Шкала Мооса

Набір твердості за Моосом, що містить один зразок кожного мінералу за десятибальною шкалою твердості

Пам'ятна дошка Фрідріху Моосу у Відні

Шкалá Мóоса (en. Mohs scale, мінералогічна шкала твердості) — набір еталонних мінералів для визначення відносної твердості методом надряпування. Як еталони прийнято 10 мінералів, розташованих в порядку зростання твердості.

Відносна твердість мінералів за шкалою Мооса визначається шляхом дряпання мінералу, який досліджується, гострими краями еталонних мінералів (пасивна твердість) або дряпання еталонних мінералів досліджуваним зразком (активна твердість). Еталонами є: 1 — тальк, 2 — гіпс, 3 — кальцит, 4 — флюорит, 5 — апатит, 6 — ортоклаз, 7 — кварц, 8 — топаз, 9 — корунд, 10 — алмаз.

Запропонована у 1811 році німецьким мінералогом Фрідріхом Моосом.

Твердість	Мінерал	Абсолютна твердість
1	Тальк (Mg3Si4O10(OH)2)	1
2	Гіпс (CaSO4·2H2O)	3
3	Кальцит (CaCO3)	9
4	Флюорит (CaF2)	21
5	Апатит (Ca5(PO4)3(OH-,Cl-,F-))	48
6	Польовий шпат (KAlSi3O8)	72
7	Кварц (SiO2)	100
8	Топаз (Al2SiO4(OH-,F-)2)	200
9	Корунд (Al2O3)	400
10	Алмаз (C)	1500

Була запропонована також альтернативна таблиця визначення твердості мінералів, значення твердості згідно з якою можуть коливатись між двома рівнями. Дана таблиця наведена нижче:

{{{1}}}

Література

• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2001—2004.

• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.
• Cordua, William S. (c. 1990). The Hardness of Minerals and Rocks. Lapidary Digest — через gemcutters.org.