Еріх Фромм

Еріх Фромм
нім. Erich Fromm
Західна філософія
Фромм у 1974 році
Народження	23 березня 1900(1900-03-23) Франкфурт-на-Майні, Німецька імперія
Смерть	18 березня 1980(1980-03-18) (79 років) Локарно, Швейцарія
Громадянство (підданство)	Німецька імперія  Веймарська республіка  Німеччина  Швейцарія
Знання мов	англійська, німецька і іспанська
Ім'я при народженні	Еріх Селіґман Фромм
Діяльність	викладач університету, соціолог, психоаналітик, письменник, психолог, економіст
Викладав	Національний автономний університет Мексики, Колумбійський університет, Університет Мічигану і Нью-Йоркський університет
Член	Інститут Вільяма Алансона Вайта
Науковий ступінь	доктор філософії (1922)
Школа / Традиція	гуманістичний юдаїзм, континентальна філософія, марксистський гуманізм, психоаналіз, франкфуртська школа
Основні інтереси	гуманізм, марксизм, соціальна теорія
Значні ідеї	Буття і наявність, як режими існування, безпека проти свободи, соціальний характер, орієнтація характеру
Вплинув	Еліас Портер, Чог'ям Трунгпа
Alma mater	Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла
Літературний напрям	континентальна філософія і Франкфуртська школа
Зазнав впливу	Альфред Вебер, Бахофен, Екгарт, К'єркегор, Маркс, Спіноза, Фройд
Вчителі	Альфред Вебер
Визначний твір	Мистецтво любові, Man for himselfd, Мати чи бути?, Psychoanalysis and Religiond, The Anatomy of Human Destructivenessd, The Art of Listeningd і Втеча від свободи
Історичний період	Філософія 20 століття
У шлюбі з	Фріда Фромм-Райхман і Карен Горні
Нагороди	Гуманіст рокуd (1966) премія Неллі Закс (1979) медаль Гете міста Франкфурт-на-Майні (1978)
fromm-online.org
Еріх Фромм у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Частина серії
Психоаналіз
Концепти Психосексуальний розвиток за Еріксоном Несвідоме Передсвідоме Свідоме Психічний апарат Ід, Его, Супер-Его Лібідо Драйви Трансфер (перенесення) Контр-трансфер Захисти Его Опір Проєкція Заперечення Робота сновидіння
Персоналії Карл Абрагам Альфред Адлер Майкл Балінт Вільфред Біон Йозеф Броєр Дональд Віннікотт Гаррі Ґантріп Макс Айтінгтон Ерік Еріксон Ернст Зіммель Ернест Джонс Абрам Кардінер Мелані Кляйн Гайнц Когут Жак Лакан Рональд Лейнг Маргарет Малер Жак-Ален Міллер Шандор Радо (психоаналітик) Отто Ранк Вільгельм Райх Джоана Рів'єр Герман Роршах Ісидор Саджер Джеймс Стрейчі Гаррі Стек Салліван Сьюзен Сазерленд Айзекс Пауль Федерн Рональд Фейрбейрн Отто Феніхель Вільгельм Фліс Шандор Ференці Анна Фрейд Зигмунд Фрейд Еріх Фромм Карен Хорні Ненсі Чодороу Сабіна Шпільрайн Вільгельм Штекель Карл Юнг Едіт Якобсон Жак Лакан Юлія Кристева Люс Ірігаре Браха Еттінгер
Праці Тлумачення сновидінь (1899) Психопатологія повсякденного життя (1901) Три нариси з теорії сексуальності (1905) По той бік принципу задоволення (1920) Его та Ід (1923)
Школи Селф-психологія Лаканіанська Юнгіанська Об'єктних відносин Інтерперсональна Райхіанська Стосунків Его-психологія Символдрама
Навчання Бостонська вища школа психоаналізу Британська психоаналітична рада Британська психоаналітична спілка Центр психоаналітичної освіти та досліджень Колумбійського університету Міжнародна психоаналітична асоціація Світова асоціація психоаналізу
Портал «Психологія»

Еріх Селіґман Фромм (нім. Erich Fromm; [frɒm]; Німецька: [fʁɔm]; 23 березня 1900, Франкфурт-на-Майні — 18 березня 1980, Локарно) — соціальний психолог, філософ, психоаналітик, німецький єврей за походженням, представник «Франкфуртської школи», один із засновників неофрейдизму та фрейдо-марксизму.

Біографія

Ерік Фромм народився 23 березня 1900 року в місті Франкфурт-на-Майні в сім'ї ортодоксальних юдеїв. Його предки були рабинами. Культурне середовище, в якому він ріс і виховувався, було патріархально-докапіталістичним. «Моє світовідчуття не можна назвати сучасним, — казав Фромм в одному радіоінтерв'ю, — …Я вивчав Талмуд, Біблію і чув багато історій про своїх предків, які жили в добуржуазну епоху». Цікаві подробиці він розповідав про свого діда, що володів маленькою крамничкою в Баварії: «Все своє життя дід сидів цілий день в крамниці і вивчав Талмуд; якщо приходив покупець, він сердито підіймав голову і питав: „Що, хіба немає іншого магазина?“ Ось у такому світі я ріс».

Таким чином, скепсис по відношенню до капіталістичних цінностей Ерік вбирав з самого дитинства. Але при цьому йому також вдалося подолати традиційно-патріархальну складову субкультурного середовища, вихідцем з якого він був. Після багатьох років Фромм напише: "Розквіт культури середньовіччя пов'язаний з тим, що людей надихав образ Града Божого. «Розквіт сучасного суспільства пов'язаний з тим, що людей надихав образ Земного Граду Прогресу. Проте в наше століття цей образ перетворився на образ Вавилонської вежі, яка вже починає рушитися і під руїнами якої врешті-решт загинуть всі і вся. І якщо Град Божий і Град Земний — це теза й антитеза, то єдиною альтернативою хаосу є новий синтез: синтез духовних устремлінь пізнього Середньовіччя з досягненнями постренесансної раціональної думки і науки».

Це уявлення про соціальну реконструкцію також характеризує самі духовні пошуки Фромма, — відкидаючи капіталістичні цінності, він не встав на традиційні консервативні позиції, але і не пішов шляхом заперечення більшості духовних цінностей людства. Його шлях — це шлях синтезу.

Першу світову війну Фромм зустрів у віці 14 років. «Як це можливо? — ставить він собі питання декількома роками пізніше. — Щоб мільйони людей вбивали один одного заради явно ірраціональних цілей або з політичних міркувань, від яких кожна окрема людина настільки далека, що ніколи не стала б жертвувати собою. Тобто як можлива війна з політичної і психологічної точок зору? Які сили рухають людиною?». Ці роздуми привели молоду людину до вивчення психології, соціології і філософії. І багато пізніше — в середині 70-х років — вже відомий Ерік Фромм формулює аналогічне питання у зв'язку з ядерною і екологічною загрозою: «Яким чином стало можливим, що найсильніший зі всіх інстинктів — інстинкт самозбереження, — здавалося б, перестав спонукати нас до дії?».

Фромм вчився у Франкфуртському, а потім в Гейдельберзькому університеті, де викладали Макс Вебер і Карл Ясперс. Отримавши у 22 роки ступінь доктора філософії (його науковим керівником був Альфред Вебер), він продовжує свою освіту і опиняється в берлінському Інституті психоаналізу. Сумлінно вивчивши теорію ортодоксального фрейдизму і застосовуючи її в клінічній практиці, Фромм незабаром починає сумніватися. Ці сумніви поступово привели до ревізії фрейдизму і до створення своєї концепції. Але це — трохи згодом.

З 1930 року Фромм працює у Франкфуртському інституті соціальних досліджень, де склалася знаменита Франкфуртська школа (Макс Горкгаймер, Теодор Адорно, Герберт Маркузе та інші). Тут Фромм проводить ряд соціологічних досліджень серед німецьких робітників і службовців — і в 1932 році приходить до висновку, що серйозного опору нацистам, що йдуть до влади, з боку робітників не буде. Ці дослідження полягали в анкетуванні, що допомагало вивчати неусвідомлені мотиви поведінки людей: «Якщо на питання: „Хто з історичних осіб вам подобається більше за всіх?“ — людина відповідала: „Олександр Македонський, Цезар, Наполеон, Ленін“, ми інтерпретували цю відповідь як вказівку на „авторитарність“, оскільки такий набір свідчив про те, що людина захоплюється диктаторами і полководцями.

Якщо відповідь була: „Сократ, Пастер, Кант, Маркс“, ми класифікували його як демократичний, тому що людина ставила вище за інших людей, що піклуються про благо людства, а не людей влади». Всього анкета містила 270 питань.

У 1933 році, після приходу нацистів до влади, Франкфуртський інститут перебирається в США. У Нью-Йорку ним проводяться дослідження за програмою «Авторитет і родина», за наслідками яких в 1941 році виходить перша книга Фромма «Втеча від свободи». Книга Теодора Адорно, що з'явилася в 1950 році, «Авторитарна особистість», також ґрунтувалася на матеріалах цих досліджень.

Наприкінці 30-х — в 40-і роки Фромм, все більше розбігаючись в поглядах із Маркузе та Адорно, відходить від Франкфуртської школи. Він займається науковою, викладацькою і суспільною діяльністю, практикою психоаналізу. Клінічна практика приводить його до висновку, що більшість неврозів в сучасному суспільстві не зводяться виключно до біологічних інстинктів, про які говорив Фрейд, а мають соціальне коріння. Цей висновок сприяв остаточному відходу Фромма від ортодоксального фрейдизму.

З 1949 по 1969 рр. Фромм живе в Мексиці. В цей час Фромм присвячує себе дослідженню Нового часу, дослідженню соціальних проектів минулого і сьогодення. Видає книгу «Здорове суспільство», в якій виступає з критикою капіталістичної системи. У 1960 році Фромм вступає в Соціалістичну партію США. Пише Програму партії. Втім, через партійні суперечки Програма була знехтувана. Але він продовжує займатися політичною діяльністю, виступає з лекціями, пише книги, бере участь в мітингах, а в 1962 році відвідує Москву як спостерігач на конференції з роззброєння.

1968 року стався перший інфаркт. Після тривалої реабілітації, в 1969 році, він переїздить до Швейцарії, в якій житиме до своєї смерті.

У найсоліднішому віці, зовсім не відчуваючи себе старим, Ерік Фромм зберігає ясність розуму і жвавість сприйняття, що є явною ознакою повноцінного творчого життя. Але фізичне здоров'я не дозволяє відчувати себе цілком молодим: незабаром після закінчення знаменитої роботи «Мати або бути», в 1977 році, з ним трапляється другий, а потім і третій (1978 рік) інфаркт.

У ніч на 18 березня 1980 року, за п'ять днів до свого 80-річчя, Ерік Фромм помер від обширного інфаркту.

Соціально-філософські ідеї Фромма

Основні положення концепції Е. Фромма зводяться до таких: виробництво повинно служити людині, а не економіці; стосунки між людиною і природою повинні будуватися не на експлуатації, а на кооперації; антагонізми повсюдно повинні бути замінені стосунками солідарності; вищою метою всіх соціальних заходів повинні бути людське благо і відвернення людських страждань; не максимальне споживання, а лише розумне споживання служить здоров'ю і добробуту людини; кожна людина повинна бути зацікавлена в активній діяльності на благо інших людей і має брати участь у ній.

Основні твори

• Втеча від свободи (Escape from Freedom, 1941)
• Здорове суспільство (The Sane Society, 1955)
• Марксова концепція людини (Marx's Concept of Man, 1961)
• Мистецтво любові (The Art of Loving, 1961)
• Революція надії (The Revolution of Hope, 1968)
• Мати чи бути? (To Have or to Be?, 1976)

Видання українською

• Ерік Фромм. Революція надії [уривки] / Пер. з англ. В. Курганський. // Сучасна зарубіжна соціальна філософія: Хрестоматія. — Київ: «Либідь», 1996. — Стор. 135—192
• Ерік Фромм. Мати чи бути? / Пер. з нім. О. Михайлова та А. Буряк. — Київ: «Український письменник», 2010. — 222 с. ISBN 978-966-579-262-8
• Ерік Фромм. Мистецтво любові / Пер. з англ. В. І. Кучменко. Харків: «КСД», 2017. 192 с. ISBN 978-617-12-3141-2
• Ерік Фромм. Втеча від свободи / Пер. з англ. М. Яковлєв. Харків: «КСД», 2019. 288 с. ISBN 978-617-12-4571-6
• Ерік Фромм. Мати або бути? / Пер. з англ. Г. В. Яновська. Харків: «КСД», 2020. 304 с. ISBN 978-617-12-7457-0

Див. також

• 11520 Фромм — астероїд, названий на честь філософа.

Джерела та література

• П. Горностай. Фромм Еріх // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.753 ISBN 978-966-611-818-2
• Фромм, Еріх // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 692. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.

Посилання

• Фромм Еріх // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Фромм // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Еріх Фромм. Революція надії (глава з книги; 1968) [Архівовано 10 листопада 2013 у Wayback Machine.]
• Олександр Карпець. Спадкоємець юдейської мудрості (2009) [Архівовано 8 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• Александр Романов. Эрих Фромм об искусстве любить (2010) (рос.)
• Александр Романов. Эрих Фромм о парадоксах свободы (2011) (рос.)
• Еріх Фромм. «Марксова концепція людини» [Архівовано 6 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
• Інтерв'ю Еріха Фромма. Телеканал ABC. Ефір від 25.05.1958 р. (текст та відео) (рос.)