Перейти до вмісту

Монохроматичне випромінювання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:11, 30 грудня 2023, створена Білецький В.С. (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Монохромати́чне випромі́нювання — сукупність фотонів, що виділяються джерелом випромінювання, що мають практично однакову довжину хвилі.

Монохроматичне (однорідне) випромінювання є абстракцією, оскільки отримати його на практиці неможливо. Монохромотична хвиля повинна б була простягатися до безмежності. Скінченний розмір області, в якій існує хвиля накладає обмеження на точність визначення її хвильового вектора. За принципом невизначеності Гайзенберга

,

де  — невизначеність координати, , — невизначенітсь імпульсу (хвильового вектора),  — зведена стала Планка. Отже, світло, що існує в скінченній області не може мати точно визначеного хвильового вектора, довжини хвилі, а, таким чином, і частоти.

Оптичні пристрої, що створюють монохроматичні пучки променів, називаються монохроматорами.

Див. також

[ред. | ред. код]