 липня 1917 року на сьомому засіданні першого З'їзду марі було прийнято рішення про надання марійській релігії рівних з іншими релігіями прав та формування Центрального духовного управління марі.
• У СРСР починаючи з 1930-х років марійські моління заборонені, однак час від часу вони відбуваються таємно.

• 
  Марійські жерці-карти — розпорядники язичницьких молінь. Кінець XIX століття
• 
  Група картів у святковому одязі. Кінець XIX століття
• 
  Молебінь під час жертвопринесення в священному гаї. Кінець XIX століття

Сучасність

• Наприкінці 2008 року, вперше після Другої світової війни у Нижегородській області марійські язичники провели моління. На моління з навколишніх сіл прийшло одинадцять чоловік. Ритуал жертвопринешення трьох баранів звершив жрець Альберт Рукавішніков.

• 29 квітня 2009 року Верховний суд Марій Ел визнав книгу «Жрець говорить» («Онаеҥ ойла») авторства марійського жреця Віталія Танакова екстремістською літературою. У той же час впливова в республіці правозахисна організація «Людина і закон» вважає дії прокуратури надуманими й такими, що надмірно втручаються у релігійні справи марійців.

Див. також

• Кугу сорта

Література

• Напольских В. Заметки на полях: Неоязычество на просторах Евразии // Вестник Евразии / Acta Eurasica. № 1. Москва, 2002.

Посилання

• Фотозвіт про традиційне моління в священному гаю(рос.)
• Сучасні уявлення марійців про Бога(рос.)
• Короткий список понять(рос.)
• photographer.ru(рос.)