Священник: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.9.2 |
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.9.5 |
||
(Не показано 4 проміжні версії 3 користувачів) | |||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
{{Otheruses|Священник (фільм)}} |
{{Otheruses|Священник (фільм)}} |
||
{{Традиційні релігії |image=Православний священик та диякон.jpg |caption=Православний священник (праворуч) та диякон (ліворуч) |expanded= Служителі }} |
{{Традиційні релігії |image=Православний священик та диякон.jpg |caption=Православний священник (праворуч) та диякон (ліворуч) |expanded= Служителі }} |
||
'''Свяще́нник'''<ref>{{cite web|url= http://www.inmo.org.ua/assets/files/2019/Ukr.%20pravopys%20(2019).pdf|title= Правопис української мови|author= [[Українська національна комісія з питань правопису]]|date= 22 травня 2019|website= http://www.inmo.org.ua/|publisher= [[Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України]]|accessdate= 20 листопада 2019|archive-date= |
'''Свяще́нник'''<ref>{{cite web|url= http://www.inmo.org.ua/assets/files/2019/Ukr.%20pravopys%20(2019).pdf|title= Правопис української мови|author= [[Українська національна комісія з питань правопису]]|date= 22 травня 2019|website= http://www.inmo.org.ua/|publisher= [[Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України]]|accessdate= 20 листопада 2019|archive-date= 21 жовтня 2020|archive-url= https://web.archive.org/web/20201021052058/http://www.inmo.org.ua/assets/files/2019/Ukr.%20pravopys%20(2019).pdf}} {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201021052058/http://www.inmo.org.ua/assets/files/2019/Ukr.%20pravopys%20(2019).pdf |date= 21 жовтня 2020 }}</ref> (''оте́ць, у протестантів — [[пресвітер]]'') — [[священнослужитель]] [[Православна церква|православних]] та [[Католицька церква|католицьких]] церков другого ступеня [[Рукопокладення|священства]], що здійснює за даною йому благодаттю всі [[богослужіння]] і таїнства (за винятком [[Рукопокладення|хіротонії]] та [[Миропомазання|освячення мира]] й [[антимінс]]у). У [[Християнство|Християнських конфесіях]] священник має другий ступінь священства, вищу за яку має лише [[єпископ]]. [[Рукопокладення|Рукопокладати]] у священники може лише [[єпископ]]<ref>{{Cite web|url=https://azbyka.ru/svyashhennik|title=Священник|website=azbyka.ru|accessdate=2018-09-18}}</ref>. У [[Римо-католицька церква|римо-католицькій]] церкві священники — [[целібат]]и, а в православній — усі монахи та деякі священники, які дали обітницю [[Целібат|безшлюбності]]. |
||
Священник є особою, уповноваженою на виконання священних [[обряд]]ів релігії, уповноважений посередник між людьми і [[Бог]]ом (або божествами в язичницьких релігіях). Жерці і жриці були відомі з найдавніших часів і в найпростіших суспільствах. Вони існують у всіх або в деяких галузях [[юдаїзм]]у, [[християнство|християнства]]; у [[синтоїзм]]і, [[індуїзм]]і та багатьох інших релігіях вони називаються [[жрець|жерцями]]. Вони, як правило, розглядаються як позитивний контакт з [[божество]]м або божествами релігії, яку сповідують, часто інтерпретуючи сенс подій та виконання обрядів [[релігія|релігії]]. Священники є наставниками та лідерами [[Парафія|парафій]], до яких інші [[ |
Священник є особою, уповноваженою на виконання священних [[обряд]]ів релігії, уповноважений посередник між людьми і [[Бог]]ом (або божествами в язичницьких релігіях). Жерці і жриці були відомі з найдавніших часів і в найпростіших суспільствах. Вони існують у всіх або в деяких галузях [[юдаїзм]]у, [[християнство|християнства]]; у [[синтоїзм]]і, [[індуїзм]]і та багатьох інших релігіях вони називаються [[жрець|жерцями]]. Вони, як правило, розглядаються як позитивний контакт з [[божество]]м або божествами релігії, яку сповідують, часто інтерпретуючи сенс подій та виконання обрядів [[релігія|релігії]]. Священники є наставниками та лідерами [[Парафія|парафій]], до яких інші [[Християнство|віряни]] часто звертаються за консультацією з духовних питань. |
||
== [[Католицька церква|Католицтво]] == |
== [[Католицька церква|Католицтво]] == |
||
Рядок 14: | Рядок 14: | ||
== [[Православ'я]] == |
== [[Православ'я]] == |
||
Православні священники [[Священство|висвячуються]] [[єпископ]]ом та діляться на |
Православні священники [[Священство|висвячуються]] [[єпископ]]ом та діляться на [[чернець|ченців]] (чорне духовенство) і єпархіальних священників (біле духовенство). Ця традиція присутня й у східних католицьких церквах (католиків візантійського обряду).[[Файл:Bulgarian Orthodox Priest.jpg|міні|праворуч|125пкс|[[Пресвітер]] [[Православна церква|православної]] церкви]]У православ'ї вважається, що у випадку посвячення чоловіка у священники, Бог дає цьому чоловіку особливий вид благодаті, тобто особливу духовну силу, яка проявляється під час здійснення ним богослужіння, святих таїнств і навіть у повсякденному житті. Лише священникам дано право здійснювати певні види богослужінь. На думку деяких богословів, на священників, під час здійснення ними таїнств за всіма правилами, сходить [[Святий Дух|Св. Дух]], тобто [[Таїнство|Таїнства]] в певному сенсі здійснюються самим [[Бог]]ом. |
||
Частіше використовується щодо служителя [[Релігійний культ|культу]] православної церкви [[пресвітер]]а ([[ієрей]]) за саном середній між [[диякон]]ом і [[єпископ]]ом, а також особа, що має цей сан, який відправляє церковну службу. Але відповідно [[богослов'я]] ([[догматика]]) — загальна назва всіх трьох ступенів [[Таїнство|святої Тайни Священства]] ([[диякон]], [[пресвітер]], [[єпископ]]). |
Частіше використовується щодо служителя [[Релігійний культ|культу]] православної церкви [[пресвітер]]а ([[ієрей]]) за саном середній між [[диякон]]ом і [[єпископ]]ом, а також особа, що має цей сан, який відправляє церковну службу. Але відповідно [[богослов'я]] ([[догматика]]) — загальна назва всіх трьох ступенів [[Таїнство|святої Тайни Священства]] ([[диякон]], [[пресвітер]], [[єпископ]]). |
||
Рядок 20: | Рядок 20: | ||
Звичайно до священника звертаються словами-[[титул]]ами «отець», «панотець» (західноукраїнське), «батюшка» (східноукраїнське), «ієрей» (урочисто — церковнослов'янське) і просторічне «піп» (народне — у нинішній день набрало зневажливого відтінку через [[комуніст]]ичний вплив й [[атеїст]]ичну пропаганду), «владика» — щодо єпископів. Священник-чернець зветься [[ієромонах]], священник-[[схима|великосхимник]] — схиієромонах. |
Звичайно до священника звертаються словами-[[титул]]ами «отець», «панотець» (західноукраїнське), «батюшка» (східноукраїнське), «ієрей» (урочисто — церковнослов'янське) і просторічне «піп» (народне — у нинішній день набрало зневажливого відтінку через [[комуніст]]ичний вплив й [[атеїст]]ичну пропаганду), «владика» — щодо єпископів. Священник-чернець зветься [[ієромонах]], священник-[[схима|великосхимник]] — схиієромонах. |
||
Соціально-правне та матеріальне становище священника |
Соціально-правне та матеріальне становище священника змінювалося в окремі часи історії України: становище священника упосліджене в [[СРСР]] (священника в радянські часи звали «служителем культу»), де духовенство було фактично позбавлене громадянських прав і переслідуване. Див. «[[Духовенство]]».[[Файл:Степан3.jpg|праворуч|міні|333x333пкс|Священник [[Українська православна церква (Московський патріархат)|Української православної церкви]] ]]Священнослужитель може брати участь у здійсненні богослужіння в іншій [[парафія|парафії]] за згодою єпархіального [[архієрей|архієрея]] тієї [[єпархія|єпархії]], у якій дана [[парафія]] перебуває, або за згодою [[настоятель|настоятеля]] за наявності посвідчення, яке підтверджує канонічну правоздатність цього [[священнослужитель|священнослужителя]]. |
||
Традиційним одягом всіх священників є [[ряса]]. Колір ряси може залежати |
Традиційним одягом всіх священників є [[ряса]]. Колір ряси може залежати від використання барви літургійного вбрання відповідно періоду церковного календаря, ступеня в ієрархії; але загальноприйнятим є чорний колір. |
||
=== Титули священника у Православній церкві === |
=== Титули священника у Православній церкві === |
||
Рядок 44: | Рядок 44: | ||
== [[Протестантизм]] == |
== [[Протестантизм]] == |
||
[[Файл:Matts-Ola Ishoel Nov 09 2003.jpg|thumb|Протестантський пастор церкви п'ятдесятників |
[[Файл:Matts-Ola Ishoel Nov 09 2003.jpg|thumb|Протестантський пастор церкви п'ятдесятників]] |
||
У цілому протестантизм характеризується [[демократія|демократичнішим]] устроєм громад у порівнянні з [[православ'я]]м і [[католицизм]]ом: церковну громаду очолюють старійшини ([[пресвітер]]и), обрані зі [[світський|світських]] членів громади, — і [[проповідник]]и, обов'язки яких не пов'язані зі священницькою діяльністю, а вважаються лише службою (від {{lang-la|ministerium}} — звідси їх назва: «міністранти»). З черги, [[пресвітер]]и і [[міністрант]]и є частиною консисторії. [[Консисторія]] ж є колегіальним органом управління в церкві, в обов'язки якого входить розв'язання нагальних питань і проблем [[парафія]]н, їх віри та життя самої церкви. У [[протестантизм]]і відсутній інститут [[Чернець|чернецтва]] і [[монастир]]ів. |
У цілому протестантизм характеризується [[демократія|демократичнішим]] устроєм громад у порівнянні з [[православ'я]]м і [[католицизм]]ом: церковну громаду очолюють старійшини ([[пресвітер]]и), обрані зі [[світський|світських]] членів громади, — і [[проповідник]]и, обов'язки яких не пов'язані зі священницькою діяльністю, а вважаються лише службою (від {{lang-la|ministerium}} — звідси їх назва: «міністранти»). З черги, [[пресвітер]]и і [[міністрант]]и є частиною консисторії. [[Консисторія]] ж є колегіальним органом управління в церкві, в обов'язки якого входить розв'язання нагальних питань і проблем [[парафія]]н, їх віри та життя самої церкви. У [[протестантизм]]і відсутній інститут [[Чернець|чернецтва]] і [[монастир]]ів. |
||
Рядок 57: | Рядок 57: | ||
== [[Юдаїзм]] == |
== [[Юдаїзм]] == |
||
[[Файл:Foster Bible Pictures 0072-2 Priests of the Tabernacle.jpg|міні|Одяг левіта, первосвященника та священника |
[[Файл:Foster Bible Pictures 0072-2 Priests of the Tabernacle.jpg|міні|Одяг левіта, первосвященника та священника в стародавньому Ізраїлі]] |
||
[[Файл:OBedeya Dorin David Ben Aharon Cohen ,în haine de cohen(mărime mică).jpg|міні|Єврей одягнений в історичний одяг юдейського священника]] |
[[Файл:OBedeya Dorin David Ben Aharon Cohen ,în haine de cohen(mărime mică).jpg|міні|Єврей, одягнений в історичний одяг юдейського священника]] |
||
В [[юдаїзм]]і священство передається |
В [[юдаїзм]]і священство передається в спадок у сімейній лінії Аарона. Священника називають [[коген]]. Для допоміжних функцій богослужіння використовували [[левіти|левітів]]. Це [[євреї]] ([[юдеї]]) з роду Левія. Але після Вавилонського полону і пізнішого зруйнування юдейського [[храм]]у, священство перервалось. В релігійних установах юдеїв, [[синагога]]х, є посада начальника синагоги, але він не має ніякої переваги над іншими парафіянами, тільки дивиться за порядком. Саме начальники синагог були взяті за взірець у першій апостольській Церкві. У зібраннях вірян, стали призначати [[пресвітер]]ів (тобто ''старійшин'') або [[єпископ]]ів (тобто ''наглядачів''), що дивились за порядком на зібраннях і наглядали за християнським життям вірян. Вони не вважались, як такі, що мають більшу [[благодать]] ніж інші віряни. |
||
В [[юдаїзм]]і існують також [[рабин]]и (тобто [[вчитель|вчителі]]), які займаються поясненням [[Тора|Тори]]. Вони не мають сакрального стану. |
В [[юдаїзм]]і існують також [[рабин]]и (тобто [[вчитель|вчителі]]), які займаються поясненням [[Тора|Тори]]. Вони не мають сакрального стану. |
Поточна версія на 11:04, 20 жовтня 2024
Частина серії статей на тему: |
Традиційна релігія |
---|
Категорія • Портал |
Свяще́нник[1] (оте́ць, у протестантів — пресвітер) — священнослужитель православних та католицьких церков другого ступеня священства, що здійснює за даною йому благодаттю всі богослужіння і таїнства (за винятком хіротонії та освячення мира й антимінсу). У Християнських конфесіях священник має другий ступінь священства, вищу за яку має лише єпископ. Рукопокладати у священники може лише єпископ[2]. У римо-католицькій церкві священники — целібати, а в православній — усі монахи та деякі священники, які дали обітницю безшлюбності.
Священник є особою, уповноваженою на виконання священних обрядів релігії, уповноважений посередник між людьми і Богом (або божествами в язичницьких релігіях). Жерці і жриці були відомі з найдавніших часів і в найпростіших суспільствах. Вони існують у всіх або в деяких галузях юдаїзму, християнства; у синтоїзмі, індуїзмі та багатьох інших релігіях вони називаються жерцями. Вони, як правило, розглядаються як позитивний контакт з божеством або божествами релігії, яку сповідують, часто інтерпретуючи сенс подій та виконання обрядів релігії. Священники є наставниками та лідерами парафій, до яких інші віряни часто звертаються за консультацією з духовних питань.
У Католицькій церкві, як і в православ'ї, священник-пресвітер має право здійснювати п'ять таїнств із семи, за винятком таїнства священства (хіротонії) і таїнства миропомазання (його священник-пресвітер має право здійснювати лише з дозволу священника-єпископа дієцезії, в якій він інкардинований).
У латинському обряді католицької церкви для всіх священників обов'язковий целібат, у католицьких церквах східного обряду целібат обов'язковий тільки для чернецтва та єпископів. До священника-пресвітера заведено звертатися «отче (Ім'ярек)»; до священника-єпископа «владико», «екселенс» і т. д.
Традиційним одягом всіх священників є сутана. Колір сутани залежить від ступеня клірика. Літургійне вбрання священника складається з альби, орнату (казули) і столи.
Православні священники висвячуються єпископом та діляться на ченців (чорне духовенство) і єпархіальних священників (біле духовенство). Ця традиція присутня й у східних католицьких церквах (католиків візантійського обряду).
У православ'ї вважається, що у випадку посвячення чоловіка у священники, Бог дає цьому чоловіку особливий вид благодаті, тобто особливу духовну силу, яка проявляється під час здійснення ним богослужіння, святих таїнств і навіть у повсякденному житті. Лише священникам дано право здійснювати певні види богослужінь. На думку деяких богословів, на священників, під час здійснення ними таїнств за всіма правилами, сходить Св. Дух, тобто Таїнства в певному сенсі здійснюються самим Богом.
Частіше використовується щодо служителя культу православної церкви пресвітера (ієрей) за саном середній між дияконом і єпископом, а також особа, що має цей сан, який відправляє церковну службу. Але відповідно богослов'я (догматика) — загальна назва всіх трьох ступенів святої Тайни Священства (диякон, пресвітер, єпископ).
Звичайно до священника звертаються словами-титулами «отець», «панотець» (західноукраїнське), «батюшка» (східноукраїнське), «ієрей» (урочисто — церковнослов'янське) і просторічне «піп» (народне — у нинішній день набрало зневажливого відтінку через комуністичний вплив й атеїстичну пропаганду), «владика» — щодо єпископів. Священник-чернець зветься ієромонах, священник-великосхимник — схиієромонах.
Соціально-правне та матеріальне становище священника змінювалося в окремі часи історії України: становище священника упосліджене в СРСР (священника в радянські часи звали «служителем культу»), де духовенство було фактично позбавлене громадянських прав і переслідуване. Див. «Духовенство».
Священнослужитель може брати участь у здійсненні богослужіння в іншій парафії за згодою єпархіального архієрея тієї єпархії, у якій дана парафія перебуває, або за згодою настоятеля за наявності посвідчення, яке підтверджує канонічну правоздатність цього священнослужителя.
Традиційним одягом всіх священників є ряса. Колір ряси може залежати від використання барви літургійного вбрання відповідно періоду церковного календаря, ступеня в ієрархії; але загальноприйнятим є чорний колір.
- біле священство (одружені)
- ієрей
- пресвітер
- протоієрей
- митрофорний протоієрей
- протопресвітер
- диякон
- архидиякон
- чорне священство (ченці)
У цілому протестантизм характеризується демократичнішим устроєм громад у порівнянні з православ'ям і католицизмом: церковну громаду очолюють старійшини (пресвітери), обрані зі світських членів громади, — і проповідники, обов'язки яких не пов'язані зі священницькою діяльністю, а вважаються лише службою (від лат. ministerium — звідси їх назва: «міністранти»). З черги, пресвітери і міністранти є частиною консисторії. Консисторія ж є колегіальним органом управління в церкві, в обов'язки якого входить розв'язання нагальних питань і проблем парафіян, їх віри та життя самої церкви. У протестантизмі відсутній інститут чернецтва і монастирів.
У квакерів усі члени громади виконують роль священників, а пастор лише виконує роль проповідника.
У теології Євангелічно-лютеранської церкви виходить з догмату «священства всіх вірян» на підставі слів Біблії: «Але ви — рід вибраний, царське священство, народ святий, люди взяті в уділ, щоб сповіщати досконалості покликав вас із темряви до дивного світла» (1-е Петра 2:9). Відповідно до цього всі віряни є священниками, які отримують всю необхідну благодать від Бога при хрещенні.
Однак, у зв'язку з вимогами зовнішнього порядку в лютеранських громадах існують люди покликані для публічної проповіді та здійснення таїнств — пастори (Аугсбурзька сповідь, XIV). Пастор призивається Церквою через обряд висвячення. Покликання має на увазі, що пастор має здібності та отримав достатні знання і вміння для проповіді Євангелія в чистоті й здійснення таїнств відповідно до Євангелія. Посвячення розглядається як обряд благословення майбутнього пасторського служіння, при цьому не йдеться ні про яку «додаткову» благодать, людина отримує всі духовні дари при хрещенні.
У випадках якщо з тієї чи іншої причини у громаді немає пастора, то його обов'язки виконує проповідник або лектор. Проповідник повинен мати певну теологічну освіту. Проповідник має право сам складати проповіді, які він читає, лектор такого права не має.
В юдаїзмі священство передається в спадок у сімейній лінії Аарона. Священника називають коген. Для допоміжних функцій богослужіння використовували левітів. Це євреї (юдеї) з роду Левія. Але після Вавилонського полону і пізнішого зруйнування юдейського храму, священство перервалось. В релігійних установах юдеїв, синагогах, є посада начальника синагоги, але він не має ніякої переваги над іншими парафіянами, тільки дивиться за порядком. Саме начальники синагог були взяті за взірець у першій апостольській Церкві. У зібраннях вірян, стали призначати пресвітерів (тобто старійшин) або єпископів (тобто наглядачів), що дивились за порядком на зібраннях і наглядали за християнським життям вірян. Вони не вважались, як такі, що мають більшу благодать ніж інші віряни.
В юдаїзмі існують також рабини (тобто вчителі), які займаються поясненням Тори. Вони не мають сакрального стану.
- ↑ Українська національна комісія з питань правопису (22 травня 2019). Правопис української мови (PDF). http://www.inmo.org.ua/. Інститут мовознавства імені О. О. Потебні НАН України. Архів оригіналу (PDF) за 21 жовтня 2020. Процитовано 20 листопада 2019. [Архівовано 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- ↑ Священник. azbyka.ru. Процитовано 18 вересня 2018.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Священство // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Священик // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Священник // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1709-1710. — 1000 екз.