Яременко Василь Васильович: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
 
(Не показано 3 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 54: Рядок 54:
|примітки =
|примітки =
}}
}}
'''Васи́ль Васи́льович Яре́менко''' ({{н}} [[12 лютого]] [[1932]], м. Сінно Вітебської обл., Білорусь<ref>{{Cite web |url=http://eu.univ.kiev.ua/departments/istoriyi-zhurnalistyky-kafedra/yaremenko-vasyl%60-vasyl%60ovych/ |title=Яременко Василь Васильович |accessdate=10 серпня 2017 |archive-date=10 серпня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170810213558/http://eu.univ.kiev.ua/departments/istoriyi-zhurnalistyky-kafedra/yaremenko-vasyl%60-vasyl%60ovych/ }}</ref>) — український [[філолог]], [[професор]], директор Інституту культурологічних та етнополітичних досліджень [[Міжрегіональна академія управління персоналом|Міжрегіональної академії управління персоналом]] (із січня 2003); голова Федерації патріотичних видань (з 2003), провідний науковий співробітник НДЛ грінченкознавства [[Київський університет імені Бориса Грінченка|Київського університету імені Бориса Грінченка]] (з лютого 2013).
'''Васи́ль Васи́льович Яре́менко''' ({{н}} [[12 лютого]] [[1932]], Сінно, Вітебська область, Білорусь<ref>{{Cite web |url=http://eu.univ.kiev.ua/departments/istoriyi-zhurnalistyky-kafedra/yaremenko-vasyl%60-vasyl%60ovych/ |title=Яременко Василь Васильович |accessdate=10 серпня 2017 |archive-date=10 серпня 2017 |archive-url=https://web.archive.org/web/20170810213558/http://eu.univ.kiev.ua/departments/istoriyi-zhurnalistyky-kafedra/yaremenko-vasyl%60-vasyl%60ovych/ }}</ref>) — український [[філолог]], [[професор]], голова Федерації патріотичних видань (з 2003), провідний науковий співробітник НДЛ грінченкознавства [[Київський університет імені Бориса Грінченка|Київського університету імені Бориса Грінченка]] (з лютого 2013).


== Біографія ==
== Життєпис ==

З козацької родини. Народився [[12 лютого]] [[1932]] у місті Сінно [[Вітебська область|Вітебської області]], [[Білорусь]]. Батько Василь Макарович (1888–?) — козак, репресований; мати Христина Леонтіївна (1896—1995) — козачка. З 1936 року, коли після 5-літнього перебування в Білорусі родина повернулася в Україну, мешкав у с. Воскобійники Миргородського району Полтавської області.
Представник тої частини козацького народу Гетьмана Богдана, що потрапила до козацького стану, приписного козацтва сиріч козацького сословія Царської Росії 18-20 ст. Народився [[12 лютого]] [[1932]] у місті Сінно [[Вітебська область|Вітебської області]], [[Білорусь]].

Батько Василь Макарович (1888–?) — приписний козак, репресований; мати Христина Леонтіївна (1896—1995) — козачка. З 1936 року, коли після 5-літнього перебування у Білорусі родина повернулася в Україну, мешкав у Воскобійники Миргородського району Полтавської області.


Закінчив Великосорочинське педагогічне училище ([[1951]]) та філологічний факультет [[Київський педагогічний інститут|Київського педагогічного інституту]] (1956—1961). Там же закінчивши аспірантуру (1961—1964), захистив кандидатську дисертацію «Творчість [[Грінченко Борис Дмитрович|Бориса Грінченка]]<nowiki/>» (1968).
Закінчив Великосорочинське педагогічне училище ([[1951]]) та філологічний факультет [[Київський педагогічний інститут|Київського педагогічного інституту]] (1956—1961). Там же закінчивши аспірантуру (1961—1964), захистив кандидатську дисертацію «Творчість [[Грінченко Борис Дмитрович|Бориса Грінченка]]<nowiki/>» (1968).
Рядок 64: Рядок 67:


Заступник голови [[Товариство української мови імені Тараса Шевченка|Товариства української мови]] у [[1989]]–[[1990]] роках. Член редколегії журналу «[[Дніпро (журнал)|Дніпро]]» (з [[1990]]).
Заступник голови [[Товариство української мови імені Тараса Шевченка|Товариства української мови]] у [[1989]]–[[1990]] роках. Член редколегії журналу «[[Дніпро (журнал)|Дніпро]]» (з [[1990]]).

Директор Інституту культурологічних та етнополітичних досліджень [[Міжрегіональна академія управління персоналом|Міжрегіональної академії управління персоналом]] (2003—2013).


Володіє словацькою, польською, німецькою, чеською, старослов'янською мовами.
Володіє словацькою, польською, німецькою, чеською, старослов'янською мовами.
Рядок 69: Рядок 74:
Захоплення: [[Бібліофілія|бібліофіл]], архіви, [[шахи]], футбольний вболівальник із 1954 року.
Захоплення: [[Бібліофілія|бібліофіл]], архіви, [[шахи]], футбольний вболівальник із 1954 року.


Дружина Світлана Михайлівна (*[[1947]])&nbsp;— учитель української мови і літератури гімназії №&nbsp;117 ім. Лесі Українки. Син Олесь (*[[1965]])&nbsp;— інженер-програміст; син [[Яременко Богдан Васильович|Богдан]] (*[[1971]])&nbsp;— дипломат; син Ярослав (*[[1978]])&nbsp;— [[юрист]].
Дружина Світлана Михайлівна (*[[1947]])&nbsp;— учитель української мови і літератури гімназії №&nbsp;117 ім. Лесі Українки. Син Олесь (*[[1965]])&nbsp;— інженер-програміст; син [[Яременко Богдан Васильович|Богдан]] (*[[1971]])&nbsp;— дипломат, народний депутат України; син Ярослав (*[[1978]])&nbsp;— [[юрист]].


== Праці ==
== Праці ==

Поточна версія на 10:04, 17 травня 2024

Василь Яременко
Народився12 лютого 1932(1932-02-12) (92 роки) або 1932[1]
Сєнно, Вітебська область, Білорусь
Країна СРСР
 Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьфілолог, українознавець, літературознавець, викладач університету, літературознавець
Галузьукраїнська[2], українська література[2], українознавство[2], Ukrainian philologyd[2] і журналістика[2]
Alma materНаціональний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Науковий ступінькандидат філологічних наук
Знання мовукраїнська[2] і німецька[2]
ЗакладКНУ імені Тараса Шевченка, Товариство української мови імені Тараса Шевченка, Київський столичний університет імені Бориса Грінченка і МАУП
ПартіяКПРС
ДітиБогдан, Ярослав
Нагороди
орден «За заслуги» II ступеня
Нагрудний знак МОН України «Відмінник освіти»
Званняпрофесор

Васи́ль Васи́льович Яре́менко (нар. 12 лютого 1932, Сінно, Вітебська область, Білорусь[3]) — український філолог, професор, голова Федерації патріотичних видань (з 2003), провідний науковий співробітник НДЛ грінченкознавства Київського університету імені Бориса Грінченка (з лютого 2013).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Представник тої частини козацького народу Гетьмана Богдана, що потрапила до козацького стану, приписного козацтва сиріч козацького сословія Царської Росії 18-20 ст. Народився 12 лютого 1932 у місті Сінно Вітебської області, Білорусь.

Батько Василь Макарович (1888–?) — приписний козак, репресований; мати Христина Леонтіївна (1896—1995) — козачка. З 1936 року, коли після 5-літнього перебування у Білорусі родина повернулася в Україну, мешкав у Воскобійники Миргородського району Полтавської області.

Закінчив Великосорочинське педагогічне училище (1951) та філологічний факультет Київського педагогічного інституту (1956—1961). Там же закінчивши аспірантуру (1961—1964), захистив кандидатську дисертацію «Творчість Бориса Грінченка» (1968).

З жовтня 1966 по січень 2001 — викладач, старший викладач, доцент, професор (1994) Київського університету ім. Т. Шевченка.

Заступник голови Товариства української мови у 19891990 роках. Член редколегії журналу «Дніпро»1990).

Директор Інституту культурологічних та етнополітичних досліджень Міжрегіональної академії управління персоналом (2003—2013).

Володіє словацькою, польською, німецькою, чеською, старослов'янською мовами.

Захоплення: бібліофіл, архіви, шахи, футбольний вболівальник із 1954 року.

Дружина Світлана Михайлівна (*1947) — учитель української мови і літератури гімназії № 117 ім. Лесі Українки. Син Олесь (*1965) — інженер-програміст; син Богдан (*1971) — дипломат, народний депутат України; син Ярослав (*1978) — юрист.

Праці

[ред. | ред. код]

Автор понад 200 публікацій.

Книги: «Історія української журналістики» (1983, співавтор), «Ключі від рідної хати збереглись» (1992), «Повість врем'яних літ» (1990, переклад, коментарі, післямова), «Євреї в Україні сьогодні…» (2003), «Україна в лещатах сіонізму» (МАУП, 2004).

Упорядник понад 40 книжок, зокрема: «Українська поезія XVI ст.» (1987), «Українське слово» (в 4 т.; т.1, 1994; т.2, 2001; т.3, 2003), «Золоте слово» в 2 т. (2002), творів Б. Грінченка (у 2 т., 1963), П. Куліша, В. Свідзинського, Г. Чупринки, М. Куліша, А. Чайковського, В. Симоненка, рецензент енциклопедичного довідника Миколи Сухомозського та Надії Аврамчук «Україна у світі», який визнано переможцем у відповідній номінації IX Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2007».

У 1998 році опублікував Новий тлумачний словник української мови (у 4 томах), у співавторстві з Оксаною Сліпушко), який автори «Словника української мови» в 11 томах назвали «98-відсотковим плагіатом чистісінької води».[4]

Нагороди та відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Бібліотека КонгресуLibrary of Congress.
  2. а б в г д е ж Чеська національна авторитетна база даних
  3. Яременко Василь Васильович. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 10 серпня 2017.
  4. Василь Німчук. Про сучасну українську тлумачну лексикографію [Архівовано 17 липня 2019 у Wayback Machine.] // Українська мова, № 3, 2012.
  5. Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 14 листопада 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]