Никодим (Руснак)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 23:14, 12 грудня 2022, створена Kharkivian (обговорення | внесок) (поки РПЦвУ є новоязом, слід використовувати найбільш поширену в джерелах назву. ВП:НЕТРИБУНА)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Митрополит Никодим
Митрополит Харківський і Богодухівський
13 вересня 1989 — 15 вересня 2011
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Іриней (Середній)
Наступник: Онуфрій (Легкий)
Митрополит Львівський і Дрогобицький
(до 9 квітня 1985 — архієпископ
до 27 грудня 1988 — Львівський і Тернопільський)
23 лютого 1983 — 13 вересня 1989
Церква: Російська православна церква
Український екзархат
Попередник: Микола (Юрик)
Наступник: Іриней (Середній)
Архієпископ Харківський і Богодухівський
(з 23 лютого 1983 — тимчасово управляючий)
1 грудня 1970 — 23 березня 1984
Церква: Російська православна церква
Український екзархат
Попередник: Леонтій (Гудимов)
Наступник: Іриней (Середній)
Архієпископ Аргентинський і Південноамериканський
(до 25 лютого 1968 — єпископ)
21 квітня 1964 — 2 липня 1970
Церква: Російська православна церква
Попередник: Феодор (Текучев)
Наступник: Платон (Лобанков)
Єпископ Костромський і Галицький
10 серпня 1961 — 21 квітня 1964
Церква: Російська православна церква
Попередник: Донат (Щьоголев)
Наступник: Кассіан (Ярославський)
 
Альма-матер: Московська духовна академія
Науковий ступінь: доктор богослов'я
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Микола Степанович Руснак
Народження: 18 квітня 1921(1921-04-18)
с. Давидівці, Північна Буковина, Королівство Румунія
Смерть: 15 вересня 2011(2011-09-15) (90 років)
м. Харків
Чернецтво: 6 січня 1945
Єп. хіротонія: 10 серпня 1961

Нагороди:

Орден князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Почесна відзнака Президента України
Орден Пошани
Орден Пошани
 Орден Трудового Червоного Прапора Орден Дружби народів

CMNS: Никодим у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Руснак.

Никоди́м (Микола Степанович Руснак), митрополи́т Ха́рківський і Богоду́хівський (нар.18 квітня 1921(19210418), Давидівці, Буковина, Румунія (тепер — Кіцманський район Чернівецької області) — пом.15 вересня 2011, м. Харків) — архієрей Української Православної Церкви (Московського Патріархату). На момент смерті був старішим як за хіротонією, так і за віком єпископ Української Православної Церкви (Московського Патріархату) та Російської православної церкви. З квітня по 27 травня 1992 року виконував обов'язки Предстоятеля УПЦ (МП). Постійний член Священного Синоду УПЦ (МП).

Біографія

Юність

Микола Степанович Руснак народився 18 квітня 1921 року у селі Давидівці Чернівецької області у селянській родині. Школу закінчив у 1935 році.

Початок служіння

У 1938 році став послушником Свято-Іоанно-Богословського монастиря Чернівецької єпархії, де 6 січня 1945 року прийняв чернечий постриг. Тезоіменитство — в Неділю святих жон-мироносиць. 29 квітня 1945 року був висвячений у сан ієродиякона, а 23 лютого 1946 року — в сан ієромонаха. З 1950 до 1955 року ніс послух настоятеля Свято-Іоанно-Богословського монастиря.

З 1955 року навчався у Московській Духовній Семінарії, одночасно виконував обов'язки благочинного Московської Духовної Академії і Семінарії.

У 1958 році закінчив МДА зі ступенем кандидата богослов'я. З 23 квітня перебував у складі Російської духовної місії в Єрусалимі, 15 листопада прийняв сан архімандрита та був призначений заступником начальника місії.

Архієрейське служіння

10 серпня 1961 року возведений у сан єпископа і направлений на Костромську кафедру (Росія). З 21 квітня 1964 року став єпископом Аргентинським і Південноамериканським. З 25 лютого 1968 року — архієпископом, Екзархом Центральної і Південної Америки. В цей час активно займався перекладом на іспанську мову богослужбових текстів, результатом чого став випуск в травні 1970 р. в Буенос-Айресі книги «Літургікон» — першого православного «Служебника» іспанською мовою[1].

1 грудня 1970 року призначений архієпископом Харківським і Богодухівським, а з 23 листопада 1983-го — Львівським і Тернопільським, тимчасовим управляючим Харківською Єпархією. 28 березня 1984 року звільнений від тимчасового управління Харківською Єпархією.

9 квітня 1985 року возведений у сан митрополита. З 27 грудня 1988 року — митрополит Львівський і Дрогобицький, священноархімандрит Свято-Успенської Почаївської Лаври.

13 вересня 1989 року повернувся на Харківську кафедру.

З квітня по 27 травня 1992 року виконував обов'язки Предстоятеля УПЦ (МП). У середині квітня 1992 року, за словами Никодима, під час повернення до Харкова після освячення нової церкви у смт Сахновщина його автомобіль намагалася збити з дороги невстановлена вантажівка «КамАЗ»[2] .

27 — 28 травня 1992 року очолив Харківський собор Української Православної Церкви (Московського Патріархату), скликаний та проведений з грубим порушенням Статуту УПЦ, де було засуджено «розкольницьку» діяльність митрополита Філарета (Денисенка) та обрано Предстоятелем митрополита Володимира (Сабодана) (знову ж таки всупереч Статуту УПЦ, згідно якого Предстоятель обирається з числа єпископату самої УПЦ, до якого Володимир (Сабодан), як митрополит Ростовський, не належав.

З 20 червня 1992 року — постійний член Священного Синоду УПЦ (МП).

З 27 грудня 1994 року — голова Синодальної Комісії з канонізації святих.

28 липня 1999 митрополитом Київським і всієї України Володимиром і Священним Синодом УПЦ був удостоєний права носіння двох панагій.

22 листопада 2006 року Рішенням Священного Синоду УПЦ звільнений з посади Голови Синодальної Комісії з канонізації святих у зв'язку з навантаженням єпархіальними справами.

Почесний громадянин міста Харкова (з 1999) і Харківської області (з 2006).

Помер 15 вересня 2011 (приблизно о 19:30) у м. Харків на території Свято-Покровського монастиря[3] внаслідок сердцевої недостатності та хронічних хвороб.

Вранці 16 вересня, після закінчення Божественної літургії в Іоанно-Богословському храмі при архієрейської резиденції, тіло митрополита Никодима було перенесено в Благовіщенський кафедральний собор м. Харкова, де архієпископ Ізюмський Онуфрій (Легкий), вікарій Харківської єпархії, здійснив біля труни заупокійну літію.

17 вересня в Благовіщенському соборі проведено відспівування, тіло покійного архіпастиря поховано поруч з вівтарем приділу на честь святителя Мелетія Харківського нижнього храму Свято-Благовіщенського собору[4].

Твори

Книги

  • Сборник служб и акафистов — Харьков: Прапор, 1996. — 336 с.
  • Послания. Слова. Речи — Харьков: Прапор, 1995. — Т. 1, 2. — 624 с. — 6 000 экз. — ISBN 5-7766-0371-4.
  • Послания. Слова. Речи — Харьков: Прапор, 1998. — Т. 3. — 592 с. — 6 000 экз. — ISBN 5-7766-0731-0.
  • Послания. Слова. Речи — Харьков: Майдан, 2001. — Т. 4. — 608 с. — 5 000 экз. — ISBN 966-7903-07-9.
  • Послания. Слова. Речи — Харьков: Майдан, 2002. — Т. 5. — 496 с. — 5 000 экз. — ISBN 966-7903-37-0.
  • Послания. Слова. Речи — Харьков: Майдан, 2004. — Т. 6. — 928 с. — 5 000 экз. — ISBN 966-8478-29-0.
  • Послания. Слова. Речи — Харьков: Майдан, 2005. — Т. 7. — 626 с. — 4 000 экз. — ISBN 966-372-002-6.
  • Послания. Слова. Речи — Харьков: Майдан, 2007. — Т. 8. — 732 с. — 4 000 экз. — ISBN 978-966-372-096-8.
  • Жереб, визначений Богом. Спогади, поезія — Харків: Майдан, 2003. — 400 с. — 4 000 экз. — ISBN 966-8478-05-3.
  • Новые страницы повести о переплетении судеб людских. Воспоминания — Харьков: Майдан, 2003. — 104 с. — 5 000 экз. — ISBN 966-7903-89-3.

Нагороди

Церковні нагороди

  • Орден святого преподобного Серафима Саровського I ступеня (2011 рік) -в увагу до багаторічного старанному служінню Матері-Церкви, а також у зв'язку з 65-річчям ієрейської хіротонії, 90-річчям від дня народження і майбутнім 50-річчям архієрейської хіротонії[5][6]
  • Орден святителя Інокентія митрополита Московського і Коломенського I ступеня (РПЦ, 2006) — в подяку за понесені місіонерські праці в різних країнах світу
  • Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира I ступеня (7 жовтня 1970 рік) — за шестирічну старанну і корисну діяльність у Південній Америці[7]
  • Орден святого рівноапостольного великого князя Володимира II ступеня
  • Орден преподобного Сергія Радонезького I ступеня
  • Орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня
  • Орден святого благовірного князя Данила Московського
  • Орден «Відзнака Предстоятеля Української Православної Церкви» (2011 рік) (вища нагорода Української Православної Церкви)[6]
  • Орден преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських I ступеня (УПЦ МП)
  • Орден преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських II ступеня (УПЦ МП)
  • Всі ордена Єрусалимської Православної Церкви
  • Орден Святої рівноапостольної Марії Магдалини I ступеня (Польська Православна Церква, 2006)
  • Численні нагороди інших Помісних Православних Церков

Україна

Російська Федерація

  • Орден Пошани (20 квітня 2011) — за заслуги в зміцненні єдності Руської Православної Церкви та дружби між російським і українським народами[8][15]

СРСР

Звання Почесного громадянина

Вчені ступені Honoris causa

Інші нагороди

  • Почесний член Союзу письменників України
  • Почесний член Союзу письменників Росії

Див. також

Примітки

  1. ↑ Мігель Паласіо. 15 років у Латинській Америці. Архів оригіналу за 11 травня 2011. Процитовано 28 вересня 2011.
  2. ↑ Михайло Косий. «Бог їм суддя…» // Голос України. — 1992. — № 73. — С. 5. — 21 квітня.
  3. ↑ Умер митрополит Никодим [Архівовано 11 січня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
  4. ↑ Відспівування Високопреосвященнішого митрополита Никодима. Архів оригіналу за 31 березня 2012. Процитовано 28 вересня 2011.
  5. ↑ Святіший Патріарх Кирил привітав митрополита Харківського і Богодухівського Никодима з 90-річчям від дня народження. Архів оригіналу за 20 квітня 2011. Процитовано 28 вересня 2011.
  6. ↑ а б Святіший Патріарх Кирил взяв участь в урочистостях з нагоди 90-річчя від дня народження митрополита Харківського і Богодухівського Никодима. Архів оригіналу за 10 травня 2011. Процитовано 28 вересня 2011.
  7. ↑ Нагороди Священного Синоду // ЖМП. 1970. № 11. С. 2.
  8. ↑ а б в Святіший Патріарх Кирил взяв участь в урочистостях з нагоди 90-річчя з дня народження митрополита Харківського і Богодухівського Никодима // Офіційний сайт Московського Патріархату. Архів оригіналу за 15 травня 2011. Процитовано 7 травня 2011.
  9. ↑ Указ Президента України № 663/2008 від 22 липня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України діячів Української православної церкви»
  10. ↑ Указ Президента України № 309/2006 від 14 квітня 2006 року «Про нагородження Н. Руснака орденом князя Ярослава Мудрого»
  11. ↑ Указ Президента України № 1109/2004 від 21 вересня 2004 року «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  12. ↑ Указ Президента України № 260/2001 від 18 квітня 2001 року «Про нагородження орденом „За заслуги“»
  13. ↑ Указ Президента України № 1059/99 від 21 серпня 1999 року «Про нагородження відзнаками Президента України». Архів оригіналу за 5 березня 2019. Процитовано 20 березня 2022.
  14. ↑ Указ Президента України № 286/96 від 24 квітня 1996 року «Про нагородження Почесною відзнакою Президента України»
  15. ↑ Указ Президента Российской Федерации № 485 от 20 апреля 2011 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации граждан Украины» [Архівовано 19 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  16. ↑ Почесні громадяни Харківської області (2006-2020). WEB-проєкт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 07.09.2021. (укр.)

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Никодим_(Руснак)&oldid=37780334