Стефано Черіоні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:10, 24 липня 2024, створена RarBot (обговорення | внесок) (Додав: Категорія:Італійські бронзові призери Універсіад)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стефано Черіоні
Стефано Черіоні (італ. Stefano Cerioni)
Загальна інформація
Національністьіталієць
ГромадянствоІталія Італія
Народження24 січня 1964(1964-01-24) (60 років)
Мадрид, Іспанія
Зріст191 см
Вага87 кг
Спорт
КраїнаІталія Італія
Вид спортуфехтування
Дисциплінарапіра
Нагороди
Фехтування
Представник Італія Італія
Олімпійські ігри
Золото Лос-Анджелес 1984 командна рапіра
Золото Сеул 1988 індивідуальна рапіра
Бронза Лос-Анджелес 1984 індивідуальна рапіра
Чемпіонат світу
Золото Барселона 1985 командна рапіра
Золото Афіни 1994 командна рапіра
Срібло Ессен 1993 командна рапіра
Бронза Кейптаун 1997 командна рапіра
CMNS: Стефано Черіоні у Вікісховищі

Стефано Черіоні (італ. Stefano Cerioni, нар. 21 січня 1964, Мадрид, Іспанія) — італійський фехтувальник на рапірах, дворазовий олімпійський чемпіон (1984 та 1988 роки), бронзовий призер Олімпійських ігор (1984), чемпіон світу. Після завершення кар'єри очолював національні збірні Італії та Росії.

Кар'єра

[ред. | ред. код]
З юніорською збірною Італії в 2007 році

Черіоні народився 1964 року в Мадриді, де працював його тато. Його батьки повернулися до Єзі, коли він був дитиною. Навчався фехтувати в Ецціо Трікколі, друга сім'ї, який також навчав майбутніх олімпійських чемпіонок Валентину Веццалі та Джованну Трілліні у їхні ранні роки. Практикуючись у фехтування на шаблях та рапірах, спортсмен віддав перевагу рапірі.

У 1983 на юнацькому чемпіонаті світу, що проходив у Будапешті, виграв срібну медаль, а через рік у Ленінграді вже став чемпіоном. На своїх дебютних Олімпійських іграх у 1984 році дійшов до півфіналу, де зустрівся зі своїм співвітчизником Мауро Нумою. Незважаючи на перевагу 6:1 у першому періоді, спортсмен програв з рахунком 9:11. У бронзовому фіналі Стефано впевнено переміг французького фехтувальника Фредеріко П'єтружку 10:5. Окрім цього він став олімпійським чемпіоном у командному турнірі.

Наступного року на чемпіонаті світу в півфіналі програв партнеру по команді Андреа Кіпрессі. У сутичці за бронзу програв через дискваліфікацію за неспортивну поведінку. У командному турнірі здобув золото та вперше в кар'єрі став чемпіоном світу. Черіоні дістав рік дискваліфікації через те що дуже бурхливо апелював до судді та звинувачував їх в упередженості під час свого бою з Йоахімом Вентом на чемпіонаті світу 1986 року. Після свого повернення спортсмен виграв Кубок світу з фехтування сезону 1987–88. На Олімпійських іграх у Сеулі Стефано у півфіналі переміг триразового чемпіона світу Олександра Романькова, а у фіналі Удо Вагнера, та став олімпійським чемпіоном. З командою завершили змагання лише на 7 місці.

У березні 1996 року помер його вчитель Ецціо Трікколі. Стефано очолив його фехтувальний клуб у Єзі, продовжуючи виступи за національну збірну. Останньою медаллю спортсмена на чемпіонатах світу стала командна бронза 1993 року в Кейптауні. У 2000 році, після 16 років у головній збірній, Черіоні вирішив завершити кар'єру та стати тренером. Найвідомішою його підопічною є Еліза ді Франциска, яка тренується у нього з 8 років. Після Олімпійських ігор 2004 року змінив Андреа Магро на посту головного тренера чоловічої збірної з фехтування на рапірах, а у 2008 році став тренером і жіночої збірної. Під його керівництвом на Олімпійських іграх 2012 збірна Італії з фехтування на рапірах виграла чоловічий та жіночий командні турніри, а у індивідуальному турнірі рапіристок зайняла весь подіум. Його підопічна Еліза ді Франциска стала дворазовою олімпійською чемпіонкою.

Черіоні та збірна Росії

У грудні 2012 року Черіоні прийняв пропозицію Федерації фехтування Росії очолити чоловічу та жіночу команди. Контракт був підписаний на чотири роки до кінця грудня 2016 року. Разом з собою Стефано з Італії взяв асистента Джованні Бортолаззо та тренера по фізичній підготовці Мауріціо Зомпареллі. Результатом роботи спеціалістів стало золото у чоловічій командній рапірі, індивідуальні золото Інни Дериглазової та бронза Тимура Сафіна на Олімпійських іграх 2016 року. Тренер та Федерація спільно вирішили не продовжувати співпрацю по закінченню чинного контракту[1].

Виступи на Олімпіадах

[ред. | ред. код]
Олімпіада Дисципліна Місце
Лос-Анджелес 1984 індивідуальна рапіра 3
Лос-Анджелес 1984 командна рапіра 1
Сеул 1988 індивідуальна рапіра 1
Сеул 1988 командна рапіра 7
Барселона 1992 індивідуальна рапіра 17
Барселона 1992 командна рапіра 6
Атланта 1996 індивідуальна рапіра 18
Атланта 1996 командна рапіра 8

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]