Перейти до вмісту

Сіппар

Координати: 33°03′32″ пн. ш. 44°15′08″ сх. д. / 33.058829° пн. ш. 44.252153° сх. д. / 33.058829; 44.252153
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:09, 30 січня 2023, створена Vittalio (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 30 січня 2023, заснована на цій версії.
Сіппар
33°03′32″ пн. ш. 44°15′08″ сх. д. / 33.058829° пн. ш. 44.252153° сх. д. / 33.058829; 44.252153
Країна Ірак
Типнаселений пункт і археологічна пам'ятка
Сіппар. Карта розташування: Ірак
Сіппар
Сіппар
Сіппар (Ірак)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Сіппар (шум. Zimbir) — давнє шумерське місто, розташоване на східному березі річки Євфрат, на місці сучасного Тель-абу-Хаббах (Tell Abu Habbah) в Іраку, на відстані 60 км на північ від Вавилона й у 30 км на південний схід від Багдада.

Історія

[ред. | ред. код]

Не зважаючи на те, що тисячі клинописних текстів були знайдені в Сіппарі, але відносно мало відомо про історію цього міста. Оскільки воно жило відносно окремим життям в Месопотамії, бо було частиною кількох міст, відокремлених річкою.

Наразі знахідки кераміки вказують, що місце розташування Сіппару було заселено ще з найдавніших часів, причому істотне заселення відбувалося ще в ранньому періоді 3-го тисячоліття до н. е. у старовавилонський період 2-го тисячоліття до н. е., і нововавилонський час 1-го тисячоліття до н. е.. Менші рівні заселення продовжувалися в часі Ахаменідів, Селевкідів і Парфянського царства. Сіпар був місцем розташування культу сонячного бога (шумерського Уту, акадського Шамаш) і місцем його храму Ель-Баббара.

Було запропоновано вважати Сіппар біблейським містом Сефарваїм, згаданому у Старому Завіті[1]

Правителі Сіппару

[ред. | ред. код]

У Списку царів Шумеру цар Сіппар, Енмендурана внесений до списку, як один із ранніх (допотопних) заздалегідь династичних правителів регіону. У його 29-му році царювання згадується про будівництво міських стін Сіппара.

У роки Хаммурапі, царя Вавилону, повідомляється про закладку фундаментів міської стіни Сіппару, на 23-му році його царювання, і також згадується, що він працював на стінах міста знову в його 43-му році правління. Його наступник у Вавилоні, Самсу-ілуна будував також стін Сіппара, в його 1-му році царювання. Міські стіни, будуваи зазвичай з невипаленої цегли, що вимагали багато уваги. У записах Навуходоносор II і Набонід вказано, що вони відновили храм E-babbara бога Шамаша .

Походження назви міста

[ред. | ред. код]

Xisuthros, «Халдейський Ной», в шумерській міфології, говорить, що в Сіппарі заховали письмена допотопного світу, тому вважається, що назва Сіппар походить зі слова sipru, що значить «писання». Пліній Старший ('Природнича історія' 6.30.123) згадує секту, або школу халдеїв, що належала до 'Hippareni', тому часто вважається, що ця назва школи (секти) пов'язана з містом Сіппар (особливо, тому що інший дві згадані ним школи (секти), ймовірно також, названо на честь міст: 'Orcheni' — Урук, і 'Borsippeni' — Борсіппа), але цю думку загально ще не прийнято.

Археологія

[ред. | ред. код]
Cкульптурна сцена поклоніння Богу Сонця з храму Сіппару. 860—850 до н. е. Лувр
Конус Хаммурапі з Сіппару, глина, Лувр

Сіппар був знайдений під пагорбом Абу-Хабба (Abu Habba), на площі понад 1 квадратний кілометр, під час розкопок Россама, між 1880 і 1881 роками, для Британського Музею, в експедиція, котра тривала 18 місяців.[2] Було знайдено десятки тисяч клинописних табличок, у тому числі клинописи в храмі Шамаш/Уту. Більшість табличок була нововавилонського періоду.[3][4][5] храм був згаданий ще в 18-му році Самсу-ілуна, царя Вавилону, який повідомив про відновлення «Еббабар, храм Шамаша, в Сіппарі», поряд із місцем зикурату. Таблички з клинописом, які зберігаються в Британському музеї, вивчаються ще й сьогодні.[6], Оскільки були часто випадки, за ранні дні археології, записи розкопки не були зроблені, особливо про те де знаходяться місця конкретних знахідок. Це робить важким для розмови який з табличок були знайдені в Sippar-Amnanum, а які знайдені в Сіппарі.[7] До того багато клинописів з Сіппару були куплені на ринку протягом цього часу і поставлені на зберігання в місцях подібно Британського Музею і Університету Пенсільванії.[8][9] І ще зважаючи, що Багдад є відносно близько до Сіппару, тому це місто було популярною мета для нелегальних розкопок.[10], 1894 року, Сіппар був коротко досліджений близько Вінсент Джина Scheil.[11], який знахідки повернув, переважно старовавилонського періоду, до Стамбульського музею. За сучасні часи, міста було досліджено бельгійською експедицією у 1972–1973 роках. Іракські археологи з Колегії Мистецтв від університету Багдада (Walid Al-Jadir з Farouk Al-Rawi), виконали розкопки Абу-Хаббах (Abu Habbah) з 1977 року, протягом 24 сезонів.[12][13][14] Після 2000, до них приєднався Німецький археологічний інститут.[15][16]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ G. R. Driver, Geographical Problems, Eretz Israel, vol. 5, pp. 18-20, 1958
  2. ↑ [1] Hormuzd Rassam, Asshur and the Land of Nimrod: Being an Account of the Discoveries Made in the Ancient Ruins of Nineveh, Asshur, Sepharvaim, Calah, [etc]…, Curts & Jennings, 1897
  3. ↑ Erle Leichty, Catalogue of the Babylonian Tablets in the British Museum: Tablets from Sippar 1, vol. 6, British Museum Publications, 1986, ISBN 0-7141-1115-5
  4. ↑ rie Leichty and A. K. Grayson, Catalogue of the Babylonian Tablets in the British Museum: Tablets from Sippar 2, vol. 7, British Museum Publications, 1987, ISBN 0-7141-1122-8
  5. ↑ Erie Leichty et al., Catalogue of the Babylonian Tablets in the British Museum: Tablets from Sippar 3, vol. 8, British Museum Publications, 1988, ISBN 0-7141-1124-4
  6. ↑ [2] [Архівовано 3 березня 2020 у Wayback Machine.] Nebo-Sarsekim Cuneiform Tablet at Archaeology.org
  7. ↑ Anne Goddeeris, Economy and Society in Northern Babylonia in the Early Old Babylonian Period, Peeters Publishers, 2002, ISBN 90-429-1123-9
  8. ↑ [3] [Архівовано 6 березня 2009 у Wayback Machine.] Hermann Ranke, Babylonian Legal and Business Documents from the Time of the First Dynasty of Babylon; Chiefly from Sippar, University of Pennsylvania, 1906 (reprinted by Nabu Press ISBN 1-144-69277-6)
  9. ↑ Karel Van Lerberghe, Old Babylonian legal and administrative texts from Philadelphia, Leuven: Departement Oriëntalistiek, 1986, ISBN 90-6831-063-1
  10. ↑ E. A. Budge, By Nile and Tigris: A Narrative of Journeys in Egypt and Mesopotamia on Behalf of the British Museum Between the Years 1886 and 1913, John Murray, 1920
  11. ↑ V. Scheil, Une Saison de fouilles Sippar, Le Caire, 1902
  12. ↑ Lamia al-Gailani and Walid al-Jadir, Seal Impressions from Sippar, Sumer, vol. 37, pp. 129–144, 1981
  13. ↑ F. N. H. Al-Rawi and Stephanie Dalley, Old Babylonian texts from private houses at Abu Habbah ancient Sippir: Baghdad University Excavations, Nabu Publications, 2000, ISBN 1-897750-07-2
  14. ↑ W. al-Jadir and Z. Rajib, Archaeological Results from the Eighth Season at Sippar, Sumer, vol. 46, pp. 69-90, 1990
  15. ↑ Abdulillah Fadhil et. al., Ausgrabungen in Sippar (Tell Abu Habbah). Vorbericht über die Grabungsergebnisse der 24. Kampagne 2002, in: Baghdader Mitteilungen (BaM) 36, pp. 157–224, 2005
  16. ↑ Abdulillah Fadhil et. el., Sippar — Results of prospecting 2004/24, in: Sumer, A journal of archaeology in Iraq and the Arab world, vol. LII, no. 1&2, pp. 294–357, 2004

Література

[ред. | ред. код]
  • Rivkah Harris, Ancient Sippar: a demographic study of an old-Babylonian city, 1894–1595 B.C., Nederlands Historisch-Archaeologisch Instituut, 1975
  • F. N. H. al-Rawi, Tablets from the Sippar Library I. The «Weidner Chronicle»: A Suppositious Royal Letter concering a Vision, Iraq, vol. 52, pp. 1-15, 1990
  • F. N. H. al-Rawi and A. R. George, Tablets from the Sippar Library II. Tablet II of the Babylonian Creation Epic, Iraq, vol. 52, pp. 149-158, 1990
  • F. N. H. al-Rawi and A. R. George, Tablets from the Sippar Library III. Two Royal Counterfeits, Iraq, vol. 56, pp. 135-149, 1994
  • Luc Dekier, Old Babylonian real estate documents from Sippar in the British Museum, University of Ghent, 1994
  • F. N. H. al-Rawi and A. R. George, Tablets from the Sippar Library IV. Lugale, Iraq, vol. 57, pp. 199-224, 1995
  • John MacGinnis, Letter orders from Sippar and the administration of the Ebabbara in the late-Babylonian period, Bonami, 1995, ISBN 83-85274-07-3
  • F. N. H. al-Rawi and A. R. George, Tablets from the Sippar Library V. An Incantation from Mis Pi, Iraq, vol. 57, pp. 225-228, 1995
  • F. N. H. Al-Rawi and Andrew George, Tablets from the Sippar Library, VI. Atra-hasis, Iraq, vol. 58, pp. 147-190, 1996
  • A. C. V. M. Bongenaar, The Neo-Babylonian Ebabbar Temple at Sippar: its administration and its prosopography, Nederlands Historisch-Archeologisch Instituut te Istanbul, 1997, ISBN 90-6258-081-5
  • F. N. H. al-Rawi and A. R. George, Tablets from the Sippar Library VII. Three wisdom texts, Iraq, vol. 60, pp. 187-206, 1998
  • F. N. H. al-Rawi, Tablets from the Sippar library X: A dedication of Zabaya of Larsa, Iraq, vol. 64, pp. 247-248, 2002
  • Andrew George and Khalid Salim Ismail, Tablets from the Sippar library, XI. The Babylonian almanac, Iraq, vol. 64, pp. 249-258, 2002
  • Theophilus Goldridge Pinches, The Antiquities found by Mr. H. Rassam at Abu-habbah (Sippara), Harrison and Sons, 1884
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сіппар&oldid=38195117