Облога Бахрейна (1559): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Кріейшн
 
шаблон
Рядок 17: Рядок 17:
|втрати2 = 200 вбитих
|втрати2 = 200 вбитих
}}
}}
{{Османсько-португальське протистояння}}

'''Облога Бахрейна''' — облога португальського форту на острові Бахрейн в 1559 році військами [[Османська імперія|Османської імперії]] на чолі з губернатором [[Лахса (еялет)|еялету Лахса]] Мустафа-пашею. Османи спробували захопити Бахрейн і таким чином відібрати контроль над островом і його привабливою торгівлею перлами у [[Португальська імперія|Португальської імперії]]. Облога була невдалою, і португальцям вдалось розбити нападників після того, коли з португальських фортець в Ормузі і Маскаті було надіслені підкріплення.
'''Облога Бахрейна''' — облога португальського форту на острові Бахрейн в 1559 році військами [[Османська імперія|Османської імперії]] на чолі з губернатором [[Лахса (еялет)|еялету Лахса]] Мустафа-пашею. Османи спробували захопити Бахрейн і таким чином відібрати контроль над островом і його привабливою торгівлею перлами у [[Португальська імперія|Португальської імперії]]. Облога була невдалою, і португальцям вдалось розбити нападників після того, коли з португальських фортець в Ормузі і Маскаті було надіслені підкріплення.



Версія за 21:44, 31 травня 2022

Облога Бахрейна (1559)
Османсько-португальське протистояння
Португальська фортеця на о.Бахрейн
Координати: 26°13′59″ пн. ш. 50°31′19″ сх. д. / 26.23306000002777694° пн. ш. 50.5222200000277724° сх. д. / 26.23306000002777694; 50.5222200000277724
Дата: Липень-листопад 1559
Місце: Бахрейн
Результат: Перемога португальців
Сторони
Португальська імперія Османська імперія
Командувачі
Антоніу де Норонья
Алвара да Сілвейра 
Мурад Сах
Мустафа-паша
Військові сили
400 перських найманців
біля 1,000 португальців
1 бойова каравела
30 легких галер
800–1,200 османів
2 галери, 70 транспортних суден
Втрати
важкі 200 вбитих

Облога Бахрейна — облога португальського форту на острові Бахрейн в 1559 році військами Османської імперії на чолі з губернатором еялету Лахса Мустафа-пашею. Османи спробували захопити Бахрейн і таким чином відібрати контроль над островом і його привабливою торгівлею перлами у Португальської імперії. Облога була невдалою, і португальцям вдалось розбити нападників після того, коли з португальських фортець в Ормузі і Маскаті було надіслені підкріплення.

Передумови

В XVI ст. Бахрейн був домініоном Королівства Ормуз, яке саме з 1515 року стало вассалом Португальської імперії, після того, як Афонсу де Албукеркі завоював Ормуз.

У 1538 році Османська імперія захопила портове місто Басру, отримавши вихід до Перської затоки і таким чином вступивши в контакт з португальцями. У 1552 році був заснований османський Еялет Лахса. Його губернатор Мустафа-паша мав намір захопити Бахрейн і його знаменитий вилов перлів, який процвітав на острові. Для цього він зібрав дві галери та 70 транспортних човнів, щоб переправити, за ріщними даними, від близько 800[1] до 1200[2] чоловіків з Ель-Катіфа до Бахрейну.

Облога

У липні османи висадилися на острів Бахрейн і негайно почали обстріл форту Бахрейн з артилерії. Форт захищав ормузький губернатор Мурад Сах (португальською Rax Morado), з залогою з 400 перських найманців, які міцно трималися не дивлячись на османський обстріл. Захисникам вдалось відправили до Ормуза швидке судно з повідомленням про напад[2].

Отримавши повідомлення з Бахрейну, капітан Ормуза Антоніу де Норонья відправив свого племінника Жуана де Норонья з підкріпленням на 10 легких галерах (фустах) до Бахрейну і наказав капітану Алваро да Сілвейра в Маскаті рухатися туди ж зі своїми силами на борту бойової каравели і кількох легких галер. Оскільки Жуан був молодим і недосвідченим, по прибуттю на Бахрейн османам вдалось розпорошити його невеликий флот[3].

Капітан Алваро да Сілвейра був більш успішним: пройшовши далі до Аль-Катіфа і звідти повернувши на Бахрейн, він зміг підійти до острова з заходу, а не зі сходу, і таким чином ввів в оману османів, які повірили, що його флот є дружнім підкріпленням, надісланим з Басри. Скориставшись ранковим серпанком, Альваро да Сільвейра зміг несподіваною атакою захопити османський флот, таким чином захопивши османів на острові. Османи зняли облогу форту, але відступили до пальмового гаю, де розбили табір[4].

Минуло кілька тижнів сутичок, оскільки португальці не змогли витіснити турків. Антоніу де Норонья навіть доручив головному архітектору Інофре де Карвальо, який випадково проводив тоді ремонт у фортеці Ормуза, побудувати дуже велику військову повозку, озброєну артилерією:

[...] дерев'яну машину на високих колесах, на вершині якої знаходились солдати і артилерія, бо Дом Антоніо де Норонья вирішив вести цю машину вперед, щоб турки витратили на неї лють вого першого залпу з аркебуз.[5]

Зрештою серед турків і португальців розпочалась епідемія чуми, яка призвела до великих втрат з обох сторін, і турки запропонували мирні умови[6]. 6 листопада португальці на чолі з Антоніу Норонья дозволили османам переправитись з Бахрейна до Аль-Катіфа в обмін на залишення їх зброї та виплату контрибуції в розмірі 12 000 крузадо або одного мільйона акче[1].

Наслідки

Облога Бахрейну в 1559 році ознаменувала кінець спроб Османської імперії кинути виклик португальській гегемонії в Перській затоці[7]. Османи зробили ще одну спробу напасти на португальців лише через 21 рік, коли у 1580 році адмірал Мір Алі-бег очолив невеликий флот у рейді до східноафриканського узбережжя Суахілі.

Див. також

Примітки

  1. а б Svat Soucek (2008): The Portuguese and Turks in the Persian Gulf in Revisiting Hormuz: Portuguese Interactions in the Persian Gulf Region in the Early Modern Period, p. 37
  2. а б Saturnino Monteiro (2011): Portuguese Sea Battles — Volume III — From Brazil to Japan 1531—1579 p. 218
  3. Saturnino Monteiro (2011): Portuguese Sea Battles — Volume III — From Brazil to Japan 1531—1579 pp. 220—222
  4. Saturnino Monteiro (2011): Portuguese Sea Battles — Volume III — From Brazil to Japan 1531—1579 p. 223
  5. Diogo do Couto: Décadas da Ásia, 1974 edition, Vol. 17, p. 109
  6. Saturnino Monteiro (2011): Portuguese Sea Battles — Volume III — From Brazil to Japan 1531—1579 p. 224
  7. Svat Soucek (2008): The Portuguese and Turks in the Persian Gulf in Revisiting Hormuz: Portuguese Interactions in the Persian Gulf Region in the Early Modern Period, p. 36